15 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 905/329/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Мартюхіна Н.О.
за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.
за участю представників сторін:
позивача - Голуб О.С., в порядку самопредставництва, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
1-го відповідача - Глущенко І.О., ордер про надання правничої допомоги серія АЕ №1379321 від 30.04.2025
2-го відповідача - не з'явився
розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (вх. 1997 Д/2)
на рішення Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 у справі №905/329/25 (повне рішення складено 01.09.2025, суддя Хабарова М.В.)
за позовом Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, м.Маріуполь,
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар Консалтінг", м.Добропілля, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фантом Форс", м. Краматорськ,
про визнання недійним договору,
У березні 2025 року Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кліар Консалтінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Фантом Форс» про визнання недійсним Договору №21/11-2024 від 21.11.2024, укладеного між відповідачами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що договір №21/11-2024 укладений між відповідачами без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, оскільки обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін первинних документів та зв'язок між фактом придбання послуги та подальшою господарською діяльністю.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 у справі №905/329/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
За висновком суду, позивачем не доведено фіктивну діяльність відповідачів, що виражається у намірі порушити публічний характер; з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження наявності у відповідачів наміру на вчинення правочину всупереч інтересам держави і суспільства, що виник у них до укладення цього правочину, позивачем не доведено обставин того, що договір №21/11-2024 від 21.11.2024 укладений в порушення інтересів держави і суспільства та публічного порядку. Зважаючи на таке, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 у справі № 905/329/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Головного управління ДПС у Донецькій області до відповідачів: ТОВ "Кліар Консалтінг", ТОВ "Фантом Форс" про визнання договору недійсним, у повному обсязі. Справу розглянути за участю представника Головного управління ДПС у Донецькій області.
Апеляційну скаргу обґрунтовано такими доводами:
- відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд, серед іншого, зазначив, що до матеріалів справи позивачем на обґрунтування своєї позиції надано докази, які вже були досліджені судом у межах справи №200/1471/25; судом встановлена у відповідача-1 як господарюючого суб'єкта можливість виконання умов договору поставки, що підтверджується відповідними первинними документами; в результаті перегляду адміністративними судами рішення щодо зупинення реєстрації податкових накладних було встановлено протиправність таких дій та зобов'язано контролюючий орган зареєструвати в ЄРПН податкові накладні відповідача-1; позивачем не доведено, що договір №21/11-2024 від 21.11.2024 укладений в порушення інтересів держави і суспільства та публічного порядку;
- такий висновок суду є помилковим, оскільки в межах адміністративної справи №200/1471/25 Донецьким окружним адміністративним судом не досліджувалось питання реальності Договору поставки №21/11-2024 від 21.11.2024; суд не визнавав Договір поставки № 21/11-2024 від 21.11.2024 дійсним/недійсним, зазначивши лише про його наявність;
- проведеним аналізом діяльності ТОВ «Кліар Консалтінг» встановлено, що сформувавши в СЕА ПДВ ліміт за рахунок реєстрації податкових накладних на отримання товарів широкого вжитку, суб'єкт господарювання ТОВ «Кліар Консалтінг» здійснив спробу подальшої реєстрації, за рахунок сформованого таким чином ліміту, податкових накладних на відвантаження сільськогосподарської продукції (насіння соняшнику, кукурудза) адресу ТОВ «Актерм Груп». Тобто, реєструвалися податкові накладні на відвантаження товару, походження якого в СЕА не прослідковується;
- рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 ( яке набрало законної сили відповідно до Кодексу адміністративного судочинства 11.04.2024) заяву Державної податкової служби України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 в адміністративній справі за позовом ТОВ «Кліар Консалтінг» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Кіровоградській області, про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов'язання зареєструвати податкові накладні - задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 у справі за позовом ТОВ «Кліар Консалтінг» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Кіровоградській області, про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов'язання зареєструвати податкові накладні - скасовано. Задовольняючи дану заяву судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Актерм Груп», ТОВ «Кліар Консалтінг» було надано до суду первинні документи, які не мали жодної юридичної сили та фактично були складені для відображення господарських операцій з закупівлі сільськогосподарської продукції, лише на папері;
- ТОВ «Кліар Консалтінг» проведено документальне оформлення господарської операції по взаємовідносинам з даним контрагентом-постачальником ТОВ «Елематік», яке фактично не здійснювалось в межах господарської діяльності підприємства та не мало реального характеру;
- щодо взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Креакон», то відповідно інформації бази даних ДПС та листа отриманого від АТ «Райффайзен Банк» від 05.03.2025 розрахунковий рахунок в АТ «Райффайзен Банк» ТОВ «Креакон» було відкрито 04.12.2024, тобто пізніше у часі, ніж було укладено Договір №02-12/2024-КЛ, проте номер цього рахунку було зазначено у Договорі безпосередньо у день його складання та підписання. Оскільки, дата відкриття рахунку має бути зазначена безпосередньо у день відкриття рахунку із одночасним привласненням номеру такому рахунку, в даному випадку вбачається фіктивне складання Договору; за наслідком аналізу договору, контролюючим органом, встановлена відсутність його істотних умов;
- ТОВ «Кліар Консалтінг» проведено документальне оформлення господарської операції по взаємовідносинам з контрагентом- покупцем ТОВ "Фантом Форс" , яке фактично не здійснювалось в межах господарської діяльності підприємства та не мало реального характеру;
- у матеріалах, наданих контролюючому органу, немає доказів, які б підтверджували факт здійснення першим відповідачем діяльності або виконання зобов'язань, що є предметом укладеного між сторонами договору. Окрім актів наданих послуг, у матеріалах справи відсутні також картки, журнали, бухгалтерські звіти тощо, які б могли опосередковано свідчити, що товари за договором були фактично надані другим відповідачем першому відповідачу;
- враховуючи неможливість відслідкування ланцюгу походження товару, беручи до уваги приписи ПК України, договір поставки від 21.11.2024 №21/112024 не підтверджують факт реальності поставки товару та не має на меті настання реальних наслідків та є фіктивним правочином;
- в межах адміністративної справи № 200/1471/25, ввівши суд в оману, ТОВ «Кліар Консалтінг» фактично легалізувало безпідставно сформований податковий кредит з податку на додану вартість на користь ТОВ «Фантом Форс» у розмірі 37 254 124,09 гривень. Таким чином, ТОВ «Фантом Форс» може отримати безпідставні податкові преференції у вигляді податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 37 254 124,09 грн;
- в даному випадку підставою для визнання недійсним оспорюваного договору позивач визначає його невідповідність положенням статті 228 ЦК України, оскільки вважає, що він вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства;
- Головне управління ДПС у Донецькій області вбачає в діях ТОВ «Кліар Консалтінг» та ТОВ «Фантом Форс» умисел, а саме, безпідставне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств, документального оформлені безтоварних операцій, що призвело до порушення інтересів держави та втрат бюджету;
- доказова база, якою обґрунтовані позовні вимоги в достатній мірі доводить наявність ознак умислу в діях ТОВ «Кліар Консалтінг» та ТОВ «Фантом Форс», проте викладені обставини судом першої інстанції не досліджувались, правова оцінка не надавалась;
- така обставина, як відсутність вироку не має братися судом під час вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання договору недійсним, оскільки, у подібних правовідносинах, не є обов'язковою, а лише може бути допоміжною під час встановлення наявності/відсутності наміру порушити публічний порядок певними суб'єктами, в межах конкретних правовідносин;
З огляду на викладене, Головне управління ДПС у Донецькій області вважало, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню господарського судочинства та наявність підстав для його скасування на підставі 277 ГПК України.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 у справі №905/329/25. Розгляд справи призначено на 15.10.2025. Зобов'язано ТОВ "Фантом Форс" зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали. Витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/329/25.
Перший та другий відповідачі правом на подання відзиву не скористались. Поряд з цим, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання 15.10.2025 з'явились представники позивача та першого відповідача. Представник другого відповідача в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив.
Частинами 5, 6 ГПК України встановлено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Перевіркою даних ДСС “Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що ТОВ "Фантом Форс" не має зареєстрованого в ЄСІКС електронного кабінету в порядку ч. 6 ст. 6 ГПК України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 зобов'язано ТОВ "Фантом Форс" зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 22.09.2025 другим відповідачем не виконано.
Статтею 242 ГПК України встановлено порядок вручення судового рішення та встановлено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 ГПК України).
З метою належного повідомлення ТОВ “Фантом Форс» про розгляд справи, ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 про відкриття апеляційного провадження у справі №905/329/25 направлено засобами поштового зв'язку за адресою Товариства, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також містяться в матеріалах справи, а саме: 84313, Донецька обл., Краматорський р-н, місто Краматорськ, вул. Академічна, будинок 84А.
01.10.2025 рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось на адресу Східного апеляційного господарського суду із позначкою поштового відділення із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв'язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, тощо, то вважається, що адресат був повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання стороною кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, зокрема, містяться висновки, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, відповідач 2 не був позбавлений права та можливості також ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Зважаючи на викладене, відповідач 2 належним чином повідомлений судом про розгляд справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи належне повідомлення другого відповідача про дату, час та місце розгляду справи, приймаючи до уваги, що явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності ТОВ "Фантом Форс" за наявними матеріалами справи.
В судовому засіданні 15.10.2025 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення - скасувати. Представник першого відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні. Оскаржуване рішення просив залишити без змін.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила таке.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за даними Інформаційно-комунікаційної системи “Податковий блок» Товариство з обмеженою відповідальністю “Кліар Консалтінг», код ЄДРПОУ: 40673300 (відповідач-1), зареєстроване 20.07.2016, номер державної реєстрації: 14441020000010687; дата взяття на облік в органі ДПС 20.07.2016, номер взяття на облік 112316138547, код податкового органу (599) ГУ ДПС у Донецькій області; ДПІ обслуговування (516) ГУ ДПС у Донецькій області, Покровська ДПІ. Керівник/Головний бухгалтер/засновник/кінцевий бенефіціарний власник - одна фізична особа - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Види діяльності, серед іншого, -47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний) 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
Згідно з ідентифікаційними даними Товариство з обмеженою відповідальністю “Фантом Форс», код ЄДРПОУ 45160145 (відповідач-2), зареєстроване 19.10.2023, номер державної реєстрації: 1000721020000049094; дата взяття на облік в органі ДПС 20.10.2023, номер взяття на облік 265723280160, код податкового органу (599) Головне управління ДПС у Донецькій області; ДПІ обслуговування (515) Головне управління ДПС у Донецькій області, Краматорська ДПІ. Керівник/Головний бухгалтер/Засновник/Кінцевий бенефіціарний власник: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Види діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний), 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
21.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кліар Консалтінг» (постачальник, відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фантом Форс» (покупець, відповідач-2) укладено договір №21/11-2024.
За умовами п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передати покупцеві будівельні матеріали (надалі-товар), а покупець оплачує та приймає товар в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у рахунку-фактурі, видатковій накладній.
Передача товару по цьому договору здійснюється партіями: асортимент, кількість яких зазначена в талоні (п. 1.2 Договору).
Покупець зобов'язується здійснити 100% попередню оплату вартості товару, визначеної в рахунку на поточний рахунок постачальника протягом І (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку. Якщо рахунок своєчасно не оплачений покупцем, постачальник залишає за собою право зробити перерахунок ціни на день сплати та виставляє новий рахунок покупцю або повернути покупцю отримані грошові кошти (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю товар з моменту підписання сторонами видаткової накладної при умові виконання покупцем п. 3.1 Договору.
Цей договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 30.11.2025, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Якщо сторони за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору не повідомили одна одну про розірвання даного договору , договір автоматично продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік (п. 8.1 Договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.
На виконання умов договору, відповідач-1 виставляв відповідачу-2 рахунки для здійснення оплати, на підставі яких останній здійснював попередню оплату, що підтверджується платіжними інструкціями №2 від 25.11.2024 на підставі рахунку №КЛІ-00001 від 25.11.2024 на суму 5689799,96 грн; № 3 від 26.11.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00002 від 26.11.2024 на суму 5740536,48, № 4 від 27.11.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00003 від 27.11.2024 на суму 4822954,10 грн, № 5 від 28.11.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00004 від 28.11.2024 на суму 5105257,69 грн, № 6 від 29.11.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00005 від 28.11.2024 на суму 5337334, 50 грн, № 7 від 02.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00006 від 02.12.2024 на суму 4743877,27 грн, № 8 від 03.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00007 від 03.12.2024 на суму 4909218,89 грн, № 9 від 04.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00008 від 04.12.2024 на суму 4838518,73 грн, № 10 від 05.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00009 від 05.12.2024 на суму 5141005,12 грн, № 11 від 05.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00010 від 05.12.2024 на суму 5116431,73 грн, № 13 від 06.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00011 від 06.12.2024 на суму 5063570,64 грн, № 14 від 06.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00012 від 06.12.2024 на суму 4898109,24 грн, № 15 від 09.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00013 від 09.12.2024 на суму 5434263,42 грн, № 16 від 09.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00014 від 09.12.2024 на суму 4896136,26 грн, № 17 від 10.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00015 від 10.12.2024 на суму 4840552,86 грн, № 18 від 10.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00016 від 10.12.2024 на суму 4939430,88 грн, № 20 від 11.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00017 від 11.12.2024 на суму 4062652,78 грн, № 22 від 11.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00018 від 11.12.2024 на суму 4058440,98 грн, № 23 від 12.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00019 від 12.12.2024 на суму 4157197,51 грн, № 24 від 12.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00020 від 12.12.2024 на суму 4101775,80 грн, № 25 від 13.12.2024 на підставі рахунку № КЛІ-00021 від 13.12.2024. на суму 4209667,62 грн.
На виконання умов укладеного договору відповідачем-1 здійснено відвантаження товару на адресу ТОВ “Фантом Форс» згідно видаткових накладних № КЛІ-00001 від 02.12.2024 на суму 5689799,96 грн, № КЛІ-00002 від 02.12.2024 на суму 5740536,48 грн, №КЛІ-00003 від 03.12.2024 на суму 4822954,10 грн, № КЛІ-00004 від 03.12.2024 на суму 5105257,69грн, № КЛІ-00005 від 04.12.2024 на суму 5337334,50 грн, № КЛІ-00006 від 04.12.2024 на суму 4743877,27 грн, № КЛІ-00007 від 03.12.2024 на суму 4909218,89 грн, №КЛІ-00008 від 05.12.2024 на суму 4838 518,73 грн, № КЛІ-00009 від 05.12.2024 на суму 5141005,12 грн, № КЛІ-00010 від 06.12.2024 на суму 5116431,73 грн, № КЛІ-00011 від 06.12.2024 на суму 5063570,64 грн, № КЛІ-00012 від 09.12.2024 на суму 4898109,24 грн, № КЛІ-00013 від 09.12.2024 на суму 5434263,42 грн, № КЛІ-00014 від 10.12.2024 на суму 4896136,26 грн, № КЛІ-00015 від 10.12.2024 на суму 4840552,86 грн, № КЛІ-00016 від 11.12.2024 на суму 4939430,88 грн, № КЛІ-00017 від 11.12.2024 на суму 4062652,78 грн, № КЛІ-00018 від 12.12.2024 на суму 4058440,98 грн, № КЛІ-00019 від 12.12.2024 на суму 4157197,51 грн, № КЛІ-00020 від 13.12.2024 на суму 4101775,80 грн, № КЛІ-00021 від 13.12.2024 на суму 4209667,62 грн, № КЛІ-00022 від 16.12.2024 на суму 10022907,12 грн, № КЛІ-00023 від 17.12.2024 на суму 10125857,10 грн, № КЛІ-00024 від 18.12.2024 на суму 10128279,84 грн, № КЛІ-00025 від 19.12.2024 на суму 10169019,72 грн, № КЛІ-00026 від 20.12.2024 на суму 10109098,62 грн, № КЛІ-00027 від 23.12.2024 на суму 10151429,63 грн, № КЛІ-00028 від 24.12.2024 на суму 10100033,28 грн, № КЛІ-00029 від 25.12.2024 на суму 10074742,14 грн, № КЛІ-00030 від 26.12.2024 на суму 10037643,12 грн, № КЛІ-00031 від 27.12.2024 на суму 10278350,10 грн, № КЛІ-00032 від 30.12.2024 на суму 10161273,19 грн, № КЛІ-00033 від 30.12.2024 на суму 10059377,88 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Кліар Консалтінг» були складені податкові накладні № 1 від 25.11.2024, № 2 від 26.11.2024, № 3 від 27.11.2024, № 4 від 28.11.2024, № 5 від 29.11.2024, № 1 від 02.12.2024, № 2 від 03.12.2024, № 3 від 04.12.2024, № 4 від 05.12.2024, № 5 від 05.12.2024, № 6 від 06.12.2024, № 7 від 06.12.2024, № 8 від 09.12.2024, № 9 від 12.12.2024, № 10 від 10.12.2024, № 11 від 10.12.2024, № 12 від 11.12.2024, № 13 від 11.12.2024, № 14 від 12.12.2024, № 15 від 12.12.2024, № 17 від 13.12.2024, № 18 від 16.12.2024, № 19 від 17.12.2024, № 20 від 18.12.2024, № 21 від 19.12.2024, № 22 від 20.12.2024, № 23 від 23.12.2024, № 24 від 24.12.2024, № 25 від 25.12.2024, № 26 від 26.12.2024, № 27 від 27.12.2024, № 27 від 30.12.2024, № 28 від 31.12.2024, які направлені на реєстрацію в Єдиний реєстр податкових накладних.
Рішенням податкового органу про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №35876 від 21.05.2020 встановлена відповідність платника податку - ТОВ “Кліар Консалтінг» п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. В розділі “Податкова інформація» вказано невідповідність кодів УКТ ЗЕД з даними ЄРПН.
Відповідно до квитанцій, які долучені до матеріалів справи, податкові накладні №1 від 25.11.2024, № 2 від 26.11.2024, № 3 від 27.11.2024, № 4 від 28.11.2024, № 5 від 29.11.2024, №1 від 02.12.2024, № 2 від 03.12.2024, № 3 від 04.12.2024, № 4 від 05.12.2024, № 5 від 05.12.2024, № 6 від 06.12.2024, № 7 від 06.12.2024, № 8 від 09.12.2024, № 9 від 12.12.2024, № 10 від 10.12.2024, № 11 від 10.12.2024, № 12 від 11.12.2024, № 13 від 11.12.2024, № 14 від 12.12.2024, № 15 від 12.12.2024, № 17 від 13.12.2024, № 18 від 16.12.2024, № 19 від 17.12.2024, № 20 від 18.12.2024, № 21 від 19.12.2024, № 22 від 20.12.2024, № 23 від 23.12.2024, № 24 від 24.12.2024, № 25 від 25.12.2024, № 26 від 26.12.2024, № 27 від 27.12.2024, № 27 від 30.12.2024, № 28 від 31.12.2024 були прийняті, але їх реєстрацію автоматично зупинено.
Суд першої інстанції, посилаючись на матеріали справи, встановив, що на кожну із податкових накладних, реєстрація яких була зупинена, відповідачем-1 направлялись письмові пояснення, до яких долучено пакет документів, на підтвердження операції та походження товару, що реалізовувався, а саме: договори, рахунки на оплату, видаткові накладні, платіжні інструкції, картки рахунку, акти прийому-передачі майна.
Відповідно до пояснень відповідача-1 для здійснення господарської діяльності ТОВ “Кліар Консалтінг» орендує у ФОП Демчик Володимира Михайловича офісне приміщення площею 85 кв.м за адресою: 85000, Донецька обл., Покровський р-н, м.Добропiлля, вул. Iвана Франка, буд. 24 на підставі договору суборенди №05/11-24 вiд 05.11.2024. До матеріалів справи долучений вказаний договір, акт прийому-передачі нерухомого майна від 05.11.2024, акт надання послуг №ДЕ-00006 від 31.12.2024, рахунок на оплату ДЕ-00006 від 31.12.2024 на суму 8000,00 грн та видатковий касовий ордер.
Крім того, в поясненнях зазначає, що орендує у ТОВ «Креакон» нежитлове приміщення площею 993,6 кв.м за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Сергiя Москаленка, 16, а також навантажувачі з метою зберігання товару на підставі договору оренди №02-12/2024-КЛ вiд 02.12.2024.
До матеріалів справ надано вказаний договір, та акт прийому-передачі майна від 02.12.2024 підписаний сторонами та скріплений їх печатками.
Також долучено акт надання послуг №Кр-00004 від 31.12.2024, рахунок на оплату №Кр-00004 від 02.12.2024, а також платіжну інструкцію №37 від 10.12.2024 на суму 99360,00 з призначенням платежу “оплата за оренду складських приміщень згідно рах.№Кр-00004 від 02.12.2024, без ПДВ».
Товар, що постачався був отриманий відповідачем-1 на підставі договору № 2211-2024 від 22.11.2024, укладений між відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Елематік». Постачання будівельних матеріалів на адресу позивача здійснювалось відповідно до видаткових накладних № ЕЛ-00001 від 02.12.2024 на суму 4504351,18 грн, № ЕЛ-00002 від 02.12.2024 на суму 4544591,40 грн, № ЕЛ-00003 від 03.12.2024 на суму 3818172,04 грн, № ЕЛ-00004 від 03.12.2024 на суму 4041796,07 грн, № ЕЛ-00005 від 04.12.2024 на суму 4225511,10 грн, № ЕЛ-00006 від 04.12.2024 на суму 3755684,38 грн, № ЕЛ-00007 від 05.12.2024 на суму 3886542,50 грн, № ЕЛ-00008 від 05.12.2024 на суму 3830591,07 грн, № ЕЛ-00009 від 05.12.2024 на суму 4070282,22 грн, № ЕЛ-00010 від 06.12.2024 на суму 4050533,86 грн, № ЕЛ-00011 від 06.12.2024 на суму 4008789,22 грн, № ЕЛ-00012 від 09.12.2024 на суму 3877758,94 грн, № ЕЛ-00013 від 09.12.2024 на суму 4302219,75 грн, № ЕЛ-00014 від 10.12.2024 на суму 3876397,86 грн, № ЕЛ-00015 від 10.12.2024 на суму 3832143,44 грн, № ЕЛ-00016 від 11.12.2024 на суму 3910524,62 грн, № ЕЛ-00017 від 11.12.2024 на суму 3216245,05 грн, № ЕЛ-00018 від 12.12.2024 на суму 3212869,25 грн, № ЕЛ-00023 від 12.12.2024 на суму 3291163,94 грн, № ЕЛ-00026 від 13.12.2024 на суму 3247243,12 грн, № ЕЛ-00029 від 13.12.2024 на суму 3332683,98 грн, № ЕЛ-00030 від 16.12.2024 на суму 7517180,35 грн, № ЕЛ-00031 від 17.12.2024 на суму 7594392,85 грн, № ЕЛ-00032 від 18.12.2024 на суму 7596209,92 грн, № ЕЛ-00033 від 19.12.2024 на суму 7626764,83 грн, № ЕЛ-00034 від 20.12.2024 на суму 7581823,99 грн, № ЕЛ-00035 від 23.12.2024 на суму 7613572,25 грн, № ЕЛ-00036 від 24.12.2024 на суму 7575025,01 грн, № ЕЛ-00037 від 25.12.2024 на суму 7556056,62 грн, № ЕЛ-00038 від 26.12.2024 на суму 7528232,36 грн, № ЕЛ-00039 від 27.12.2024 на суму 7714944,01 грн, № ЕЛ-00040 від 30.12.2024 на суму 7620954,91 грн, № ЕЛ-00041 від 31.12.2024 на суму 7544533,43 грн.
На підтвердження оплати, долучено платіжні інструкції № 3 від 25.11.2024, № 5 від 26.11.2024, № 7 від 27.11.2024, № 9 від 28.11.2024, № 11 від 29.11.2024, № 13 від 02.12.2024, № 16 від 03.12.2024, № 18 від 04.12.2024, № 20 від 05.12.2024, № 22 від 05.12.2024, № 24 від 06.12.2024, № 26 від 06.12.2024, № 29 від 09.12.2024, № 31 від 09.12.2024, № 33 від 10.12.2024, № 35 від 10.12.2024, № 38 від 11.12.2024, № 40 від 11.12.2024, № 42 від 12.12.2024, № 44 від 12.12.2024, № 46 від 13.12.2024.
За результатами розгляду письмових пояснень відповідача-1 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних були прийняті рішення №12468481/40673300 від 05.02.2025, №12468486/40673300 від 05.02.2025, №12468471/40673300 від 05.02.2025, №12468477/40673300 від 05.02.2025, №12468472/40673300 від 05.02.2025, №12468473/40673300 від 05.02.2025, №12468487/40673300 від 05.02.2025, №12468467/40673300 від 05.02.2025, №12468478/40673300 від 05.02.2025, №12468495/40673300 від 05.02.2025, №12468488/40673300 від 05.02.2025, №12468464/40673300 від 05.02.2025, №12468468/40673300 від 05.02.2025, №12468474/40673300 від 05.02.2025, №12468479/40673300 від 05.02.2025, №12468483/40673300 від 05.02.2025, №12468469/40673300 від 05.02.2025, №12468491/40673300 від 05.02.2025, №12468482/40673300 від 05.02.2025, №12468463/40673300 від 05.02.2025, №12468465/40673300 від 05.02.2025, №12468475/40673300 від 05.02.2025, №12468476/40673300 від 05.02.2025, №12468492/40673300 від 05.02.2025, №12468466/40673300 від 05.02.2025, №12468484/40673300 від 05.02.2025, №12468470/40673300 від 05.02.2025, №12468489/40673300 від 05.02.2025, №12468493/40673300 від 05.02.2025, №12468490/40673300 від 05.02.2025, №12468480/40673300 від 05.02.2025, №12468494/40673300 від 05.02.2025, № 12468485/40673300 від 05.02.2025 про відмову в реєстрації податкових накладних ТОВ “Кліар Консалтінг» №1 від 25.11.2024, №2 від 26.11.2024, № 3 від 27.11.2024, № 4 від 28.11.2024, № 5 від 29.11.2024, № 1 від 02.12.2024, №2 від 03.12.2024, № 3 від 04.12.2024, № 4 від 05.12.2024, № 5 від 05.12.2024, № 6 від 06.12.2024, №7 від 06.12.2024, № 8 від 09.12.2024, № 9 від 12.12.2024, № 10 від 10.12.2024, № 11 від 10.12.2024, № 12 від 11.12.2024, № 13 від 11.12.2024, № 14 від 12.12.2024, № 15 від 12.12.2024, № 17 від 13.12.2024, № 18 від 16.12.2024, № 19 від 17.12.2024, № 20 від 18.12.2024, № 21 від 19.12.2024, № 22 від 20.12.2024, № 23 від 23.12.2024, № 24 від 24.12.2024, № 25 від 25.12.2024, № 26 від 26.12.2024, № 27 від 27.12.2024, № 27 від 30.12.2024, № 28 від 31.12.2024.
В якості підстави прийняття таких рішень ГУ ДПС зазначено про надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, крім того, позивачу встановлено п.8 критеріїв ризиковості платника податку.
Звертаючись до суду з позовом, Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області зазначало про неможливість прослідкування походження товару, який постачався за спірним договором.
Зокрема, як зазначав, позивач, до пояснень відповідача-1 не були долучені оборотно-сальдові відомості, картки по рахунку 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями», заявки на відвантаження продукції, заявки на перевезення товару, товарно-транспортна документація, документи, що підтверджують якість товару.
Позивач зазначав, що наявність податкової накладної та її реєстрація, за відсутності належним чином оформлених інших первинних бухгалтерських документів, жодним чином не підтверджує факт поставки товару та факт існування правовідносин за договором поставки від 21.11.2024 №21/11-24.
Зважаючи на таке, позивач вважав, що відповідачами було проведено документальне оформлення господарської операції, яке фактично не мало реального характеру, договір укладений без наміру його виконання, сформовані документи були використані виключно з метою формування незаконного податкового кредиту.
Отже, укладений між відповідачами договір поставки від 21.11.2024 №21/11-24, позивач вважав таким, що суперечить інтересам держави і суспільства та просив суд визнати його недійсним на підставі ст.228 Цивільного кодексу України.
Рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено є предметом апеляційного перегляду.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає про таке.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсними договору №21/11-2024 від 21.11.2024, що укладений між відповідачами.
Нормативними підставами позову визначено ст.ст. 203, 215, ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього ж Кодексу.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України).
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
У справі, що розглядається, суб'єкт владних повноважень - позивач, оспорює договір, укладений між суб'єктами приватного права з підстав його недійсності, визначених цивільним законом.
Зокрема, доводячи правомірність заявлених вимог про визнання недійсним спірного договору, позивач у позові наводив такі доводи:
- згідно з відомостями інформаційних баз даних ДПС України ТОВ “Кліар Консалтінг» на адресу ТОВ “Фантом Форс» (отримувач) складено та відправлено на реєстрацію 33 податкові накладні, на загальну суму ПДВ 37 254 124,03 грн, обсягом постачання 186 270 620,2 грн з номенклатурою будівельних матеріалів (додаються);
- подані на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні ТОВ “Кліар Консалтінг» після проведення перевірки на відповідність ознакам безумовної реєстрації, були автоматично перевірені щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку;
- проаналізувавши взаємовідносини ТОВ “Кліар Консалтінг» з контрагентом ТОВ “Фантом Форс» та надані на розгляд комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних документи Головним управлінням ДПС у Донецькій області встановлено, що згідно інформації, наявної в інформаційних базах даних ДПС України та поданої до контролюючого органу звітності ТОВ “Кліар Консалтінг», станом на 15.07.2020, не мало об'єктів оподаткування (офіс, склад тощо) для здійснення фінансовогосподарської діяльності;
- ТОВ “Кліар Консалтінг», з моменту реєстрації платником ПДВ (01.09.2019), формує суму ліміту по операціям з придбання товару за номенклатурою: засоби гігієни, дитяча суміш, підгузки, товари широкого вжитку тощо, що мають ознаки ризику;
- ТОВ “Кліар Консалтінг» за рахунок формування ризикового кредиту від ризикових постачальників - ТОВ «Лелека Трейд» та ТОВ «Бейбі Ворлд», накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності місць для їхнього зберігання (власних, орендованих складських приміщень) та за відсутності придбання послуг зберігання, всупереч п. 201.10 ст. 201 ПКУ, до податкового зобов'язання за листопад 2020 року суму ПДВ у розмірі 74 449,20 тис. грн виписаних на адресу ТОВ «Актерм Груп» (код ЄДРПОУ 42864911) податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, декларує від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) у сумі - 37 254,8 тис. грн;
- проведеним аналізом діяльності ТОВ “Кліар Консалтінг» встановлено, що сформувавши в СЕА ПДВ ліміт за рахунок реєстрації податкових накладних на отримання товарів широкого вжитку, суб'єкт господарювання ТОВ “Кліар Консалтінг» здійснив спробу подальшої реєстрації, за рахунок формованого таким чином ліміту, податкових накладних на відвантаження сільськогосподарської продукції (насіння соняшнику, кукурудза) адресу ТОВ «Актерм Груп». Тобто, реєструвалися податкові накладні на відвантаження товару, походження якого в СЕА не прослідковується;
- також згідно даних ЄРПН за 2024 рік ТОВ “Кліар Консалтінг» здійснює у листопаді - грудні 2024 року реалізацію будівельних матеріалів різноманітного асортименту та в значних обсягах на загальну суму 223524,74 тис. грн. у т.ч. ПДВ 37254,12 тис. грн на ТОВ “Фантом Форс». Проте, відповідно даних ЄРПН, у ТОВ “Кліар Консалтінг» відсутнє будь-яке придбання товарів, транспортних, навантажувальних та розвантажувальних послуг протягом 2024 року;
- водночас, ТОВ “Кліар Консалтінг» здійснює покупку будівельних матеріалів у ТОВ «Елематік», який є платником податку на прибуток на загальних умовах, свідоцтво платника ПДВ анульовано 04.06.2020;
- згідно наданих ТОВ “Кліар Консалтінг» платіжних інструкцій, видаткових накладних та рахунків на оплату, ТОВ «Елематік» здійснювало реалізацію будівельних матеріалів протягом листопада-грудня 2024 року;
- проаналізувавши надані документи, фінансову звітність, декларацію з податку на прибуток у поєднанні з інформацією в інформаційних базах даних ДПС України, вбачається, що ТОВ «Елематік» не відображає реалізований товар ТОВ “Кліар Консалтінг» у звітності, наданій контролюючому органу, тобто ланцюг походження товару не можливо відслідкувати;
- ТОВ “Кліар Консалтінг» не були надані на розгляд комісії наступні документи: податкові накладні, оборотньо-сальдові відомості або картка по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», заявки на відвантаження продукції, заявки на перевезення товару, товарно-транспортна документація, документи, які підтверджують якість товару (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності та ін.), наявність яких передбачено абзацом 2 пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за №128/2568)), документи, що підтверджують оприбуткування отриманних ТМЦ, документи складського обліку (накладні на оприбуткування), довіреності, на підставі яких одержувався вищенаведений товар(при відсутності довіреностей неможливо встановити хто саме по довіреності отримував товар та факт отримання товару), які б доводили факт отримання, транспортування придбаного товару від постачальника до покупця;
- з огляду на відсутність первинної документації, беручі до уваги неможливість відслідкувати ланцюг постачання товару, податковий орган констатує, що транспортування ТМЦ (будівельні матеріали) від постачальника ТОВ «Елематік» до покупця ТОВ “Кліар Консалтінг» не відбувалося; ТОВ “Кліар Консалтінг» проведено документальне оформлення господарської операції по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Елематік», яке фактично не здійснювалось в межах господарської діяльності підприємства та не мало реального характеру.
- також, між ТОВ «Креакон» (Орендодавець) та ТОВ “Кліар Консалтінг» ( Орендар) укладено договір оренди майна № 02-12/2024-КЛ, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно, розташоване за адресою: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Сергія Москаленка, 16, а також навантажувачі, необхідні для здійснення вантажнорозвантажувальних робіт, а саме: складське приміщення площею 993,6 кв.м., земельна ділянка площею 0,32 га,навантажувач вилковий MHT-X 790 ST3A, навантажувач вилковий MHT-X 10135 ST3A, навантажувач ковшовий Manitou MT-X 1440A,навантажувач ковшовий Hyundai HL 770 2019, іменовані далі Об'єкт оренди, для використання для здійснення господарської діяльності. Розмір орендної плати, згідно з умовами цього договору становить 99 360,00 грн на місяць і перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно протягом десяти днів з дати виставлення рахунку Орендодавцем. Разом із цим, відповідно інформації бази даних ДПС та листа отриманого від АТ «Райффайзен Банк» від 05.03.2025 розрахунковий рахунок в АТ «Райффайзен Банк» ТОВ «Креакон» було відкрито 04.12.2024, тобто пізніше у часі, ніж було укладено Договір №02-12/2024-КЛ, проте номер цього рахунку було зазначено у Договорі безпосередньо у день його складання та підписання;
- в даному договорі та акті приймання-передачі майна, не вказані - рік випуску навантажувачів, державні номерні знаки, VIN-номер, свідоцтва про реєстрацію технологічного транспортного засобу. Також не прописана відповідальність орендаря/наймача у разі втрати навантажувачів. Крім того п. 7.1. цього договору, передбачено що термін дії укладено строком на 12 місяців і діє з моменту підписання акту приймання-передачі, тоді як Акт приймання - передачі датовано 02.12.2024, тобто договір укладено строком на один рік; пунктом 4.7 цього договору передбачено, що при укладанні договору на рік і більше, спільно з Орендарем проводиться нотаріальне посвідчення та державна реєстрація цього договору, в строки встановлені чинним законодавством. Хоча на копії договору №02-12.2024-КЛ від 02.2024 відсутні відмітки про нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію вказаного договору; Орендар за фактично незареєстрованим договором не має підстав для користування технікою;
- відповідно до відомостей про об'єкти оподаткування платника податків (20-ОПП) наданих платниками податків до податкового органу вищезазначене орендоване нерухоме майно значиться у ТОВ «Креакон», ТОВ “Кліар Консалтінг», ТОВ “Фантом Форс», ТОВ «Елематік». Відповідно, ТОВ “Кліар Консалтінг» надало контролюючому органу завідомо неправдиві відомості за договором, адже на момент укладення цього Договору Орендодавець фактично не мав жодного об'єкту, зазначеного у Договорі №0212/2024-КЛ;
- згідно умов наданого оспорюваного договору ТОВ “Кліар Консалтінг» з контрагентом ТОВ “Фантом Форс» від 21.11.2024 № 21/11-2024 Постачальник зобов'язується передати Покупцеві будівельні матеріали, а Покупець оплачує й приймає Товар в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у рахунку - фактурі, видатковій накладній»;
- втім, ТОВ “Кліар Консалтінг» по взаємовідносинам з ТОВ “Фантом Форс» не були надані на розгляд комісії наступні документи: оборотньо-сальдові відомості або картка по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», заявки на відвантаження продукції, заявки на перевезення товару, товарно-транспортна документація, документи, які підтверджують якість товару, які б доводили факт отримання, транспортування реалізованого товару від постачальника до покупця. Тобто, ТОВ “Кліар Консалтінг» шляхом реєстрації податкових накладних на відвантаження товару, походження якого не прослідковується та отримання якого документально не підтверджується, здійснив продаж свого ризикового податкового кредиту, сформовано за рахунок придбаних у 2019 - 2020 рр. товарів широкого вжитку та зменшив суму від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
На підставі вищезазначеного податковий орган вважав, що транспортування ТМЦ (будівельні матеріали) від постачальника ТОВ “Кліар Консалтінг» до покупця ТОВ “Фантом Форс» не відбувалося; ТОВ “Кліар Консалтінг» проведено документальне оформлення господарської операції по взаємовідносинам з даним контрагентом- покупцем ТОВ “Фантом Форс» , яке фактично не здійснювалось в межах господарської діяльності підприємства та не мало реального характеру; вбачається сумнівність укладеного Договору поставки із ТОВ “Фантом Форс», з огляду на те, що вказані суб'єкти господарювання уклали спірний договір без наміру його виконання; складені на підставі цього договору документи позбавлені фактичного змісту (господарські операції на виконання договору не відбулися) і були використані виключно в податковому обліку з метою формування незаконного податкового кредиту.
Крім того, вважає позивач, Договір поставки 21.11.2024 № 21/11-2024 не підтверджують факт реальності поставки товару, договір не має на меті настання реальних наслідків та є фіктивним правочином.
Як вже зазначалось, одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно з частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Отже, статтею 228 цього Кодексу встановлені правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд з'ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Таким чином, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі №910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19, від 20.02.2024 у справі №903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.
Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі №910/9128/23, від 14.01.2025 у справі №925/1459/23, від 08.08.2024 у справі №917/1024/22 від 18.05.2023 у справі № 906/743/21, від 03.08.2023 у справі № 909/654/19, від 19.10.2022 у справі № 912/278/21.
При цьому невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 01.10.2024 у справі № 910/20103/23, від 15.10.2024 у справі № 917/531/19.
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/9128/23, від 14.01.2025 у справі № 925/1459/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 20.02.2024 у справі № 903/1037/22, від 19.03.2024 у справі № 910/4293/22.
Позивач зазначає про наявність підстав для визнання договору, укладеного між відповідачами, недійсним на підставі ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.
Зокрема, на думку позивача, договір №21/11-2024 від 21.11.2024 укладений в порушення ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки такий договір укладено без наміру створення правових наслідків. А також в діях відповідачів позивач вбачає умисел, щодо незаконного формування податкового кредиту за рахунок формально складених документів, складених на підставі спірного договору.
Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
У відповідності до положень п. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За змістом п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Таким чином, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема на формування податкового кредиту.
Тобто, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що також обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб'єкти господарювання повинні мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що у даній справі податковий орган, доводячи правомірність позовних вимог, вважає, що спірний договір №21/11-2024 від 21.11.2024 укладений відповідачами з метою формування неправомірного податкового кредиту.
Разом з цим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, не погодившись із рішенням податкового органу щодо відмови в реєстрації податкових накладних відповідач-1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Донецькій області №12468481/40673300 від 05.02.2025, №12468486/40673300 від 05.02.2025, №12468471/40673300 від 05.02.2025, №12468477/40673300 від 05.02.2025, №12468472/40673300 від 05.02.2025, №12468473/40673300 від 05.02.2025, №12468487/40673300 від 05.02.2025, №12468467/40673300 від 05.02.2025, №12468478/40673300 від 05.02.2025, №12468495/40673300 від 05.02.2025, №12468488/40673300 від 05.02.2025, №12468464/40673300 від 05.02.2025, №12468468/40673300 від 05.02.2025, №12468474/40673300 від 05.02.2025, №12468479/40673300 від 05.02.2025, №12468483/40673300 від 05.02.2025, №12468469/40673300 від 05.02.2025, №12468491/40673300 від 05.02.2025, №12468482/40673300 від 05.02.2025, №12468463/40673300 від 05.02.2025, №12468465/40673300 від 05.02.2025, №12468475/40673300 від 05.02.2025, №12468476/40673300 від 05.02.2025, №12468492/40673300 від 05.02.2025, №12468466/40673300 від 05.02.2025, №12468484/40673300 від 05.02.2025, №12468470/40673300 від 05.02.2025, №12468489/40673300 від 05.02.2025, №12468493/40673300 від 05.02.2025, №12468490/40673300 від 05.02.2025, №12468480/40673300 від 05.02.2025, №12468494/40673300 від 05.02.2025, №12468485/40673300 від 05.02.2025;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар Консалтінг" № 1 від 25.11.2024, № 2 від 26.11.2024, № 3 від 27.11.2024, № 4 від 28.11.2024, № 5 від 29.11.2024, № 1 від 02.12.2024, № 2 від 03.12.2024, № 3 від 04.12.2024, № 4 від 05.12.2024, № 5 від 05.12.2024, № 6 від 06.12.2024, № 7 від 06.12.2024, № 8 від 09.12.2024, № 9 від 12.12.2024, № 10 від 10.12.2024, № 11 від 10.12.2024, № 12 від 11.12.2024, № 13 від 11.12.2024, № 14 від 12.12.2024, № 15 від 12.12.2024, № 17 від 13.12.2024, № 18 від 16.12.2024, № 19 від 17.12.2024, № 20 від 18.12.2024, № 21 від 19.12.2024, № 22 від 20.12.2024, № 23 від 23.12.2024, № 24 від 24.12.2024, № 25 від 25.12.2024, № 26 від 26.12.2024, № 27 від 27.12.2024, № 2 від 30.12.2024, № 28 від 31.12.2024 датами їх направлення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі №200/1471/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Кліар Консалтінг» до Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м.Маріуполь, вул. Італійська, 59, ЄДРПОУ 44070187), Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №200/1471/25 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року по справі №200/1471/25-залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року по справі №200/1471/25 - залишено без змін.
В апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що при вирішені судових спорів адміністративний суд обмежений нормами саме адміністративного судочинства та, відповідно, не досліджує, і не досліджував у справі №200/1471/25 питання, які за законом вирішуються господарським судом, не встановлював і не визнавав Договір поставки №21/11-2024 від 21.11.2024 дійсним/недійсним, а лише зазначив про його наявність.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, які були предметом розгляду в межах адміністративної справи №200/1471/25 вважає, що суд першої інстанції правомірно врахував викладені Донецьким окружним адміністративним судом та Першим апеляційним адміністративним судом в ході розгляду справи №200/1471/25 досліджувані обставини.
Зокрема, Донецький окружний адміністративний суд та Перший апеляційний адміністративний суд в ході розгляду справи №200/1471/25 виходили з того, що форма рішення про відмову в реєстрації податкової накладної передбачає необхідність наведення додаткової інформації, а саме зазначити конкретні документи. При цьому, спірні рішення (позивача - Головного Управління ДПС у Донецькій області) не містять в собі відомостей, які саме надані позивачем первинні документи складені/оформлені із порушенням законодавства. Оскаржувані рішення прийнято також на підставі того, що позивач відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а саме: наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на відповідача завдань і функцій. Водночас, будь-яких доказів на підтвердження податкової інформації, на підставі якої прийнято рішення про включення позивача до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості не надано, як і не надано доказів того, що контролюючий орган вчиняв будь-які дії, спрямовані на перевірку отриманої інформації шляхом направлення відповідного запиту платнику.
Перший апеляційний адміністративний суд в ході розгляду справи №200/1471/25 в постанові від 31.07.2025, посилаючись на правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 380/7481/24, також зазначив, що предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.
Поряд з цим, як правомірно встановлено судом першої інстанції, до матеріалів справи позивачем на обґрунтування своєї позиції надано докази, які вже були досліджені судом у межах справи №200/1471/25. Будь-яких інших доказів на підтвердження недійсності спірного правочину позивачем не надано. Крім того, колегія суддів враховує, що позивачем також не надано і доказів проведення податкової перевірки платника податків, що мало б наслідком надання оцінки правомірності/неправомірності господарських операцій відповідачів в розрізі позовних вимог контролюючого органу про визнання недійсним спірного договору.
При цьому, судом першої інстанції правомірно враховано, що під час вирішення спору у адміністративній справі №200/1471/25, адміністративним судом, зокрема, були досліджені податкові накладні, видаткові накладні, та інші документи первинного бухгалтерського обліку оформлені при виконанні Договору №21/11-2024 від 21.11.2024, укладеного між ТОВ “Кліар Консалтінг» та ТОВ “Фантом Форс», а також докази додані відповідачем-1 на підтвердження походження товару, що постачався, а саме договір №2211-2024 від 22.11.2024, укладений між відповідачем-1 та ТОВ “Елематік», а також видаткові накладні та платіжні інструкції, укладені за наслідком реалізації товару за договором.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги в частині визнання недійсним договору поставки від 21.11.2024 №21/11-2024, укладений між ТОВ “Кліар Консалтінг» та ТОВ “Фантом Форс», апелянт зазначає, що ТОВ “Кліар Консалтінг» на адресу ТОВ “Фантом Форс» (отримувач) складено та відправлено на реєстрацію 33 податкові накладні, на загальну суму ПДВ 37 254124,03 грн, обсягом постачання 186 270620,2 грн, які було складено на підтвердження здійснення господарської діяльності за оспорюваним договором.
Разом з тим, зазначає апелянт, у матеріалах, наданих контролюючому органу, немає доказів, які б підтверджували факт здійснення першим відповідачем діяльності або виконання зобов'язань, що є предметом укладеного між сторонами договору; окрім актів наданих послуг, у матеріалах справи відсутні також картки, журнали, бухгалтерські звіти тощо, які б могли опосередковано свідчити, що товари за договором були фактично надані другим відповідачем - першому відповідачу.
Відповідно, вважає апелянт, ТОВ “Кліар Консалтінг» шляхом реалізації будівельних матеріалів різноманітного асортименту на адресу ТОВ “Фантом Форс», за рахунок попередньо сформованого в СЕА ПДВ (Система електронного адміністрування податку на додану вартість) ліміту за операціями з придбання ризикового кредиту, здійснює розповсюдження податкового кредиту та мінімізацію податкових зобов'язань для підприємств реального сектору економіки.
Як стверджує скаржник, в межах адміністративної справи № 200/1471/25, ввівши суд в оману ТОВ «Кліар Консалтінг» фактично легалізувало безпідставно сформований податковий кредит з податку на додану вартість на користь ТОВ «Фантом Форс» у розмірі 37 254 124,09 грн; ТОВ «Фантом Форс» може отримати безпідставні податкові преференції у вигляді податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 37 254 124,09 грн.
У свою чергу, зазначає апелянт, не маючі іншого шляху на захисті економічних інтересів держави контролюючий орган звернувся до Господарського суду Донецької області із позовом про визнання договору поставки недійсним.
За доводами апелянта, на відміну, від будь-якого типового Договору поставки/ купівлі-продажу спірний договір не містить положення щодо обов'язку Постачальника скласти та зареєструвати в строки, встановлені Податковим кодексом України, податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, забезпечити на своєму рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість наявність грошових коштів, необхідних для реєстрації податкової накладної та виконання податкових зобов'язань Постачальника. Тоді як, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Зважаючи на наведені доводи, колегія суддів приходить до висновку, що за змістом наведених тверджень, апелянт фактично не погоджується із судовими рішеннями в адміністративній справі №200/1471/25 та намагається здійснити переоцінку доказів та висновків, викладеним судами у зазначеній справі. Доводи скаржника по суті зводяться не до оцінки первинних господарських документів, складених сторонами за спірним договором, а містять посилання на обставини формування податкових накладних за договором.
Доводи про те, що спірний договір не містить положення щодо обов'язку постачальника скласти та зареєструвати в строки, встановлені Податковим кодексом України, податкових накладних, не можуть свідчити про недійсність такого договору в розумінні приписів ст. 203, 215, 228 ЦК України та можливість недотримання податкової дисципліни сторонами договору в подальшому за результатом господарської операції.
Колегія суддів також зазначає, що наявність певної податкової інформації, одержаної з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання платником податків від його контрагента товарів (роботи, послуг).
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Поряд з цим, як вже зазначалось, під час розгляду справи в обґрунтування своєї позиції позивачем надано докази, які вже досліджені судом у межах адміністративної справи №200/1471/25. Будь-яких інших доказів на підтвердження недійсності спірного правочину позивачем не надано.
Також, податковий орган під час розгляду справи ставив під сумнів реальність здійснення господарських операцій між відповідачами, та вважає, що такі операції відображені лише на первинних документах. Крім того, позивач також зазначив про те, що ТОВ “Елематік» не відображає реалізований товар ТОВ “Кліар Консалтінг».
Поряд з цим, суд першої інстанції ґрунтовно врахував, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Зокрема, дослідженням матеріалів справи встановлено, що вони містять: спірний договір, видаткові накладні, платіжні інструкції, які містять підпис надавача платіжних послуг та скріплені печаткою банку, які у спірних правовідносинах в силу приписів Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами на підтвердження постачання товару.
Крім того, надані докази (договори оренди та суборенди, акти прийом-передачі нерухомого майна, акти надання послуг, платіжні інструкції, договір поставки, видаткові накладні, платіжні інструкції, що містяться в матеріалах справи) підтверджують правовідносини з іншими особами щодо підтвердження ведення господарської діяльності та походження реалізованого товару за спірним договором, що обґрунтовано врахував місцевий господарський суд.
При цьому, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів чи недоліки в їх оформленні не може бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від недоліків (у тому числі наявності/відсутності окремих реквізитів) оформлених первинних документів, оскільки основною вимогою до первинного документа є його здатність до ідентифікації змісту посвідченої ним господарської операції та її учасників.
Відповідними первинними документами підтверджується у відповідача 1, як господарюючого суб'єкта, можливість виконання умов договору поставки.
Поряд з цим, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що віднесення платника до категорії “ризикових» за п.?8 Критеріїв ризиковості платника податку є внутрішнім процесом податкового контролю. Факт зупинення реєстрації податкової накладної не може беззаперечно свідчити про фіктивність правовідносин із контрагентом.
При цьому, як встановлено вище, в результаті перегляду адміністративними судами рішення щодо зупинення реєстрації податкових накладних, встановлено протиправність таких дій та зобов'язано контролюючий орган зареєструвати в ЄРПН податкові накладні відповідача 1.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Водночас позивачем не подано жодних доказів на підтвердження недобросовісності відповідачів як платників податків або можливої фіктивності контрагентів, як-от: пояснень осіб (посадових осіб) щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб'єктів господарської діяльності, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення відповідачами розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Колегія суддів також вважає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов?язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб?єкта господарювання та не входить до прав та обов?язків платника податку, зокрема на додану вартість, що доводить додаткове не передбачене законом обтяження, у межах спірних відносин позивача, як платника податку.
Стверджуючи про наявність підстав для визнання недійсним спірного договору, позивач не надає належних доказів, що підтверджують факт оформлення первинних документів за спірним договором з порушенням вимог закону, та/або відсутності у відповідачів відповідних можливостей та умов здійснення господарської діяльності за договором, який позивач просить визнати недійсним. Також позивачем не надано доказів, що свідчать про фіктивну діяльність відповідачів.
При цьому, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
У постанові від 11.04.2019 у справі № 910/3834/18 Верховний Суд у застосуванні приписів статі 234 ЦК України виходив, зокрема, з того, що: у разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно- правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. Ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Поряд з цим, позивачем також не доведено, що укладений відповідачами спірний договір має ознаки фіктивного правочину в розумінні статті 234 ЦК України.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з'ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.
Для прийняття рішення у спорі необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави й суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін та в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.
Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2025 у справі №904/2383/24.
За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Згідно із частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недійсність правочину зумовлена наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
В той же час, стверджуючи про наявність підстав для визнання спірного договору недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, як такого що укладений з порушенням вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, ст. 228 ЦК України, позивач не доводить, що такий договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків.
Крім того, посилаючись на наявність підстав для визнання недійсним договору, позивачем не доведено наявність у відповідачів умислу щодо незаконного формування податкового кредиту за рахунок документів, складених на підставі спірного договору, не доведено у відповідачів наміру порушити публічний характер, наміру на вчинення правочину всупереч інтересам держави і суспільства, що виник у них до укладення цього правочину, також не підтверджено, що договір укладено без наміру створення правових наслідків.
За таких підстав, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність позивачем обставин того, що договір №21/11-2024 від 21.11.2024 укладений в порушення інтересів держави і суспільства та публічного порядку, а також є таким, що має бути визнаний недійсним з урахуванням загальних вимог, що ставляться законодавцем до обставин визнання договору недійсним в розумінні ст. 215 ЦК України.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд вважає, що обставини, на які посилається апелянт, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі апелянтом не наведено.
Враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, повно досліджено обставини справи, а доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а тому рішення Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 у справі №905/329/25 слід залишити без змін.
У відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 20.08.2025 у справі №905/329/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 27.10.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя Н.О. Мартюхіна