ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" жовтня 2025 р. справа № 300/2761/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №094482 від 11.03.2025, про накладення адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем необґрунтовано, з порушенням вимог чинного законодавства України, винесено постанову №094482 від 11.03.2025, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн. Так, оскаржувана постанова прийнята відповідачем з порушенням права позивача бути присутнім під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, оскільки повідомлення про розгляд справи, про застосування адміністративно-господарського штрафу яка була призначена на 11.03.2025 отримана 15.04.2025 , разом із винесеною у даній справі постановою № 094482 про застосування адміністративно-господарського штрафу. Крім того, позивач звертає увагу, що не є перевізником, а перевезення власного вантажу її батьком 23.01.2025 о 13 год. 17 хв. у с. Вербилівці, Івано-Франківської області на автомобілі позивача для власних потреб, не пов'язане із здійсненням ним господарської діяльності, як автомобільного перевізника, атому вимоги Порядку № 1567, Порядку № 340 та інструкції № 385 на наведене перевезення не поширюються. З наведених підстав, позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 28.04.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.05.2025. Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Так, під час перевірки виявлено порушення: cт. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», cт. 55 ЗУ «Про дорожній рух», під час перевезення вантажу згідно ТТН № 0545 від 23.01.2025 перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу, протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу в порушення п.7.3.3 Наказу МТЗУ№385 від 24.06.2010р. Крім того, представник відповідача звернув увагу, що надсилання повідомлення рекомендованим листом поштового відправлення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов'язків відповідачем щодо інформування суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. При цьому відносини між оператором поштового зв'язку, який доставляє листи, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача). За таких обставин, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.
ОСОБА_1 згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 25.05.2018 перебуває в статусі фізичної особи-підприємця та здійснює види діяльності за КВЕД 14.13 Виробництво іншого верхнього одягу (основний) 13.99 Виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у. 14.14 Виробництво спіднього одягу 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів 14.39 Виробництво іншого трикотажного та в'язаного одягу 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 13.30 Оздоблення текстильних виробів 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям 74.20 Діяльність у сфері фотографії.
23.01.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області на підставі щотижневого графіка рейдових перевірок у період 20.01.2025 по 26.01.2025, затвердженого 20.01.2025 (а.с.44) та направлення на рейдову перевірку №001968 від 20.01.2025 (а.с.45) на а/д Н-09 «Мукачево-Львів», 372 км. в с. Вербилівці було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , водій - ОСОБА_2 , який здійснював перевезення вантажу згідно ТТН №0545 від 23.01.2025.
За наслідками перевірки було складено акт №АР077799 від 23.01.2025 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.. Так, в акті зазначено, що під час перевірки виявлено порушення: cт. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», cт. 55 ЗУ «Про дорожній рух», під час перевезення вантажу згідно ТТН № 0545 від 23.01.2025 перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу, протоколом перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, (п.7.3.3 Наказу МТЗУ№385 від 24.06.2010р.). У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами чистини 1 абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів перелік яких передбачено cт. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» (а.с.46).
Повідомленням від 18.02.2025 № 15737/3.6/24-25, розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №АР077799 від 23.01.2025 було призначено на 11.03.2025, про що позивачу направлено рекомендованим лист з на адресу відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань - вул. Приміська, 26, с. Демянів, Галицькин район. Дата подання даного листа до відправлення 25.02.2025, вказаний лист був отриманий 15.04.2025 (а.с.47-48).
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 11.03.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №094482 та на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" накладено на позивача штраф в розмірі 17000 гривень (а.с.49).
Відповідач листом № 23420/3.6/24-25 від 13.03.2025 направив ОСОБА_1 постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу та запропонував адміністративно-господарський штраф сплатити добровільно у п'ятнадцятиденний термін з дня одержання постанови та попереджений, що у разі не сплати, штраф буде утриманий у примусовому порядку, яку позивач отримав про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.50).
Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №094482 від 11.03.2025 протиправною, позивач оскаржив її в судовому порядку.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, суд наводить наступні мотиви.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).
Згідно із частинами 7, 14, 17-19 статті 6 Закону 2344-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право:
використовувати спеціалізовані автомобілі;
використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку;
супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів;
використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю;
використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі;
у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства;
здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до підпунктів 2, 54, 58, 62 пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку №1567, визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Пунктами 20, 21 Порядку №1567 передбачено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Відповідно до пунктів 25-27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Суд зазначає, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, під час перевірки виявлено, транспортний засіб обладнаний аналоговим тахографом, однак відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, чим порушено вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" частина 1 абзац 3 перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України “Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення (частина 1).
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (частина 2).
Частиною 2 статті 49 Закону України “Про автомобільний транспорт» встановлено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Аналіз положень Закону України “Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.
Такий висновок відповідає правовим висновкам, що викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірної постанови був висновок відповідача щодо відсутності під час проведення рейдової перевірки, серед іншого, протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.
Частинами 1-4 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII передбачено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Обов'язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;
3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".
Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.
Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.
Так, процедуру проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації визначає Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 №137 (надалі, також - Порядок №137).
Відповідно до пункту 1 Порядку №137 перевірка технічного стану транспортного засобу - процес визначення відповідності транспортного засобу встановленим до конструкції і технічного стану вимогам; протокол перевірки технічного стану - документ, що засвідчує позитивні результати проведення обов'язкового технічного контролю транспортного засобу і містить інформацію, необхідну для його ідентифікації.
Періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки (пункт 3 Порядку №137).
Позивач не заперечив факту не проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу станом на дату проведення перевірки - 23.01.2025. Так, експлуатація транспортного засобі без проходження обов'язкового технічного контролю заборонена законом (стаття 37 ЗУ «Про дорожній рух», пункт 31.3 ПДР України).
Таким чином, у спірних правовідносинах актом перевірки №АР077799 від 23.01.2024 встановлено, що під час перевезення вантажів перевізник не мав протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , оскільки такий не було пред'явлено під час перевірки та не надано до суду.
При цьому, суд звертає увагу, що абзацом 2 частини 2 статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено обов'язок водія мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Окрім цього, підставою для застосування спірною постановою адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт був висновок відповідача не лише про відсутність на момент проведення перевірки протоколу технічного стану транспортного засобу, а й відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, з приводу чого суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті" від 25.01.2012 №51 визначено Міністерство інфраструктури компетентним органом з питань виконання Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті в частині внутрішніх автомобільних перевезень.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, пунктами 1.1, 1.2 якого визначено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух". Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Відповідно до пункту 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Згідно з пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до пункту 4 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 ця норма для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн набрала чинності з 01.06.2013, а для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015.
Згідно з пунктом 7.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (далі - Інструкція).
Згідно пункту 1.3 Інструкції вона поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
Водночас, Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яку розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241 (далі - Інструкція № 385).
Відповідно до пункту 1.4 розділу І Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
При цьому, адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам'яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа "k", характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу "w", ефективного кола шини "l", а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін "адаптація тахографа до транспортного засобу", за визначенням ЄУТР ( 994_016 ), - "калібрування".
Технічне обслуговування тахографа - технічні операції з приведення тахографа у робочий стан відповідно до інструкції його виробника, які включають активацію, зчитування даних цифрового тахографа, періодичні перевірки, ремонт, заміну тахографа або пов'язаного з ним устаткування, адаптацію тахографа до транспортного засобу.
ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб'єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР ( 994_016 ) функції "майстерні або механіка" та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб'єктів господарювання (далі - Перелік).
Відповідно до пункту 2.6 розділу ІІ Інструкції № 385 ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР ( 994_016 ) періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.
Згідно з пунктом 2.7 розділу ІІ Інструкції № 385 за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
В силу пункту 3.3 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 3.5 Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запис, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Пунктом 3.6 Інструкції встановлено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994 016) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР (994,016); наявності та цілісності таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Таким чином, пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції № 385 визначено обов'язок водія транспортного засобу, обладнаного тахографом, мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а пунктами 3.5 та 3.6 розділу ІІІ Інструкції № 385 визначено обов'язок перевізника зберігати такий протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу протягом одного року з дати закінчення терміну його дії та забезпечувати належну експлуатацію тахографів, що включає здійснення перевірки дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.
Відтак, наведеними правовими нормами та встановленими обставинами справи спростовується твердження позивача, що вимоги законодавства щодо обладнання автомобіля тахографом та відповідно наявність особистої картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа не розповсюджуються на внутрішні перевезення.
Крім того, частиною 1 статті 34 Закону України “Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник повинен утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону.
Однак, згідно наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що під час перевезення вантажів перевізником та складання акту перевірки №АР077799 від 23.01.2025 водій - ОСОБА_2 , який здійснював перевезення вантажу згідно ТТН №0545 від 23.01.2025зідно із якою автомобільним перевізником є позивач, не мав відповідного протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, оскільки такий було надано для перевірки, а також не подано до суду.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Верховним Судом у постановах від 17.07.2018 у справі № 802/1836/17-а та від 01.07.2020 у справі № 803/50/17 зазначено, що приписи закону зобов'язують автомобільних перевізників, водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення.
Відсутність у водія на момент проведення перевірки передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про підставність винесення оскаржуваної постанови №094482 від 11.03.2025 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 .
Стосовно посилання позивача на те, що вона не займаються господарською діяльністю у сфері вантажного автомобільного транспорту, тобто не є автомобільним перевізником у розумінні частини 1 статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт», а перевезення власного вантажу її батьком 23.01.2025 об 13 год. 17 хв. у с. Вербилівці Івано-Франківської області на автомобілі позивача для власних потреб, не пов'язане із здійсненням господарської діяльності, як автомобільного перевізника, а тому вимоги Порядку № 1567, Порядку № 340 та інструкції № 385 на це перевезення не поширюються, суд зазначає наступне.
За змістом частини 2 статті 48 Закону № 2344-III документом на вантаж є товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ.
Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону № 2344-ІІІ, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Частиною 3 статті 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі Правила № 363), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.
Водночас ці Правила № 363 не регламентують перевезення небезпечних, великовагових, великогабаритних вантажів, пошти та перевезення вантажів у міжнародному сполученні, оскільки такі перевезення мають свої особливості, що стосуються виконання комплексу вимог при вантажно-розвантажувальних роботах, власне процесу перевезення та його документального оформлення, а також узгодження таких правил із відповідними компетентними установами.
Глава 1 Правил № 363 дає визначення, зокрема таких термінів та понять:
- вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення;
- перевізник - фізична або юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
- товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Правила оформлення документів на перевезення визначені главою 11 Правил № 363.
За змістом приписів пункту 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді.
Згідно з пунктом 11.2 Правил № 363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Приписами пунктів 11.3, 11.4 передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Отже, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний документ для призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Виключенням з цього правила є лише випадки, якщо перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб.
Своєю чергою, Правилами № 363 визначено, що вантаж - це всі предмети з моменту прийняття для перевезень до здачі одержувачу вантажу.
При цьому, якщо перевезення вантажу здійснюється для власних потреб і власним (або орендованим) транспортом без залучення стороннього перевізника, необхідність у складанні ТТН відсутня.
У такому разі водій повинен мати інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.
Однак, аналізуючи матеріали справи, суд зазначає, у водія під час перевірки 23.01.2025 була наявна тільки ТТН №0545 від 23.01.2025 відповідно до якої автомобільним перевізником є позивач (а.с.52).
За таких умов суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , водій - ОСОБА_2 використовував у власних потребах.
Крім того, твердження позивача про те, що вона не надає послуги з перевезення вантажів, суд оцінює критично, позаяк перевізником згідно з Правилами № 363 є не лише юридична особа - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів, а й та, яка за власний кошт здійснює перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Щодо доводів позивача, щодо допущення відповідачем порушень під час винесення оскаржуваної постанови в частині не здійснення належного повідомлення її про час та місце розгляду справи суд, зазначає наступне.
Відповідно до п. 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно пункту 26 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Пунктом 27 Порядку 1567 визначено, що проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Таким чином, обов'язок відповідача повідомити суб'єкта господарювання про розгляд справи обмежується лише надісланням виклику на розгляд справи.
Суд зазначає, що повідомлення від 18.02.2025 № 15737/3.6/24-25 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №АР077799 від 23.01.2025 було призначено на 11.03.2025, позивачу направлено рекомендованим листом на адресу відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань - вул. Приміська, 26, с. Демянів, Галицькин район. Дата подання даного листа до відправлення 25.02.2025, вказаний лист був отриманий 15.04.2025 (а.с.47-48).
Таким чином, надсилання повідомлення рекомендованим листом поштового відправлення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов'язків відповідачем щодо інформування суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
При цьому відносини між оператором поштового зв'язку, який доставляє листи, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 820/6755/16.
Відтак, відповідач в повній мірі виконав свій обов'язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи.
Відтак, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №094482 від 11.03.2025, якою з ФОП ОСОБА_1 стягнуто адміністративно - господарський штраф у сумі 17000,00 грн, прийнята Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України, обґрунтовано та своєчасно, а тому підстави для її скасування, відсутні.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Тополина, 3, с. Угорники, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76492).
Суддя /підпис/ Микитин Н.М.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Рішення не набрало законної сили.
Суддя ______ Микитин Н.М
(підпис) (прізвище, ініціали)
« 24» жовтня 2025 року
М.П.