ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.10.2025Справа № 910/6914/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,
за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМБЕРГ"
про стягнення 3 295 625,42 грн.,
За участі представників сторін:
від позивача: Питель М.В. за ордером від 31.05.2025 року серії ВК № 1174099;
від відповідача: Хміль В.М. за ордером від 16.07.2025 року серії АІ № 1900139.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантранс Логістик", яке після звернення до суду змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "РОМБЕРГ" (далі - відповідач), збитків у загальному розмірі 11 998 650,98 грн., з яких: 3 295 625,42 грн. - вартість обладнання, 8 703 025,06 грн. - неодержаний позивачем дохід (упущена вигода).
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що під час виконання відповідачем робіт за укладеним між сторонами у спрощений спосіб договором підряду від 04.06.2025 року відповідач пошкодив належне позивачу майно, а саме: вживану автоматичну ниткошвейну машину "Aster 2000", чим завдав позивачу збитків у вищевказаній сумі.
Ухвалою від 05.06.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/6914/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 02.07.2025 року.
Ухвалою від 02.07.2025 року господарський суд міста Києва відклав підготовче засідання на 29.07.2025 року.
У підготовчому засіданні 29.07.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/6914/25 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 28.08.2025 року.
31.07.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 30.07.2025 року, в якому останній просив суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" документи, які підтверджують або спростовують факт виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "РОМБЕРГ" за допомогою крану-маніпулятора послуг з розвантаження належного позивачу обладнання "Вживана автоматична ниткошвейна машина "Aster 2000", виробництва Meccanoteсniсa S.p.A. (Італія), рік виробництва - 1997, серійний номер 80279", зокрема - заявки, наряди, договори, накладні, акти наданих послуг з експлуатації машин та механізмів, у тому числі з використанням крану-маніпулятора.
11.08.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" від 11.08.2025 року на вищенаведене клопотання відповідача.
22.08.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення відповідача від 22.08.2025 року, в яких останній вказав про відсутність у нього будь-якого відношення до розвантаження та пошкодження належного позивачу обладнання, а також зазначив, що пошкодження відповідного обладнання внаслідок його падіння взагалі не було зафіксоване та не підтверджується жодним документом.
До початку призначеного підготовчого засідання 28.08.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 28.08.2025 року, в якій останній зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача збитки у загальному розмірі 3 295 625,42 грн., що становлять суму вартості пошкодженого обладнання та його доставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф".
У підготовчому засіданні 28.08.2025 року суд долучив до матеріалів справи додаткові пояснення відповідача від 22.08.2025 року та прийняв до розгляду подану позивачем заяву від 28.08.2025 року про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 3 295 625,42 грн., виходячи з якої вирішується спір. Крім того, у наведеному підготовчому засіданні суд залишив без задоволення клопотання відповідача від 30.07.2025 року про витребування доказів.
Ухвалою від 28.08.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/6914/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 17.09.2025 року.
До початку призначеного судового засідання 17.09.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 17.09.2025 року про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Враховуючи означене клопотання, у судовому засіданні 17.09.2025 року оголошувалася перерва до 15.10.2025 року.
У судовому засіданні 15.10.2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" від 28.08.2025 року про зменшення розміру позовних вимог, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" заперечив, зважаючи на їх необґрунтованість.
У судовому засіданні 15.10.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
15.04.2024 року між Компанією "AlfaGrafic GmbH" (Австрія) (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" (Україна) (замовник) був укладений Контракт про надання послуг № 15/04-2024 (далі - Контракт № 15/04-2024), за умовами якого виконавець зобов'язався за замовленням замовника надати останньому послуги з пошуку та аналізу пропозицій щодо продажу обладнання "Автоматичної ниткошвейної машини "Aster 2000", виробництва Meccanotecnica S.p.A, Італія" (далі - Обладнання), здійснення попереднього огляду та інспектування Обладнання, проведення тестування Обладнання і здійснення чистки Обладнання (у разі необхідності), а замовник зобов'язався прийняти належно надані послуги та оплатити їх вартість.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Контракту № 15/04-2024 валютою всіх розрахунків та платежів за цим Контрактом є Євро. Загальна ціна усіх послуг, визначених у пункті 1.2 цього Контракту, та відповідно загальна ціна Контракту складає 9 500,00 Євро.
12.06.2024 року сторони Контракту № 15/04-2024 підписали акт надання послуг № 12062024/1, яким зафіксували факт надання Компанією "AlfaGrafic GmbH" позивачу послуг з пошуку та аналізу пропозицій щодо продажу Обладнання, здійснення його попереднього огляду та інспектування, а також проведення тестування Обладнання і здійснення його чистки загальною вартістю 9 500,00 Євро.
З матеріалів справи вбачається, що вартість означених послуг у розмірі 9 500,00 Євро (що на момент укладення Контракту № 15/04-2024 за встановленим Національним банком України офіційним курсом валют склало 398 694,10 грн.) була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" на користь Компанії "AlfaGrafic GmbH" згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах від 02.07.2024 року № 21.
Слід також зазначити, що 23.04.2024 року між Компанією "AlfaGrafic GmbH" (Австрія) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" (Україна) (покупець) був укладений Контракт купівлі-продажу № 23/04-2024 (далі - Контракт № 23/04-2024), за умовами якого продавець продає, а покупець відповідно до технічної специфікації (Додаток № 1 до цього Контракту) купує на умовах цього Контракту наступне обладнання (далі - Обладнання, товар): вживану автоматичну ниткошвейну машину "Aster 2000" (виробництво: Meccanotecnica S.p.A, Італія), рік виробництва - 1997, серійний номер: 80279, в робочому стані "як є".
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.4 Контракту № 23/04-2024 валютою всіх розрахунків та платежів за цим Контрактом є Євро. Після підписання Контракту покупцем і продавцем ціни на устаткування, що поставляється, зміні не підлягають.
Вартість демонтажу, тари, упаковки і завантаження включена у вартість Обладнання.
Загальна вартість Контракту складає 52 000,00 Євро.
Судом встановлено, що вартість означеного Обладнання у загальному розмірі 52 000,00 Євро (що на момент укладення Контракту № 23/04-2024 за встановленим Національним банком України офіційним курсом валют склало 2 281 240,00 грн.) була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" на користь Компанії "AlfaGrafic GmbH" згідно з платіжними інструкціями в іноземній валюті або банківських металах від 26.04.2024 року № 12 на суму 15 600,00 Євро та від 15.05.2024 року № 14 на суму 36 400,00 Євро.
На підставі укладеної 31.05.2024 року між позивачем (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Хар'євим Михайлом Михайловичем (перевізник) заявки-договору на перевезення № 13 останній надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" послуги з перевезення вищенаведеного Обладнання до місця провадження позивачем його господарської діяльності (04073, місто Київ, вулиця Марка Вовчка, 12/14)
Згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 12.06.2024 року № 16 Фізична особа-підприємець Хар'єв Михайло Михайлович надав, а позивач прийняв послуги з перевезення Обладнання на загальну суму 43 459,40 грн.
У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" також вказувало, що останнє сплатило ввізне мито у розмірі 92 295,47 грн. та ПДВ - 479 936,45 грн.
Таким чином, загальна вартість Обладнання для позивача склала 3 295 625,42 грн. (398 694,10 грн. + 2 281 240,00 грн. + 92 295,47 грн. + 479 936,45 грн. + 43 459,40 грн.).
Разом із тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" зазначало, що після отримання ним у власність вищенаведеного Обладнання, між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сантранс Логістик" (яке у подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "РОМБЕРГ") (підрядник) було досягнуто домовленості щодо надання позивачеві послуг з експлуатації машин та механізмів, а саме: розвантаження за допомогою крана-маніпулятора належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" Обладнання.
На виконання означених домовленостей відповідач виставив позивачу відповідний рахунок на оплату від 04.06.2024 року № 2474 на суму 10 200,00 грн. (з ПДВ) на оплату послуг з експлуатації машин та механізмів.
07.06.2024 року вказаний рахунок у повному обсязі був оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф", що підтверджується платіжною інструкцією від 07.06.2024 року № 993 на суму 10 200,00 грн. з відповідним призначенням платежу: "оплата за послуги з експлуатації машин зг. рах. № 2474 від 04.06.2024р. В т.ч. ПДВ 20 % - 1 700,00 грн.". Належним чином засвідчена копія цього платіжного документа наявна у матеріалах справи.
Обґрунтовуючи пред'явлені у даній справі вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" посилалося на те, що під час розвантаження 12.06.2024 року Обладнання за адресою: місто Київ, вулиця Марка Вовчка, 12/14, уповноважена особа відповідача, не переконавшись у належному стані крана-маніпулятора, приступила до підйому і переміщення Обладнання. У той же час, внаслідок обриву вантажного гаку крана-маніпулятора Обладнання впало на землю та було фактично знищене (про що свідчить складений 17.06.2024 року спеціалізованою компанією - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мак Хаус" акт технічного стану ниткошвейної машини "Aster 2000", рік випуску - 1997, зав. № 80279), що спричинило заподіяння Товариству з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" збитків у розмірі вартості Обладнання на загальну суму 3 295 625,42 грн.
Зважаючи на викладені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" звернулося до господарського суду міста Києва з означеним позовом про стягнення з відповідача збитків у загальному розмірі 3 295 625,42 грн. (з урахуванням заяви позивача від 28.08.2025 року про зменшення розміру позовних вимог).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
При цьому, згідно зі статтею 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України (тут і далі чинного на час виникнення спірних правовідносин) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Судом встановлено, що шляхом складання та надання відповідачем рахунку на оплату від 04.06.2024 року № 2474, а також оплати вказаного рахунку позивачем, між сторонами у спрощений спосіб укладено договір, предметом якого є надання відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" послуг з експлуатації машин та механізмів по маршруту (про що безпосередньо вказано в рахунку на оплату № 2474).
За умовами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 841 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.
Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків (частина 3 статті 858 Цивільного кодексу України).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами статей 216, 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Разом із тим, в силу положень статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (частина 3 статті 225 Господарського кодексу України).
Згідно з положеннями статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
Отже, обов'язок з відшкодування збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (статті 224, 225 Господарського кодексу України, стаття 623 Цивільного кодексу України).
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У частині 2 статті 22 цього ж Кодексу наведено поняття збитків, якими є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Так, відповідно до вказаних положень статті 623 та статті 22 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник.
Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Отже, на позивача покладений обов'язок доведення вини правопорушника, факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Разом із тим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" у встановленому законом порядку не було доведено, зокрема, вини відповідача у завданні позивачеві збитків, факту невиконання або неналежного виконання останнім взятих на себе зобов'язань, а також прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками.
Так, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження досягнення між сторонам згоди щодо виконання відповідачем саме такелажних робіт з розвантаження за допомогою крана-маніпулятора належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" Обладнання, тоді як виставлений відповідачем рахунок на оплату від 04.06.2024 року № 2474 містить лише посилання на надання останнім послуг з експлуатації машин та механізмів по маршруту. Позивачем до матеріалів справи не було долучено доказів фактичного виконання працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМБЕРГ" таких такелажних робіт на об'єкті позивача за адресою: 04073, місто Київ, вулиця Марка Вовчка, 12/14, у тому числі доказів допуску та знаходження 12.06.2024 року працівників відповідача на об'єкті Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф", доказів використання останніми крана-маніпулятора для переміщення Обладнання тощо.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять й доказів порушення працівниками відповідача правил техніки безпеки при виконанні відповідних робіт, як і документів, які підтверджують виконання таких робіт саме працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМБЕРГ" (із зазначенням їх ідентифікуючих даних, прізвищ, посад тощо).
Більше того, позивач не надав суду й відповідних складених уповноваженими представниками первинних документів щодо фіксації виконання умов укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору підряду, а також і власне документів (актів огляду, актів про пошкодження тощо), складених внаслідок та безпосередньо після пошкодження належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" майна, які б свідчили про пошкодження 12.06.2024 року Обладнання внаслідок неправомірних дій працівників відповідача, із зазначеннях передумов, механізму, наслідків такого пошкодження, винних осіб тощо.
Матеріали справи не містять й доказів претензійної роботи позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "РОМБЕРГ" чи листування з приводу пошкодження (знищення) відповідачем належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" Обладнання.
Суд також звертає увагу на посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" у позовній заяві на те, що фактичне знищення Обладнання було спричинене неправомірними діями уповноваженої особи відповідача, яка не переконалася у належному стані крана-маніпулятора та допустила обрив вантажного гаку крана-маніпулятора і падіння Обладнання на землю. Однак, за змістом складеного 17.06.2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Мак Хаус" акту технічного стану ниткошвейної машини "Aster 2000", рік випуску - 1997, зав. № 80279, на момент огляду вказане Обладнання знаходилося на другому поверсі виробничого цеху друкарні "Мегаполіграф".
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач не надав жодних доказів та не обґрунтував наявності всіх елементів складу правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення збитків, у тому числі протиправної поведінки, причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та збитками, а також і вини Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМБЕРГ" у завданні позивачу збитків. При цьому, відповідач під час розгляду справи вказував на відсутність у нього будь-якого відношення до розвантаження та пошкодження належного позивачу Обладнання.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд враховує висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року в справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників справи була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Відтак, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліграф" слід відмовити за недоведеністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 27.10.2025 року.
Суддя В.С. Ломака