Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 жовтня 2025 року Справа№200/7629/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 12.08.2025 року № 057150013989;
- зобов'язання повторно розглянути заяву від 04.08.2025 року про призначення пенсії за віком за нормами ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням трудового стажу з 04.09.1991 року по 28.05.1996 року та з 01.07.2000 року по 12.03.2003 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 04.08.2025 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернувся з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 057150013989 від 12.08.2025 року позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу - 30 років.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.11.1996 року з 04.09.1991 по 28.05.1996 - служба в органах МВС, оскільки період роботи передує даті видачі трудової книжки 27.11.1996 року та потребує уточнення та з 01.07.2000 по 12.03.2003, оскільки відсутня сплата внесків в індивідуальних відомостях на застраховану особу.
З зазначених підстав позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки він самостійно не заповнював трудову книжку, а також не може нести відповідальність за сплату страхових внесків.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року вказаний позов залишено без руху у зв'язку із невідповідністю вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем надано письмовий відзив від 24.10.2025 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 04.08.2025 року звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло рішення № 057150013989 від 12.08.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком.
Вік позивача на момент звернення до пенсійного органу - 62 роки. Страховий стаж складає 28 років 06 місяців 01 день.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - 30 років.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За результатом розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком від 04.08.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не було зараховано період згідно його трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.11.1996 року :
- 04.09.1991-28.05.1996 - служба в органах МВС, період передує даті видачі трудової книжки 27.11.1996 року, потребує уточнення;
- 01.07.2000-12.03.2003 - відсутня сплата внесків в індивідуальних відомостях на застраховану особу.
Персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 року є обов'язковим, За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами (надати довідку про заробітну плату помісячно).
Тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років на дату звернення.
З огляду на зазначене наголошує, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах норм чинного законодавства України, і, як наслідок - не підлягають задоволенню.
З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що позивач 04.08.2025 року звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 057150013989 від 12.08.2025 року, яке розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу -30 років.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.11.1996 року з 04.09.1991 по 28.05.1996 - служба в органах МВС, оскільки вказаний період роботи передує даті видачі трудової книжки - 27.11.1996 року та потребує уточнення та з 01.07.2000 по 12.03.2003, оскільки відсутня сплата внесків в індивідуальних відомостях на застраховану особу.
Головним управлінням відповідно до поданих позивачем документів визначено, що страховий стаж позивача становить 28 років 6 місяців 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо неврахування до страхового стажу при призначені пенсії за віком позивачу періодів роботи згідно його трудової книжки з підстав неточностей у її заповненні та несплати роботодавцем страхових внесків, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - 30 років.
Відповідно до частини 2 ст. 26 Закону України № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років, зокрема в період з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 23 років, для 65-річного віку - від 15 років.
Право на призначення пенсії обґрунтовується також Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Спору між сторонами стосовно відсутності записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 27.11.1996 року немає.
Відповідно до запису № 1 з 01.08.1980 року по 25.05.1991 року - служба у Збройних Силах. Запис внесено відділом кадрів Маріупольського міського управління УВС України у Донецькій області на підставі особової справи позивача.
Відповідно до запису № 2 позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ 04.09.1991 року.
Відповідно до запису № 3 позивача звільнено зі служби в органи внутрішніх справ 25.05.1996 року.
Отже, всі три перших записи у трудовій книжці позивача про військову службу та службу в ОВС внесені відділом кадрів Маріупольського міського управління УВС України.
Крім того, вказані періоди служби підтверджені записами у військовому квитку позивача серії НОМЕР_3 від 03.07.1991 року.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Таким чином, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення трудової книжки з вини підприємства-роботодавця.
Крім того, суд зауважує, що певні недоліки чи неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства-роботодавця не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Разом з тим, відповідач зазначив у спірному рішенні про необхідність уточнення спірного періоду служби, проте не звернувся до МВС України.
З зазначених підстав суд дійшов висновку про неправомірність не зарахування територіальним органом ПФУ до страхового стажу позивача періоду роботи з 04.09.1991 по 28.05.1996 - служба в органах МВС року згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 26.11.1996 року.
Щодо неврахування відповідачем періоду роботі позивача з 01.07.2000 року по 12.03.2003 року, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутні дані про роботу в зазначеному підприємстві, суд зазначає таке.
Порядок обчислення та сплата страхових внесків визначено ст. 20 Закону України № 1058-IV.
Зокрема, абз. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до положень ч. 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з приписами ч. 10 цієї ж статті якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Суд зазначає, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами. Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних справ.
Так, зокрема статтею 113 Закону № 1058 передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 1058, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 частини другої статті 17 Закону № 1058) незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 20 Закону № 1058).
Статтею 106 Закону України № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
З аналізу зазначених норм вбачається, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату внесків законом покладено на страхувальника.
З зазначених причин пенсійним органом неправомірно не зарахований до страхового стажу позивача період роботи з 01.07.2000 року по 12.03.2003 року.
Визнаний у спірному рішенні страховий стаж позивача складає 28 років 06 місяців 01 день.
З урахуванням неприйнятого відповідачем стажу 07 років 05 місяців 07 днів страховий стаж складає 35 років 11 місяців 08 днів, що є достатнім для призначення пенсії, передбаченої частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб, визначений позивачем.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 057150013989 від 12.08.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.08.2025 року про призначення пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV із зарахуванням до трудового стажу періодів роботи з 04.09.1991 року по 28.05.1996 року та з 01.07.2000 року по 12.03.2003 року та з урахуванням висновків суду.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 24 жовтня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова