ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"24" жовтня 2025 р. справа № 300/4923/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія Марс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 46 364,71 гривень, -
Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (надалі по тексту також - позивач, ІФ ОВФСЗОІ, ІФ ФСЗІ, Відділення Фонду, Фонд) звернулося в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія Марс" (надалі - відповідач, платник внесків, ТОВ "Охоронна компанія Марс") про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 46 364,71 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 за №875-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №875-ХІІ), не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2024 році 6 особи з інвалідністю та в строк до 16.04.2025 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, розрахованої із розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника в сумі 44 970,33 гривень. Крім того, позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону №875-ХІІ, відповідачу за період часу з 16.04.2025 по 16.06.2025 нарахована пеня в розмірі 1 394,38 гривень.
Таким чином утворилась заборгованість зі сплати адміністративно-господарських санкцій в загальному розмірі 46 364,71 гривень, яка в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Враховуючи те, що несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам та не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя, Відділення Фонду просить позов задовольнити в повному обсязі.
Івано-Франківським окружним адміністративним судом 18.07.2025 відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.12).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Так, через ЄСІТС підсистему Електронний суд від керівника ТОВ "Охоронна компанія Марс" надійшов відзив із приміткою "Документ сформований в системі "Електронний суд" 01.08.2025" на позовну заяву, реєстрацію якого з відповідними доказами проведено судом 01.08.2025 (а.с.18-51). Також вказаний відзив на позовну заяву надійшов на поштову адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду і зареєстрований 11.08.2025 (а.с.52-84). Платник внесків не погоджується з доводами позивача, викладеними у позовній заяві, вказує на їх безпідставність, необґрунтованість та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступні обставини.
Відповідач посилається на те, що під час розрахунку нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік позивачем не було враховано специфіку діяльності підприємства, основним видом діяльності якого є діяльність приватних охоронних служб (код виду економічної діяльності 80.10). Представник відповідача зазначає, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється суб'єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством, виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони (частина 6 статті 11 Закону №4616-VI).
Вказує, що діяльність відповідача регулюється спеціальним Законом №4616-VI, то встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів розраховується, виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони за звітний рік. Відтак, за величину розрахунку необхідно приймати кількість штатних працівників відповідача у 2024 році, які не були задіяні безпосередньо у виконанні заходів охорони, тобто згідно останнього затвердженого штатного розпису ТОВ "Охоронна компанія Марс" станом на 01.07.2024 такими посадами є: директор (0,5 штатної одиниці), заступник директора (1 штатна одиниця), інженер з керування й обслуговування систем (2 штатні одиниці).
Всі решта працівників є охоронцями, а отже задіяні безпосередньо у виконанні заходів охорони. Таким чином, норматив осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях ТОВ "Охоронна компанія Марс" становить 0 осіб, оскільки кількість працівників, які не задіяні у виконанні заходів охорони складає 4 особи, що є меншим від мінімальної чисельності працюючих, встановленого частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Окрім того, як вказує представник відповідача, в провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала справа з аналогічним предметом спору за попередній звітній період, за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія Марс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у зв'язку з невиконанням нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, за наслідками розгляду якої суд позовні вимоги задовольнив.
Проте, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2025 в справі №300/3688/24 рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову Фонду - відмовлено повністю. Апеляційний суд дійшов висновку, що норматив осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях ТОВ "Охоронна компанія Марс" становить 0 осіб, оскільки кількість працівників, які безпосередньо не задіяні у виконанні заходів охорони складає 3 особи, що є меншим від мінімальної чисельності працюючих, встановленого частиною 1 статті 20 Закону №875-ХІ.
Апеляційний суд посилався на висновки Верховного Суду в аналогічних спорах: у постановах від 18.09.2018 у справі №818/466/16, від 02.04.2019 у справі №808/1547/16, в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю суб'єктами охоронної діяльності встановлюється частиною шостою статті 11 Закону №4616-VI, норма якої є спеціальною відносно статті 19 Закону №875-ХІ.
Таким чином, висновки, викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2025 у справі №300/3688/24, мають преюдиційне значення у межах аналогічного правовідношення між цими ж сторонами.
З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 29.09.2025 витребувано в товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія Марс" оформленні і засвідчені відповідно до вимог статті 94 КАС України копії письмових доказів та пояснень (а.с.88-89).
На виконання вказаної ухвали ТОВ "Охоронна компанія Марс" 06.10.2025 направила через підсистему "Електронний суд" письмові пояснення разом із відповідними письмовими доказами (а.с.91-184).
Позивач не скористався правом на подання відповіді на відзив.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія Марс" згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.23), зареєстроване як юридична особа із присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи - 43617928, здійснює підприємницьку діяльність та використовує найману працю.
Згідно з інформацією Пенсійного фонду України про зайнятість та працевлаштування за 2024 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача складала 15 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника становила 89 940,66 гривень, фонд оплати праці штатних працівників 1 349 109,91 гривень, що відповідає відомостям Розрахунку до адміністративного позову, складеного станом на 04.03.2025 (а.с.4).
За вказаний період відповідачем, в розумінні вимог частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", не забезпечено впродовж 2024 року працевлаштування 1 особи з інвалідністю на вакантну посаду для осіб із обмеженими фізичними властивостями.
Із урахуванням встановленого частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (від 8 до 25 осіб), позивач при наявності 15 працівників (середньооблікової чисельності) у 2024 році, визначив, що зайняттю і працевлаштуванню у відповідача підлягала 1 особа з інвалідністю.
На підставі частини 1 статті 20 згаданого Закону, враховуючи обставину не забезпечення працевлаштування відповідачем 1 (однієї) особи з інвалідністю, Відділення Фонду розрахувало адміністративно-господарські санкції в сумі 44 970,33 гривень, - у розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника відповідача за одне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю (89 940,66 гривень : 2) х 1 - 0 = 44 970,33 гривень, пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 1 394,38 гривень та склало розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік, вказане також підтверджується розрахунком позову (а.с.4, 8).
Вказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті роботодавця, на веб порталі електронних послуг Пенсійного фонду України ТОВ "Охоронна компанія Марс" 04.03.2025 о 12:09 год., свідченням чого є відповідний розрахунок і квитанція, які наявні в матеріалах справи (а.с.4-5).
Зважаючи на зміст виявлених порушень, а також враховуючи обставину не сплати адміністративно-господарські санкції та пені в добровільному порядку, Відділення Фонду звернулося в суд про стягнення відповідних санкцій в судовому порядку.
Оцінюючи по суті заявлені позовні вимоги, суд виходить з таких підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, вирішуючи питання, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин, суд зазначає, що застосуванню підлягають положення Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення", а також Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, визначені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 за №875-ХІІ.
Частина 3 статті 18 Закону №875-ХІІ встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частинами 1-3 статті 19 Закону №875-ХІІ встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу".
Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Представник відповідача у відзиві стверджує, що основним видом діяльності ТОВ "Охоронна компанія Марс" є "діяльність приватних охоронних служб" (код виду економічної діяльності 80.10), а тому норматив працевлаштування осіб з інвалідністю складає значення "0".
Як слідує із Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності ТОВ "Охоронна компанія Марс" (в тому числі станом на 26.09.2025) є: 80.10 - Діяльність приватних охоронних служб (основний); 80.20 - Обслуговування систем безпеки; 80.30 - Проведення розслідувань; 81.10 - Комплексне обслуговування об'єктів; 63.99 - Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 69.10 - Діяльність у сфері права 69.20 - Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування 70.22 - Консультування з питань комерційної діяльності й керування 73.20 - Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (а.с.23).
Організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян визначає Закон України "Про охоронну діяльність" від 22.03.2012 за №4616-VI (надалі по тексту також - Закон №4616-VI), який регулює відносини суб'єктів господарювання під час організації та здійснення ними охоронної діяльності.
Умови залучення громадян до охоронної діяльності визначені статтею 11 Закону №4616-VI.
Відповідно до частини 1 статті 11, персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб'єктом господарювання та подали документи, що вони, зокрема, не мають обмежень за станом здоров'я для виконання функціональних обов'язків.
Відповідні обмеження щодо створення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю суб'єктом охоронної діяльності закріплені у частині 6 статті 11 Закону №4616-VI, відповідно до якої працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється суб'єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.
Суб'єктом охоронної діяльності за приписами частини 1 статті 1 Закону №4616-VI є суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії.
Із матеріалів справи слідує, що згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України №505 від 03.07.2020 "Про видачу ліцензій на провадження охоронної діяльності" товариству з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія Марс" видано ліцензію на провадження охоронної діяльності (а.с.26-35, 36).
Відтак, на переконання суду, враховуючи те, що діяльність відповідача регулюється спеціальним Законом №4616-VI, то встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів розраховується виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони за звітний рік.
Таким чином, за величину розрахунку необхідно приймати кількість штатних працівників відповідача у 2024 році, які не були задіяні безпосередньо у виконанні заходів охорони.
Відповідно до штатного розпису ТОВ "Охоронна компанія Марс":
- станом на 01.07.2023 наявні такі посади: адміністрація - директор (фактична кількість штатних одиниць 0,5), заступник директора (фактична кількість штатних одиниць 1), головний бухгалтер (фактична кількість штатних одиниць 0,5), інженер з керування й обслуговування систем (фактична кількість штатних одиниць 2) та охорона - охоронник (фактична кількість штатних одиниць 7) (зворотній бік а.с.41);
- станом на січень - травень 2024 року наявно 15 працівників, а саме, такі посади: адміністрація - начальник охорони (фактична кількість штатних одиниць 1), директор (фактична кількість штатних одиниць 1), головний бухгалтер (фактична кількість штатних одиниць 1), інженер з керування й обслуговування систем (фактична кількість штатних одиниць 3) та охорона - охоронник (фактична кількість штатних одиниць 10) (а.с.95-97);
- станом на червень - вересень 2024 року наявно 14 працівників, а саме, такі посади: адміністрація - начальник охорони (фактична кількість штатних одиниць 1), директор (фактична кількість штатних одиниць 1), головний бухгалтер (фактична кількість штатних одиниць 1), інженер з керування й обслуговування систем (фактична кількість штатних одиниць 3) та охорона - охоронник (фактична кількість штатних одиниць 9) (а.с.97-зворотній бік а.с.98);
- станом на жовтень - грудень 2024 року наявно 13 працівників, а саме, такі посади: адміністрація - начальник охорони (фактична кількість штатних одиниць 1), директор (фактична кількість штатних одиниць 1), головний бухгалтер (фактична кількість штатних одиниць 1), інженер з керування й обслуговування систем (фактична кількість штатних одиниць 3) та охорона - охоронник (фактична кількість штатних одиниць 8) (зворотній бік а.с.98-зворотній бік а.с.99).
Зазначена кількість працівників адміністрації - 6 (середньооблікова кількість) та працівників задіяних в заходах охорони - 9 (середньооблікова кількість) підтверджено Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, яка подається щоквартально (за 4 квартали 2024 року) та містить щомісячні дані про кожного працівника (а.с.113-123), відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (а.с.129-151) та відомостями про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб і військового збору (а.с.153-176).
Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 за №286, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 затверджено Інструкцію зі статистики кількості працівників (надалі по тексту також - Інструкція №286).
Інструкцією №286, встановлено, що показник середньооблікової кількості штатних працівників використовується для визначення кількості зайнятих працівників за сферами економічної діяльності та ведення спостереження за змінами мобільності робочої сили. Суть його визначення полягає у тому, що зайнятий працівник враховується тільки один раз (за місцем основної роботи), незалежно від терміну трудового договору та тривалості робочого часу.
Отже, кількість штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони у позивача складає 6 осіб: директор - 1, інженер з керування й обслуговування систем - 3, та головний бухгалтер - 1, начальник охорони (також залучається до заходів охорони) - 1.
Інші працівники - 9 (середньооблікова кількість) є охоронниками, а отже задіяні безпосередньо у виконанні заходів охорони. Згідно з Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 за №336, основними обов'язками охоронників є, серед іншого: "У разі прямого нападу на об'єкт, що охороняється, з метою розкрадання, пограбування матеріальних та інших цінностей, безпосередньої загрози життю та здоров'ю охоронника об'єкта, інших працівників та осіб, які перебувають на території об'єкта, що охороняється, протиправних дій проти персоналу охорони під час виконання покладених на нього завдань та обов'язків застосовує проти порушників заходи необхідної оборони відповідно до чинного законодавства України".
Суд вважає слушними аргументи представника відповідача про те, що для осіб, залучених до охоронної діяльності передбачені особливі посадові обов'язки та вимоги, які супроводжуються ризиком для здоров'я і життя, тому законодавець й передбачив норму, за змістом якої працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється суб'єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.
Отже, за загальним правилом, встановленим Законом №875-ХІІ, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів обраховується від середньооблікової чисельності штатних працівників.
Проте, у зазначеному Законі відсутнє регулювання порядку обчислення норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств-суб'єктів охоронної діяльності.
Натомість, особливості працевлаштування інвалідів, що здійснюється суб'єктом охоронної діяльності, встановлено Законом №4616-VI, частина 6 статті 11 якого передбачає спеціальну особливість, зокрема, таке працевлаштування здійснюється згідно з чинним законодавством, однак виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.
Отже, вказана норма у спірних правовідносинах є спеціальною відносно статті 19 Закону №875-ХІІ, оскільки врегульовує особливості обрахування кількості штатних працівників для мети працевлаштування інвалідів.
Крім того, у абзаці 5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі №18/183-97 про набуття чинності Конституцією України вказано, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Це означає, що при прийнятті норми Закону України "Про охоронну діяльність", що міститься в частині 6 статті 11, згідно з якою працевлаштування інвалідів суб?єктом охоронної діяльності здійснюється виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, існуючі однопредметні норми законів необхідно було привести у відповідність до нових норм, зокрема, шляхом скасування норм, які суперечать новому закону.
Отже, відповідно до Закону України "Про охоронну діяльність" правопорушенням у сфері господарювання для суб?єктів охоронної діяльності є невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який повинен розрахуватись виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, а не з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб), як передбачено статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для визначення наявності або відсутності правопорушення підлягають застосуванню норми Закону України "Про охоронну діяльність".
Таким чином, норматив осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях ТОВ "Охоронна компанія Марс" становить 0 осіб, оскільки кількість працівників, які безпосередньо не задіяні у виконанні заходів охорони складає 4 особи, що є меншим від мінімальної чисельності працюючих, встановленого частиною 1 статті 20 Закону №875-ХІ.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №818/466/16 від 18.09.2018, №808/1547/16 від 02.04.2019 і №826/14088/16 від 06.10.2020.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Суд в даній справі звертає увагу на те, що після подання відповідачем відзиву на позовну заяву позивач, отримавши відповідну процесуальну заяву по справі і документи, жодним чином не спростував аргументи і доводи ТОВ "Охоронна компанія Марс".
Відтак, враховуючи, що для відповідача норматив працевлаштування інвалідів становить "0", правопорушення у сфері господарювання, як підстава для застосування адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і, відповідно, незабезпечення працевлаштування зазначеної категорії осіб, а також пені, - відсутнє.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що судові витрати понесені позивачем, підлягають стягненню з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень лише при задоволенні позову позивача, який не є суб'єктом владних повноважень відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи те, що суд не знайшов підстав для задоволення даного адміністративного позову, а також і те, що позивачем у справі є суб'єкт владних повноважень, судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код юридичної особи 13662300), вул. Гуцульська, 9, м. Івано-Франківськ, 76007;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія Марс" (ідентифікаційний код юридичної особи 43617928), вул. Галицька, буд. 21, офіс 74, м.Тисмениця, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77400.
Суддя Чуприна О.В.