Справа № 467/1491/25
1-в/467/353/25
24.10.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка подання тимчасово виконуючого обов'язки начальника Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання засудженого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Миколаєва, до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,
Питання, що вирішується судом
Тимчасово виконуючий обов'язки начальника ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» вніс на розгляд суду подання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі засудженого ОСОБА_4 , посилаючись, зокрема, на те, що останній відбув більш як 1/2 строку покарання, призначеного йому судом, і водночас довів своє виправлення через сумлінну поведінку і ставлення до праці, а тому наявні підстави для застосування положень ст. 81 КК України щодо засудженого.
Позиція учасників справи
Сам засуджений про дату, час і місце судового засідання був сповіщений належно, що беззаперечно підтверджується матеріалами справи, однак, направив до суду заяву, якою просив розглядати справу за його відсутності.
Представник установи виконання покарань про розгляд справи також повідомлявся належно, проте, до суду не прибув, додаткових заяв та/або клопотань не направляв.
На підтвердження своєї позиції і обставин, що викладені у поданні, направив до суду матеріали особової справи засудженого і актуальні дані, що характеризують останнього.
Тому з урахуванням положень абзацу другого частини п'ятої статті 539 КПК України, з огляду на наявність даних про належне сповіщення цих осіб і що їх участь обов'язковою судом не визнавалась, а також на відсутність заперечень з боку прокурора, суд ухвалив розглядати справу за відсутності засудженого та представника установи, що відає виконанням покарання.
Прокурор, у свою чергу, не вважає наявними передумови для застосування положень ст. 81 КК України у цьому випадку.
Правове регулювання питання
Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Частиною другою статті 81 КК України установлено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин (п.1 ч.3 ст. 81 КК України).
У контексті сумлінної поведінки засудженого суд піддаватиме оцінці, перш за все, дотримання вимог режиму відбування покарання; правил внутрішнього розпорядку установи; додержання дисципліни; виконання вказівок і розпоряджень адміністрації установи; наявності заохочень/стягнень, їх кількості та обставин, які передували їх застосуванню; участі у самодіяльних організаціях та програмах виховного впливу; поведінку в колі засуджених.
Перевіряючи ставлення до праці, суд зважатиме на факти добропорядного, відповідального та чесного ставлення до покладених на засудженого трудових обов'язків, правил охорони праці та техніки безпеки, бережливого використання обладнання установи та засобів праці, прояву трудової ініціативи.
Водночас, при проведенні аналізу сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці, суд братиме до уваги не окремі вчинки засудженого, а безперервну і стабільну лінію його поведінки, так само як і загалом спосіб життя в умовах специфічного режиму проживання.
При цьому, суд враховує, що процес виправлення засудженого не є одномоментним, йому притаманна певна динаміка і поступовість розвитку, зокрема, в бік чи то позитивних, чи то негативних змін, залежно від конкретних обставин.
А відомості про це суд отримуватиме з матеріалів, що характеризують поведінку засудженого, не лише за період, що безпосередньо передує виникненню у нього права на умовно-дострокового звільнення, а за весь час відбування ним покарання.
Безперечно суд проаналізує і усі наявні у нього відомості про ставлення засудженого до скоєного ним правопорушення, що, у свою чергу, вказує на готовність останнього, за можливості, виправити ситуацію і буде являти собою додатковий важіль для правильного прийняття рішення у цій справі.
Установлені судом обставини в рамках цього провадження і їх оцінка у контексті застосованого права
ОСОБА_4 засуджений вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 листопада 2024 року за ст. 126-1 КК України до 1 року обмеження волі.
Строк відбування покарання судом ухвалено рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Тож, ОСОБА_4 був затриманий 14 квітня 2025 року на підставі ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2025 року.
Судом ухвалено зарахувати час перебування під вартою, а також слідування під вартою до виправного центру, виходячи із співвідношення одного дня позбавлення волі двом дням обмеження волі.
Тим самим, строк відбування покарання рахується з 15 квітня 2025 року.
А кінець строку, відповідно, припадає на 31 березня 2026 року.
Так як ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин, то для застосування до нього положень ст. 81 КК він має відбути не менше половини строку покарання, призначеного судом.
Але на час розгляду цього подання ОСОБА_4 строк пільги для УДЗ вже настав.
Безпосередньо в ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» ОСОБА_4 відбуває покарання з 30 квітня 2025 року.
З 22 травня 2025 року він працює згідно договору підряду №141 від 22 травня 2025 року.
Але характерно, що 12 серпня 2025 року комісія колонії відмовила ОСОБА_4 у заміні покарання на більш м'яке, як такому, що не став на шлях виправлення, на що вказує відповідний витяг з протоколу №31 засідання комісії від 12 серпня 2025 року.
Зокрема, станом на 12 серпня 2025 року засуджений не мав заохочень, хоча й був працевлаштованим на МПП і залучався до робіт з благоустрою колонії.
Характеристика містить інформацію, що засуджений сумлінно ставився до праці у цей період і проявляв трудову ініціативу, проте, за таке ставлення адміністрація установи чомусь його не заохочувала.
Отже, хоча засуджений й не допускав порушень режиму утримання, але й заохочень не мав.
Тобто, за відсутності заохочень за добре ставлення до праці у сукупності з фактом відмови у заміні покарання на більш м'яке, суд робить висновок, що засуджений не проявляв надто сумлінного ставлення до праці у період з 30 квітня 2025 року (коли прибув до колонії) і до 12 серпня 2025 року (коли відбулось засідання комісії).
Щоправда, ризик повторного вчинення кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінювались на той період як низькі.
Отже, по сплину чотирьох місяців перебування в установі засуджений відбував покарання у звичайному режимі і говорити про те, що він явно демонстрував ознаки бажання стати на шлях виправлення суд не може за таких обставин.
За період з 12 серпня 2025 року по 09 жовтня 2025 року, тобто протягом трохи менше ніж два місяці, засуджений заохочується двома подяками за сумлінну поведінку та ставлення до праці.
При цьому, він є працевлаштованим на МПП та залучається до робіт з благоустрою колонії.
На профілактичному обліку не перебуває і у цілому прийнятно характеризується у побуті, у колі засуджених та у відносинах з персоналом установи.
Між тим, ризики повторного вчинення кримінального правопорушення та ймовірної небезпеки для суспільства підвищились і оцінюються на цей час як середні.
Загальний бал щодо ступеня виправлення засудженого становить 86.
Висновки
Тож, за наслідками аналізу доказів, що свідчать про поведінку засудженого і його ставлення до праці, суд робить висновок про значну суперечливість даних особової справи засудженого.
Зокрема, що у період з квітня 2025 року по серпень 2025 року він не став на шлях виправлення, проте, вже через два місяці, у період з серпня жовтень 2025 року, він довів своє виправлення.
Однак, два місяці у порівнянні із тим, що засуджений відбуває покарання з 15 квітня 2025 року, є занадто нетривалим періодом, щоб можна було зробити однозначний висновок про виправлення і готовність до самокерованої поведінки у суспільстві.
Отже, засуджений почав проявляти добре ставлення до праці лише безпосередньо перед настанням у нього пільги на УДЗ.
А тому зарано робити висновок, що на цей час він довів своє виправлення.
На думку суду засуджений лише став на шлях виправлення, однак, своїм ставленням до праці не довів беззаперечно свого виправлення.
Хоч він і не допускає порушення режиму утримання, однак, цього недостатньо для висновку про виправлення, позаяк, дотримання умов відбування покарання є обов'язком засуджених і саме по собі не свідчить про можливість застосування так званого «прощення» з боку держави.
Факт відсутності стягнень має бути поєднаним із даними про добросовісне ставлення до праці.
І це ставлення має проявлятись, принаймні, якщо не від самого початку відбування покарання, то хоча б через певний, але нетривалий час, щоб мати змогу простежити поступовий вилив виховного процесу і перебіг змін у засудженого у бік позитивних змін і, відповідно, зробити висновок, що засуджений дійсно прагне до виправлення.
Однак, те, що засуджений лише став на шлях виправлення, не є підставою для умовно - дострокового звільнення.
На сьогодні, на переконання суду, засуджений ще потребує вихованого впливу, хоча й формально отримав право на пільгу.
Але для її застосування мають бути переконливі і безсумнівні докази, що положення ст. 81 КК України мають змогу бути застосовані, так як не може особа за дві місяці довести своє виправлення, у той час, як за чотири місяці вона навіть не стала на шлях виправлення.
З цим суд приходить до висновку, що подання не може бути задоволене на цей час.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 369-372, 537,539 КПК України,суд,
У задоволенні подання тимчасово виконуючого обов'язки начальника Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала суду, яка набрали законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя ОСОБА_5