21 жовтня 2025 рокусправа № 380/6608/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій код ЄДРПОУ 38516849, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. О. Гончара, 55, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, та скасувати пункт 11 протоколу № 2 засідання комісії ДСНС України з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 04 березня 2025 року;
- зобов'язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2023 та призначити йому як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, одноразову грошову допомогу в розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві", відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з випискою з акта огляду МСЕК позивачу визначено другу групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби. Зазначає, що особа, якій встановлено інвалідність після спливу троьх місяців після звільнення зі служби має право на отримання одноразової грошової допомоги лише внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Позивачу незрозуміло, на якій конкретно підставі ґрунтується відмова у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги.
07.01.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Постанови № 975, яка передбачає виплату ОГД військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби. Отже, група інвалідності Позивачу відповідно до довідки огляду медико-соціальною експертною комісією встановлена 05 квітня 2023 року, тобто пізніше, ніж протягом трьох місяців та відповідно пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення його зі служби.
30.04.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій просить позов задовольнити повністю. Вказана відповідь обґрунтована тим, що інвалідність позивача настала після спливу тримісячного терміну, але внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби. На підставі викладеного можна дійти висновку, що твердження відповідача про пропуск позивачем встановленого законодавством терміну на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної положеннями підпункту п'ять пункту 4 Порядку № 975, є неналежними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 30.12.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Позивач проходив кадрову військову службу в системі МНС України і в кінці 2003 році за станом здоров'я звільнений зі служби у запас.
В березні 2023 року Львівською МСЕК позивач визнаний особою з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.
Керуючись положеннями «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2013 № 975, Позивач із відповідною заявою, з долученням необхідного пакету документів, звернувся до Головного управління ДСНС України у Львівській області з проханням щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
За належністю заява позивача Головним управлінням ДСНС України у Львівській області скерованою на розгляд комісії ДСНС України.
За результатами розгляду заяви комісія ДСНС України з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту дійшла висновку Відмовити у виплаті одноразової грошової допомоги особі з інвалідністю II групи ОСОБА_1 . Відповідно пункту 4 частини 2 статті 118 Кодексу цивільного захисту України одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі встановлення особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) захворювання, пов'язаних з проходженням нею служби, або встановлення особі протягом шести місяців після звільнення її із служби інвалідності з причин, зазначених у цьому пункті.
Відповідно до витягу з наказу Головного управління ДСНС України у Львівській області, ОСОБА_1 звільнено із служби 31 грудня 2003 року. Група інвалідності згідно з довідкою до акта огляду медико-соціально експертною комісією встановлена 15 березня 2023 року, тобто пізніше ніж протягом шести місяців після звільнення його із служби.
Тобто, позивачеві у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, визначеної нормами статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відмовлено.
Вважаючи рішення комісії ДСНС України протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №380/29784/23 позов ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, залишеного без змін судом апеляційної інстанції, задоволено, а саме:
- визнано протиправним та скасувати пункт 10 протоколу засідання комісії ДСНС України з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 07 липня 2023 року щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби;
- зобов'язано Державну службу України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2023р. в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві", та відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
На виконання судового рішення комісія ДСНС України повторно розглянула заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи.
За результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 комісія ДСНС України з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту дійшла висновку про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги особі з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_1 у зв'язку із спливом (закінченням) строків, передбачених п.4 ч.2 статті 118 Кодексу цивільного захисту України та підпунктом п'ять п.4 Порядку № 975, підстави для призначення одноразової грошової допомоги особі з інвалідністю II групи.
Отже, комісія ДСНС України повторно відмовила ОСОБА_1 у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги як особі з інвалідності ІІ групи.
Вважаючи пункт 11 протоколу № 2 засідання комісії ДСНС України з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 04 березня 2025 року протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі за текстом - Закон №2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону №2011-XII встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до пункту б частини першої статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Частина друга статті 16-2 Закону №2011-XII визначає, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 згаданого Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Пунктом 6 статті 16-3 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Пунктом 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі-Порядок № 975).
Підпункт 2 пункту 6 Порядок №975 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі: 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Відповідно до пункту 6 статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Пунктом 17 Порядку КМУ № 975 встановлено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Суд наголошує на тому, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №380/29784/23 встановлено, що позивач звільнений на підставі наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22.12.2003 №484 відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу прапорщиками (мічманами) у запас з правом носіння військової форми одягу.
Відповідно до посвідчення Львівського військкомату серії НОМЕР_2 від 21.01.2004 ОСОБА_1 має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби.
Позивач звернувся до Державної служби України з надзвичайних ситуацій із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2013 №975.
Утім, відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до приписів Кодексу цивільного захисту України, а не приписів Постанови Кабінету Міністрів України 975.
Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 р. № 1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності. Отже, ДСНС є центральним органом виконавчої влади, який реалізовує державну політику у сфері цивільного захисту у межах повноважень, передбачених вищезазначеним Положенням про ДСНС та у спосіб, визначений законодавством України, а не у сфері оборони.
Разом з тим, суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки віднесення зі спливом часу певного військового формування, з яким позивач перебував у службових відносинах на момент звільнення, до складу іншого формування у зв'язку зі змінами у законодавстві та реорганізацією структури військ України не свідчить про те, що ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту.
Суд зауважує, що позивач звільнений у запас відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу прапорщиками (мічманами) у запас з правом носіння військової форми одягу. Крім того, відповідно до посвідчення Львівського військкомату серії НОМЕР_2 від 21.01.2004 ОСОБА_1 має право на пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби.
Більше того, відповідач у відзиві на позовну заяву визнає те, що позивач проходив кадрову військову службу та звільнений зі служби в статусі військовослужбовця у 2003 році наказом № 484.
Суд зазначає, що пунктом 17 Порядку № 975 встановлено, що особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
Тобто, позивач цілком обґрунтовано звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги саме на підставі Порядку № 975.
На підставі аналізу згаданих норм суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним рішення Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, та скасування пункту 10 протоколу засідання комісії ДСНС України з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 07 липня 2023 року, оскільки заява розглянута відповідно до норм Кодексу цивільного захисту України, а не на підставі Постанови Кабінету Міністрів України 975 враховуючи факт звільнення позивача відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу прапорщиками (мічманами).
На виконання судового рішення комісією ДСНС України повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, як особі з інвалідністю ІІ групи.
За результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 комісія ДСНС України з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту дійшла висновку - Відмовити у виплаті одноразової грошової допомоги особі з інвалідністю ІІ групи ОСОБА_1 у зв'язку із спливом (закінченням) строків, передбачених п.4 ч.2 статті 118 Кодексу цивільного захисту України та підпунктом п'ять п.4 Порядку № 975, підстави для призначення одноразової грошової допомоги особі з інвалідністю II групи.
Суд зазначає, що посилання у вказаному рішенні на пункту 4 частини другої статті 118 Кодексу цивільного захисту України є протиправним, що встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2024 у справі №380/29784/23.
Щодо посилання відповідача в оскарженому рішенні на підпункт 5 пункту 4 Порядку №975, суд зазначає таке.
Відповідно до вказаного пункту одноразова грошова допомога призначається у разі становлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Як правильно зазначає позивач, інвалідність позивача настала після спливу тримісячного терміну, але внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби.
Отже, до нього не застосовуються вимоги підпункту 5 пункту 4 Порядку № 975 щодо тримісячного строку.
Суд висновує про те, що посилання відповідача в оскарженому рішенні на підпункт 5 пункту 4 Порядку № 975 є протиправним.
Суд наголошує на тому, що пункт 11 протоколу № 2 засідання комісії ДСНС України з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 04 березня 2025 року є процесуальною формою рішення Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що пункт 11 протоколу № 2 засідання комісії ДСНС України з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 04 березня 2025 року є протиправним, а тому такий необхідно скасувати.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Зобов'язання судом відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу у зв'язку зі встановленням інвалідності може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність інших підстав для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги, які передбачені законом.
Суд наголошує, що відповідач прийняв рішення по суті призначення та виплати одноразової грошової допомоги, проте вказав підстави для відмови, що суперечать підпункту 5 пункту 4 Порядку № 975.
Проте, вичерпний перелік випадків, за яких позивачу може бути відмовлено у призначенні і виплаті спірної грошової допомоги, наведено у пункті 29 Порядку №975, за змістом якого призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Порядку право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи за рішенням суду, яке набрало законної сили.
У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов'язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя..
Суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим.
За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.05.2023 в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві", та відповідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та за наслідками її розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 у справі № 480/4122/22.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати пункт 11 протоколу № 2 засідання комісії ДСНС України з призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 04 березня 2025 року.
Зобов'язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.05.2023 у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори або для проходження служби у військовому резерві" та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та за наслідками її розгляду прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович