Постанова від 15.10.2025 по справі 922/4409/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 922/4409/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.,

за участю представників учасників справи:

прокурор - Горгуль Н.В. (в залі суду), посвідчення від 01.03.2023 №072883,

від позивача - Скрипка С.К. (в залі суду) - на підставі посвідчення №3492 (в порядку самопредставництва),

від відповідача - Павлов Є.О. (в залі суду) - на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1282018 від 18.08.2025,

третя особа - Намэткін О.В. (в залі суду, особисто),

третя особа - Конькова О.Є. (в залі суду, особисто),

третя особа - Голубничий В.М. (в залі суду, особисто),

третя особа - Алєксєєва У.П. (в залі суд, особисто),

третя особа - Кабанець Л.О. (в залі суду, особисто),

третя особа - Костенко В.М. (в залі суду, особисто),

третя особа - Нестеренко С.В. (в залі суду, особисто),

від інших учасників справи - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" (вх.№341Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі №922/4409/21 (ухвалене суддею Чистяковою І.О. у приміщенні Господарського суду Харківської області, повний текст складено 02.02.2023)

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків,

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державна інспекція архітектури та містобудування України, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера", м. Харків,

3-і особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1. Державний реєстратор Дергачівської міської ради Зоткін Сергій Володимирович, Харківська область, м. Дергачі, 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-БІЛД", м. Харків,

96 фізичних осіб, які залучені ухвалою САГС від 14.04.2025 як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача,

про визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів, скасування реєстрації повідомлень про початок виконання будівельних робіт і декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

08.11.2021 Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" (відповідач), в якій просив суд з урахуванням заяви про зміну предмета позову (вх.№10221 від 20.09.2022):

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С.В. №53037231 від 09.07.2020, яким внесено зміни до об'єкту нерухомого майна 1293660063101;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Дергачівської міської ради Харківської області Зоткіна С.В. №60714470 від 01.10.2021, яким внесено зміни до об'єкту нерухомого майна 1293660063101;

- скасувати реєстрацію повідомлення про початок будівельних робіт від 17.09.2020 № ХК 051200917395;

- скасувати реєстрацію повідомлення про початок будівельних робіт від 17.09.2020 № ХК 051200917376;

- скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єктів до експлуатації від 20.10.2020 № ХК 101201020206;

- скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єктів до експлуатації від 20.10.2020 № ХК061193612192;

- ухвалити рішення про усунення перешкод у користуванні територіальною громадою належною їй земельною ділянкою шляхом зобов'язання TOB "Івера" (код ЄДРПОУ: 39029320) повернути Харківській територіальній громаді в особі Харківської міської ради земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 118, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:01:022:0029, а саме з площею 0,1237 га в межах контуру представленого у вигляді координат поворотних точок

Система координат "СК-63"

№ Х Y

1 5529897.37 5355740.64

2 5529946.87 5355784.69

3 5529934.44 5355798.65

4 5529885.02 5355754.66

та площею 0,0453 га в межах контуру представленого у вигляді координат поворотних точок

Система координат "СК-63"

№ Х Y

1 5529899.69 5355738.02

2 5529949.01 5355782.31

3 5529954.57 5355784.08

4 5529938.77 5355802.23

5 5529953.80 5355815.31

6 5529971.87 5355832.72

7 5529884.25 5355755.53

8 5529885.02 5355754.66

9 5529934.44 5355798.65

10 5529946.87 5355784.69

11 5529897.37 5355740.64,

з приведенням їх у придатний для використання стан, який існував до початку дій щодо самовільного захоплення, включаючи звільнення території від будівельного майданчику, знесення будь-якого самочинно збудованого нерухомого майна, огорожі тощо.

Крім того прокурор просив суд судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вивченням інформації з відкритих джерел, зокрема з Єдиного міського реєстру актів Харківської міської ради, Публічної кадастрової карти України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виявлено, що на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Харків, проспект Московський, 118, здійснюється будівництво ЖК Urban City з порушенням норм земельного та архітектурно-будівельного законодавства. За вказаним фактом Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова забезпечується процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42021222060000192 за ч. 3 ст. 197-1, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 275 КК України. Будівництво на вказаних земельних ділянках проводиться самочинно, земельні ділянки самовільно захоплені, відомості до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів, що нібито перебудували на вказаних земельних ділянках, внесені незаконно на підставі неналежних документів, а зареєстровані повідомлення та декларації щодо вказаного будівництва містять недостовірні дані, що є підставою для їх скасування в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі №922/4409/21 позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С.В. №53037231 від 09.07.2020, яким внесено зміни до об'єкту нерухомого майна 1293660063101. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Дергачівської міської ради Харківської області Зоткіна С.В. №60714470 від 01.10.2021, яким внесено зміни до об'єкту нерухомого майна 1293660063101. Скасовано реєстрацію повідомлення про початок будівельних робіт від 17.09.2020 № ХК 051200917395. Скасовано реєстрацію повідомлення про початок будівельних робіт від 17.09.2020 № ХК 051200917376. Скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єктів до експлуатації від 20.10.2020 №ХК 101201020206. Скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єктів до експлуатації від 20.10.2020 № ХК061193612192. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Івера" усунути перешкоди у користуванні територіальною громадою належною їй земельною ділянкою шляхом повернення Харківській територіальній громаді в особі Харківської міської ради земельних ділянок, які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 118, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:01:022:0029, а саме з площею 0,1237 га в межах контуру представленого у вигляді координат поворотних точок

№ Х Y

1 5529897.37 5355740.64

2 5529946.87 5355784.69

3 5529934.44 5355798.65

4 5529885.02 5355754.66

та площею 0, 0453 га в межах контуру представленого у вигляді координат поворотних точок

Система координат "СК-63"

№ Х Y

1 5529899.69 5355738.02

2 5529949.01 5355782.31

3 5529954.57 5355784.08

4 5529938.77 5355802.23

5 5529953.80 5355815.31

6 5529971.87 5355832.72

7 5529884.25 5355755.53

8 5529885.02 5355754.66

9 5529934.44 5355798.65

10 5529946.87 5355784.69

11 5529897.37 5355740.64,

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕРА" на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 15 890, 00грн.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Відповідач подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує про таке:

- прокурором не доведено, а судом не досліджено належним чином наявність підстав для представництва прокуратури інтересів Харківської міської ради в даній справі. Відповідач вказує, що в даному випадку розумних строків, які дають можливість відповідному органу відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, прокурором дотримано не було, оскільки: повідомлення в порядку, передбаченому статті 23 Закону України "Про прокуратуру", складено 02.11.2021 та отримано Харківської міською радою 03.11.2021. 05.11.2021 листом за вих. №08-18/3482/2-21 Виконавчий комітет Харківської міської ради повідомив прокурора про те, що прокуратурою "не наведено достатніх підстав для вжиття Харківською міською радою заходів позовного характеру з метою захисту інтересів громади міста", тоді як заява прокурора складена і підписана 05.11.2021 та зареєстрована судом першої інстанції 08.11.2021; прокурором не зазначається, який саме державний інтерес потребує прокурорського захисту в судовому порядку;

- суд першої інстанції дійшов хибних висновків про наявність самочинного будівництва на земельній ділянці 6310136900:01:022:0029, за адресою: м. Харків, пр. Московський, 118; земельна ділянка 6310136900:01:022:0029, розташована за адресою: м.Харків, пр. Московський, 118, корпус 7, не є самовільно зайнятою відповідачем ТОВ "Івера", оскільки на вказаній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності;

- органами державного архітектурно-будівельного контролю будь-яких порушень в діяльності відповідача ТОВ "Івера" на земельній ділянці, розташованій за адресою: м.Харків, пр. Московський, 118, виявлено не було, протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності не складались та відповідні приписи не виносились, в тому числі та зверненнями органів прокуратури. Відтак, звернення прокурора із вказаним позовом, на думку апелянта, до суду є передчасним;

- зобов'язання знесення будівель та можливим наданням цієї земельної ділянки у власність чи користування іншим особам призведе до порушення прав ТОВ "Івера", обмежить або ж взагалі унеможливить реалізацію належного ТОВ "Івера" права на безперешкодне користування розмішеними на цій земельній ділянці об'єктами нерухомого майна, які належать йому на праві приватної власності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі № 922/4409/21 та призначено її до розгляду.

30.03.2023 від прокурора Харківської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

06.04.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

26.04.2023 Харківською обласною прокуратурою подано додаткові письмові пояснення у справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" про призначення судової експертизи задоволено; призначено у справі №922/4409/21 будівельно-технічну експертизу об'єкта нерухомого майна - житлового комплексу "Urban City" на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:01:022:0029 за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 118, корпус 7; проведення будівельно-технічної експертизи у даній справі доручено ННЦ "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса"; на розгляд та вирішення експерта (експертів) поставлено такі питання: - Чи відповідає розроблена проектна документація з будівництва житлового комплексу "Urban City" на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:01:022:0029 за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 118, корпус 7, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності? - Чи відповідають виконані будівельні роботи на об'єкті за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 118, корпус 7, проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності? - Який технічний стан об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 118, корпус 7? Чи є цей об'єкт безпечним для експлуатації? Якщо ні, то в чому полягає небезпека? - Чи є об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 118, корпус 7 аварійним? Попереджено експерта (експертів), який (які) будуть проводити експертизу, про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а також за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України; Надіслано до ННЦ "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" матеріали справи №922/4409/21; провадження у справі №922/4409/21 зупинено до закінчення проведення призначеної судової експертизи.

Подальший рух справи викладено в ухвалах суду апеляційної інстанції.

Зокрема, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 поновлено провадження у справі; розгляд справи призначено на "18" лютого 2025 р. о 14:00 год. (головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.)

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 04.03.2025 о 16:00год.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 представники позивача та відповідача зазначили, що питання щодо укладення мирової угоди не вирішено.

Прокурор зазначила, що пропозицій щодо укладення мирової угоди не надходило.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 11:00 год. 10.03.2025.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 залучено Климка П.О. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача; оголошено перерву у судовому засіданні до "01" квітня 2025 р. о 14:00год.

10.03.2025 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення її в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

11.03.2025 від ОСОБА_2 надійшло клопотання про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

14.03.2025 від ОСОБА_3 надійшло клопотання про залучення її в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

31.03.2025 від ОСОБА_4 надійшло клопотання про залучення її в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

31.03.2025 від ТОВ "Івера" надійшла заява про залучення до участі у справі третіх осіб - власників квартир у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 : ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , від імені якого як його законний представник діє мати ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 .

Також заявник просив витребувати в Департаменті реєстрації Харківської міської ради інформацію про державну реєстрацію прав власності на квартири в багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 щодо наступних фізичних осіб: ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_7 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_16 , ОСОБА_51 , ОСОБА_21 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_4 , та в разі підтвердження державної реєстрації за ними прав власності на вказані квартири в багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 також залучити їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

До заяви додані копії відповідних договорів купівлі-продажу та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до "14" квітня 2025 р. о 14:00год. у межах розумних строків у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року з урахуванням підстав, наведених у вказаній ухвалі.

14.04.2025 від ОСОБА_3 повторно надійшло клопотання про залучення її в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Також 14.04.2025 від ТОВ "Івера" надійшли письмові пояснення на заперечення прокурора щодо залучення до участі у справі третіх осіб; зазначає, що приналежність фізичних осіб - власників квартир у АДРЕСА_2 , яких відповідач просить залучити в якості третіх осіб до участі у справі, до нежитлової будівлі літ. "АШ-3" встановлена матеріалами справи.

Відповідач просив долучити до матеріалів справи витяг з публічної кадастрової карти щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:01:022:0029.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи подано уточнену заяву про залучення до участі у справі третіх осіб; просить клопотання від 28.03.2025 про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в частині витребування в Департаменті реєстрації Харківської міської ради інформації про державну реєстрацію прав власності на квартири в багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 щодо фізичних осіб згідно переліку залишити без розгляду, оскільки відповідачем до вказаного клопотання надані відповідні відомості. В решті клопотання відповідач підтримує.

Також просив залучити до участі у справі ще одну фізичну особу - власника квартири АДРЕСА_3 , відомості щодо якого були раніше відсутні у відповідача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 клопотання ТОВ "Івера" про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача задоволено частково.

Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (перелік зазначений в тексті ухвали). В решті вимог клопотання ТОВ "Івера" відмовлено.

У задоволенні клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, відмовлено.

Клопотання ОСОБА_4 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача задоволено.

Зобов'язано прокурора надіслати залученим до участі у справі третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача копію позовної заяви (з урахуванням зміни предмету позову) та доданих до неї документів; докази надсилання копії позовної заяви з додатками надати до Східного апеляційного господарського суду до 01.05.2025.

Зобов'язано ТОВ "Івера" надіслати залученим до участі у справі третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача копію апеляційної скарги з доданими до неї документами; докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками надати до Східного апеляційного господарського суду до 01.05.2025.

24.04.2025 до Східного апеляційного господарського суду від Шевченківської окружної прокуратури надійшла заява, у якій останній надав докази надсилання копії позовної заяви (з урахуванням зміни предмету позову) та доданих до неї документів залученим до участі у справі третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 у справі №922/4409/21, у зв'язку зі звільненням у відставку головуючого судді ОСОБА_100 , апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

26.05.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Івера" надійшло клопотання про долучення доказів, у якому останній надав докази направлення копії апеляційної скарги у справі №922/4409/21 на адреси третіх осіб.

27.05.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Івера" надійшли пояснення, у яких останній просив суду скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі №922/4409/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 у справі №922/4409/21, у зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_101 , апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 у справі №922/4409/21, у зв'язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. та судді Тарасової І.В., апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.

26.09.2025 через підсистему "Електронний суд" Харківською обласною прокуратурою подано додаткові письмові пояснення (вх.№ 11458), до яких додано скрін зображення супутникової зйомки з відкритого веб-сервісу Google Earth Pro за місцем розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:01:022:0029 за травень 2017, вересень 2017, червень 2018, жовтень 2018, жовтень 2020, травень 2021, липень 2021, скрін-зображеннь з відкритого веб-сервісу "https://kadastrova-karta.com", а також Публічної кадастрової карти України щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:01:022:0029.

Розглянувши вказане клопотання прокурора про долучення доказів до матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Господарським процесуальним законодавством передбачено чіткий порядок надання доказів до суду.

Так, відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Отже, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 ГПК України.

Наведені положення Господарського процесуального кодексу України пов'язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів. Подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, до суду першої інстанції позивач вказані ним докази не надавав, а також не повідомляв суд першої інстанції про неможливість надання цих доказів та причини, з яких докази не можуть бути подані у зазначений строк.

Прокурор не був позбавлений можливості долучити вказані докази до суду першої інстанції.

Неналежне користування прокурором процесуальними правами, що спричинило порушення передбаченого процесуальним законодавством порядку подання доказів не може бути підставою для прийняття нових доказів судом апеляційної інстанції.

Підстави неподання прокурором до суду першої інстанції вказаних доказів не можуть вважатися поважними, оскільки залежать не від об'єктивних, незалежних від волі заявника обставин, а спричинені суб'єктивною поведінкою учасника справи.

Судова колегія зауважує, що здобуття нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи суперечить основоположним принципам змагальності та рівності сторін господарського судочинства.

А тому судова колегія не вбачає правових підстав для прийняття до розгляду нових доказів, що надані з порушенням передбаченого ГПК України порядку.

В судовому засіданні 01.10.2025 представник ТОВ "Івера", терті особи (представник) підтримали вимоги апеляційної скарги, просили задовольнити ї в повному обсязі. Прокурор, представник позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили суд рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі № 922/4409/21 залишити без змін. Інші учасники справ в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в судове засідання представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, а позиції учасників справи викладені в наданих до матеріалів справи процесуальних документах, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності інших учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Східний апеляційний господарський суд після судових дебатів у справі за участю присутніх учасників справи (їх представників) оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення (постанови), відкладення його ухвалення та проголошення до 15.10.2025 о 16:00год.

15.10.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:01:022:0029, загальною площею 1,0152 га, розташована за адресою: м. Харків, пр. Московський, 118, перебуває у комунальній власності громади міста Харкова в особі Харківської міської ради та будь-які права на неї (оренди, суперфіцію, сервітуту тощо) приватним юридичним або фізичним особам не передані, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (далі - Реєстр) та Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (далі - ДЗК) (т. № 1 а.с. 35, 36, 39, 40).

Згідно інформаційної довідки Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, її цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та за видом використання ця земельна ділянка призначена для експлуатації та обслуговування адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд.

Відтак, вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності громади міста Харкова в особі Харківської міської ради та не відноситься до земель житлової та громадської забудови, а тому не може використовуватися для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 20/52-03 від 23.09.2003 за ПрАТ "Харківський велосипедний завод" визнано право власності на об'єкти нерухомого майна - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м.Харків, пр. Московський, 118, серед переліку якого є корпус № 7 - нежитлова будівля літ. "АШ-3" (т.1 а.с. 31-34, т. 3 а.с 10-90).

Згідно з інформацією з Реєстру проведення державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. "АШ-3", загальною площею 3085,8 кв.м по пр. Московському, 118 у м. Харкові, вперше проведено за ПрАТ "Харківський велосипедний завод" з відкриттям нового розділу (формуванням реєстраційної справи) та присвоєнням реєстраційного номеру об'єкту нерухомого майна 1293660063101, державним реєстратором приватним нотаріусом ХМНО Железняк Л.В. (т. 1, а.с. 57, 115-116).

Згідно технічного паспорту на нежитлову будівлю літ. "АШ-3" - корпус №7 по пр. Московському, 118 у м. Харкові, вказано загальну площу 3085,8 кв.м (т. № 3 а.с 29-39).

Згідно договору купівлі-продажу від 06.07.2017, зареєстрованого в реєстрі за №1055 приватним нотаріусом ХМНО Железняк Л.В., ТОВ "Івера" набуло у власність вказану нежитлову будівлю літ. "АШ-3", загальною площею 3085,8 кв.м.

В подальшому, 09.07.2020 державним реєстратором Зоткіним С.В. внесено зміни до об'єкту нерухомого майна 1293660063101, а саме: нежитлову будівлю літ. "АШ-З" (корпус № 7), загальною площею 3085,8 кв.м, змінено на багатоквартирний житловий будинок літ. "АШ-3", що складається з 130 квартир. Площа: загальна площа (кв.м): 3085.8 змінено на загальна площа (кв.м): 4651.4, житлова площа (кв.м): 2917.2. (індексний номер рішення: 53037231), що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру (т. 1, а.с 115-116).

Зміни внесено на підставі довідки від 12.06.2020, виданої ТОВ "ПРІМА-КР" та технічного паспорту від 12.06.2020, виданого ТОВ "ПРIМА-КР". Відповідно до вказаних документів нежитлова будівля літ. "АШ-3", корпус 7 по пр. Московському, 118, є багатоквартирним житловим будинком літ. "АШ-3" з вбудованими нежитловими приміщеннями, загальна площа яких складає 4651,4 кв.м. Загальна площа житлових квартир складає 2917,2 кв.м, загальна площа нежитлових вбудованих приміщень складає 1163,6 кв.м.

23.07.2020 державним реєстратором Зоткіним С.В. внесено зміни до об'єкту нерухомого майна реєстраційний номер 1293660063101 - багатоквартирний житловий будинок літ. "АШ-3", що складається з 130 квартир, об'єкт житлової нерухомості: Об'єкт в процесі поділу змiнено на багатоквартирний житловий будинок літ. "АШ-3", що складається з квартир №900-:-1031 та нежитлових приміщень цок.пов. №1-:-16, 1-го пов.№1-:-12, 2-го пов.1-:-10, 3- го пов.№1-:10, об'єкт житлової нерухомості: Так, Об'єкт в процесі поділу. (Індексний номер рiшення 53037231), що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру (т. № 1, а.с .115-116).

01.10.2021 державним реєстратором Зоткіним С.В. внесено зміни до об'єкту нерухомого майна 129366006310 багатоквартирний житловий будинок літ. "АШ-3", що складається з квартир № 900-:-1031 та нежитлових приміщень цок.пов. №1-:-16, 1-го пов.№1-:-12, 2-го пов.1-:-10, 3-го пов.№1-:10, об'єкт житлової нерухомості: Так, Об'єкт в процесі поділу змінено на багатоквартирний житловий будинок (гуртожиток) літ. "АШ-3", що складається з квартир №900- :-1031 та нежитлових приміщень цок.пов. №1-:-16, 1-го пов. № 1-:-12, 2-го пов. 1-:-10, 3-го пов.№1-:-10, об'єкт житлової нерухомості, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру (т. 1, а.с .115-116).

В подальшому, ТОВ "Івера" було подано та зареєстровано в Інспекції Департаменту територіального контролю Харківської міської ради:

- повідомлення про початок будівельних робіт ХК051200917395 від 17.09.2020 на об'єкт "Реконструкція квартири № 1125-1126 в житловому будинку за адресою: м. Харків, пр. Московський, 118, корп. 7 під житлові квартири", клас наслідків СС1 (т. 1, а.с. 45-48);

- повідомлення про початок будівельних робіт XK051200917376 від 17.09.2020 на об'єкт "Реконструкція квартири № 950-951 в житловому будинку за адресою: м. Харків, пр. Московський, 118, корп. 7 під житлові квартири", клас наслідків СС1 (т. 1, а.с.41-44).

Вiдповiдно до зазначених повідомлень про початок будівельних робіт відсутній документ на земельну ділянку. Підстава відсутності: Реконструкція об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, на підставі ч. 4 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" через проведення реконструкції без змiни розмірів.

В подальшому ТОВ "Івера" подано та зареєстровано в Інспекції Департаменту територіального контролю Харківської міської ради:

- Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації ХК101201020206 від 20.10.2020 на об'єкт "Реконструкція квартири № 1125-1126 в житловому будинку за адресою: м.Харків, пр. Московський, 118, корп. 7 під житлові квартири", клас наслідків СС1 (т. 1, а.с.49-52);

- Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації ХК101201020537 від 20.10.2020 на об'єкт "Реконструкція квартири № 950-951 в житловому будинку за адресою: м.Харків, пр. Московський, 118, корп. 7 під житлові квартири", клас наслідків СС1 (т. № 1, а.с 53-56).

Відповідно до декларацій ТОВ "Івера" здійснило вказану реконструкцію у період часу з 17.09.2020 по 20.10.2020.

В матеріалах справи наявний Акт обстеження земельної ділянки вiд 22.11.2021, складеним Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради в межах повноважень щодо здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, наданих ст. 189 Земельного кодексу України, а також з урахуванням кадастрової зйомки території будівельного майданчика земельної ділянки розробленої ТОВ "Армадабудпроект" із застосуванням базового приймача GNSS Trimble R4 №188633801502 (виробник: фірма "Trimble", США) перевіреної сертифікованим інженером геодезистом Кондратюком С.В. (кваліфікаційний сертифікат № 014146 від 12.03.2019), в якому зазначено:

"....Будівельний майданчик по просп. Московському, 118 огороджений, а урахуванням кадастрової зйомки, розробленої ТОВ "Армадабудпроект" площа земельної ділянки складає 0,9889 га.

Вiдповiдно до кадастрової зйомки, в межах земельної ділянки 6310136900:01:022:0026, розташовані земельні ділянки площею, 0,7926 га та площею 0,6686, які огороджені металевим парканом, доступ обмежений. На земельній ділянці 0,6686 гa, яка є частиною земельної ділянки 6310136900:01:022:0026, ведеться будівництво декількох будівель.

Відповідно до кадастрової зйомки, в мeжax земельної ділянки 6310136900:01:022:0029 - розташована земельна ділянка, площею 0,1580 га яка частково огороджена металевим парканом, доступ частково обмежений. На земельній ділянці, площею 0,1580 га, (яка є частиною земельної ділянки 6310136900:01:022:0029), розміщена 8-ми поверхова будівля.

Право користування в установленому порядку не оформлено" (т. 2, а.с. 2-8).

Відповідно до листа ТОВ "Армадабудпроект" вх.800-22 від 27.01.2022 щодо здійснення кадастрової зйомки земельної ділянки з адресою: пр. Московський, 118, в м.Харків кад.№ (6310136900:01:022:0029; 6310136900:01:022:0042, 6310136900:01:022:0026):

На даній земельній ділянці відображено, контур будівля за межами кад. №6310136900:01:022:0029 площа S=0.0019 га, контур будівлі в межах: кад. №6310136900:01:022:0029 площа S=0.3798 га, контур будівлі в межах: кад. №6310136900:01:022:0029 площа S=0.0480 га, контур будівлі в межах: кад. №6310136900:01:022:0029 площа S=0.1237 га, контур будівлі в межах: кад. №6310136900:01:022:0042 площа S=0.0131 га, контур будівлі в межах: кад. №6310136900:01:022:0027 площа S-0,0002 га, контур будівлі що будується в межах кад. № 6310136900:01:022:0026 площа - 0.0785 га, контур будівлі, що будується в межах кад. №6310136900:01:022:0026 площа S=0.0793 га, контур будівлі, що будується в межах кад. №6310136900:01:022:0026 площа S= 0,1795 га, відстійник в межах кад. №6310136900:01:022:0026 площа S 0.0085 га, контур нежитлової будівлі в межах кад. №6310136900:01:022:0026 площа S=0.0092 га, контур металевої будівлі в межах кад. № 6310136900:01:022:0026 площа S=0.0215 га, контур нежитлова будівля в межах кад. № 6310136900:01:022:0026 площ S=0.0098 гa, контур за межами будівельного майданчика в межах: кад. №6310136900:01:022:0029 площа S=0.4170, контур за межами будівельною майданчика в межах кад. №6310136900:01:022:0042 S=0.0525, контур в межах: будівельного майданчика кад. №6310136900:01:022:0042 S=0.0028, контур в межах будівельного майданчика в межах кад. №6310136900:01:022:0029 S=0.0453, контур в межах будівельного майданчика кад. №6310136900:01:022:0027 S=0.0529, контур в межах будівельного майданчика: кад № 6310136900:01:022:0042 S= 0.0861, контур в межах будівельного майданчика кад. №6310136900:01:022:0042 S= 0.5086, контур за межами будівельного будівельною майданчика кад. №6310136900:01:022:0042 S=0.0504, контур за межами будівельного будівельною майданчика № 6310136900:01:022:0026 S=0.3560, контур в межах будівельного майданчика кад. № 6310136900:01:022:0026 S= 0,0861 га. (т.19, а.с. 47-148).

До вказаного листа долучені додатки із зазначенням координат поворотних точок вищевказаних контурів (т.20, а.с. 40-44).

Відповідно до цього додатка відповідачем здійснено будівництво на частині земельної ділянки з кад. №6310136900:01:022:0029, в межах будівельного майданчика К1 площею S=0.1237 га, S=0.0453 га, який включає в себе контури №4, № 17 у вигляді координат поворотних точок земельної ділянки (огорожі):

Система координат "СК-63", Контур № 4

№ Х Y

1 5529897.37 5355740.64

2 5529946.87 5355784.69

3 5529934.44 5355798.65

4 5529885.02 5355754.66

та

Система координат "СК-63", Контур 17

№ Х Y

1 5529899.69 5355738.02

2 5529949.01 5355782.31

3 5529954.57 5355784.08

4 5529938.77 5355802.23

5 5529953.80 5355815.31

6 5529971.87 5355832.72

7 5529884.25 5355755.53

8 5529885.02 5355754.66

9 5529934.44 5355798.65

10 5529946.87 5355784.69

11 5529897.37 5355740.64

В матеріалах справи також містяться долучені за клопотанням прокурора:

- лист ПП "Міський центр нерухомості" вiд 22.12.2021 № 136, до якого долучено схему розташування будівель по пр-ту Московському, 118 у м Харкові. Зокрема, контуром №4 позначено незавершену будівництвом будівлю, яка складається з 8-ми поверхів та підвалу, площа забудови будівлі складає 1371 кв.м. Вказаний додаток до кадастрової зйомки території земельних ділянок за адресою: просп. Московський, 118, в м. Харків (кад.номер 6310136900:01:022:0029, 6310136900:01:022:0042, 6310136900:01:022:0026) (т. 20, а.с. 40-44);

- договір підряду б/н від 31 серпня 2020 року на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції квартир № 950-951 в житловому будинку за адресою м. Харків, просп. Московський, 118, корп. 7 під житлові квартири. Вказаним договором прокурор підтверджує, що за адресою по пр. Московському, 118, корп. 7 у м. Харкові відбувалося будівництво на замовлення ТОВ "Івера" (т. 20, а.с.166-174);

- договір підряду б/н від 31 серпня 2020 року на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції квартир № 1125-1126 в житловому будинку за адресою м. Харків, просп. Московський, 118, корп. 7 під житлові квартири. Зазначеним договором прокурор підтверджує, що за адресою по просп. Московському, 118, корп. 7 у м. Харкові відбувалося будівництво на замовлення ТОВ "Івера" (т. 20, а.с.175-183).

Встановлення вказаних обставин, що, на думку прокурора, свідчить про здійснення ТОВ "Івера" самочинного будівництва, зміни зовнішньої конфігурації належного йому на праві власності нерухомого майна, оскільки площа об'єкту збільшилась на 1565,6 кв.м, зміни функціонального призначення (з нежитлового переведено у житловий фонд) без отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, оформлення речових прав на земельну ділянку та отримання дозвільних документів на проведення робіт з реконструкції, стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

23.01.2023 ухвалено оскаржуване рішення суду.

Оцінка права прокурора на звернення до суду в інтересах держави в особі Ради.

Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 23 згаданого Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Наведеним правовим нормам кореспондують відповідні приписи частин четвертої, п'ятої статті 53 ГПК України.

Отже, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У першому випадку прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що прокурором дотримано вимоги частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та письмово повідомлено позивача про намір звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та запропоновано позивачу самостійно здійснити захист інтересів держави шляхом пред'явлення відповідного позову, що підтверджується листом № 55-4659вих-21 від 02.11.2021.

Прокурор зазначає, що станом на час пред'явлення позову відповідь від позивача на вказане повідомлення не отримано, а за інформацією веб-порталу "Судова влада України", позивачем самостійно відповідний позов не пред'являвся.

Дійсно, враховуючи те, що територіальна громада як суб'єкт права власності реалізує своє право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, Рада як представницький орган та розпорядник земель комунальної власності має право звернутися із відповідним позовом.

Водночас у разі порушення інтересів держави або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор може звернутися з таким позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради за умови належного обґрунтування підстав для представництва.

Відповідно до статті 55 ГПК України якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (власниками), учасником (учасниками), акціонером (акціонерами) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави (частина четверта). Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті (частина п'ята).

