16 жовтня 2025 року м. Ужгород№ 260/6210/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Плеханова З.Б.
при секретарі Ковач Н.М.
за участю:
позивача: ОСОБА_1 - не з'явився;
відповідача: Головне управління ДПС у Закарпатській області - представник Пукіш А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС у Закарпатській області), яким просить суд:
- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №2107380-2413-0708-UA21120190000082169 від 01.05.2025, винесене Головним управлінням ДПС у Закарпатській області, щодо нарахування земельного податку в сумі 27 258,37 грн.
- Зобов'язати Головне управління ДПС у Закарпатській області внести зміни до інтегрованої картки платника та скасувати незаконно нараховане податкове зобов'язання.
Позовні вимоги обгрунтовує тим , що 01 травня 2025 року Головним управлінням ДПС у Закарпатській області було сформовано податкове повідомлення-рішення №2107380-2413-0708-UA21120190000082169. Цим рішенням позивачу як фізичній особі-підприємцю, було визначено суму земельного податку за 2025 рік у розмірі 27 258,37 грн.
Вказане рішення було винесено, на підставі проведення фактичної перевірки за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого було встановлено, що за вказаною адресою, провадження господарської діяльності не зафіксовано.
Крім цього, на території відсутнє будь-яке обладнання. Підстави для застосування звільнення від сплати земельного податку з фізичних осіб та проведення перерахунку по земельній ділянці з кадастровим номером 2122483300:01:002:0022, загальною площею 1,2343 га, за адресою: Закарпатська область, Хустський район, ceлo Майдан, Верховинська 24 - відсутні.
Позивач вказує, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на третій групі спрощеної системи оподаткування («єдиний податок»). Земельна ділянка, за якою нараховано податок, використовується ним для провадження підприємницької діяльності. Посилається на підпункт 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України який передбачає, що платники єдиного податку першої - третьої груп звільняються від обов'язку нарахування і сплати податку на майно у частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються для провадження господарської діяльності. Звільнення не застосовується лише до діяльності з надання земельних ділянок або нерухомого майна в оренду (найм, позичку).
Таким чином, нарахування земельного податку по ППР № 2107380-2413-0708-UA21120190000082169 порушує його право на звільнення від сплати земельного податку як платника єдиного податку третьої групи та не відповідає вимогам ПКУ.
07 серпня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Також було зобовя'зано відповідача в термін 7 днів дня отримання даної ухвали надати суду: всі звернення, скарги позивача , а також результати їх розгляду та акти перевірки стосовно позивача та всі матеріали, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення та детальний розрахунок( у форматі штрифту 12-14.)
19 серпня 2025 року на виконання вимог суду відповідачем подано витребовувані докази.
20 серпня 2025 року позивачем подано пояснення по справі, у яких він звернув увагу суду, що відмова у пільзі за п. 297.1 ПКУ без дослідження поданих даних форми 20-ОПП та без перевірки фактичного використання землі є порушенням принципів податкового законодавства (ст. 4 ПКУ) та прав платника. Вказує, що податковий орган не надав доказів, що земля не використовується для діяльності, а отже, його висновок є припущенням, що суперечить ч. 2 ст. 77 КАС України (обов'язок доведення покладається на суб'єкта владних повноважень). "Звільнення ФОП спрощенця від сплати земельного податку викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду ... від 08 серпня 2018 року у справі №820/5485/17".
Також зазначає, що відповідач долучив «акт неможливості проведення перевірки» з фото- та відеофіксацією. Згідно з вимогами ст. 86 ПКУ, єдиною підставою для визначення грошових зобов'язань за результатами перевірки є акт перевірки, складений у порядку, визначеному законодавством. Акт «неможливості проведення перевірки» не є актом перевірки та не може бути доказом, що підтверджує факт правопорушення.
Відповідно до ст. 42, п. 73.3, 73.5 Податкового кодексу України, податкова не надала документів, на підставі яких було винесено податкове повідомлення-рішення № 2107380-2413-0708-UA21120190000082169 від15.10.2024 р., а саме: 1. Наказ про проведення перевірки. 2. Повідомлення про проведення перевірки та докази його вручення мені. 3. Направлення на перевірку (у разі проведення виїзної перевірки). 4. Акт (довідку) перевірки, що став підставою для винесення ППР, із усіма додатками. 5. Інші документи, що підтверджують фактичне проведення перевірки згідно зі ст. 77- 81 ПКУ.
На підставі викладеного, відповідно до ст. 9, 72, 77, 79, 83 КАС України, позивач просить суд врахувати наведені заперечення та визнати подані відповідачем докази неналежними і недопустимими.
26 серпня 2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого, останній проти задоволення позову заперечує у повному обсязі. Відповідач вказує на те, що згідно з інформаційно-комунікаційною системою ДПС України та даних Державного реєстру речових прав та на нерухоме майно за ОСОБА_1 обліковується, зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 2122483300:01:002:0022, загальною площею 1,2343 га, цільове призначення 11.02 «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості».
За вищенаведену земельну ділянку, на підставі п.286.5 ст.286 ПКУ, проведено нарахування земельного податку з фізичних осіб та сформовано податкове повідомлення-рішення (далі ППР) від 01.05.2025 №2107380-2413-0708- UA21120190000082169 на суму 27258,37 грн (звітний період 2025 рік).
ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт господарювання фізична особа-підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування, платник єдиного податку 3 групи, 5%. Видами діяльності згідно КВЕД є 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво»; 31.09 «Виробництво інших меблів»; 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».
Відповідно до поданої ОСОБА_1 податкової декларації платника єдиного податку третьої групи, обсяг отриманого доходу за І півріччя 2025 року складає 8198 гривень. Види підприємницької діяльності у звітному періоді: КВЕД 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво», 31.09 «Виробництво інших меблів», 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію орендованого нерухомого майна». Проте, ОСОБА_1 не надано жодних первинних документів, які б підтверджували фактичне використання зазначеної земельної ділянки у господарській діяльності. Відсутні договори оренди, акти виконаних робіт, видаткові або прибуткові накладні, тощо.
Представник відповідача додатково повідомив суд, що додані до матеріалів справи роздруківки фотофіксації: 1) не містять доказів належності відповідній адресі/геолокації, що стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 2122483300:01:002:0022, загальною площею 1,2343 га, адже даний факт має значення для справи; 2) не фіксують конкретного місця та конкретного часу в який дані фото зроблені, адже в справі досліджується конкретний період здійснення господарської діяльності (звітній період 2025 р.); 3) не відображають ознак, які характеризують в повній мірі здійснені роботи.
Таким чином, долучені до матеріалів справи роздруківки фотофіксації не можуть бути визнані належними та достовірними доказами у розумінні статтей 73, 75 КАС України. Адже, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (стаття 73 КАС України). Разом з тим, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).
У зв'язку з вищенаведеним, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.
27 серпня 2025 року позивачем подані письмові пояснення на відзив на позовну заяву, у яких позивач зазначав, що відповідач безпідставно стверджує, що фотоматеріали, надані позивачем, не мають підтвердженого зв'язку із земельною ділянкою з кадастровим номером 2122483300:01:002:0022, площею 1,2343 га. Однак, земельна ділянка за вказаним кадастровим номером має визначене місцезнаходження - АДРЕСА_1 , що відповідає зазначеній у договорі купівлі-продажу. Надані фотоматеріали відображають саме територію та будівлі.
Щодо обсягу доходу (8198 грн) і використання ділянки в господарській діяльності то на переконання позивача, посилання відповідача на непропорційність доходу є правово необґрунтованим, оскільки відповідно до пп.4 п.297.1. Податкового кодексу України, платники єдиного податку 3 групи звільняються від обов'язку сплати земельного податку, якщо земельна ділянка використовується для провадження господарської діяльності. Декларація з єдиного податку подається без додатків.
Позивач вказує, що ним було підтверджено використання земельної ділянки в господарській діяльності. Підстав для нарахування податку на нерухомість за відповідною ділянкою не було. Відповідач не довів наявності підстав для винесення ППР, а також не спростував належним чином надані докази, оскільки звітність за 2025 рік ще триває.
02 вересня 2025 року відповідачем були подані додаткові пояснення у даній справі, у яких представник відповідача зазначає, що позивачем 19.08.2025 та 26.08.2025 було надано фотоматеріали, на яких зображено здійснення діяльності на майновому комплексі. Водночас, жодних первинних документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували фактичне використання саме земельної ділянки у провадженні господарської діяльності, надано не було. Зокрема, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні містити обов'язкові реквізити та дозволяти ідентифікувати об'єкт операції.
Відповідно, лише такі документи (договори, накладні, акти виконаних робіт, товаротранспортні накладні, тощо), які прямо вказують на використання земельної ділянки як об'єкта господарської діяльності, можуть бути належним доказом для звільнення від сплати земельного податку. Фотознімки, подані позивачем, не дають змоги встановити факт реального та системного використання земельної ділянки у господарській діяльності у відповідному звітному (податковому) періоді.
Таким чином, за відсутності належних доказів, що підтверджують використання земельної ділянки у господарській діяльності, відсутні правові підстави для звільнення Позивача від обов'язку сплати земельного податку.
А відтак, доводи ОСОБА_1 щодо наявності підстав для звільнення від сплати земельного податку у 2025 році є непідтвердженими та необґрунтованими, не підтверджуються жодними доказами фактичного використання земельної ділянки у господарській діяльності. Ураховуючи викладене, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від № 2107380-2413-0708-UA21120190000082169 від 01.05.2025 р. не вбачається.
03 вересня 2025 року позивачем було подано заперечення на письмові пояснення, у яких зазначив, що у даному випадку існують документи (договор, оплата), у яких зазначено адресу земельної ділянки з кадастровим номером 2122483300:01:002:0022 ( АДРЕСА_1 ), що підтверджує фактичне використання цієї ділянки у господарській діяльності. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача. Отже, саме ГУ ДПС мало довести, що земельна ділянка не використовується у господарській діяльності. Таких доказів відповідачем не надано.
23 вересня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін було задоволено та вирішено перейти з розгляду адміністративної справи №260/6210/25 в порядку спрощеного позовного провадження без (виклику) повідомлення сторін до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 15 жовтня 2025 року о 14:00 год.
Позивач у судове засідання не з'явився, однак 02 жовтня 2025 року надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Просив суд задоволити його позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Обставини встановлені судом
ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт господарювання фізична особа-підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування, як платник єдиного податку 3 групи, 5%.
Видами діяльності згідно КВЕД є 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво»; 31.09 «Виробництво інших меблів»; 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».
Відповідно до поданої ОСОБА_1 податкової декларації платника єдиного податку третьої групи, обсяг отриманого доходу за І півріччя 2025 року складає 8198,00 гривень.
Види підприємницької діяльності у звітному періоді: КВЕД 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво», 31.09 «Виробництво інших меблів», 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію орендованого нерухомого майна».
10.09.2024 року позивач надіслав на адресу начальника ГУ ДПС у Закарпатській області заяву, у якій просив провести звірку даних щодо, земельного податку, що перебувають у власності платника податку код 2080206158, кад ном 2122483300:01:002:0023. 2122483300:01:002:0022 розміру, права на користування пільгою із сплати податку, розміру ставки податку, нарахованої суми податку, граничного терміну сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом (п. 102.1 ПКУ). Дата взяття на облік платника податків 07.06.2017 Номер взяття на облік платника податків 040617158431
В подальшому працівниками ГУ ДПС у Закарпатській області було проведено фактичну перевірку. Здійснений виїзд за адресою: Закарпатська область, Хустський район, село Майдан, вулиця Верховинська 24.
За результатами проведеної фактичної перевірки встановлено, що за вказаною адресою провадження господарської діяльності не зафіксовано. Крім цього, на території відсутнє будь-яке обладнання, яке могло би свідчити про провадження господарської діяльності в цілому (акт неможливості проведення перевірки додається). Також не надано доказів, які б підтверджували зв'язок між земельною ділянкою з кадастровим номером 2122483300:01:002:0022, загальною площею 1,2343 га, цільове призначення 11.02 «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» та фотоматеріалами, які додав позивач.
За наслідками проведеної фактичної перевірки, Головним управлінням ДПС у Закарпатській області було сформовано податкове повідомлення-рішення №2107380-2413-0708-UA21120190000082169. Відповідно до даного вказаного податкового повідомлення-рішення ОСОБА_1 була визначена сума податкового зобов'язання: ЗЕМЕЛЬНИЙ ПОДАТОК З ФІЗИЧНИХ ОСІБ; код платежу - 18010700; сума платіжного зобов'язання - 27258,37 гривень.
Позивач вважаючи податкове повідомлення-рішення від 2107380-2413-0708-UA21120190000082169 протиправним та таким що порушує його конституційні права, звернувся з даним позовом до суду.
Мотиви та норми права застосовані судом
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку розмірах, встановлених законом. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок її адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХII ПК України. Згідно з пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок земельних часток (паїв) та землекористувачі. Відповідно до пп.269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власник земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також права постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються положеннями статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 286.1 статі 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідно до положень пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Разом з тим, пунктом 269.2 статті 269 ПК України передбачено, що особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Приписи підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України визначають, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Таким чином, спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також, встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує саме цю земельну ділянку для проведення господарської діяльності, а не приміщення, яке на такій ділянці знаходиться та є окремим об'єктом оподаткування. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов не встановлена.
Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто, з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.
За тотожніх умов, а саме використання ФОП приміщення на належній на праві власності земельній ділянці Верховний Суд України у постанові від 28 червня 2023 року у справі № 820/3628/17 дійшов висновку про правомірність визначення грошового зобов'язання за земельну ділянку за відсутності підтвердження використання такої у господарській діяльності. Правова позиція Верховного Суду з цього питання також є усталеною і викладена в постановах від 19 серпня 2022 року у справі № 826/10853/16 (адміністративне провадження К/9901/6726/19), від 05 листопада 2021 року у справі №826/10983/18 (адміністративне провадження № К/9901/29442/20), але не виключно.
Судом вище встановлено, що позивач зареєстрований як суб'єкт господарювання фізична особа-підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування, платник єдиного податку 3 групи, 5%. Видами діяльності згідно КВЕД є 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво»; 31.09 «Виробництво інших меблів»; 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».
Відповідно до поданої позивачем податкової декларації платника єдиного податку третьої групи, обсяг отриманого доходу за І півріччя 2025 року складає 8198 гривень. Види підприємницької діяльності у звітному періоді: КВЕД 16.10 «Лісопильне та стругальне виробництво», 31.09 «Виробництво інших меблів», 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію орендованого нерухомого майна». Проте, позивачем до матеріалів справи не надано жодних первинних документів, які б підтверджували фактичне використання зазначеної земельної ділянки у господарській діяльності. Відсутні договори оренди, акти виконаних робіт, видаткові або прибуткові накладні, тощо.
Щодо доданих позивачем фотоматеріалів, на яких зображено здійснення діяльності на майновому комплексі суд зазначає, що жодних первинних документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували фактичне використання саме земельної ділянки у провадженні господарської діяльності, надано не було.
Зокрема, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні містити обов'язкові реквізити та дозволяти ідентифікувати об'єкт операції.
Відповідно, лише такі документи (договори, накладні, акти виконаних робіт, товаротранспортні накладні, тощо), які прямо вказують на використання земельної ділянки як об'єкта господарської діяльності, можуть бути належним доказом для звільнення від сплати земельного податку.
Додані до матеріалів справи роздруківки фотофіксації не містять доказів належності відповідній адресі/геолокації, що стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 2122483300:01:002:0022, загальною площею 1,2343 га, , а також не фіксують конкретного місця та конкретного часу в який дані фото зроблені, адже в справі досліджується конкретний період здійснення господарської діяльності (звітній період 2025 р.).
Таким чином, долучені до матеріалів справи роздруківки фотофіксації не можуть бути визнані належними та достовірними доказами у розумінні статей 73, 75 КАС України.
Адже, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (стаття 73 КАС України).
Разом з тим, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 75 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до положень Податкового кодексу України (зокрема, пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ), звільнення платників єдиного податку першої-третьої групи від сплати земельного податку можливе лише за умови використання земельних ділянок безпосередньо у власній господарській діяльності, а не просто перебування на ділянці будь-яких об'єктів нерухомості, що перебувають у власності.
Суд враховує висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладені у постанові від 26 грудня 2023 року (справа №826/10917/16). Так Верховний Суд у цій постанові зауважив, що умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.
Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто, з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.
Також у Постанові від 22 квітня 2024 року у справі №560/2530/22, Верховний Суд зробив наступний висновок:
47. Доказів на підтвердження наявності відносин оренди (найму, позички) земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках між позивачем та зазначеними особами до суду не подано.
48. Суди попередніх інстанцій установили, що споруди, які знаходяться на земельних ділянках використовуються у підприємницькій діяльності позивача.
49. Фактично в господарській діяльності позивача використовуються належні приміщення (будівлі), транспортні засоби, а не земельні ділянки. Доказів використання саме земельних ділянок у господарській діяльності, ОСОБА_1 не надав.
50. Отже, доводи позивача про те, що він звільнений від сплати земельного податку, у зв'язку з тим, що він є суб'єктом господарювання та перебуває спрощеній системі оподаткування та використовує належні йому на праві власності земельні ділянки в господарській діяльності не підтвердились.
51. На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили чи використовує ОСОБА_1 саме земельні ділянки, які є об'єктами оподаткування, у своїй господарській діяльності.
Отже, твердження позивача про те, що на земельній ділянці розташований майновий комплекс, який використовується у господарській діяльності, на переконання суду не є достатнім доказом фактичного використання земельної ділянки в господарській діяльності, адже використовуватися повинна сама земельна ділянка, а не будівлі які на ній розташовані.
Таким чином, доводи позивача щодо наявності підстав для звільнення від сплати земельного податку у 2025 році не є належними та не підтверджуються жодними доказами фактичного використання земельної ділянки у господарській діяльності.
Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від № 2107380-2413-0708-UA21120190000082169 від 01.05.2025 року, відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами у справі є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України, обов'язок доказування покладається в даному випадку на відповідача, яким доведено правомірність своїх дій, вимоги про визнання бездіяльності протиправною не відповідає вимогам закону та обставинам справи, що підтверджуються дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 14 частиною 1, 242-246 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЗ.Б.Плеханова
Рішення виготовлено та підписано 23 жовтня 2025 року