Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 жовтня 2025 року Справа№200/7043/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (юридична адреса: 73036, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним та зобов'язання зарахувати стаж,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. Просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії № 045550031345 від 21.08.2025 року; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області з урахуванням висновків суду у справі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.08.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII із зарахуванням періодів: з 15.09.1992 року по 01.03.1995 року, з 19.04.1996 року по 22.05.1996 року, з 01.07.2021 року по 16.09.2024 року до загального стажу; з 23.05.1996 року по 31.12.1998 року, з 01.04.2000 року по 28.02.2002 року, з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року до загального та пільгового стажу роботи за Списком № 2; з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року, з 01.01.2011 року по 26.06.2022 року, з 13.12.2022 року по 16.09.2024 року до пільгового стажу роботи за Списком № 2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 045550031345 від 21.08.2025 року їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з недосягненням віку 55 років, відсутністю необхідного страхового стажу 25 років, відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років.
Отже позивач вважає такі дії Пенсійного фонду протиправними та такими, що порушують її права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування , вік позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах становить 50 рік 08 місяців 17 днів. Страховий стаж склав 18 років 01 місяць 28 днів. Пільговий стаж роботи за Списком № 2 - 01 рік 01 місяць.
Таким чином, відповідачем прийнято рішення № 045550031345 від 21.08.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, у зв'язку з недосягненням необхідного віку 55 років та відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років на дату звернення.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянка України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 .
13 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На виконання вимог п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року № 22-1, зазначену заяву з доданими документами було відскановано та за принципом екстериторіальності, визначено структурний підрозділ органу, яке приймало відповідне рішення про призначення або перерахунок пенсії.
Відповідно до принципу екстериторіальності вищезазначену заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, вік позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах становить 50 рік 08 місяців 17 днів. Страховий стаж склав 18 років 01 місяць 28 днів. Пільговий стаж роботи за Списком № 2 - 01 рік 01 місяць.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення № 045550031345 від 21.08.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, у зв'язку з недосягненням необхідного віку 55 років та відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років на дату звернення.
Як вбачається зі спірного рішення, за результатами розгляду документів доданих до заяви про призначення пенсії встановлено: 1) записи згідно трудової книжки без номера (дублікат) від 27.07.2015 року, виконані з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58, а саме запис про початок роботи за № 1 з 19.04.1996 року не відповідає даті заповнення трудової книжки (27.07.2015). Загальний період роботи за записами № 1 - № 14 з 19.04.1996 року по 16.09.2024 року. На підставі вказаного не зараховано період роботи з 19.04.1996 року по 31.12.1998 року; 2) згідно вкладиша до трудової книжки НОМЕР_3 від 01.03.1995 року не зараховано за записами № 1- № 2 період роботи з 15.09.1992 року по 01.03.1995 року; за записом № 3 період роботи з 19.04.1996 року по 31.12.1998 року, оскільки вкладиш без трудової книжки не дійсний та наданими документами не підтверджено зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ». Свідоцтво про одруження або витяг з Державного реєстру активів цивільного стану про державну реєстрації шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » не додано; 3) не зараховано період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження НОМЕР_4 від квітня 2000 року), оскільки в документі відсутня відмітка про отримання паспорту та відсутня довідка з підприємства про перебування у відпустці по догляду за дитиною до 3-х річного віку. Відповідно пункту 11 Порядку № 637 визначено, що час догляду непрацюючої матері до досягнення дитиною 3-річного віку встановлюється на підставі, зокрема, свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть). Необхідно надати паспорт дитини, або інший документ про виховання дитини до 3-х років.
Період з 01.01.1999 року зараховано за даними РЗО.
Пільговий стаж за Списком № 2 обчислений та на підставі даних РЗО з урахуванням інформації в таблицях «Відомості по спеціальному стажу про набутий ОСОБА_1 страховий стаж з шкідливими умовами праці за Списком № 2 (код спеціального стажу ЗПЗ013Б1 - Закону України «Про пенсійне забезпечення» статті 13 пункт «б»), склав 01 рік 01 місяць, а саме по періодам: 01.03.2000 року по 31.03.2000 року (код страхувальника 13525460), 01.01.2005 року по 31.05.2005 року (код страхувальника 33340957), з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року (код страхувальника 33621589).
Не зараховано до пільгового стажу за Списком № 2: період роботи з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року, з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, оскільки за даними РЗО відсутня інформація про сплату страхових внесків; періоди роботи з 01.01.2011 року по 31.07.2022 року, з 01.12.2022 року по 30.09.2024 року, оскільки в графах РЗО відсутня інформація про дату та номера наказів, якими затверджено результати проведення атестації робочих місць за умовами праці і на підставі якого підприємство надає відомості про стаж роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Позивач вважає, що таке рішення Пенсійного фонду є протиправним, у зв'язку із чим звернулась із даним позовом до суду.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон № 1058-IV), визначено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-IVособи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
В абзаці першому частини першої статті 28 Закону № 1058-IV визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Підтвердження страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, передбаченого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», здійснюється шляхом обміну інформацією між Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Пенсійним фондом України у визначеному ними порядку за погодженням із центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах соціального захисту населення та зайнятості населення.
Відповідно до пункту 1статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок № 22-1).
Згідно із абзацом першим пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з абзацами 37-39 пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, - особам, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників, яким на день звільнення залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону: трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб; клопотання про достроковий вихід на пенсію, видане регіональними, міськими, районними, міськрайонними центрами зайнятості Державної служби зайнятості(при призначенні пенсії згідно з пунктом 6 частини першої статті 115 Закону).
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.7 розділу І Порядку № 22-1).
Відповідно до абзаців першого, четвертого пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на веб-порталі або засобами Порталу Дія.
Відповідно до абзаців тридцять сьомого тридцять дев'ятого підпункту 6 пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком: особам, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників, яким на день звільнення залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону:
трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб;
клопотання про достроковий вихід на пенсію, видане регіональними, міськими, районними, міськрайонними центрами зайнятості Державної служби зайнятості (при призначенні пенсії згідно з пунктом 6 частини першої статті 115 Закону).
Згідно з пунктом 4.1 розділу ІV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
У розумінні приписів статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Підприємство страхувальник, а позивач застрахована особа.
Приписами частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Отже, трудовий стаж стає страховим виключно за умови сплати страхових внесків.
У даному випадку обов'язок їх утримання і сплати покладався на Підприємство, що встановлено приписами частини 1 статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності останньої або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України, який затвердив постановою від 12 серпня 1993 року № 637 Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Зважаючи на викладене, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.
Згідно п. 18 вказаного Порядку за відсутності документів, про наявний стаж роботи і неможливістю одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, які зазначені в п. 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань неменше двох свідків, які знають заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону № 1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Відповідно до статті 26 Закону № 2464-IV, посадові особи платників єдиного внеску несуть адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати єдиного внеску.
Таким чином, обов'язок щодо сплати єдиного внеску покладено саме на роботодавця, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 199/1852/15-а.
Позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює, дана правова позиція також викладена в інформаційному листі ВАСУ № 212/11/14-14 від 18.02.2014 року.
Крім того, суд також зазначає що позивач, як фізична особа та найманий працівник не може відповідати за заповнення свої трудової книжки посадовими особами підприємства на якому він працював.
Крім того, суд вказує відповідачу на те, що саме Пенсійний фонд, як орган владних повноважень на якого покладено функції призначення пенсії має достатньо повноважень на перевірку інформації, щодо роботи особи, яка звернулась за призначенням пенсії.
Отже, підсумовуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивач не є уповноваженою особою за заповнення трудових книжок, а тому не може нести відповідальності за дії власника або уповноваженого ним органу.
Суд також зазначає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 672/914/16-а та від 11 липня 2019 року у справі № 127/1849/17.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Пенсійним фондом протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 19.04.1996 року по 31.12.1998 року та до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року, з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року.
Щодо не зарахованого періоду роботи позивача з 15.09.1992 року по 01.03.1995 року та з 19.04.1996 року по 31.12.1998 року, оскільки вкладиш без трудової книжки не дійсний та наданими документами не підтверджено зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », суд зазначає наступне.
Спірні періоди роботи позивача з 15.09.1992 року по 01.03.1995 року та з 19.04.1996 року по 31.12.1998 року підтверджені записами в трудовій книжці НОМЕР_3 .
Суд зазначає, що частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, органи Пенсійного фонду України уповноважені самостійно випробовувати у підприємств, установ/організацій) усі необхідні для вирішення питання про призначення пенсії особі документи, при цьому така вимога передує винесенню рішення щодо призначення пенсії.
Позивачем надано свідоцтво про народження НОМЕР_4 , відповідно до якого при народженні її прізвище було « ОСОБА_4 ».
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними.
Отже, відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи позивача з 15.09.1992 року по 01.03.1995 року та з 19.04.1996 року по 31.12.1998 року.
Крім того, суд зазначає, що Пенсійним фондом протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача період його роботи з 01.01.1999 року по 31.12.1999 року.
Так, записи трудової книжки позивача підтверджуються факт роботи на підприємстві ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» з 02.05.1996 року по 22.04.2005 року за професією «гірничий робітник поверхні (пробовідбірник»), яка віднесена до списку № 2 затвердженого постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 року (розділ 2, підрозділ 2010100а, код КП 17314).
Суд також вказує, що відповідачем зараховано до пільгового стажу позивача період його роботи за професією «гірничий робітник поверхні (пробовідбірник») період з 01.03.2005 року по 31.03.2005 року. Отже частину зі спірного періоду.
Обґрунтованих доказів щодо правомірності не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 період його роботи з 02.05.1996 року по 22.04.2005 року Пенсійним фондом не надано.
Щодо не зарахування періоду догляду за дитиною до страхового та пільгового стажу, суд зазначає наступне.
Так позивачем було надано пенсійному фонду свідоцтво про народження НОМЕР_4 . Факт знаходження у трудових відносинах з підприємством ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» в спірний період з 01.04.2000 року по 28.02.2002 року за пільговою професією «гірничий робітник поверхні (пробовідбірник)» підтверджується даними трудової книжки та даними з довідки ОК-5.
Суд вказує, що Порядок підтвердження наявного стажу роботи встановлює альтернативу: або надається свідоцтво про народження, або надається паспорт дитини.
Отже, Пенсійним фондом протиправно не зараховано до стажу період догляду за дитиною з 01.04.2000 року по 28.02.2002 року.
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоди її роботи з 01.01.2011 року по 31.07.2022 року та з 01.12.2022 року по 30.09.2024 року через відсутність інформації про атестацію робочих місць, суд зазначає наступне.
Відповідно до даних РЗО Позивача з 01.01.2011 року по 31.07.2022 року, з 01.12.2022 року по 30.09.2024 року, відсутня інформація про дату та номера наказів, якими затверджено результати проведення атестації робочих місць за умовами праці і на підставі якого підприємство надає відомості про стаж роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно з п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що саме трудова книжка працівника є пріоритетним документом, що підтверджує його стаж роботи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 року у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 року у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 року у справі № 242/2536/16-а.
При цьому, надання уточнюючих довідок підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
На виконання пункту 20 Порядку № 637 Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року № 18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії (далі-Порядок 18-1).
Пунктом 1 Порядку № 18-1 визначено, що цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи:
- для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника;
- до 01 січня 2004 року, якщо в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях (їх правонаступниках), розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - підприємства, які розташовані на тимчасово окупованій території).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 18-1 дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали:
- на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України;
- на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
- на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років;
- у період до 01 січня 2004 року на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи (далі - періоди роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (далі - Комісії).
Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань (пункт 4 Порядку № 18-1).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 18-1 основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.
Пунктом 11 Порядку № 18-1 визначено, що Із заявою про підтвердження стажу роботи (додаток 2) заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (далі - його представник)) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу.
Для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються:
- документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр);
- трудова книжка;
- документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема:
- довідка про заробітну плату;
- копії документів про проведення атестації робочих місць;
- копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати.
Для підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, заявник (його представник) подає трудову книжку та зазначає у заяві дані про свідків (не менше двох), які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (у тому числі в колгоспі) і мають документи про свою роботу за період, щодо якого вони підтверджуватимуть роботу заявника.
Заявник (його представник) може додатково подавати інші документи про стаж роботи.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 18-1 заява про підтвердження стажу роботи разом з документами, визначеними у пункті 11, абзаці дев'ятому пункту 12 цього Порядку, протягом п'яти робочих днів передаються на розгляд Комісії.
Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п'яти робочих днів з дня його прийняття повідомляють заявника про прийняте рішення (пункт 14 Порядку № 18-1).
Отже, за відсутності у трудовій книжці позивача відомостей про характер та умови роботи на посаді зі шкідливими умовами праці, рішення про зарахування періоду роботи на цьому підприємстві, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, має прийматись відповідною Комісією. Обов'язок подання документів на підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, законодавством покладено саме на заявника.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача не містить відомостей про характер виконуваної роботи, зокрема зайнятість протягом повного робочого дня 01.01.2011 року по 31.07.2022 року та з 01.12.2022 року по 30.09.2024 року на роботах, що відносяться до Списку № 2.
Разом з цим, суд звертає увагу, що доказів звернення позивачем із заявою до Комісії про підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території не надано, при цьому, в позові позивач стверджує, що наявними записами у трудовій книжці підтверджено пільговий характер роботи, однак таке твердження спростовується з огляду на вищенаведене судом.
Суд зазначає, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах недостатньо лише включення посади до Списку № 2. Важливим є також підтвердження характеру виконуваної роботи, зокрема зайнятість позивача протягом повного робочого дня за Списком № 2.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 01.01.2011 року по 31.07.2022 року та з 01.12.2022 року по 30.09.2024 року у відповідача відсутні, оскільки позивачем не надано уточнюючих довідок про характер виконуваної ним роботи.
Такої саме позиції дотримується й Верховний Суд у своїй Постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 200/7392/24.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.07.2021 року по 16.09.2024 року, суд зазначає, що факт роботи на підприємстві ВП «Шахта 1-3 Новогродівська ДП «Селидіввугілля» підтверджується записами трудової книжки позивача та даними ОК-5, а відтак, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу період роботи позивача з 01.07.2021 року по 16.09.2024 року.
відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
В той же час, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Таким чином, в силу приписів пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайнятість повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В свою чергу, статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, згідно пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за № 213-VIII.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року за № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року за № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам».
При цьому, Конституційний Суд України в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 року зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «а» для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах «б»-«з» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а» - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах «б»-«з» - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.
Відповідно до пункту 4.4 рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом №213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010 року) та «Серков проти України» (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011 року) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та зобов'язання зарахувати стаж, підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн (квитанція до платіжної інструкції № 1.291889793.1 від 03.09.2025 року).
Отже, враховуючи співмірність заявлених та задоволених вимог, суд вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області 700 грн.
Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (юридична адреса: 73036, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним та зобов'язання зарахувати стаж - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (юридична адреса: 73036, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, 6, код ЄДРПОУ 21295057) про відмову у призначенні ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії № 045550031345 від 21.08.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (юридична адреса: 73036, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, 6, код ЄДРПОУ 21295057) з урахуванням висновків суду у справі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 13.08.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII із зарахуванням періодів: з 15.09.1992 року по 01.03.1995 року, з 19.04.1996 року по 22.05.1996 року, з 01.07.2021 року по 16.09.2024 року до загального стажу; з 23.05.1996 року по 31.12.1998 року, з 01.04.2000 року по 28.02.2002 року, з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року до загального та пільгового стажу роботи за Списком № 2; з 01.01.2010 року по 30.04.2010 року, до пільгового стажу роботи за Списком № 2.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (юридична адреса: 73036, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, 6, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 700 (сімсот) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко