Справа № 467/1489/25
1-в/467/351/25
24.10.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка подання виконуючого обов'язки начальника Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» про заміну невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке - у виді обмеження волі засудженому
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженцю с. Удачне,Мирнинського району, Якутія, рф, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Питання, що вирішується ухвалою
Тимчасово виконуючий обов'язки начальника ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» вніс на розгляд суду подання про заміну засудженому ОСОБА_4 невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке - у виді обмеження волі, посилаючись, зокрема, на те, що останній відбув більш як 1/2 строку покарання, призначеного йому судом, і водночас став на шлях виправлення, а тому наявні підстави для застосування відносно нього положень ст. 82 КК України.
Позиція учасників справи
Сам засуджений про дату, час і місце судового засідання був сповіщений належно, що підтверджується матеріалами справи, але направив до суду заяву, якою просив розглядати справу за його відсутності.
Представник установи виконання покарань про розгляд справи також повідомлявся належно, проте, на слухання справи не прибув, додаткових заяв та/або клопотань не направляв.
На підтвердження своєї позиції і обставин, що викладені у поданні, направив до суду матеріали особової справи засудженого і актуальні дані, що характеризують останнього.
Тому з урахуванням положень абзацу другого частини п'ятої статті 539 КПК України, з огляду на наявність даних про належне сповіщення цих осіб і що їх участь обов'язковою судом не визнавалась, а також на відсутність заперечень з боку прокурора, суд ухвалив розглядати справу за відсутності засудженого та представника установи, що відає виконанням покарання.
Прокурор, у свою чергу, в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечував, так як вважав наявними підстави, визначені ст. 82 КК України.
Правове регулювання питання
Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
За правилами ч.1 ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
За ч.3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин або кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі (п.2 ч.4 ст. 82 КК України).
Установлені судом обставини в рамках цього провадження і їх оцінка у контексті застосованого права
ОСОБА_4 засуджений вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 травня 2024 року за ч.1 ст. 236 КК України до 3 років позбавлення волі.
Строк відбування судом покарання ухвалено рахувати з 18 березня 2024 року.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24 вересня 2024 року цей вирок було залишено без змін.
Кінець строку, таким чином, припадає на 18 березня 2027 року.
Так як ОСОБА_4 учинив умисний тяжкий злочин, то на день розгляду цього подання він відбув не менше половини строку покарання, призначеного судом, і тим самим має пільгу на застосування до нього положень ст. 82 КК України.
При цьому, невідбута частина строку покарання у виді позбавлення волі на день постановлення цієї ухвали становить 1 рік 4 місяці 23 дні.
Тому, установивши наявність умов, визначених п.2 ч.4 ст. 82 КК України, суд переходить до аналізу обставин, які вказують на те, що засуджений став на шлях виправлення.
Засуджений відбуває покарання в ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» з 12 листопада 2024 року.
З 13 лютого 2024 року відбував покарання в ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№40) » Львівської області, де до дисциплінарної відповідальності не притягувався, однак, і заохочень не мав.
З 31 березня 2025 року засуджений знову відбуває покарання в ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)».
З березня 2024 року та з квітня 2025 року по теперішній час залучається до робіт з благоустрою колонії і прилеглої до неї території, поліпшення житлово - побутових умов та до допоміжних робіт із забезпечення колонії продовольством. Допомагає іншим засудженим виконувати ремонтні роботи в гуртожитку.
Згідно характеристики, виданої станом на 09 жовтня 2025 року, роботи виконує в повному обсязі і проявляє трудову ініціативу.
За таке засуджений має два заохочення у виді подяки за сумлінне ставлення до праці.
Одночасно засуджений не має жонного стягнення за порушення режиму утримання і позитивно характеризується серед інших засуджений, у побуті та у відносинах з персоналом установи.
Зокрема, наступним чином: не конфліктний на критику реагує адекватно; дотримується правомірних і ввічливих відносин з персоналом установи, виконує законні вимоги персоналу і ставиться до їх виконання сумлінно; дбайливо ставиться до майна установи, самостійно виконує роботи із самообслуговування, має для цього достатній рівень навичок.
Також засуджений бере активну участь у програмах і заходах установи, у програмі індивідуального виховного впливу.
Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінюються як середні.
А загальний бал щодо ступеня виправлення засудженого становить 82.
Отже, суд робить висновок, що засуджений сумлінно ставиться до праці та паралельно має позитивну характеристику за місцем відбування покарання.
Крім цього, матеріали справи містять у собі інформацію, що на цей час засуджений усвідомив наслідки скоєного ним злочину і свою вину визнає повністю.
Висновки
Тож, за наслідками аналізу доказів, що свідчать про поведінку засудженого і його ставлення до праці, суд вважає, що засуджений став на шлях виправлення.
Це, зокрема, ще не означає повне виправлення, але вказує на прагнення засудженого до такого виправлення, показує позитивні зрушення в його поведінці і ставленні до праці, що разом свідчить про успішний запуск процесу виправлення, що може ефективно продовжуватись і в умовах відбування і менш суворого покарання.
На даному етапі відбування покарання у засудженого з'явилась позитивна тенденція у загальній спрямованості особистості, викликана виробленням мотиваційних стимулів, зокрема, яких як: не мати порушень режиму і стягнень, сумлінно ставитись до праці, приймати участь у програмах виховного впливу.
Отже, на думку суду засуджений стійко демонструє, що став на шлях виправлення, а отже, має право на пом'якшення покарання.
Крім цього, у даному випаду має місце індивідуалізація покарання, через яку вдається швидше досягти цілей кримінальної відповідальності і що тягне за собою покращення умов відбування покарання через зміну правового становища засудженого.
Безумовно, для закріплення досягнутих результатів необхідний подальший виховний вплив на засудженого, проте, вже в умовах більш м'якого виду покарання.
Тому суд знаходить підстави для задоволення цього подання.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 369-372, 537,539 КПК України,суд,
Подання - задовольнити.
Замінити засудженому ОСОБА_4 невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі на більш м'яке покарання - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 4 (чотири) місяці 23 (двадцять три) днів невідбутого строку покарання.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування покарання у виді обмеження волі час перебування засудженого ОСОБА_4 в Державній установі «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» Міністерства юстиції України з 24 жовтня 2025 року до моменту набрання цієї ухвалою законної сили (якщо вона не буде скасована чи змінена) з розрахунку, що одному дню такого перебування відповідають 2 (два) дні обмеження волі.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала суду, яка набрали законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя ОСОБА_5