Іменем України
24 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1778/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (місцезнаходження: вул. Дмитра Сірика, 1, м. Сіверськодонецьк, Луганська область, 93406, код ЄДРПОУ 40108845) про визнання противоправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
08.09.2025 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла сформована 07.09.2025 позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області (вул. Дмитра Сірика, 1, м. Сіверськодонецьк, Луганська область, 93406, код ЄДРПОУ 40108845) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік у кількості 14 діб;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області (вул. Дмитра Сірика, 1, м. Сіверськодонецьк, Луганська область, 93406, код ЄДРПОУ 40108845) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 21.04.2017 по 16.06.2025 проходила службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області.
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 09.06.2025 № 152 о/с Позивача звільнено з посади інспектора з режиму секретності відділу поліції № 1 Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області за п. 7 ч.1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».
Від знайомих 20.08.2025 Позивач отримала інформацію щодо можливих порушень своїх прав зі сторони Головного управління Національної поліції в Луганській області (надалі по тексту - Відповідач), а саме не виплати при звільненні компенсації за всі невикористані відпустки за період служби, та звернулась за правничою допомогою до адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича, (надалі по тексту - Адвокат).
У відповідності до вимог п.6 ч.5 ст. 160 КАС України, з метою досудового врегулювання спору, Адвокат, діючи в інтересах Позивача, звернувся з запитом від 05.05.2025 № 55/25 до Відповідача, на отримання інформації про всі невикористані відпустки позивачем з 2017 по 2022 рік, про здійснення відповідачем виплати позивачу компенсації за всі невикористані відпустки, і якщо компенсації не здійснені, виплатити їх позивачу.
З наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 09.06.2025 № 152 о/с про звільнення позивача, листа відповідача № 15216/111/22/05-2025 від 28.08.2025 та довідки від 26.08.2025 № 2399/111/19-2025 Головного управління Національної поліції в Луганській області про відпустки позивача встановлено, що Позивачем за час проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області не було використано додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік, компенсацію за яку не було виплачено позивачу та про грошову компенсацію за цю невикористану відпустки не було зазначено в наказі Головного управління Національної поліції в Луганській області від 09.06.2025 № 152 о/с про звільнення позивача.
У виплаті компенсації позивачу за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік у кількості 14 діб, відповідачем у відповіді від 28.08.2025 № 15216/111/22/05-2025 відмовлено.
Вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати на користь позивача при звільненні компенсації за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік у кількості 14 діб, противоправною.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребувано докази.
До Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позов в якому відповідач просить відмовити в повному обсязі у зв'язку з необґрунтованістю виходячи з того, що частиною десятою статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», передбачено, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Таким чином ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» містить чіткий та вичерпний перелік відпусток які підлягають компенсації під час звільнення поліцейського у разі їх невикористання.
Відповідно до абзацу 7 пункту 8 розділу 111 наказу МВС України від 06.04.2016 № 260 яким затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», визначено наступне: Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А 1 групи.
Крім того слід зазначити, що відповідно до ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
В свою чергу відповідно до переліку щорічних додаткових відпусток, визначених п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки», додаткова відпустка учасникам бойових дій не віднесена до вказаного переліку.
Статтею 24 Закону України «Про відпустки» визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Отже, згідно ст. 24 цього Закону підлягають компенсації лише щорічні відпустки та відпустки працівникам, які мають дітей або неповнолітню дитину - особу з інвалідністю
Крім того звертає увагу, що згідно листа - роз'яснення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 26.09.2024, який міститься на сайті Північно-Східного управління: https://pns.dsp.gov.ua/pivnichno-skhidne-mud:
Виплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки передбачена ст. 24 Закону про відпустки та ст. 83 КЗпП. Так, при звільненні компенсації в обов'язковому порядку підлягають тільки два види відпусток.
1. Щорічна відпустка. Згідно зі ст. 4 Закону про відпустки до щорічних відпусток належать:
- основна відпустка (ст. 6 Закону про відпустки);
- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону про відпустки);
- додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону про відпустки); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством, до таких належать, зокрема, додаткова щорічна відпустка за стаж в органах місцевого самоврядування та відпустка за стаж державної служби.
2. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, тобто це так звана відпустка «на дітей», яка надається відповідно до ст. 19 Закону про відпустки.
Всі інші відпустки при звільненні не компенсуються. Втім, перед звільненням працівник може використати такі відпустки («бойова», «чорнобильська» тощо), скориставшись нормою ст. 3 Закону про відпустки (лист Мінекономіки від 26.12.2019 р. № 1987/0/76-19). Проте, якщо працівника звільняють за порушення трудової дисципліни, він не може скористатися правом на відпустку перед розірванням трудового договору.
Вважає, що правовий висновок Верховного Суду щодо компенсації відпустки передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» саме поліцейським, враховуючи зміни до Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС України від 06.04.2016 № 260, не сформований.
Дослідивши матеріали судової справи у електронній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) є учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 30 травня 2025 року, з 22.04.2017 по 09.06.2025 проходила службу в Національній поліції України.
Рішенням від 13 вересня 2019 року № 6/I/XIII/5 ОСОБА_2 надано статус учасника бойових дій.
Наказом ГУНП в Луганській області від 21.04.2017 № 276 о/с відповідно до пункту 1, статті 56 Закону України «Про Національну поліцію» призначено, з 22.04.2017: ОСОБА_2 , новоприйняту, інструктором з особистої безпеки сектору кадрового забезпечення Рубіжанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, встановивши посадовий оклад 1800 гривень, присвоївши їй перше спеціальне звання «рядовий поліції» та закріплено спеціальний жетон з індивідуальним номером 0122825.
Наказом ГУНП в Луганській області від 18.02.2019 № 149 о/с призначено по Рубіжанському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області: сержанта поліції ОСОБА_2 (0122825), інспектором режимно - секретного сектору Рубіжанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, встановивши посадовий оклад 2400 гривень, звільнивши з посади інструктора з особистої безпеки сектору кадрового забезпечення цього відділу поліції.
Наказом ГУНП в Луганській області від 02.02.2021 № 69 о/с по відділу поліції № 1 Сєвєродонецькому районному управлінню поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області: Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію», наказу Національної поліції України від 22.12.2020 № 1014, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації призначити на рівнозначні посади: лейтенанта поліції ОСОБА_2 (0122825), інспектором з режиму секретності відділу поліції № 1 Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, встановивши відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» посадовий оклад 2400 гривень та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, звільнивши з посади інспектора режимно секретного сектору Рубіжанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області.
Наказом ГУНП в Луганській області від 28.01.2022 № 33 о/с внесено зміни в облікові документи: старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 (0122825), інспектора з режиму секретності відділу поліції № 1 Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області в подальшому вважати за прізвищем ОСОБА_3 .
Наказом ГУНП в Луганській області від 09.06.2025 № 152 о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнити зі служби в поліції: старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0122825), інспектора з режиму секретності відділу поліції № 1 Сєвєродонецького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням), під час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 4-х річного віку, з 16.06.2025, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 08 років 01 місяць 24 дні, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 01 рік 00 місяців 24 дні, встановивши відсоток премії за червень 2025 року 0 %.
Відповідно до довідки виданої Управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області довідки від 26.08.2025 № 2399/111/19-2025 ОСОБА_1 , проходила службу в ГУНП Луганській області з 22.04.2017 по 16.06.2025. 3 01.06.2022 по 16.06.2025 перебувала у відпустці по догляду за дитиною. Наказом ГУНП в Луганській області № 152 о/с від 09.06.2025 ОСОБА_1 звільнена зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням), під час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 4-х річного віку, з 16.06.2025.
Згідно наявних обліків УКЗ ГУНП в Луганській області за період проходження служби в ГУНП в Луганській області ОСОБА_1 надавались наступні відпустки:
за 2017 рік - 20 діб щорічної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час;
за 2018 рік - 30 діб щорічної оплачуваної відпустки;
за 2019 рік - 30 діб щорічної оплачуваної відпустки;
за 2020 рік - 30 діб щорічної оплачуваної відпустки, 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій;
за 2021 рік - 30 діб щорічної оплачуваної відпустки, 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій;
за 2022 рік - 30 діб щорічної оплачуваної відпустки, 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій.
Не використала 14 днів додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2019 рік.
Згідно з листом Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області від 11.09.2025 № 2537/111/19-2025 ОСОБА_1 за період проходження служби в ГУНП в Луганській області додаткову відпустку зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2019 рік у кількості 14 днів не використовувала.
Згідно з листом Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Луганській області від 12.09.2025 № 514/111/22-2025 вбачається, що відповідно до наказу ГУНП в Луганській області від 09.06.2025 № 152о/с нарахування грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачено.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР визначено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України.
Статтею 5 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII), що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до абзацу першого частини першої, частини третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (стаття 60 Закону № 580-VIII).
Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів. Тривалість щорічної відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин восьмої, дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час щорічної відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров'я (через хворобу) або у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки. При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. У разі загибелі (смерті) поліцейського таке відрахування не проводиться. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім'ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини. Відкликання поліцейського із щорічної відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із щорічної відпустки здійснюється за письмовим наказом
Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами сьомим-десятим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
Суд звертає увагу, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Водночас, зазначені вище норми фактично встановлюють право поліцейського, який є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації поліцейським невикористаної відпустки як учаснику бойових дій, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-XII.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19, який відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд зауважує, що у справі, що розглядається, положення Закону № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 200/13837/19-а та від 11 листопада 2021 року у справі № 200/1175/20-а.
Твердження відповідача про те, що внаслідок зміни правового регулювання спірних правовідносин через внесення змін до частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII та її викладення в іншій редакції, застосуванню підлягають виключно положення цього Закону як спеціального, якими не визначено право поліцейських на отримання грошової компенсації за невикористані ними дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій, то суд відхиляє як безпідставні, з огляду на таке.
Редакція частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII, яка діяла до 05 жовтня 2023 року, також не визначала права поліцейських учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані ними дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій. Разом з цим Верховний Суд у вище наведених постановах таке право поліцейських підтвердив і у подальшому від своєї правової позиції не відступав.
Відтак зміна редакції частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII, якою знову ж таки не врегульовано спірне питання, жодним чином не нівелює правові висновки Верховного Суду щодо права поліцейських на отримання такої грошової компенсації.
Отже матеріалами справи підтверджено, що позивач під час проходження служби в Національній поліції України не використала додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових за 2019 рік 14 діб, тому при звільненні зі служби в поліції мала право на отримання грошової компенсації за такі дні невикористаної нею відпустки.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (місцезнаходження: вул. Дмитра Сірика, 1, м. Сіверськодонецьк, Луганська область, 93406, код ЄДРПОУ 40108845) про визнання противоправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік у кількості 14 діб.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива