ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" жовтня 2025 р. справа № 300/3196/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боброва Ю.О.,
за участі:
секретаря судового засідання - Костюк О.С.,
представниці відповідача - Скіцько С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській обл.) про визнання протиправними та скасування рішення від 18.11.2024 №0/26162/2410 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та Вимоги від 22.01.2025 №Ф-1868-23 про сплату боргу (недоїмки).
Позовні вимоги обґрунтовані наступними фактичними обставинами та нормами законодавства.
18.11.2024 відповідачем прийнято рішення №0/26162/2410 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого позивачу нарахований штраф в сумі 1137,92 грн. та пеня у розмірі 27 733,79 грн. за період з 22.01.2013 по 20.05.2022.
22.01.2025 відповідачем прийнято вимогу №Ф-1868-23 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 8 840,21 грн., штрафу в розмірі 1 137,92 грн. та піні в розмірі 27 733,79 грн.
Вважає, що вказані рішення прийняті ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. протиправно, оскільки він в 2017 році припинив здійснювати підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець та сплатив до бюджету в повному обсязі усі встановлені законом платежі, у тому числі єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Вказує, що Вимога від 22.01.2025 №Ф-1868-23 про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. При цьому, відповідач уже звертався до Державної виконавчої служби про стягнення боргу за цією вимогою, який він сплатив і виконавче провадження за вказаним виконавчим документом було закрите.
Вважає, що оскаржуваними рішеннями податковий орган, в порушення ст. 61 Конституції України потворно притягає його до юридичної відповідальності у вигляді сплати штрафу та пені за борговими зобов'язаннями, які він уже виконав.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, визнати протиправними та скасувати рішення від 18.11.2024 №0/26162/2410 та вимогу від 22.01.2025 №Ф-1868-23.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також звільнено позивача від сплати судового збору (а.с. 22-23).
27.05.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує позовні вимоги та просить відмовити у задоволені позову, зазначивши наступне.
ОСОБА_1 нарахований борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який складається зі штрафу в сумі 1 137,92 грн. та пені в розмірі 27 733,79 грн. Вказаний борг визначений відповідачем на підставі даних інтегрованої карки зі сплати ЄСВ за період з 22.01.2013 по 20.05.2022. При цьому, період нарахування боргу з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), у якому завершилася дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) - не враховано.
Відповідно до вимог Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, зі змінами (далі - Закон №2464-VI) позивач як фізична особа-підприємець зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок. Відповідно до Інструкції №449 рішення про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з Додатком №7 Інструкції № 449. Тобто, підставою для формування рішення можуть бути як акти документальних перевірок, самостійні звіти платника єдиного внеску, так облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Вважає, що оскаржувані рішення прийняті правомірно, тому просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
13.06.2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач підтримує свої позовні вимоги, вважає, що доводи відповідача не містять належного обґрунтування та фактичних обставин, які були б підставами для відмови у задоволенні позову. Вказує, що оскаржувані рішення прийняті безпідставно та протиправно, оскільки боргу зі сплати ЄСВ у нього на момент припинення підприємницької діяльності у 2017 році не було, тому відсутні підстави для нараховування штрафних санкцій і пені. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні 25.06.2025 надав пояснення по суті прави та вказав фактичні обставини і норми законодавства, аналогічні зазначеним в адміністративному позові. Позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позові та просив їх задовольнити у повному обсязі. У подальшому подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представниця відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, надала суду пояснення, аналогічні вказаним у відзиві на позовну заяву та просила відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін, заслухавши їх усні пояснення, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, з урахуванням норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд установив наступне.
Відповідно до витягу з ЄДРПОУ ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , з 03.02.2000 був зареєстрований як фізична особа-підприємець. 31.01.2017 року припинив підприємницьку діяльність (а.с. 7, 12-13, 105-107).
06.09.2019 ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. сформовано вимогу №Ф-1868-23У щодо сплати ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 15 823,05 грн., штрафу - 304,86 грн., пені - 120,20 грн. (а.с. 103).
Вказана вимога листом №973/9-29.11.19 направлена для виконання до Калуського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області, а також на адресу позивача (а.с. 103, 104).
14.03.2025 виконавче провадження №60965027 з виконання виданої ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. Вимоги про сплату боргу №Ф-1868-23У від 06.09.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь податкового органу 14 629,02 грн. боргу зі сплати єдиного соціального внеску - закінчено у зв'язку з погашенням боргу в повному обсязі. (а.с. 16).
Вказане підтверджується дослідженою судом випискою з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (а.с. 17).
Натомість, відповідачем 18.1.2024 прийняте Рішення №0/26162/2410 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 1 с137,92 грн. (а.с. 8).
22.01.2025 відповідачем сформовано Вимогу №Ф-1868-23 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 37 711,92 грн., у тому числі: недоїмка на суму 8 840,21 грн., штраф - 1 137,92, пеня - 27 733,79 грн. (а.с. 9).
Суд погоджується з доводами позивача, що вказані вище рішення податкового органну прийняті безпідставно, необґрунтовано та протиправно, з огляду на наступне.
Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, зі змінами (далі - Закон № 2464-VI) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно абз. третього п. 1 ч. 1 ст. 4 названого Закону платника внеску є фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а також, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону - фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).
Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлений Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування яка затверджена наказом Мвіністертса фінансів України від 20.04.2015 за №449, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі Інструкція № 449).
Судом встановлено, що позивач сплатив борг з єдиного соціального внеску відповідно до Вимоги про сплату боргу №Ф-1868-23У від 06.09.2019 на суму 14 629,02 грн., у зв'язку з чим виконавче провадження №60965027 було закінчене.
31.01.2017 року ОСОБА_1 у встановленому порядку зареєстрував припинення господарську діяльності як фізична особа-підприємець. Тому, з вказаного числа він перестав бути платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З вказаних вище підстав суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що борг зі сплати єдиного соціального внеску нарахований ОСОБА_1 відповідно до оскаржуваних рішень податкового органу на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з Додатком №7 Інструкції № 449 (а.с. 38-64).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до п. 30 рішення Європейського суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі “Hivisaari v. Finland» щодо того, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються, щоб засвідчити, що сторони були заслухані та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя - суд у повній мірі відповів на кожен аргумент сторін при прийнятті рішення у даній справі та належно мотивував своє рішення.
Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994).
Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини даної адміністративної справи, які підтверджені дослідженими судом належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами з урахуванням норм матеріального права, котрі регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що ГУ ДПС в Івано-Франківській обл. безпідставно, необґрунтовано та протиправно прийняло рішення від 18.11.2024 №0/26162/241 про застосування до відповідача штрафу в розмірі 1 137,92 грн. та сформувало вимогу від 22.01.2025 №Ф-1868-23 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 37 711,92 грн., у тому числі: недоїмка на суму 8 840,21 грн., штраф - 1 137,92, пеня - 27 733,79 грн.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Суд проаналізував усі фактичні обставини даної справи та відповів на кожен аргумент сторін.
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача та звільненням його від сплати судового збору при поданні позовної заяви згідно ухвали суду від 13.05.2025 розподіл судових витрат не здійснювався.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - тями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 18.11.2024 №0/26162/2410 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 22.01.2025 №Ф-1868-23 про сплату боргу (недоїмки).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: Головне управління ДПС України в Івано-Франківській області, код в ЄДРПОУ 43968084, вулиця Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.