Рішення від 15.10.2025 по справі 320/3316/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 320/3316/22

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Секірської А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Стогнушенко В.О.,

представника позивача - Терези Ю.О.,

представника відповідача - Срібної А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

06.04.2022 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУНП в Київській області, в якому, з урахуванням уточненого позову від 09.07.2025, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної Поліції в Київській області № 55 від 08.03.2022 в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності і звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 45 о/с від 09.03.2022 в частині звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ОСОБА_1 , старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць;

- відшкодувати позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 адміністративну справу №320/3316/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - передати за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2022 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Київській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 прийнято адміністративну справу № 320/3316/22 до провадження, визначено розгляд справи продовжити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 зобов'язано ГУНП в Київській області надати суду через підсистему «Електронний суд» у строк до 08 травня 2025 року належним чином засвідчені копії: наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», докази доведення цього наказу до відома позивача; наказу ГУНП в Київській області від 08.03.2022 № 288 (у Висновку службового розслідування зазначено в якості підстави для проведення службового розслідування); доповідних записок начальників структурних та відокремлених підрозділів ГУНП в Київській області про можливі неправомірні дії ОСОБА_1 , які стали підставою для призначення службового розслідування; наказу Національної поліції України від 10.03.2022 № 190; акта від 08.03.2022 за вих. № 548/109/1400/22 Бучанського РУП ГУНП в Київській області про невихід на службу з 24.02 по 08.03.2022, зокрема, ОСОБА_1 ; доказів повідомлення ОСОБА_1 про необхідність з'явитися за місцем роботи; інформацію, чи складалися відповідні акти.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05.05.2025 клопотання Головного управління Національної поліції в Київській області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволено, визначено перейти із розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 задоволено клопотання представника Головного управління Національної поліції в Київській області про участь у підготовчому засіданні.

Ухвалами Луганського окружного адміністративного суду від 14.05.2025, від 27.05.2025, від 17.06.2025, від 02.07.2025 задоволено клопотання позивача та представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" роздруківку дзвінків з розшифровкою по номеру телефону НОМЕР_1 за період з 24.02.2022 по 08.03.2022 включно.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05 серпня 2025 року на 13 год. 30 хв.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 призначено справу № 320/3316/22 до розгляду в режимі відеоконференції у судовому засіданні на 14 серпня 2025 року о 13 год. 30 хв., яке буде проводитись в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, доручено Ірпінському міському суду Київської області (вулиця Мінеральна, 7, м. Ірпінь, Київська область, 08200) забезпечити участь свідка ОСОБА_2 у судовому засіданні в режимі відеоконференції 14 серпня 2025 року о 13 год. 30 хв.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 призначено справу № 320/3316/22 до розгляду в режимі відеоконференції у судовому засіданні на 05 вересня 2025 року о 13 год. 30 хв., яке буде проводитись в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, доручено Києво-Святошинському районному суду Київської області (03170, м. Київ, вул. Мельниченка, 1) забезпечити участь свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судовому засіданні в режимі відеоконференції 05 вересня 2025 року о 13 год. 30 хв.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 320/3316/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, провести судове засідання у справі, яке призначене на 05 вересня 2025 року о 13 год. 30 хв., в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку «ВКЗ» (https://vkz.court.gov.ua ).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 призначено справу № 320/3316/22 до розгляду в режимі відеоконференції у судовому засіданні на 09 вересня 2025 року о 13 год. 45 хв., яке буде проводитись в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, доручено Києво-Святошинському районному суду Київської області (03170, м. Київ, вул. Мельниченка, 1) забезпечити участь свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судовому засіданні в режимі відеоконференції 09 вересня 2025 року о 13 год. 45 хв.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 призначено справу № 320/3316/22 до розгляду в режимі відеоконференції у судовому засіданні на 12 вересня 2025 року о 10 год. 00 хв., яке буде проводитись в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, доручено Києво-Святошинському районному суду Київської області (03170, м. Київ, вул. Мельниченка, 1) забезпечити участь свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 у судовому засіданні в режимі відеоконференції 12 вересня 2025 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 призначено справу № 320/3316/22 до розгляду в режимі відеоконференції у судовому засіданні на 25 вересня 2025 року о 10 год. 30 хв., яке буде проводитись в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, доручено Ірпінському міському суду Київської області (вулиця Мінеральна, 7, м. Ірпінь, Київська область, 08200) забезпечити участь свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 у судовому засіданні в режимі відеоконференції 25 вересня 2025 року о 10 год. 30 хв.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 призначено справу № 320/3316/22 до розгляду в режимі відеоконференції у судовому засіданні на 30 вересня 2025 року о 09 год. 30 хв., яке буде проводитись в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, доручено Києво-Святошинському районному суду Київської області (03170, м. Київ, вул. Мельниченка, 1) забезпечити участь свідка ОСОБА_4 у судовому засіданні в режимі відеоконференції 30 вересня 2025 року о 09 год. 30 хв.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 призначено справу № 320/3316/22 до розгляду в режимі відеоконференції у судовому засіданні на 06 жовтня 2025 року о 09 год. 30 хв., яке буде проводитись в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, доручено Києво-Святошинському районному суду Київської області (03170, м. Київ, вул. Мельниченка, 1) забезпечити участь свідка ОСОБА_4 у судовому засіданні в режимі відеоконференції 06 жовтня 2025 року о 09 год. 30 хв.

Позивач у судовому засіданні 05.08.2025, в якому брав участь, та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та додаткових поясненнях від 30.05.2025, 17.06.2025, 13.08.2025, 14.08.2015, 12.10.2025.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях від 12.08.2025, 10.10.2025.

Так, в позовній заяві в обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 2017 року ОСОБА_1 перебував на службі в Національній поліції України, з 2021 року займав посаду старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського районного управління поліції, що перебуває у підпорядкуванні ГУНП в Київській області.

Наказом ГУНП в Київській області № 45 о/с від 09.03.2022 з 09.03.2022 на підставі наказу ГУНП в Київській області № 55 від 08.03.2022 за порушення присяги на вірність Українському Народові та Указу Президента України № 62/2022, вирішено звільнити зі служби в поліції за п. 6 ч.1. ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), ОСОБА_1 , старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського районного управління поліції.

Позивач вважає зазначений наказ незаконним, необгрунтованим та таким, що порушує його законні права, з огляду на наступне.

Підставою для звільнення позивача став наказ ГУНП в Київській області № 55 від 08.03.2022 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни та інших підстав недотримання вимог законодавства.

При цьому позивачеві навіть не повідомлено, на підставі якого пункту Дисциплінарного статуту, за який проступок, за яких обставин, та якими матеріалами ці обставини підтверджені, ставши фундаментом для висновку службового розслідування. Позивача не проінформовано про початок та хід службового розслідування, не витребувано письмових пояснень, не ознайомлено з метаріалами службового розслідування, не направлено ні копій, ні навіть фото матеріалів службового розслідування, його результатів, наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 55 від 08.03.2022 та наказу про звільнення № 45 о/с , що був винесений на підставі попереднього наказу; не проведено остаточний розрахунок, не видано трудової книжки.

Про звільнення його було проінформовано через коллег, які у телефонній розмові донесли інформацію про його звільнення.

23.02.2022 позивач з'явився до місця несення служби у м. Буча, Бучанського районного управління поліції відділення поліції № 1, де йому видана табельна зброя та він заступив у добовий наряд. 24.02.2022 почалася військова агресія російської федерації проти України, в країні введено воєнний стан. Через таку ситуацію позивач після закінчення добового наряду залишився на місці несення служби й виконував поточні розпорядження начальника відділення поліції № 1 Бучанського РУП майора поліції ОСОБА_2 .

Ввечері 24.02.2022 начальник відділення поліції № 1 Бучанського РУП майор поліції ОСОБА_2 дозволив покинути місце несення служби, оскільки позивачу було необхідно провідати родину та зібрати тривожну валізу, оскільки вже почалися обстріли Київської області ворожими військами. Коли позивач дістався свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у місті було оголошено повітряну тривогу, під час якої позивач з сім'єю знаходився у укритті. При цьому з 24.02.2022 в м. Києві була введена комендантська година з 22-00 до 07-00. У час, коли була можливість вийти з укриття, позивач намагався вийти на зв'язок зі своїм керівництвом, проте спроби ці залишилися невдалими.

Повітряні тривоги тривали майже до 28.02.2022 та у весь цей час позивач із своєю сім'єю перебував у укритті.

Оскільки зв'язку із керівництвом не було, позивач 28.02.2022 вирішив самотужки доїхати до місця несення служби. Однак через те, що у м.Київ та Київській області було розгорнуто багато блокпостів та дорога зайняла тривалий проміжок часу, позивач зміг дістатися лише до Ірпінського відділення поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області та звернувся до заступника начальника цього відділення ОСОБА_14 з метою встановити зв'язок із своїм керівництвом.

28.02.2022 у другій половині дня отримав у телефонному режимі розпорядження т.в.о. начальника Бучанського відділення поліції №1 ГУНП у Київській області ОСОБА_13 за командою заступника начальника Бучанського відділу поліції ОСОБА_32 вивезти двох цивільних осіб літнього віку з м. Ірпінь на залізничний вокзал м. Києва.

28.02.2022 частина родини позивача (дружина та неповнолітня дитина) приймає рішення про виїзд з м. Києва особистим транспортом у більш безпечне місце, а сам позивач залишився за місцем свого проживання з старшим сином, однак вже не мав транспорту для пересування.

Оскільки зв'язку із керівництвом не було, як не було й транспорту для того, щоб дістатися до місця роботи, позивач перебував за місцем проживання та в укриттях під час повітряної тривоги.

03.03.2022 позивач вирушив пішки до найближчого відділення поліції Дніпровського управління поліції, діставшись звернувся до заступника керівника управління ОСОБА_12 , стисло описав наявну ситуацію, доповів, що має бажання виконувати свої посадові обов'язки, та запитав дозволу проходити подальшу службу у цьому управлінні. Керівник управління відправив позивача до відділу кадрів, які перевірили його документи та номер табельної зброї, а сам він намагався вийти на зв'язок із керівництвом позивача через внутрішній спеціальний зв'язок. Через деякий час зв'язок вдалося встановити з керівником позивача - начальником відділення поліції № 1 Бучанського РУП майором поліції ОСОБА_2 , якому позивачем було також донесено, що не має змоги дістатися до місця несення служби - Бучанського відділення поліції ГУНП Київської області й просив дозволу на проходження подальшої служби у Дніпровському управлінні. На вказане керівник дозволу не надав. На запитання позивача щодо подальших його дій, він сказав, щоб позивач перебував за місцем проживання і що він вирішить, що робити із його ситуацією.

05.03.2022 через телефонний дзвінок позивач, від своїх колег дізнався що на загальному розводі у Бучанському відділенні поліції керівництвом було оголошено наказ про його звільнення зі служби.

Позивач у своїй діяльності керувався та дотримувався положень Закону України «Про Національну поліцію», положень Дисциплінарного Статуту, правил етики, з урахуванням погодження всіх своїх дій в умовах воєнного стану, що ввівся неочікувано та за шокуючих обставин для всієї країни.

З посиланням на норми Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016, позивач зазначив, що неухильно слідував вимогам законодавства України, власної посадової інструкції, постулатам Присяги та етичних норм поведінки поліцейського.

В свою чергу, за твердженням позивача, відповідач порушив власні зобов'язання, нехтуючи правами власного працівника, формуючи всупереч власним наказам та погодженням, не зважаючи на тимчасову втрату позивачем працездатності, продовження несення ним служби, ініціював службове розслідування за фактом дисциплінарного проступку позивача (з яким не ознайомив, не відібравши письмових пояснень, не розібравшись у наявності вини позивача, ступеню її та чи мають місце законні та допустимі докази цією вини), та негайно на підставі незаконного наказу виніс інший незаконний наказ про звільнення зі служби в поліції.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Відповідачем навіть до уваги не взято той факт, що раніше до позивача не застосовувалися заходи дисциплінарного впливу, а у позивача позитивна службова характеристика.

Відповідач не розглянув можливість застосування до позивача жодного з таких попередньо визначених видів дисциплінарного стягнення як зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади.

Таким чином, неврахування вказаних аспектів та застосування до позивача найсуворішого дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, призвели до прийняття відповідачем протиправних наказу № 55 від 08.03.2022, зокрема, в частині, що стосується позивача, а також Наказу № 45 о/с від 09.03.2022 в частині звільнення позивача.

Також позивач у позовній заяві послався на постанову Верховного Суду від 26.07.2019 у справі № 815/5156/16, та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

19.10.2022 відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.

До керівництва Головного управління надійшли доповідні записки начальників УПД, УКР, Білоцерківського, Бучанського, Вишгородського, Фастівського районних управлінь поліції та ППОП ГУНП в Київській області про можливі неправомірні дії окремих працівників зазначених підрозділів, які виразилися у порушені вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» та безпідставному невиході на службу.

У ході проведення службового розслідування встановлено, що не зважаючи на норми статей 1, 3, 18, 19, 64 Закону України «Про Національну поліцію» на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу або інших визначених місць для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам не прибули окремі працівники Бучанського РУП ГУНП в Київській області, зокрема, старший інспектор СРПП ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_1

По даному факту за вих. №548/109/1400/22від 08.03.2022 у Бучанському РУП ГУ було складено акт про не вихід на службу з 24.02 по 08.03.2022.

Відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності.

В ході службового розслідування опитані низка працівників ГУНП в Київській області, які підтвердили відсутність позивача на службі з 24.02.2022 по 08.03.2022.

Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що неодноразово ним особисто були здійснені телефонні дзвінки ОСОБА_1 і повідомляв щоб він прибув на службу, однак даний працівник відмовився.

Дисциплінарною комісією встановлено, що після того як окремі працівники структурних та територіальних підрозділів залишили місця несення служби, частина з них перебувала з табельною вогнепальною зброєю, яка до чергових частин районних управлінь, відділів, відділень поліції не була здана, керівництво підрозділів про неможливість здачі зброї не повідомлялося, зокрема, старший інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_1 , чим порушено вимоги підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70.

Встановити під час проведення службового розслідування номера та серію вогнепальної зброї, яка отримувалася працівниками Бучанського районного управління поліції, не представилося можливим, у зв'яку з тим, що частина відповідних журналів була знищена у результаті бойових дій.

Інформація, викладена у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУНП в Київській області, які виразилися у порушені вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», підтвердилася, а у діях окремих поліцейських встановлено порушення службової дисципліни та законодавства України, які виразилися у безпідставному не виході на службу для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.

Порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 року по справі №815/4478/16.

З посиланням на рішення Конституційного Суду України №1-6/2018 від 27.02.2018 відповідач зазначив, що під вчинками, що дискредитують звання працівника Національної поліції та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.

З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава. Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.

З посиланням на постанови Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 816/604/17, від 02.10.2018 по справі № 815/4463/17 відповідач зазначив, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Матеріали службового розслідування сформовані в межах компетенції та з урахуванням реального військового стану в Державі.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

12.10.2025 представником позивача адвокатом Терезою Ю.О. надано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.

У судових засіданнях допитані в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_6 (за ініціативою суду), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (за клопотанням позивача), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (за клопотанням відповідача).

Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у судове засідання не прибули, з урахуванням думки представників сторін суд ухвалив не застосовувати до них заходи процесуального примусу та розглянути справу без їх участі.

Так, свідок ОСОБА_2 , на час виникнення спірних правовідносин - начальник ВП № 1 Бучанського РУП, у судовому засіданні 14.08.2025 пояснив, що бачив позивача востаннє 24.02.2022, коли позивач звільнився зі зміни. Сам свідок весь період з 24.02 по 08.03.2022 перебував за місцем несення служби, до окупації м. Буча, до 03.03.2022, працювали там, потім в м. Боярка. Дозвіл на евакуацію позивачеві не надавав, але працівники сім'ї евакуйовували, та поверталися. Позивач взагалі не повернувся до місця несення служби. Не пам'ятає точно, коли саме, але точно телефонував позивачеві через месенджер WhatsApp, позивач повідомляв про неможливість прибути і говорив, що не прибуде. 24.02.2022 приблизно о 4-30 особовому складу повідомлялося про повномасштабне вторгнення, ще 23.02.2022 особовий склад був зібраний, додому ніхто не розходився. Зброю отримали всі працівники, коли зібралися по тривозі. Вже о 5 ранку було вже всім зрозуміло, що відбувається. Про те, що поліція переведена на особливий режим, свідок повідомляв підлеглих. Письмові пояснення свідок в межах службового розслідування надавав, дату точно не пам'ятає, але до наказу про звільнення. Писав власноручно, питання задавав працівник, не пам'ятає, хто саме. Твердження позивача, що він не може дістатися м. Боярка, не відповідають дійсності, туди дістатися можна було завжди. Тим, хто залишився без транспортних засобів, забирали, допомагали один одному, позивач не просив привезти його і в нього був автомобіль. Працівників поліції без проблем пропускали через блок-пости, якщо пред'являлися посвідчення. Наскільки пам'ятає, ОСОБА_1 жив у Києві, як і багато інших працівників. Тих, хто з'їздив додому і повернувся, не звільняли.

Свідок ОСОБА_6 , на час викнинення спірних правовідносин -інспектор по особовому складу, точно не пам'ятає, був або головою, або членом дисциплінарної комісії, у судових засіданнях 05.09.2025 та 12.09.2025 пояснив, що знаходився в управлінні, коли керівництво дало вказівку зробити спільні комісійні акти, потім розпочато службове розслідування. Після створення дисциплінарної комісії почали збір матеріалів, акти невиходу на службу, рапорти. Всім відсутнім працівникам давали час повернутися на службу, точно не пам'ятає, але телефонували всім. Кожен підрозділ проходив посписочно. В Бучанському РУП приблизно 700 працівників, висновки службового розслідування не перероблялися, перероблявся акт відсутності осіб. Допитували в межах службового розслідування тих, хто знаходився в Бучанському РУП, приходили по одному, свідок допитував. Акти про відсутність складалися у м. Боярка, точно не пам'ятає, коли саме, якщо стосувалося однієї особи - писали окремо, в які дні відсутня. Керівництво давало час повернутися, і коли люди не поверталися, готувалися рапорти. Свідок був присутній на кожному ранковому і вечірньому шикуванні, скидав стройові записки щодо присутніх. Не пам'ятає точно, коли саме перестали пускати поліцію в м. Буча. Свідків опитував сам та члени дисциплінарної комісії. Це не протокол допиту, це пояснення, які мають рекомендаційний характер, більшість опитувалася в ранковий час, після винесення наказу про призначення службового розслідування і до складання акта. Кожна особа могла коригувати свої пояснення, первісний текст набрав свідок у ручному режимі, якщо хтось не погоджувався - виправляв, або коригувався текст на комп'ютері. Весь особовий склад ГУНП в Київській області знає одне одного, люди бачили, хто відсутній на службі. Свідок знав позивача, його керівників, весь особовий склад, який приїхав з Донецької та Луганської областей. Опитування однієї особи багато часу не займало, до хвилини, якщо погоджувалися з поясненнями, і 5-10 хвилин, якщо ні. Керівництву передається акт службового розслідування рекомендаційного характеру, іноді кажуть переробляти. Якщо керівник завізував, вже не переробляється. Особа може писати заперечення. Якщо працівники відсутні на службі, їм телефонували за телефонами з особових справ, відправляли смс, або WhatsApp, Viber. У містах Бучі, Ірпені, ОСОБА_15 тривали активні бойові дії, особовий склад був задіяний на блок-постах, було багато мародерів. Керівництво структурних підрозділів м. Буча давали вказівки перевіряти несення служби їх працівниками. Щодо прибуття до м. Боярки свідок не знає, усною чи письмовою була вказівка, позивача у м. Боярка не було. Згідно статуту НПУ керівник має право в межах 2-х місяців змінити дисциплінарний наказ, потім - лише голова НПУ. Якщо особи були без зв'язку, потім поверталися - вносилися зміни в дисциплінарний наказ. В акт службового розслідування керівник в обставини не вносить зміни, лише у вид стягнення.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні 09.09.2025 зазначив, що підстави звільнення позивача йому не відомі. З 24.02.2022 свідок змінявся з добового чергування, напарник попросив поїхати до Бородянки, опинилися з ним в окупації, з якої виїхали лише 06.03.2022. 06.03.2022 направилися з окупованої території до Вінницької області, Калинівського району, звернулися 07.03.2022 до найближчого відділу поліції. Як тільки з'явився зв'язок, повідомили керівництво, ОСОБА_2 та ОСОБА_13 . 07.03.2022 позивача не бачив, бачив його зранку 24.02.2022. 24.02.2022 в усній формі йому дозволено вивезти сім'ю в безпечне місце. Не пам'ятає, коли саме надавав пояснення, викликали по одному. З позивачем після окупації не зв'язувався, не пам'ятає, що було в поясненнях. Керівництво сказало повернутися, або день-два і можуть звільнити. Всім, кого не було, телефонували. Те, що ОСОБА_1 до 08.03.2022 не було на службі - припущення.

Свідок ОСОБА_7 , на дату виникнення спірних правовідносин - поліцейський СПП ВП № 1 Бучанського РУП, у судовому засіданні 25.09.2025 надав пояснення, що 24.02.2022 бачив позивача на службі. 23.02.2022 видали зброю на постійне носіння, 24.02.2022 відпустили додому після 20.00. Алгоритми дій не доводились. З восьмої до восьмої відпрацювали, як звичайно, рапортів не було, сказали неспокійно в державі. 25.02.2022 було вже неспокійно, їздила техніка, відділ закрили, сказали їдемо в Боярку. Телефонував перший заступник начальника ОСОБА_16 , сказали збирати речі і їхати додому, свідок знаходився в Бучі до 02.03.2022. 25.02.2022 вже були підірвані мости, одна Гостомельська траса. У місті Києві мешкали і інші працівники, не лише позивач. ОСОБА_1 після 24.02.2022 не бачив, лише по телефону спілкувалися. З 24.02.2022 по 02.03.2022 свідок перебував у Бучі , Ворзелі і селах, СРП виконували функції по обороні, фіксацію порушень, пошкоджень, керував ОСОБА_16 , допомагали людям зі сховищами. Зв'язок був не дуже гарний. Всі працівники на службі були задіяні для охорони громадського порядку. 23.02.2022, у вихідний, по тривозі о 10 вечора прибув весь особовий склад на збір, видали вогнепальну зброю, сказали неспокійно в державі. Під підпис нічого не доводилося, відомості не давали. Сам свідок 24.02.2022 був на службі, о 08.00 25.02.2022 знов прибув, проживав у Бучі. Команда «тривога» проводилася постійно, але зброю на постійно раніше не видавали. Валіза за списком мала бути зібрана завжди, якщо команда «тривога», брали валізу. У ВП № 1 були випадки, що люди поверталися. Відпрошувалися у керівника ВП № 1, він відпускав, когось притягнули до відповідальності, когось ні. Щодо позивача свідок не знає, чи повертався він. Коли відпускали 24.02.2022 по домах, жодних застережень не було, звичайний режим. Дозвіл на евакуацію надавався в індивідуальному порядку начальником ВП № 1 ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні 25.09.2025 надав пояснення, що 24.02.2022 бачив позивача у м. Буча. Після вторгнення особливі накази та алгоритми не доводилися. 23.02.2022 о 22-23 зібрали особовий склад у м. Буча по тривозі, видали всім вогнепальну зброю, чого не було раніше, зброю видали у зв'язку з можливою агресією РФ. Свідка відпустили додому, 24.02.2022 він заступив на службу. Відпустив додому ОСОБА_2 , свідок жив поруч, точно не знає, чи відпускали ще когось. 01.03.2022 ОСОБА_2 зібрав всіх у виконкомі, дитині свідка на той час було 8 місяців, дозволив евакуювати дружину та дитину, без рапорту, що і було зроблено свідком. 24.02.2022 після обіду о 14-15.00 бачив ОСОБА_1 . З 24.02.2022 по 08.03.2022 свідок перебував на службі. 25.02.2022 зачинили відділ, до 28.02.2022 свідок здійснював з ОСОБА_7 патрулювання, на особистому автомобілі, зі зброєю, у формі., 28.02.2022 ОСОБА_33 написав в WhatsApp з'явитися в виконком. 02.03.2022 свідок виїхав з Бучі , 03.03.2022 повідомив ОСОБА_2 , що знаходиться в Житомирській області, ОСОБА_2 сказав йти в місцевий райвідділ, що і зробив свідок. Потім викликали, сказали, що «ми диверсанти» і здали зброю. Чи ночував хтось у відділенні поліції, свідок не знає, м. Буча перебувала під активними обстрілами. З 24.02.2022 особовий склад ВП № 1 був у м. Буча, коли особовий склад вивели з м. Бучі, свідку невідомо.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні 25.09.2025 надав пояснення, що по 24.02.2022 був у відпустці, не встигав 23.02.2022 прибути по тривозі, повідомив керівника та прибув 25.02.2022 у м. Буча. 25.02.2022 свідок вийшов зранку на роботу після відпустки, видавалася зброя. Від ОСОБА_2 в обід або після надійшло розпорядження їхати до м. Боярка. Обмежень не було, всі проживали поруч, після нічної зміни можливо відпускали, рапорти не писали, все вирішувалось у спілкуванні з ОСОБА_2 , з усного дозволу якого можна було евакуйовувати сім'ї. Були і інші працівники, крім позивача, з м. Києва. Бачив позивача, який під'їхав на особистому авто з якимось співробітником, 27 або 28.02.2022 у м. Ірпінь у першій половині дня. Що він там робив, свідок не знає. В службовому розслідуванні не опитували, пояснення підписували всі, точну дату не пам'ятає, початок березня. Надруковані пояснення підписав після наказу про звільнення, додатково нічого не дописував, наслідки непідписання пояснень не озвучувались. Допитували поетапно, не всіх разом. Збирали на розводах щодня о 8 ранку та 18 вечора у м.Боярка, близько 300 осіб. Свідок прибув у м. Боярку 05.03.2022, до цього був в м.Ірпінь. В м. Буча могли заїхати під час служби, але на особистих авто, свідок був там приблизно 03.03.2022, бачив ОСОБА_2 , допоміг розподілити гуманітарну допомогу і поїхав додому в м. Ірпінь. Міст до м. Києва мабуть 25.02.2022 вже був підірваний, інша дорога до Ірпеня - Житомирська траса, прострілювалась, шлях був небезпечний. Була ще кільцева дорога Варшаська траса, де було ще небезпечніше, ніж на Житомирській трасі. Свідок не знає, чи можна було добратися з м. Києва до м. Боярка. Для особистого транспорту пальне не привозили, шукали самі, службове авто запропонували в м. Боярці після 05.03.2022. Тих, хто був в окупації, не звільнили, повернулися після 08.03.-10.03.2022 зокрема ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . 04.03.2022 свідок вивіз свою сім'ю з м. Ірпеня до розбитого моста, звідки вони пішли пішки, а свідок повернувся в м. Ірпінь. 04.03.2022 ОСОБА_2 виїхав, нікого не повідомив.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні 25.09.2025 надав пояснення, що бачив позивача 24.02.2022 зранку, коли здавав зміну. До особового складу не доводилися алгоритми дій, свідок 24.02.2022 здав зміну та поїхав додому з дозволу ОСОБА_2 .. Конкретного строку повернення не було - до особливого розпорядження або на добове чергування через 2 доби. С. Шибене Бучанського району, де проживав свідок, ввечорі було окуповане, і лише 07.03.2022 свідок з ОСОБА_21 змогли виїхати через ліс і 10.03.2022 повернулися до м.Боярка. Коли вийшли з окупації та з'явилося покриття, свідок подзвонив ОСОБА_2 , який сказав прибути 10.03.2022, зв'язок здається був телефонний. З напарником повідомили, що направляються у Вінницьку область вивезти дружину і сина, рапорт не вимагався, дозвіл в усній формі. Пального не було, важко, але змогли повернутися. В межах службового розслідування свідок надавав пояснення, підписав надрукований текст, викликали в кадри, це було приблизно 12.03.2022, працівників було багато. Свідку невідомо, чи писав хтось пояснення особисто. Дату точно не пам'ятає, але 12.03.2022 зібрали на плацу та зачитали наказ про звільнення. До потрапляння в окупацію дзвонив заступнику начальника ОСОБА_22 24.02.2022 о 15.00, який сказав чекати розпорядження, потім не було зв'язку. 23.02.2022 свідок здав вогнепальну зброю, 24.02.2022 знов її видали і свідок з ОСОБА_21 поїхали з нею, заховали в будинку посвідчення, зброю. Потім будинок обстріляли з БМП, все згоріло. Не було можливості виїхати з окупації до 07.03.2022.

Свідок ОСОБА_4 , заступник начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області, у судових засіданнях 30.09.2025 та 06.10.2025 надав пояснення, що не пам'ятає точно, чи давав розпорядження позивачеві евакуювати людей з м. Ірпінь, яке станом на 28.02.2022 не було окупованим. Людей евакуювати могли до м.Києва, через Стоянку на Житомирську трасу в район Святошино м. Києва, не пам'ятає, коли точно був підірваний Романівський міст, можливо 05.03.2022. Працівники поліції поверталися до місця дислокації, якщо не до м. Бучі, то в найближче відділення. Всім було оголошено прибути в м. Боярку, сполучення з якою було протягом всієї окупації Київщини. Свідок вважає, що позивач міг повернутися з м. Києва на службу. Інше місце дислокації у м. Боярці було оголошене 23.02.2022. Дівчат відпустили, а всі чоловіки повинні були бути на місці, всім дали змогу вивезти родини. Були одиночні випадки, коли комусь можна було поїхати зібрати речі, вдома ніхто не жив. Свідок по всіх підрозділах їздив, і до м. Буча, поки вона не була захоплена. Всі, хто допомагав населенню з евакуацією, поверталися. У кого не було транспорту - сприяли, можна було зателефонувати керівнику. В ході службового розслідування викликали для надання пояснень, телефонували відсутнім всі, свідок не пам'ятає, чи дзвонив особисто позивачеві. Безпосередньо свідок службове розслідування не проводив. Відсутність порушників на робочому місці фіксувалась стройовими записками, до окупації вранці і ввечорі перед отбоєм перевірявся особовий склад. Оголошувалося про відсутність без поважних причин, про тих, хто в нарядах, хто в окупації, які виходили на зв'язок та повідомляли ситуацію. Кілька працівників залишалося на окупованих територіях, і в м. Бучі також. В ході службового розслідування допитували окремо і друкували пояснення, всіх разом не опитували. Пояснення особисто свідок надавав до наказу про звільнення. Бував у м. Буча, до окупації об'їжджали ВП, збирали особовий склад. 23.02.2022 перевели особовий склад на посилений режим - був виданий наказ, всі підняті по тривозі, всі отримали зброю, засоби індивідуального захисту і перебували на місцях дислокації до 11.04.2022, поки не звільнили Київщину. Якщо керівник когось відпускав, це було його порушення. Обдзвонювали особовий склад, за кожну людину переживали, доповідали керівництву. Свідок не пам'ятає, чи спілкувався з позивачем з 24.02. по 10.03.2022, припускає, що міг надавати доручення евакуювати людей з м. Ірпеня під час «зелених коридорів». Коли працівник евакуював цивільних осіб, він повинен був повернутися назад, вивозити людей до м. Києва та повертатися могли декілька разів на день. Щодо евакуації позивачем людей з прізвищем ОСОБА_23 не пам'ятає.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, ослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-77 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , має статус внутрішньо - переміщеної особи та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з паспорта громадянина України НОМЕР_3 , довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки від 25.09.2017 № 0000342638/2376 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (т.1 арк.спр. 13, 14-16, 17), відповіддю № 1323758 від 27.04.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру.

ОСОБА_1 з 13.05.1999 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 30.06.2017 - в ГУНП в Київській області, зокрема, з 17.02.2021 по 09.03.2022 на посаді старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 4 Бучанського районного управління поліції на підставі (наказ ГУНП від 17.02.2021 № 47о/с), що підтверджується послужним списком; на підставі наказу ГУНП від 15.09.2020 № 454 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження за порушення службової дисципліни, вимог ст. 3, 8, 11, 18, 64 Закону України «Про НП», ст. 1 Дисциплінарного статуту НПУ, що виразилося у неналежному знанні законів та ін.НПА, що визначають повноваження поліції (знято згідно ДС) (т.1 арк.спр. 62-69).

21.09.2017 позивачем складено Присягу на вірність Українському народові за текстом, затвердженим статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію»: «Я, ОСОБА_1 , усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки» (т.1 арк.спр. 8).

08.03.2022 комісією у складі начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції ОСОБА_36, заступника начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_34, т.в.о. заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_35 складено акт про те, що, зокрема, старший інспектор сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_1 (під пунктом 13) без поважних причин не прибули з 24.02 по 08.03.2022 для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам (реєстраційний номер акта 548/109/1400/22).

У доповідній записці про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУНП в Київській області, складена начальником Бучанського РУП ГУНП в Київській області полковником поліції Андрієм Ткачом на ім'я начальника ГУНП в Київській області генерала поліції третього рангу Андрія Нєбитова, яка не містить дати складання та реєстраційного номера, йдеться про введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану на території України з 24.02.2022, що відповідно до наказу НПУ від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад ГУНП в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності, однак в порушення вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, старший інспектор сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_1 (під пунктом 13), на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу та інших визначених місць не прибув.

Згідно із наказом ГУНП в Київській області від 08.03.2022 № 288 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за інформацією, викладеною у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУНП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», створено дисциплінарну комісію.

08.03.2022 комісією у складі заступника начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_34, т.в.о. заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_35 та т.в.о. заступника начальника з превентивної діяльності Бучанського РУП ГУНП в Київській облсті майора поліції ОСОБА_24 складено акт відмови від надання письмових пояснень, в якому зазначено, що працівникам поліції, зокрема, старшому інспектору сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майору поліції ОСОБА_1 (під пунктом 11) у телефонному режимі було неодноразово повідомлено та запропоновано прибути до Бучанського РУП ГУ (м. Боярка, вул. Хрещатик, 88) для написання письмових пояснень по факту невиходу на службу, однак останні у телефонному режимі повідомили, що прибувати для написання письмових пояснень не будуть (реєстраційний номер акта 140/109/15/-2022).

Головою дисциплінарної комісії т.в.о. заступника начальника управління - начальником відділу службових розслідувань УГІ ГУНП в Київській області майором поліції Олександром Кальченком складено доповідну записку на ім'я начальника ГУНП в Київській області генерала поліції третього рангу Андрія Нєбитова, яка не містить дати складання та реєстраційного номера, про те, що членом дисциплінарної комісії - т.в.о. заступника начальника відділу підтримки управління головної інспекції ГУНП в Київській області майором поліції Бойком С.С. 08.03.2022 у телефонному режимі було повідомлено та запропоновано прибути до Бучанського РУП ГУ (м. Боярка, вул. Хрещатик, 88), працівників поліції, зокрема, старшому інспектору сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майору поліції ОСОБА_1 (під пунктом 11), для подальшого продовження несення служби та надання письмових пояснень причин відсутності на робочому місці, однак вони у телефонному режимі повідомили, що прибувати для подальшого несення служби та написання письмових пояснень не будуть.

08.03.2022 начальником ГУНП в Київській області генералом поліції третього ранку А.Нєбитовим затверджено Висновок службового розслідування за інформацією, викладеною у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУНП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», згідно із пунктом 37 якого за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 №70, які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24.02 по 08.03.2022 для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї, старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції (т.1 арк.спр. 185-250, т. 2 арк.спр.1-99).

Так, на арк. 3, 37 висновку зазначено, що на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу або інших визначених місць для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам не прибули наступні працівники Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області зокрема старший інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , освіта вища.ю в ОВС України з 18.05.1999 по 07.11.2015, в Національній поліції України з 07.11.2015 по теперішній час, в посаді з 17.02.2021, діючих дисциплінарних стягнень не має.

На арк.137 висновку зазначено, що у діях старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 , вбачаються порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18,64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному невиході на службу з 24.02 по 08.03.2022 для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї (т.2 арк.спр. 72).

В основу висновку службового розслідування відносно ОСОБА_1 покладено також пояснення від 08.03.2022 слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_25 (т.1 арк.спр. 55-57), поліцейського відділення поліції № 1 ОСОБА_26 (т.1 арк.спр. 58-60), поліцейського СРППВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 (т.1 арк.спр. 61-63), поліцейського СРПП відділення поліції № 1 Бучанського РУП ОСОБА_37 (т.1 арк.спр. 64-66), інспектора СРПП ВП № 1 Бучанського РУП ОСОБА_39 (т.1 арк.спр. 67-69), поліцейського ВП № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_38 (т.1 арк.спр. 70-72), дільничного офіцера поліції СП ВП № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_27 (т.1 арк.спр.73-75), т.в.о. начальника ВП № 2 Бучанського РУП ОСОБА_28 (т.1 арк.спр. 117-119), заступника начальника ВП № 2 Бучанського РУП ОСОБА_40 (т.1 арк.спр. 120-123), СРПП ВП № 2 ОСОБА_29 (т.1 арк.спр. 124-127), поліцейського СРПП ВП № 2 ОСОБА_42 (т.1 арк.спр. 128-131), поліцейського СРПП ВП № 2 ОСОБА_41 (т.1 арк.спр. 132-135), начальника ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_2 (т.1 арк.спр. 135-140), рядового поліції відділення поліції № 1 Бучанського РУП ОСОБА_43 (т.1 арк.спр. 141-144), старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_44 (т.1 арк.спр. 145 - 147), т.в.о. дізнавача сектору дізнання ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_45 (т.1 арк.спр. 148-150), поліцейського ВП № 1 Бучанського РУП ОСОБА_9 (т.1 арк.спр. 151-153), поліцейського СРПП відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 (т.1 арк.спр. 154-156), поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_46 (т.1 арк.спр. 157-159), поліцейського сектору реагування патрульної поліції Чайківського ВП № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_47 (т.1 арк.спр. 160-162), поліцейського СРПП ВП № 5 Бучанського РУП ОСОБА_48 (т.1 арк.спр. 163-164), інспектора СРПП ВП № 5 Бучанського РУП ОСОБА_49 (т.1 арк.спр. 166-168), ОСОБА_30 (т.1 арк.спр. 169-172), заступника начальника УП Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 (т.1 арк.спр. 173-175), заступника начальника УП КП Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_50 (т.1 арк.спр. 176-178), заступника начальника УП начальника слідчого відділу Бучанського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_52 (т.1 арк.спр. 179-181), начальника ВРПП Бучанського РУП ОСОБА_51 (т.1 арк.спр. 182-184).

Відповідно до пункту 35 наказу ГУНП в Київській області від 08.03.2022 № 55 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-УІІІ, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом М ВС України від 09.11.2016 № 1179, наказу Національної поліції і України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 № 70, які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24.02. по 08.03.2022 для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї, старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУН П в Київській області майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції (т.1 арк.спр. 72-75).

Згідно із витягом з наказу ГУНП в Київській області від 09.03.2022 № 45 о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 - майора поліції ОСОБА_1 (0117768), старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Бучанського районного управління поліції, без виплати грошового забезпечення. УФЗБО відшкодувати суму вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації), яких не закінчився, відповідно до довідки УЛМТЗ. Підстава: наказ Головного управління № 55 від 08.03.2022, порушення Присяги на вірність Українському народові та Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 (т.1 арк.спр. 76-77).

Згідно із листом заступника начальника полковника поліції ОСОБА_53 від 22.09.2022 № 3678/109/1400/22 начальнику ВПЗ ГУНП в Київській області ОСОБА_31 відповідно до розділу 5 статті 30 Дисициплінарного статуту Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 через месенджер «Телеграм» в червні 2022 року повідомлений та ознайомлений з наказом ГУНП в Київській області від 09.03.2022 № 45 о/с щодо звільнення з посади (т.1 арк.спр. 60).

Листом від 16.06.2025 № 127839 2025 Бучанське РУП ГУНП в Київській області надало відповідь на адвокатський запит, повідомивши, що надати копію графіку несення служби за період лютий-березень 2022 року, розстановку нарядів СРПП відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області за період з 23.02.2022 по 08.03.2022, книгу інструктажів відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області за період лютий-березень 2022 року, книгу видачі та прийому озброєння і спеціальних засобів за період з 23.02.2022 по 08.03.2022, інформацію щодо отримання ОСОБА_1 табельної вогнепальної зброї з 23.02.2022 по 08.03.2022 та інформацію щодо отримання 24.02.2022 останнім на постійне носіння табельної вогнепальної зброї не представляється за можливим, оскільки службова документація Бучанського РУП ГУНП в Київській області та його структурних територіальних відділів і відділень знищена. За фактом знищення службової документації Бучанського РУП ГУНП в Київській області та його структурних територіальних відділів і відділень було проведено службове розслідування, згідно з висновком якого встановлено, що всю службову документацію було знищено з метою запобігання витоку інформації.

Листом від 16.06.2025 № 130346 2025 Бучанське РУП ГУНП в Київській області надало відповідь на адвокатський запит з зазначенням, що надати копію наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» із особистим ознайомленням ОСОБА_1 про порядок несення служби в умовах воєнного стану не представляється за можливим, оскільки службова документація Бучанського РУП ГУНП в Київській області та його структурних територіальних відділів і відділень знищена. За фактом знищення службової документації Бучанського РУП ГУНП в Київській області та його структурних територіальних відділів і відділень було проведено службове розслідування, згідно з висновком якого встановлено, що всю службову документацію було знищено з метою запобігання витоку інформації.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Нормативно - правові акти застосовуються у редакцій, чинній на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580).

Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 580 у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 8 Закону № 580 передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази.

Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Обов'язки поліцейського визначені статтею 18 Закону № 580, відповідно до вимог якої останній зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 59 Закону № 580 визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до статті 64 Закону № 580 особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

"Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179 (далі - Правила № 1179) під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених законами №580-VIII, №1700-VII та іншими актами законодавства України.

Пунктом 3 розділу V Правил № 1179 визначено, що керівник органу (підрозділу) поліції повинен, зокрема бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно зі статтею 19 Закону № 580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затвержено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Згідно із частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Пунктами 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, як, зокрема, звільнення з посади.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

Наведеною нормою не визначена форма документа, в якому зазначається виявлення ознак проступку, тобто, відповідна інформація може бути викладена і у доповідній записці, яка, в свою чергу, може бути підставою для призначення службового розслідування.

Дійсно, доповідна записка про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУНП в Київській області, складена начальником Бучанського РУП ГУНП в Київській області полковником поліції Андрієм Ткачом на ім'я начальника ГУНП в Київській області генерала поліції третього рангу Андрія Нєбитова, не містить дати складання та реєстраційного номера, проте доводи представника позивача про відсутність такої записки станом на дату винесення наказу про призначення службового розслідування не підтверджуються матеріалами службового розслідування, в яких, крім доповідної записки, наявний також датований 08.03.2022 акт про невихід на службу працівників, складений комісією, який містить реєстраційний номер 548/109/1400/22.

Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.

Статтею 18 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Відповідно до статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Із аналізу вказаних норм вбачається, що службове розслідування обов'язково повинно передувати звільненню, якщо особу рядового чи начальницького складу звільняють за порушення нею службової дисципліни.

В межах спірних правовідносин службове розслідування проведено протягом одного дня - 08.03.2022, що формально не заборонено статтею 16 Дисциплінарного статуту, проте суд погоджується з доводами представника позивача, що такого строку може бути недостатньо для об'єктивного проведення службового розслідування.

Позивач зазначає про порушення права на захист, незабезпечення можливості надати пояснення, неповідомлення його про початок службового розслідування, про процедурні порушення, допущені в ході службового розслідування, зокрема, надання особам, які допитувалися, надрукованого тексту пояснень для підпису, відібрання таких пояснень після видання наказів про звільнення.

Судом установлено, що матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про початок службового розслідування.

Щодо неповідомлення позивача про необхідність надання пояснень в ході службового розслідування, неотримання жодних дзвінків від керівництва та від членів дисциплінарної комісії, судом установлено таке.

Верховним Судом у постанові від 06.10.2021 у справі № 200/11250/19-а зроблено висновок, що аналіз положень пунктів 2, 3 розділу IV Порядку № 893 у взаємозв'язку з положеннями пункту 7 частини шостої статті 1, частин першої, дев'ятої статті 15 та частин першої-третьої статті 18 Дисциплінарного статуту, свідчить про те, що член дисциплінарної комісії, який проводить службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни має право, зокрема, одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування. У свою чергу, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування має право на захист шляхом участі у службовому розслідуванні, у тому числі надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи. Водночас поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, наділено також правом відмовитися від надання пояснень.

При цьому, положення частини десятої статті 15 Дисциплінарного статуту та пункту 7 розділу V Порядку № 893 свідчать, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження та лише на підставі окремого рішення керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. Лише у випадку розгляду справи у відкритому засіданні поліцейський, який притягається до відповідальності, повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. У разі ж розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Отже у тих випадках, коли рішенням керівника, який призначив службове розслідування, не призначено розгляд дисциплінарною комісією справи у відкритому засіданні, поліцейський може реалізувати право на захист шляхом надання відповідних пояснень з доданими до них документами та матеріали. У поясненнях також може бути заявлено клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи.

Свідок ОСОБА_6 , член дисциплінарної комісії, пояснив, що телефонували всім працівникам, які були фігурантами службового розслідування, якщо працівники відсутні на службі, їм телефонували за телефонами з особових справ, відправляли смс, або WhatsApp, Viber.

Позивач на пропозицію представника відповідача надати пояснення в якості свідка спочатку дав згоду, пізніше відмовився.

Таким чином, виходячи з пояснень свідка, які у відповідності до вимог частини другої статті 72 КАС України, є доказами в адміністративному судочинстві, телефонні дзвінки позивачеві могли здійснюватися начальником членами дисциплінарної комісії як за допомогою месенджерів, так і через оператора мобільного зв'язку.

В матеріалах службового розслідування відсутні скріншоти з месенджеру або інші докази, які б підтверджували здійснення дзвінків через месенджери, при цьому, у відповідності до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, на підтвердження повідомлення позивача про можливість надання письмових пояснень матеріали службового розслідування містять акт про відмову від надання письмових пояснень від 08.03.2022, реєстраційний номер 140/109/15/-2022, де зазначено, що дисциплінарною комісією у телефонному режимі пропонувалось окремим поліцейським, серед яких позивач, прибути до Бучанського РУП ГУ НП в Київській області в м. Боярка для надання пояснень по факту невиходу на службу, проте останній у телефонному режимі повідомив, що прибувати для написання письмових пояснень не буде.

Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі № 640/8784/21 зроблено висновок, що чинним законодавством України передбачено право, а не обов'язок поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та дисциплінарної комісії надавати і, відповідно, одержувати пояснення щодо обставин, які досліджуються. Ненадання таких пояснень не є перешкодою для подальшого розгляду матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку та проведення службового розслідування. Поряд з цим, приписами Дисциплінарного статуту встановлений обов'язок дисциплінарної комісії скласти акт, у разі відмови поліцейського від надання пояснень.

Такий акт було складено дисциплінарною комісією.

Щодо доводів представника позивача про фальсифікацію такого акта суд зазначає, що складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів у відповідності до статті 366 Кримінального кодексу України є кримінальним правопорушенням.

Разом з тим, позивачем не надано доказів звернення до правоохоронних органів стосовно вчинення посадовими особами ГУНП в Київській області дій, відповідальність за які передбачена статтею 366 Кримінального кодексу України.

Стосовно доводів позивача про порушення процедури проведення службового розслідування, які полягали у наданні особам, яких допитували члени дисциплінарної комісії, надрукованого тексту пояснень однакового змісту, суд зазначає, що показаннями допитаних в ході судового розгляду свідків підтверджується, що кожному надавалася можливість у разі згоди з надрукованим текстом підписати його, у разі незгоди - викласти власноруч свої зауваження чи пояснення.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_9 , що пояснення відбирались не 08.03.2022, а пізніше, оскільки свідок був діючим працівником поліції, ставив свій підпис під поясненнями, датованими 08.03.2022, усвідомлював наслідки своїх дій.

При цьому жоден свідок не повідомляв про вчинення на них тиску з боку відповідача при відібранні таких пояснень. Проведене службове розслідування охопило велике коло працівників поліції, відносно яких воно проведене, при цьому жодних звернень від будь-яких осіб з приводу неправомірних дій посадових осіб відповідача, відповідальність за які передбачена статтею 366 КК України, суду не надано.

Щодо доводів представника позивача про невідповідність оскаржуваних наказів критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акту можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акту (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 580/4215/19.

Тобто, предметом доказування у цій справі, крім дослідження питань дотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування, є з'ясування питання, чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття, зокрема, належного забезпечення позивача на захист - поштового повідомлення позивача про початок службового розслідування, про можливість надання письмових пояснень, та оформлення результатів службового розслідування в межах визначеного Дисциплінарним статутом строку у 30 днів.

Дисциплінарне стягнення до позивача застосовано за порушення Присяги, що виразилося у безпідставному невиході на службу з 24.02.2022 по 08.03.2022 для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї.

Статтею 23 Закону № 580 передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

Статтею 24 Закону №580 встановлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII (далі - Закон № 1932-ХІІ) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1932-XII оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.

Частиною першою та другою статті 12 Закону № 1932-XII передбачено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

Діяльність і управління іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні держави, здійснюються згідно із законодавством.

Відповідно до статті 12 Розділу IV Закону України «Про національну безпеку України» сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов'язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України.

До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України «Про національну безпеку України» Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Судом установлено, що 23.02.2022 Національною поліцією України видано наказ № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», пунктом 1 якого визначено керівникам структурних підрозділів центрального органу управління поліції, головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції на час дії правового режиму надзвичайного стану перевести особовий склад на посилений варіант службової діяльності згідно з наказом МВС від 10.12.2015 № 1560 «Про затвердження Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції на посилений варіант службової діяльності», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.01.2016 №12/28142. Визначити таким, що втратив чинність, наказ Національної поліції України від 20.02.2022 № 143 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності» (пункт 12).

З аналізу вказаних вище правових норм вбачається, що з моменту введення на території України воєнного стану з метою забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану щодо виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції, зобов'язані дислокуватися в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, а також підпорядковуються відповідному начальнику ГУ НП в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

Позивач стверджує, що відповідачем не надано доказів ознайомлення його з наказом від 23.02.2022 № 171.

З цього приводу суд зауважує, що зі змісту наказу № 171 слідує, що йому передував також наказ Національної поліції України від 20.02.2022 № 143 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності», тобто навіть до 23.02.2022 поліція працювала в особливому режимі.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок переведення органів Національної поліції на посилений варіант службової діяльності», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.01.2016 №12/28142 (далі - Інструкція № 12/28142) Посилений варіант службової діяльності (далі - посилений варіант) - комплекс організаційно-правових, превентивних, профілактичних, оперативних та інших заходів, пов'язаних з особливим режимом виконання службових завдань і залученням значної кількості поліцейських з метою швидкої стабілізації оперативної обстановки, якщо наявними силами і засобами, що безпосередньо залучені до забезпечення публічної безпеки і порядку у повсякденному режимі несення служби, їх виконати неможливо. Залежно від обставин, що склалися, посилений варіант може бути оголошений як для всіх працівників органів поліції, так і для її окремого органу або відокремленого підрозділу.

Метою введення посиленого варіанта є найшвидша нормалізація оперативної обстановки та відновлення правопорядку, усунення загрози життю чи здоров'ю громадян, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших соціальних інститутів суспільства (пункт 2 розділу І Інструкції № 12/28142).

Згідно з положеннями пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 12/28142 поліцейські, які проходять службу в регіональних підрозділах міжрегіональних територіальних органів поліції, на час запровадження посиленого варіанта перебувають в оперативному підпорядкуванні ГУНП. Їх функціональне використання визначається начальником відповідного ГУНП за погодженням з керівниками зазначених вище органів.

Пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції № 12/28142 визначено, що переведення на посилений варіант здійснюється шляхом видання наказу і доведення його до відома підпорядкованих поліцейських.

Форму доведення до відома підпорядкованих поліцейських такого наказу (у письмовій або усній формі, під підпис тощо) Інструкцією № 12/28142 не визначено, тому доведення такого наказу до особового складу в усній формі під час скликання особового складу за командою «тривога» або під час розстановки нарядів не суперечить вимогам законодавства.

Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , керівник ВП № 1 Бучанського РУП та заступник начальника Бучанського РУП відповідно, під присягою свідка та будучи попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, зазначили, що зміст наказу доводився до особового складу під час шикування 23.02.2022.

Інші допитані в ході судового розгляду справи свідки пояснили, що 23.02.2022 пізно ввечорі особовий склад Бучанського РУП скликаний за командою «тривога», прибув з валізами, комлектування яких контролювалося керівництвом і до цієї дати, отримав зброю на постійне носіння, чого не траплялося раніше, а 24.02.2022 всім вже було зрозуміло, що відбувається повномасштабне вторгнення.

Безпосередньо позивач 23.02.2022 -24.02.2022 також перебував на службі, про що зазначив, надаючи пояснення.

Також позивач пояснив, що отримав дозвіл ОСОБА_2 поїхати додому до родини 24.02.2022, при цьому у разі необізнаності щодо переведення особового складу на посилений варіант несення служби отримання жодних дозволів не вимагалося, можна просто відбути додому у зв'язку з закінченням чергування.

Крім того, відповідно до положень наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року № 171 та статті 24 Закону № 580 всі поліцейські з 24 лютого 2022 року зобов'язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу, та виконувати свої безпосередні функціональні обов'язки, в тому числі, і завдання щодо захисту, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.

В силу положень Інструкції № 12/28142, з 24.02.2022 позивач був безпосередньо підпорядкований начальнику ГУНП в Київській області, а не начальнику ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, тобто всі дії повинен був узгоджувати з начальником ГУНП в Київській області.

Щодо періоду невиходу позивача на службу, судом установлено таке.

В матеріалах службового розслідування наявна копія акта від 08.03.2022 про невихід на службу без поважних причин, зокрема, ОСОБА_1 в період з 24.02.2022 по 08.03.2022 для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.

Разом з тим, відповідно до розстановки нарядів реагування патрульної поліції ВП № 1 Бучанського РУП станом на 23.02.2022 з 08:00 до 08:00 24.02.2022 ОСОБА_1 з ОСОБА_3 несли службу на території Бучанської ОТГ на службовому транспорті TOYOTA PRIUS 10 1326.

Показаннями свідків підтверджено, що 24.02.2022 позивач перебував у м. Буча на службі принаймні до 15:00, про що свідчить також інформація про вхідні та вихідні дзвінки за період часу з 24.02.2022 по 08.03.2022 по абонентському номеру НОМЕР_1 , який обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв'язку ПрАТ «ВФ Україна», за 24.02.2022.

Так, зазначена інформація містить графу «БС», яка відображає місцезнаходження базової станції стільникового зв'язку, і відповідно місцезнаходження телефона, який знаходиться в межах зони обслуговування цієї базової станції.

У період з 06:16:35 по 15:48:29 за 24.02.2022 телефон позивача знаходився в межах обслуговування БС з адресами у м. Буча Київської області.

Також позивач зазначив у позовній заяві, що 28.02.2022 вирішив самотужки доїхати до місця несення служби, однак зміг дістатися лише до Ірпінського відділення поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області та звернувся до заступника начальника цього відділення ОСОБА_14 з метою встановити зв'язок із своїм керівництвом. 28.02.2022 у другій половині дня отримав у телефонному режимі розпорядження т.в.о. начальника Бучанського відділення поліції №1 ГУНП у Київській області ОСОБА_13 за командою заступника начальника Бучанського відділу поліції ОСОБА_32 вивезти двох цивільних осіб літнього віку з м. Ірпінь на залізничний вокзал м. Києва.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що міг надати таке завдання ОСОБА_1 , проте точно не пам'ятає.

Свідок ОСОБА_10 5 пояснив, що бачив позивача, який під'їхав на особистому авто з якимось співробітником, 27 або 28.02.2022 у м. Ірпінь у першій половині дня. Що він там робив, свідок не знає.

Інформація про вхідні та вихідні дзвінки за період часу з 24.02.2022 по 08.03.2022 по абонентському номеру НОМЕР_1 , який обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв'язку ПрАТ «ВФ Україна», підтверджує, що 28.02.2022 з 11:18:35 телефон позивача знаходився в межах обслуговування БС з адресою Київська область, Фастівський район, с. Віта-Поштова, в/ч НОМЕР_4 ; об 11:36:29 - Київська область, Фастівський район, м. Боярка; 11:51:06 - Київська область, Бучанський район, с. Білогородка; 12:47:53 - Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь; 13:03:26 - АДРЕСА_3 ; 13:05:57 - Київська область, Бучанський район, м. Ірпінь; 13:07:46 - 13:21:40 - Київська область, м. Буча; 15:10:25 - м. Київ.

Таким чином, наведені обставини спростовують доводи відповідача щодо періоду невиходу позивача на службу без поважних причин саме 24.02.2022, та свідчать про те, що 28.02.2022 позивач міг виконувати завдання керівництва щодо евакуації цивільних осіб з м. Ірпінь до м. Києва, після чого на службу не повернувся.

Позивач у судовому засіданні 05.08.2025 надав пояснення, що 24.02.2022 написав рапорт на ім'я начальника Бучанського РУП Ткача за вказівкою начальника ВП № 1 Бучанського РУП ОСОБА_2 , який поставив на рапорті резолюцію, після чого позивач залишив місце несення служби, поїхав до родини у м. Київ.

Проте суд звертає увагу, що, зважаючи на введення в України воєнного стану та встановлені у зв'язку з цим, особливості, визначені статтею 24 Закону № 580, будь- яких доказів на підтвердження звернення позивача із відповідним рапортом до керівника ГУНП в Київській області або інших керівників про залишення місця дислокації підрозділу та отримання дозволу для цього, суду надано не було.

Свідок ОСОБА_2 заперечив надання дозволу позивачеві залишити місце дислокації підрозділу.

Поліцейський не наділений повноваженнями самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміни підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу належного керівника, особливо в умовах воєнного стану.

Тобто, підтверджено факт порушення позивачем службової дисципліни, що полягає у безпідставному невиході на службу в умовах дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема, на території Київської області, у періоди принаймні з 25.02.2022 по 27.02.2022, з 01.03.2022 по 08.03.2022

Щодо доводів позивача про звернення 03.03.2022 до заступника керівника управління відділення поліції Дніпровського управління поліції ОСОБА_12 з метою виконання посадових обов'язків та надання дозволу проходити подальшу службу у цьому управлінні, і що такі дії відповідали алгоритму, визначеному наказом Національної поліції України від 10.03.2022 № 190, суд зазначає, що обставини звернення до Дніпровського управління поліції не підтверджені матеріалами справи.

Перебування телефону позивача в зоні обслуговування базової станції в межах території, на якій, за твердженням позивача, на той час знаходилося Дніпровське ВП, не підтверджує вказані обставини.

Наказ Національної поліції України № 190 «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період діє воєнного стану» прийнято 10.03.2022, тобто пізніше подій, які за твердженням позивача мали місце 03.03.2022, і цей наказ стосувався поліцейських, які тимчасово перебувають поза місцем несення служби та не мають можливості повернутися до нього.

Стосовно доводів позивача про неможливість прибуття на службу у зв'язку з відсутністю транспортного сполучення, особистого автомобіля, руйнування транспортної інфраструктури, на підтвердження чого надано лист Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації Київської обласної військової адміністрації № 01.1-18/1669 від 22.09.2022, лист № 204/07-00/07-01/13-1516/10-22 від 04.10.2022 Державного агентства автомобільних доріг України суд зазначає, що загальновідомим є факт наявності труднощів з переміщенням по території м. Києва та Київської області в період боїв за Київщину, разом з тим, такі переміщення не були унеможливлені.

Щодо тверджень про неможливість повернутися до місця служби і доводів позивача про необізнаність з тим, що місцем дислокації ВП № 1 Бучанського РУП стало м. Боярка, суд зазначає, що саме позивачем долучено до матеріалів справи скріншот чату «Поліція м. Буча» з месенджеру WhatsApp за період з 23.02.2022 по 10.04.2022.

Достовірність та належність цього доказу не оспорювалася сторонами.

За 25.02.2022 наявне повідомлення ОСОБА_2 з текстом: «Їду через міст на забуччя все норм» (12:11), «Всі в боярку» (12:13), «На відділення ніхто не повертається всі в Боярку», 26.02.2022 повідомлення ОСОБА_2 з пропозицією тим, хто знаходиться у Бучі, прибути до відділу освіти.

Тобто, принаймні з робочого чату позивачеві мало бути відомо, що поліцейські повинні прибути до м. Боярка Київської області, що, за показаннями свідків, можливо було зробити, м. Боярка не перебувала в окупації і у спірний період проїзд до неї був можливим.

Зважаючи на те, що події відбувалися під час початку повномасштабного вторгнення, боїв за Київщину, комунікація керівництва з підлеглими шляхом викладення інформації у робочому чаті, створеному в месенджері WhatsApp, є цілком виправданою та допустимою.

При цьому саме на поліцейського покладено обов'язок прибути за місцем несення служби, повідомляти керівництво про обставини, які заважають це зробити.

За весь зазначений період жодних повідомлень від позивача з приводу питань, яким чином йому дістатися до місця дислокації підрозділу, звернень до колег з приводу надання допомоги та спільного проїзду до такого місця, повідомлень про виконання якихось завдань, пов'язаних зі службою (які наявні від інших осіб) у переписці не міститься.

Крім того, за клопотанням представника позивача судом витребувано у Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" роздруківку дзвінків з розшифровкою по номеру телефону НОМЕР_1 за період з 24.02.2022 по 08.03.2022 включно.

Зазначений номер телефону належить позивачеві, що ним визнається, відомостей щодо втрати телефону у спірний період суду не надавалося.

Згідно з інформацією про вхідні та вихідні дзвінки за період часу з 24.02.2022 по 08.03.2022 по абонентському номеру НОМЕР_1 , який обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв'язку ПрАТ «ВФ Україна», починаючи з ранку 05.03.2022 по 08.03.2022 позивач переміщався з міста Києва через Фастівський, Білоцерківський райони Київської області, Житомирську, Вінницьку, Хмельницьку, Тернопільську області до смт. Славське, Стрийського району, Львівської області.

Доводи позивача щодо отримання дозволу на таке переміщення від начальника ВП № 1 Бучанського РУП ОСОБА_2 в усній формі на підставі дзвінка, здійсненого напередодні, судом оцінюються критично, оскільки свідок ОСОБА_2 , пояснення якого є доказом в розумінні статті 72 КАС України, не зазначав про надання такого дозволу, і відповідний дозвіл мав надаватися начальником ГУНП в Київській області, в підпорядкуванні якого з 23.02.2022 знаходився позивач.

Доказів звернення з рапортами до керівництва та отримання дозволу на таке переміщення суду не надано.

Тобто, з 05.03.2022 позивач виїхав з міста Києва на захід України, що підтверджує відсутність його за місцем дислокації підрозділу в м. Боярці Київської області з 05.03.2022 по 08.03.2022 без правових підстав.

Крім того, жоден з допитаних судом свідків не спростував відсутність позивача на службі у період з 25.02.2022 по 08.03.2022, свідок Хараберюш зазначив, що бачив позивача 27 чи 28.02.2022 в м. Ірпінь, проте не знає, що він там робив.

Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 13.05.2025 у справі № 320/4867/22 погодилася з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач, будучи поліцейським, повинен був безумовно з'явитися на службі, виконувати завдання поліції, передбачені законом в умовах воєнного часу, дотримуватись Конституції України і законів України, Присяги поліцейського.

У правовідносинах, які були предметом розгляду у справі № 320/4867/22, досліджувалася законність звільнення іншого працівника Бучанського РУП, який стверджував, що приймав участь у відсічі збройної агресії рф проти України шляхом інформування підрозділів Служби безпеки України про точне місцезнаходження військової техніки на території Київської області, і такі дії, на переконання позивача, входять до інтересів держави і українського народу та інтересів служби в органах поліції в умовах воєнного стану під час військової агресії рф проти України.

Верховний Суд у наведеній постанові зауважив таке:

«… 73. Водночас, позивач не враховує, що поставлені позивачу в провину порушення зумовлені саме фактом безпідставного невиходу на службу задля виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки у мовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам. Тобто у спірних правовідносинах саме факт невиходу на службу задля виконання завдань, пов'язаних з виконанням обов'язків поліцейського кваліфіковано відповідачем як дисциплінарний проступок.

74. Суд не заперечує факт здійснення позивачем дій, спрямованих на захист держави, проте такі дії були вчинені позивачем поза межами його службових обов'язків та не у зв'язку з проходженням служби в органах поліції.

75. З огляду на аргументи позивача Верховний Суд зауважує, що відповідно до положень Закону України «Про оборону України», Закону України «Про національну безпеку України» у разі запровадження воєнного стану на території України Національна поліція України, як правоохоронний орган, бере участь в обороні держави разом із Збройними Силами України. Проте така участь має бути здійснена лише у межах, визначених відповідним нормативно-правовим актом у більш широкому значенні, та на підставі відповідного наказу керівника органу Національної поліції - у більш вузькому значенні, а не здійснена окремим поліцейським на підставі самостійно прийнятого ним рішення.

76. У будь-якому разі закон не наділяє поліцейського повноваженнями самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника…».

З огляду на наведене, в ході судового розгляду справи підтверджено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який полягає в безпідставному не виході на службу принаймні 25.02.2022 - 27.02.2022, 01.03.2022 - 08.03.2022, для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, що відображено у висновку службового розслідування.

Тобто фактично є підстави вважати, що позивач самоусунувся від виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану, що, очевидно суперечить змісту Присяги поліцейського, наведеної вище, попри це подібна поведінка поліцейського в складних, небезпечних для життя умовах здатна підривати довіру громадян до працівників поліції та є несумісною з проходженням служби в поліції.

Стосовно висновку відповідача про порушення позивачем службової дисципліни, яке полягає у не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї, та надаючи оцінку доводам представника позивача, що в матеріалах службового розслідування відсутні докази отримання позивачем зброї, суд зазначає таке.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.02.2016 № 70, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.02.20216 за № 250/28380, затверджено Інструкцію із заходів безпеки при поводженні зі зброєю (далі - Інструкція № 70), відповідно до підпункту 5 пункту 6 розділу І якої поліцейський, за яким закріплена вогнепальна зброя, зобов'язаний здати зброю і боєприпаси до чергової частини органу (закладу, установи) поліції негайно після виконання службових обов'язків. У разі неможливості своєчасного прибуття до органу (закладу, установи) поліції повідомити про це безпосереднього керівника і далі діяти за його наказом.

Допитані в ході судового розгляду свідки, показання яких є доказами в розумінні статті 72 КАС України, надали пояснення, що 23.02.2022 ввечорі особовий склад Бучанського РУП прибув по тривозі і всі отримали вогнепальну зброю на постійне носіння.

Відповідач у відзиві зазначив, що встановити під час проведення службового розслідування номера та серію вогнепальної зброї, яка отримувалася працівниками Бучанського районного управління поліції, не представилося можливим, у зв'яку з тим, що частина відповідних журналів була знищена у результаті бойових дій.

Позивач з 08-00 23.02.2022 по 08.00 24.02.2022 перебував на чергуванні, і, надаючи відповідь на питання представника відповідача у судовому засіданні 05.08.2025, повідомив, що вогнепальну зброю отримував, здав її 09.03.2022, коли зміг дістатися місця несення служби.

Тобто факт отримання вогнепальної зброї та нездача її до 09.03.2022 визнається позивачем, і, зважаючи на відсутність останнього на службі у періоди 25.02.2022 - 27.02.2022, 01.03.2022 - 08.03.2022, ним порушено вимоги підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції № 70.

Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 по справі №815/4463/17 сформована наступна правова позиція, яка відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, підлягає врахуванню.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Як охоронець громадського порядку, держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (рішення ЄСПЛ від 19.06.2001 у справі «Звежинський проти Польщі» (заява № 34049/96), рішення ЄСПЛ у справі «Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії», заява № 63235/00, рішення від 19.04.2007).

Дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки є обов'язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

Крім того, з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 по справі №815/4478/16.

Щодо доводів позивача про застосування до нього найсуворішого виду стягнення - звільнення зі служби в поліції, суд зазначає, що положення статей 8, 18 Закону № 580 покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 815/2527/15, від 13.08.2020 у справі № 817/3305/15, від 24.11.2020 у справі № 2140/1341/18, від 13.08.2020 у справі № 817/3305/15, від 24.11.2020 у справі № 2140/1341/18, від 15.04.2021 у справі №240/2677/20.

Щодо наданого представником позивача протоколу № 11 наради керівництва Національної поліції від 06.05.2022, суд зазначає, що рекомендації, визначені пунктом 2 цього протоколу, начальникам ГУНП, міжрегіональних територіальних органів: 1) на підставі частини сьомої статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337 VIII, переглянути накази про звільнення поліцейських, видані під час дії правового режиму воєнного стану на предмет їх доцільності та обґрунтованості з урахуванням змін до Статуту, що набули чинності 01.05.2022; дотримуватися розробленого центральним органом управління поліцією алгоритму дій керівників органів та установ поліції у випадку встановлення відсутності на службі поліцейського, який повинен прибути (евакуюватися) з тимчасово окупованої території, або місцеперебування якого невідоме, були прийняті за наслідками заслуховування інформації начальника Департаменту головної інспекції Голубоша Володимира про алгоритм дій керівників органів, підрозділів та установ поліції у випадку встановлення відсутності на службі поліцейського, який повинен прибути (евакуюватися) з тимчасово окупованої території.

Позивачем доказів того, що він перебував на тимчасово окупованій території у період відсутності на службі або не мав можливості повідомити своє місцеперебування, суду не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин, повне дотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування не могло вплинути на суть прийнятого суб'єктом владних повноважень оскаржуваного рішення, оскільки підтверджено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Щодо посилань представника позивача на судові рішення в інших справах, якими задоволено позовні вимоги працівників ГУНП в Київській області у правовідносинах, подібних до тих, що є предметом розгляду у цій справі, суд зазначає, що правовідносини є подібними, але не аналогічними.

Так, у справах, на які посилається представник позивача, працівниками поліції надавалися докази поважності відсутності на службі, накшталт підтвердження тимчасової непрацездатності, перебування на окупованих територіях, офіційне виконання завдань в інших територіальних органах Національної поліції України, натомість, такі докази ОСОБА_1 не надано.

Висновки Верховного Суду, викладені при розгляді справи № 815/5156/16, на які міститься посилання у позовній заяві, також є не релевантними щодо справи, яка розглядається, оскільки стосувалися працівника прокуратури, відносно якого було порушено кримінальне провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваних наказів, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та з урахуванням обставин, у яких таке розслідування проводилося (початок повномасштабного вторнення рф, запровадження воєнного стану, тимчасова окупація окремих населених пунктів Київської області, задіяння особового складу поліції до виконання завдань з надання допомоги населенню тощо), а тому позовні вимоги щодо визнання їх протиправними та їх скасування задоволенню не підлягають.

Також суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення позивача на посаді, стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, оскільки вказані позовні вимоги є похідними від вимог про скасування наказів про його звільнення.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених у цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вул. Володимирська, будинок 15, код ЄДРПОУ 40108616) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 24.10.2025.

Суддя А.Г. Секірська

Попередній документ

131269534

Наступний документ

131269536

Інформація про рішення:

№ рішення:	131269535
№ справи:	320/3316/22
Дата рішення:	15.10.2025
Дата публікації:	28.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Луганський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (15.10.2025)
Дата надходження:	25.02.2025
Предмет позову:	про визнання протиправними дії, скасування наказів №55 від 08.03.2022, №45 о/с від 09.03.2022, зобов`язати вчинити дії

Розклад засідань:

Минулі засідання (14)

19.05.2025 14:30	Луганський окружний адміністративний суд
30.05.2025 11:30	Луганський окружний адміністративний суд
19.06.2025 11:00	Луганський окружний адміністративний суд
19.06.2025 14:30	Луганський окружний адміністративний суд
10.07.2025 11:00	Луганський окружний адміністративний суд
05.08.2025 13:30	Луганський окружний адміністративний суд
14.08.2025 13:30	Луганський окружний адміністративний суд
05.09.2025 13:30	Луганський окружний адміністративний суд
09.09.2025 13:45	Луганський окружний адміністративний суд
12.09.2025 10:00	Луганський окружний адміністративний суд
25.09.2025 10:30	Луганський окружний адміністративний суд
30.09.2025 09:30	Луганський окружний адміністративний суд
06.10.2025 09:30	Луганський окружний адміністративний суд
15.10.2025 10:30	Луганський окружний адміністративний суд