На переконання судової колегії доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка під розташованою на цій ділянці самочинно збудованою відповідачем будівлею є комунальною власністю (на думку прокурора) за ознакою її належності до меж населеного пункту м. Харків, тобто на підставі ч. 2 ст. 83 ЗК України; на спірній земельній ділянці наявна самочинна забудова, що нівелює її інвестиційну привабливість, створює перешкоди для подальшого розпорядження Харківською міською радою цією земельною ділянкою, в тому числі шляхом її передачі іншим землекористувачам або передачі у власність відповідно до вимог чинного законодавства, призводить до порушень вимог законодавства та порушень інтересів держави в особі Харківської міської рад, вказують на формальну наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах Харківської міської ради.

Не підтримання Радою позову не є перешкодою для розгляду позову прокурора, проте таке рішення має бути оцінене в контексті того, чи відповідатиме задоволення позову прокурора забезпеченню найкращих інтересів держави та територіальної громади, що в даному випадку може бути здійснено за наслідками розгляду справи по суті.

Таким чином, судова колегія погоджується, що прокурором дотримані процедури, передбачені законодавством України для звернення до суду в інтересах держави, так само як і обґрунтовано в чому може полягати порушення інтересів держави.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги прокурора про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" (61045, м. Харків, пров. Отакара Яроша, 20, корп. 2, кв. 25, ідентифікаційний код 39029320) усунути перешкоди у користуванні територіальною громадою належною їй земельною ділянкою шляхом повернення Харківській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, ідентифікаційний код 04059243) земельних ділянок, які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 118, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:01:022:0029, а саме з площею 0,1237 га в межах контуру представленого у вигляді координат поворотних точок, а також задоволення похідних від цього позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд визнав доведеною обставину, що відповідно до кадастрової зйомки, в мeжax земельної ділянки 6310136900:01:022:0029 - розташована земельна ділянка, площею 0,1580 га, яка частково огороджена металевим парканом, доступ частково обмежений. Відповідачем здійснено будівництво на частині земельної ділянки з кад. №6310136900:01:022:0029, в межах будівельного майданчика К1 площею S=0.1237 га, S=0.0453 га, який включає в себе контури №4, № 17 у вигляді координат поворотних точок земельної ділянки (огорожі), право користування відповідною земельною ділянкою в установленому порядку не оформлено. ТОВ "Івера" здійснено самочинне будівництво, змінено зовнішню конфігурацію, оскільки площа об'єкту збільшилась на 1565,6 кв.м, змінено функціональне призначення з нежитлового переведено у житловий фонд без отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, оформлення речових прав на земельну ділянку та отримання дозвільних документів на проведення робіт з реконструкції. Водночас вказує, що в розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

На думку суду першої інстанції, прокурор у справі обрав належний спосіб захисту, звернувшись із позовними вимогами про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" (61045, м. Харків, пров. Отакара Яроша, 20, корп. 2, кв. 25, ідентифікаційний код 39029320) усунути перешкоди у користуванні територіальною громадою належною їй земельною ділянкою шляхом повернення Харківській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, ідентифікаційний код 04059243) земельних ділянок, які розташовані за адресою: м. Харків, пр. Московський, 118, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:01:022:0029, а саме з площею 0,1237 га в межах контуру представленого у вигляді координат поворотних точок. Задоволення таких вимог, на думку суду, призведе до відновлення права володіння, розпорядження та користування земельною ділянкою під вказаним об'єктом.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з даною позицією суду першої інстанції та вирішуючи питання щодо обрання прокурором ефективного способу захисту порушених прав територіальної громади щодо правомочності з володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою зазначає таке.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема в постанові від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив'язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що будівництво багатоповерхового житлового будинку здійснено на земельній ділянці, яка не була відведена для відповідних цілей в установленому законом порядку (з визначенням належного цільового призначення), зазначена земельна ділянка самовільно захоплена, відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів, які перебувають на вказаній ділянці, внесені незаконно на підставі неналежних документів. Прокурор доводить суду, що будівництво проводилося відповідачем самочинно з огляду на відсутність будь-яких прав на земельну ділянку під цим будівництвом. В поданій позовній заяві прокурор вказує, що ТОВ «Івера» під час подання та реєстрації повідомлень про початок будівельних робіт ХК 051200917395 від 17.09.2020 та ХК 051200917376 від 17.09.2020, а також декларацій про готовність об'єктів до експлуатації ХК 101201020206 від 20.10.2020 та ХК 101201020537 від 20.10.2020 вніс до них недостовірні відомості про те, що проводиться реконструкція вже існуючих будівель, а ні нове будівництво (що насправді мало місце, як стверджує прокурор).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 виснувала, що можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. Тобто, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

У випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об'єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Вирішуючи справи щодо самочинного будівництва суди повинні перевіряти загальні умови, дотримання яких вимагається при будівництві або реконструкції будь-якого об'єкта нерухомості, а також наявність права на земельну ділянку, на якому ведеться нове будівництво, або дозвіл власника цієї ділянки, або власника вже існуючої будівлі на будівництво, реконструкцію; дотримання цільового призначення та дозволеного використання земельної ділянки, а також червоних ліній, встановлених проектами планування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було набуто права власності на об'єкти нерухомого майна - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м.Харків, пр. Московський, 118, серед переліку якого є корпус № 7, нежитлова будівля літ. "АШ-3", що підтверджується договором купівлі-продажу від 06.07.2017, зареєстрованим в реєстрі за № 1055 приватним нотаріусом ХМНО Железняк Л.В. та відомостями реєстраційної справи № 1293660063101, сформованої приватним нотаріусом ХМНО Железняк Л.В. (т. 1 а. с.31-34, т. 3 а.с. 10-90).

Відповідно до п. 1 договору вказане нерухоме майно знаходится на земельній ділянці, площею 1,0152 га за кадастровим номером 6310136900:01:022:0029, загальною площею 1,0152 га.

Відповідно до ч. 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України (станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 06.07.2017) земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Таким чином, набутий на праві власності ТОВ "Івера" цілісний майновий комплекс знаходится на сформованій земельній ділянці, прав на яке з боку останнього оформлено не було.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Згідно з ч. 1 ст. 316, ч. ч. 1, 2 ст. 319, ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

На обставини, які б свідчили про позбавлення відповідача права власності на придбані ним у складі цілісного майнового комплексу об'єкти нерухомого майна чи підстави обмеження його права сторони не посилались. Право власності надає власнику також і право розпорядження належним йому майном. Право розпорядження - забезпечена законом можливість власника визначати фактичну та юридичну долю речі. Це право включає можливість знищення та реконструкції речі.

Матеріли справи не містять технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна, який містить дані про те, що об'єкт (цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м.Харків, пр. Московський, 118, серед переліку якого є корпус № 7 нежитлова будівля літ. "АШ-3",реєстраційна справа № 1293660063101) знищений, в матеріалах справи відсутня заява власника нежитлового приміщення згідно зі статтею 349 ЦК України про припинення права власності у зв'язку зі знищення нерухомого майна.

Водночас, 23.07.2020 державним реєстратором Зоткіним С.В. внесено зміни до об'єкту нерухомого майна реєстраційний номер 1293660063101 - багатоквартирний житловий будинок літ. "АШ-3", що складається з 130 квартир, об'єкт житлової нерухомості: Об'єкт в процесі поділу змiнено на багатоквартирний житловий будинок літ. "АШ-3", що складається з квартир №900-:-1031 та нежитлових приміщень цок.пов. №1-:-16, 1-го пов.№1-:-12, 2-го пов.1-:-10, 3- го пов.№1-:10, об'єкт житлової нерухомості: Так, Об'єкт в процесі поділу. (Індексний номер рiшення 53037231), що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру (т. 1, а.с. 115-116).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після:

подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Контроль за виконанням підготовчих та будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом (частина сьома статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2015 року № 747) затверджено Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт (далі - Порядок № 466).

Згідно із пунктами 4, 5, 11, 13 Порядку № 466 підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, можуть виконуватися замовником після набуття права на земельну ділянку відповідного цільового призначення та подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - дозвіл).

Будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1) та об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення.

В свою чергу, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об'єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п'ята стаття 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Частиною восьмою статті 39 вказаного Закону передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами Цивільного кодексу України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 501/1256/17.

З матеріалів справи вбачається, що на час прийняття державним реєстратором Зоткіним С.В. рішення № 53037231 від 09.07.2020, дозвільних документів на проведення будівельних робіт і прийняття об'єкта до експлуатації не існувало, хоча змінено функціональне призначення об'єкту та збільшено його загальну площу з 3085,8 кв.м до 4651,4 кв.м, які виконати без проведення будівельних робіт з реконструкції неможливо.

Зміни внесено на підставі довідки від 12.06.2020, виданої ТОВ "ПРІМА-КР" та технічного паспорту від 12.06.2020, виданого ТОВ "ПРIМА-КР". Відповідно до вказаних документів нежитлова будівля літ. "АШ-3", корпус 7 по пр. Московському, 118 є багатоквартирним житловим будинком літ. "АШ-3" з вбудованими нежитловими приміщеннями, загальна площа яких складає 4651,4 кв.м. Загальна площа житлових квартир складає 2917,2 кв.м., загальна площа нежитлових вбудованих приміщень складає 1163,6 кв.м.

Тобто загальна площа спірного об'єкту збільшилась на 1565,6 кв.м (4651,4 -3085,8 =1565,6 кв.м.).

Отже, ця реєстраційна дія державного реєстратора, як вірно встановлено судом першої інстанції, є незаконною та такою, що суперечить приписам чинного законодавства, жодних правових підстав зміни функціонального призначення літ. "АШ-3" з нежитлової будівлі на багатоквартирний житловий будинок не було.

Отже, вказані повідомлення надають дозвіл на реконструкцію лише окремих приміщень, а не будинку в цілому.

Також, ТОВ "Івера" подано та зареєстровано в Інспекції Департаменту територіального контролю Харківської міської ради:

- Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації ХК101201020206 від 20.10.2020 на об'єкт "Реконструкція квартири № 1125-1126 в житловому будинку за адресою: м. Харків, пр. Московський, 118, корп. 7 під житлові квартири", клас наслідків СС1 (т. 1, а.с. 49-52);

Відповідно до декларацій ТОВ "Івера" здiйснило вказану реконструкцію у період часу з 17.09.2020 по 20.10.2020.

Відтак, як встановлено судом, на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:01:022:0029 відповідач здійснено самочинне будівництво, що підтверджується наступним:

1) земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:01:022:0029 не перебуває у ТОВ «Івера» на будь-якому речовому праві (власності, користування, тощо), в свою чергу щодо неї зареєстроване право власності Харківської міської ради;

2) на будівництво не було отримано належного дозволу;

3) відсутній проект на реконструкцію (на час першого спірного рішення 53037231 від 09.07.2020);

4) будівництво здійснюється всупереч чинним нормам ДБН та інших актів у сфері містобудівної діяльності, оскільки цільове призначення вищевказаних земельних ділянок - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, тобто житлові будинки не можуть розміщуватись на землях промисловості.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

В свою чергу, колегія суддів зауважує, що сама лише кваліфікація нерухомого майна, як об'єкта самочинного будівництва, не призводить до виникнення абсолютного наслідку у вигляді безумовного знесення такого об'єкта, розташованого на земельній ділянці комунальної форми власності.

Європейський суд з прав людини у справі "Іванова і Черкезов проти Болгарії" (ІVапоVа апгї Ске^ке2ОV V. Виїдагіа) (№ 46577/15) від 21 квітня 2016 року, підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

У постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі №2-3067/11 суд прийшов до висновку, що за приписами частини четвертої статті 376 ЦК України об'єкт самочинного будівництва підлягає знесенню у разі, якщо продовження фізичного існування нерухомого майна (тобто збереження об'єкта) порушує права інших осіб.

Так, за правилом частини третьої статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, законом передбачено, що дефект у підставі речового права на земельну ділянку може бути нівельований зацікавленою особою шляхом одержання правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Так, за змістом статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Пунктом 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553) передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

Згідно із абзацом 3 пункту 21 Порядку № 553 у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Таким чином, положення частини першої статті 38 Закону № 3038-VI встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення повноваження на пред'явлення позову про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсації витрат, пов'язаних з таким знесенням, до яких віднесено такі дії:

1) виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;

2) визначення такого об'єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Тобто, зверненню суб'єкта владних повноважень з позовом про зобов'язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.

В свою чергу, вимога про зобов'язання привести об'єкт самочинного будівництва до попереднього стану можливо розцінювати як належний та ефективний спосіб судового захисту і як вимогу про знесення за обставин, коли самочинне будівництво полягало у зміні раніше введеного в експлуатацію об'єкта внаслідок робіт з реконструкції, перебудови, капітального ремонту тощо і цей об'єкт повністю або частково зберігся, тобто фізично існує на момент звернення відповідного органу до суду з вищевказаними вимогами і можливість приведення його у попередній стан не втрачена.

При цьому, можливість перебудови та усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

Таким чином, у випадку доведення обставин проведення відповідачем реконструкції належного на праві власності нерухомого майна шляхом знесення самочинного будівництва не можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такий вид самочинного будівництва дає достатні підстави для висновку щодо необхідності вирішення питання чи можливо його приведення до легітимного стану шляхом перебудови, за наслідками надання підтверджуючи доказів з боку заінтересованої особи.

В даному випадку визначена передумова для звернення прокурором з зазначеними позовними вимогами є важлива, оскільки з матеріалів справи вбачається наявність суперечливих даних щодо обставин реконструкції чи знищення об'єкту (нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Харків, пр. Московський, 118 (корпус № 7) з метою здійснення нового житлового багатоквартирного будинку.

Тягар доказування наявності вказаних фактів та умов покладається на суб'єкті владних повноважень, що звертається до суду, а їх перевірка покладена на суд.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об'єкта будівництва. Відповідно до ДБН - 2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво п. 3.11 - нове будівництво - будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об'єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об'єктів незавершеного будівництва.

Відповідно до п. 3.21 реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його технікоекономічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

В свою чергу, право власності на нову річ, виготовлену відповідно до статті 332 Цивільного кодексу України внаслідок переробки іншої речі, може виникати лише у тому разі, якщо в результаті здійсненої переробки з'являється інший об'єкт, відмінний за своїми характеристиками, тобто об'єкт, який може бути кваліфікований як нова річ.

Не може вважатися новою річчю (новоствореним об'єктом) об'єкт нерухомого майна, який перероблений з прив'язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об'єктом з видозміненими загальними характеристиками.

Відтак, реконструкція не має наслідком створення нової речі, оскільки створена з прив'язкою до вже існуючої нерухомості з використанням її функціональних елементів, тому передчасно стверджувати, що реконструйований об'єкт є іншим об'єктом нерухомості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 907/385/22.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Судова колегія враховує, що за фактичними обставинами справи вбачається, що зведена відповідачем за результатами виконання ним будівельних робіт з нового будівництва восьмиповерхова будівля фактично є новоствореним об'єктом архітектури, якого станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 06.07.2017 фізично не існувало.

Водночас прокурором не надано належних та беззаперечних доказів, якими спростовується можливість реконструкції набутого ТОВ "Івера" на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2017 нерухомого майна, нежитлової будівлі літ. "АШ-3" за адресою: м.Харків, пр. Московський, 118, корпус № 7, в багатоквартирний житловий будинок за вказаною адресою з повним або частковим збереженням елементів несучих конструкцій, як висновку щодо можливості штучного створення відповідачем передумов для узаконювання зведеної ним будівлі в такий спосіб.

Відповідно до відповіді Державної інспекції архітектури та будування України за вих.№18-22 від 12.01.2022, Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова чи будь-яка інша особа не зверталася із повідомленням про факти забудови земельної ділянки з кадастровим номером без дозвільних документів чи про можливі порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил на об'єкті за адресою: м. Харків, проспект Московський, 118, корпус 7. Відповідно Державною інспекцією архітектури та містобудування України не було надано будь-яких висновків щодо правомірності описаних у позові дій відповідача під час виконання останнім або третіми особами за його замовленням підготовчих та будівельних робіт поза межами процедури, встановленої Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю № 553.

Вказані обставини також не були предметом доведення з боку прокурора під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, учасниками справи не було заявлено клопотання щодо проведення експертного дослідження з зазначеного питання.

Проведена у справі №922/4409/21 будівельно-технічна експертиза об'єкта нерухомого майна - житлового комплексу "Urban City" на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:01:022:0029 за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, 118, корпус 7, призначена на підставі ухвали Східного апеляційного господарського суду від 15.06.2025, також не охоплювала вирішення зазначеного питання.

При розгляду даного питання судова колегія також враховує відомості долучених прокурором до матеріалів справи наступних документів:

- акту обстеження земельної ділянки вiд 22.11.2021, складеного Інспекцією з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради в межах повноважень щодо здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, наданих ст. 189 Земельного кодексу України;

- кадастрової зйомки території будівельного майданчика земельної ділянки розробленої ТОВ "Армадабудпроект" із застосуванням базового приймача GNSS Trimble R4 №188633801502 (виробник: фірма "Trimble", США), перевіреної сертифікованим інженером геодезистом Кондратюком С.В. (кваліфікаційний сертифікат № 014146 від 12.03.2019);

- протоколу огляду від 07.12.2021 у кримінальному провадженні №42021222060000192;

- листа ПП "Міський центр нерухомості" вiд 22.12.2021 № 136, до якого долучено схему розташування будівель по пр-ту Московському, 118 у м Харкові. Зокрема, контуром №4 позначено незавершену будівництвом будівлю, яка складається з 8-ми поверхів та підвалу, площа забудови будівлі складає 1371 кв.м;

- договору підряду б/н від 31 серпня 2020 року на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції квартир № 950-951 в житловому будинку за адресою м. Харків, просп. Московський, 118, корп. 7 під житлові квартири;

- договору підряду б/н від 31 серпня 2020 року на виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції квартир № 1125-1126 в житловому будинку за адресою м. Харків, просп. Московський, 118, корп. 7 під житлові квартири.

Разом з тим, надані документи не містять зафіксованої ретроспективної інформації щодо стану належної ТОВ "Івера" нежитлової будівлі (її фактичного існування) на момент початку будівництва спірного багатоквартирного житлового будинку на підтвердження обставин знищення такого нерухомого майн, відповідно не мають в собі доказової сили щодо визначення частини зведеної будівлі, яка має ознаки самочинного будівництва.

З огляду на розумні строки розгляду справи та межі повноважень суду апеляційної інтанції, визначені ст. 269 ГПК України, щодо можливості прийняття нових доказів у справі на стадії апеляційного перегляду справи, судова колегія наразі не вбачає за можливе дослідити відповідні обставини іншим шляхом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування під час розгляду справи категорій стандартів доказування - правил, які дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.

Судова колегія, керуючись стандартом доказування "вірогідність доказів" вказує, що матеріали справи не містять доказів, на підставі яким можливо зробити однозначний висновок, чи відповідачем проведено реконструкцію нежитлового будинку за адресою м.Харків, просп. Московський, 118, корп. 7, під житлові квартири зі зміною геометричних розмірів та/або функціонального призначення, чи фактично здійснено нове будівництво з повним знищенням того об'єкта, намір про реконструкцію якого заявлявся. Посилання прокурора на те, що фактично будівництво 8-ми поверхового житлового будинку ведеться не на існуючому фундаменті раніше збудованого та введеного в експлуатацію об'єкта будівництва, а на земельній ділянці комунальної власності в межах кадастрового номеру 6310136900:01:022:0029 мають декларативний характер, як такі, що не ґрунтуються на інформації, яка міститься в наданих до матеріалів справи доказах.

Як зазначено вище, в поданій позовній заяві прокурор не заявляє вимог про перебудову чи приведення спірних правовідносин у правове поле іншим чином, крім знесення нерухомого майна.

Водночас, в даному випадку, як зазначено вище, відсутні дві з обов'язкових та визначальних обставин, які дають прокурору право на звернення до суду із позовом про знесення самочинного будівництва, а саме винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та встановлення факту невиконання відповідачем вимог зобов'язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

З огляду на надані до матеріалів справи докази прокурором не доведено, що обраний ним спосіб судового захисту у спірних правовідносинах є ефективним з точки зору забезпечення захисту саме тих прав та інтересів, порушення яких слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом, можливості виконання судового рішення, ухваленого по суті спору з урахуванням таких вимог позовної заяви, яке б забезпечило непорушність права власності ТОВ "Івера", набуте за цивільним договором (правомірність якого жодною зі сторін справи не спростовується), а також забезпечення захисту прав власності територіальної громади на земельну ділянку комунальної власності шляхом усунення перешкод у користуванні нею за наслідками проведення на ній самочинного будівництва.

Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Поряд із цим варто зауважити, що обов'язковість судового рішення закріплена у законодавстві України як одна з основних засад (принципів) судочинства загалом і господарського судочинства зокрема (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 5 частини третьої статті 2), є однією з засад організації судової влади відповідно до статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"; за змістом норм частин другої, третьої статті 129-1 Конституції України виконання судового рішення у визначеному законом порядку забезпечується державою і контролюється судом.

Виконання судового рішення необхідно розглядати як одну з стадій судового процесу і невід'ємну складову права кожного на справедливий судовий захист.

В даному випадку задоволення позову не відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність заінтересованої особи у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту порушеного права.

Отже, застосування до відповідача зобов'язання щодо знесення самочинно збудованого об'єкта є передчасним та не співмірним заходом, оскільки прокурором не використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винних осіб до відповідальності, що вказує на невідповідність прийнятого за наслідками задоволення позовних вимог рішення завданню господарського судочинства, визначеного в ст. 2 ГПК України, на що не звернув увагу господарський суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення.

Щодо посилання прокурора на незаконність та наявність правових підстав для скасування рішень державного реєстратора, якими внесено зміни до об'єкту нерухомого майна 1293660063101, колегія суддів зазначає, що скасування такої реєстрації відповідно до правової позиції, яка сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, не є належним способом захисту, оскільки не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Крім того, позовні вимоги про скасування реєстрацію повідомлення про початок будівельних робіт від 17.09.2020 № ХК 051200917395, повідомлення про початок будівельних робіт від 17.09.2020 № ХК 051200917376, декларації про готовність об'єктів до експлуатації від 20.10.2020 № ХК 101201020206 декларації про готовність об'єктів до експлуатації від 20.10.2020 № ХК061193612192 також не можуть бути визнані судом належним способом захисту визначених прокурором порушених прав, як самостійні, в межах даного судового розгляду.

Не менш важливим перед судом постало питання що визначення дотримання принципу заборони суперечливої поведінки, належного урядування, загальних принципів міжнародного права при втручанні в право власності особи, яка набула його на законних підставах (дотримання принципу пропорційності).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

За загальним правилом у справах про знесення самочинного будівництва позивач зобов'язаний довести не лише факт самочинного будівництва, а й порушення його прав як власника (співвласника) чи користувача земельної ділянки таким самочинним будівництвом. Лише у випадку доведеності порушення самочинним будівництвом прав позивача, знесення самочинного будівництва можливо оцінювати на предмет можливості його застосування як крайнього заходу впливу на забудовника (постанова Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 947/38994/20, провадження № 61-5435св24).

Частиною 2 статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зміст цього положення розкритий, зокрема, в п. п. 70, 71 рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 "Рисовський проти України", де ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII,.com S.r.l. проти Молдови"(Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08.04.2008 і Москаль проти Польщі"(Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15.09.2009).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах"Онер'їлдіз проти Туреччини"(Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та"Беєлер проти Італії"(Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), n. 73).

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009).

У рішенні ЄСПЛ у справі Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 23.10.1991 зазначено, що ст. 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

Таким чином, діючи в період чинності наданих дозволів та рішень органів місцевого самоврядування до оцінки судовим рішенням, відповідач діяв у межах правомірних очікувань та принципу належного самоврядування.

Крім того, якщо особа, яка має право на оспорення документа (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).

Як вбачається з обставин справи, в листі за вих.№ 08-18/3482/2-21 від 05.11.2021, адресованому керівнику Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, Харківською міською радою зазначено про відсутність доведення прокуратурою достатніх підстав для вжиття заходів позовного характеру з метою захисту інтересів громади міста, як то: захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, оборони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (т.1, а.с. 195, 196).

В ході розгляду справи позиція Харківської міською радою щодо доцільності та правової обґрунтованості заявлених позовних вимог також мала суперечливий характер (змінювалась), позивачем не було вчинено активних дій, які свідчать про встановлення ним порушень прав та законних інтересів територіальної громади міста за наслідками будівництва багатоквартирного будинку за адресою: м. Харків, пр. Московський, 118, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:01:022:0029.

Водночас позиція органів місцевого самоврядування, які надавали відповідачу дозволи та погодження, що породило у останнього відповідні правомірні очікування та реалізацію наданого права на час подання даного позову, щодо необхідності в подальшому їх скасування, вказує на суперечливу поведінку представницького органу публічної влади (заборону якої не однократно було окреслено в судовій практиці Європейського суду з прав людини).

Більш того, якщо втручання у право мирно володіти своїм «майном» було спричинене в контексті виправлення помилки, допущеної органом державної влади, принцип належного врядування може не лише покладати на владу зобов'язання діяти негайно, щоб виправити свою помилку, але також такі помилки не можна виправляти коштом відповідної особи, особливо якщо на карту не поставлені інші суперечливі приватні інтереси. Органи влади повинні мати можливість виправляти свої помилки, але не в ситуації, коли відповідна особа повинна нести надмірний тягар.

Внесення 09.07.2020 змін до об'єкту нерухомого майна 1293660063101 та реєстрація повідомлення про початок будівельних робіт ще 17.09.2020 за № ХК 051200917395 вказує на бездіяльність органів прокуратури щодо належного реагування на обставини будівництва спірного багатоквартирного будинку до часу звернення з позовом до суду більш як рік. На переконання судової колегії, на даний час вирішення юридичної долі самочинного будівництва в обраний прокурором спосіб свідчить про можливості покладення "надмірного тягаря" на власників квартир житлового будинку за адресою: м.Харків, пр. Московський, 118, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:01:022:0029, які набули таке право, "правомірно очікуючи" на його законність, з огляду на дії державного органу щодо реєстрації повідомлення декларації про готовність відповідного об'єкту до експлуатації.

В даному випадку, крім принципів цивільного права - справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", яка означає "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.

В свою чергу, концепція "житла" має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, суд приділяє особливу увагу процесуальним гарантіям, наданим власника квартир (зокрема, тих, які залучені до розгляду справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача) за наслідками прийняття у справі рішення.

Апеляційний суд керується тим, що, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, пріоритетним в даному випадку є саме захист житлових прав від неправомірного втручання держави.

Беручи до уваги те, що житло за будь-яких умов є одним із основних матеріальних благ, необхідних для успішної організації життєдіяльності людини, забезпечення доступу населення до житла є одним із соціальних зобов'язань держави, особливо в умовах воєнного стану, коли саме житловий сектор зазнає істотних руйнувань. Україна має стати гарантом забезпечення доступу населення до житла та в умовах воєнного стану, особливо для населення, постраждалого від війни, з огляду на те, що внаслідок продовження військової агресії рф збільшуватиме руйнування житлового сектору держави.

За таких обставин, виходячи із встановлених обставин, за наслідками поданого у справі позову суд вбачає невідповідність заходу втручання держави в право приватної власності власників квартир багатоквартирного будинку за адресою: м. Харків, пр.Московський, 118, корпус 7, критеріям принципу пропорційності, сформованого у сталій практиці Європейського суду з прав людини, а також відсутність справедливої рівноваги (балансу) між інтересами територіальної громади, пов'язаними з втручанням в право власності, та інтересами приватних осіб, як її членів, які страждають від такого втручання.

В даному випадку, з огляду на норми статей 375 та 376 Цивільного кодексу України суд вважає доводи прокурора про знесення самочинного будівництва надмірними.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі №922/4409/21.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи учасників справи не впливають на прийняте у справі рішення, проте були предметом розгляду та оцінки суду апеляційної інстанції.

Згідно з п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи, вищевикладене апеляційну скаргу ТОВ "Івера" слід задовольнити, рішення суду першої інстанції від 23.01.2023 у справі №922/4409/21 - скасувати як таке, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, при не з'ясуванні та за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, необхідно здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 77, 86, 129, 269, 270, ст. 275, ст. 277, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 у справі №922/4409/21 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 02910108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" (61045, м. Харків, пров. Отакара Яроша, 20, корп. 2, кв. 25, код ЄДРПОУ 39029320) 11 917,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Івера" (61045, м. Харків, пров. Отакара Яроша, 20, корп. 2, кв. 25, код ЄДРПОУ 39029320) 11 917,50 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повну постанову складено 27.10.2025.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя Н.О. Мартюхіна

Попередній документ

131278680

Наступний документ

131278682

Інформація про рішення:

№ рішення:	131278681
№ справи:	922/4409/21
Дата рішення:	15.10.2025
Дата публікації:	28.10.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Східний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (15.10.2025)
Дата надходження:	14.10.2025
Предмет позову:	визнання незаконними та скасування рішень

Розклад засідань:

Минулі засідання (27)

01.12.2021 11:30	Господарський суд Харківської області
21.12.2021 10:40	Господарський суд Харківської області
12.01.2022 15:15	Східний апеляційний господарський суд
20.01.2022 14:15	Східний апеляційний господарський суд
15.08.2022 12:20	Господарський суд Харківської області
12.09.2022 11:00	Господарський суд Харківської області
26.09.2022 12:00	Господарський суд Харківської області
24.10.2022 12:00	Господарський суд Харківської області
21.11.2022 11:30	Господарський суд Харківської області
10.01.2023 11:00	Господарський суд Харківської області
23.01.2023 14:00	Господарський суд Харківської області
12.04.2023 14:45	Східний апеляційний господарський суд
11.05.2023 11:00	Східний апеляційний господарський суд
08.06.2023 10:15	Східний апеляційний господарський суд
15.06.2023 14:15	Східний апеляційний господарський суд
01.08.2023 14:30	Східний апеляційний господарський суд
16.08.2023 14:30	Східний апеляційний господарський суд
03.12.2024 16:00	Східний апеляційний господарський суд
18.02.2025 14:00	Східний апеляційний господарський суд
04.03.2025 16:00	Східний апеляційний господарський суд
10.03.2025 11:00	Східний апеляційний господарський суд
01.04.2025 14:00	Східний апеляційний господарський суд
28.05.2025 15:30	Східний апеляційний господарський суд
02.07.2025 14:30	Східний апеляційний господарський суд
20.08.2025 10:00	Східний апеляційний господарський суд
01.10.2025 16:00	Східний апеляційний господарський суд
15.10.2025 16:00	Східний апеляційний господарський суд