вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1787/25
Суддя О.В. Конюх, розглянувши заяву представника Сироватки В.М. від 10.10.2025 №1025/25-Л про ухвалення додаткового рішення, та заяву представника Бондаренка П.В. вих.№13/10-1 від 13.10.2025, у справі
за позовом Димерської селищної ради, смт. Димер Київської області,
до відповідачів: 1) ОСОБА_1 , с. Пилява Київської області,
2) ОСОБА_2 , м. Київ,
про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення
245728,48 грн.,
без виклику представників:
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.10.2025 позов Димерської селищної ради до відповідачів Сироватки Володимира Михайловича та ОСОБА_2 у справі №911/1787/25 залишено без розгляду.
13.10.2025 до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла заява представника відповідача-1 Сироватки В.М. від 10.10.2025 №1025/25-Л про ухвалення додаткового рішення, в якій відповідач-1 просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №911/1787/25 та стягнути з позивача 15 000,00 грн. витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги.
До вказаної заяви додано копії
ордеру серії СВ №1117271 від 29.06.2025;
свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000971 від 14.08.2020;
акта від 10.10.2025 щодо наданих послуг згідно Договору про надання правничої допомоги від 26.06.2025;
договору №305 від 26.06.2025 про надання правничої допомоги;
платіжної інструкції №@PL727917 від 30.06.2025 на суму 15 000,00 грн.
14.10.2025 до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" надійшла заява представника відповідача-2 ОСОБА_2 від 13.10.2025 вих. №13/10-1, в якій відповідач-2 просить ухвалити додаткове рішення у справі №911/1787/25 та стягнути з позивача 15 000,00 грн. витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги.
До вказаної заяви додано копії
ордеру серії АІ №1952760 від 21.07.2025;
свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №9834/10 від 18.02.2021;
акта від 08.10.2025 щодо наданих послуг згідно Договору про надання правничої допомоги;
договору №270 від 27.06.2025 про надання правничої допомоги;
виписки про рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця Романюка І.М. від 13.10.2025 (щодо фактичної сплати Бондаренком П.В. вартості послуг в сумі 15 000,00 грн.).
За змістом частин 5 та 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами 3-5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 8 статті 129 цього Кодексу.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У даній справі суд ухвалою від 06.10.2025 залишив позов Димерської селищної ради без розгляду на стадії підготовчого провадження, тобто судові дебати у справі №911/1787/25 не проводились.
Відтак, в даному випадку, відповідачі мають право подати докази понесених судових витрат протягом 5 днів з дня оголошення ухвали про залишення позову без розгляду. Вказана позиція узгоджується із висновками КГС ВС викладеними у постанові від 26.05.2023 у справі №910/13813/21.
Суд встановив, що заяви сторін подані у встановлений законом строк, належним чином направлені іншим учасникам справи та відповідають вимогам ГПК України, у зв'язку з чим ухвалою від 14.10.2025 прийняв вказані заяви до розгляду в порядку письмового провадження без проведення судового засідання.
Цією ж ухвалою суд встановив позивачу строк для подання пояснень, заперечень щодо заяв відповідачів до 20.10.2025.
Станом на 23.10.2025 пояснення та/або заперечення щодо заяв відповідачів від позивача не надходило.
Приписами статті 244 ГПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подані матеріали на підтвердження понесення відповідачами судових витрат на правову допомогу, суд дійшов таких висновків.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Частина 5 ст.130 ГПК України передбачає, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат (статті 129 - 130 ГПК України) дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 130 ГПК, оскільки вказана норма є спеціальною (постанови Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 20.06.2023 у справі №925/1372/21).
Верховний Суд зазначав, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування ч.5 ст.130 ГПК, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 23.07.2021 у справі №910/13025/19, від 02.09.2021 у справі №922/2568/20, від 23.12.2021 у справі №910/16777/20.
Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".
Водночас, підлягає врахуванню й правова позиція Верховного Суду, відповідно до якої під необґрунтованими діями позивача можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17).
З огляду на те, що позивач, якого належним чином було повідомлено про дату, час і місце судових засідань, у підготовчі засідання у справі №911/1787/25 не з'явився, вимоги ухвали від 03.06.2025 не виконав, що стало підставою для залишення позовної заяви без розгляду, суд погоджується з тим, що такі дії необґрунтованими, у зв'язку з чим у відповідачів виникло право заявити вимоги про компенсацію здійснених ними витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 18.01.2024 у справі №9901/459/21 зазначила, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку, викладеному у вищевказаній постанові.
Надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, пропорційності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішення питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.
І. 26.06.2025 між Адвокатським об'єднанням «ЛМК» та громадянином ОСОБА_1 (клієнт) був укладений договір №305 про надання правничої допомоги. За умовами договору:
- адвокатське об'єднання на умовах і в порядку, що визначені цим договором та дорученням, зобов'язується надати визначену в дорученні правову допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити надану правничу допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання визначених в дорученні завдань клієнта (п.1.1);
- розмір гонорару за надання адвокатським об'єднанням правничої допомоги сторони узгоджують в дорученні (п.5.1);
- гонорар сплачується у погодженому сторонами розмірі у формі повної попередньої оплати на підставі виставленого виконавцем рахунку (п.5.3);
- обсяг, вартість та якість наданої правничої допомоги, в тому числі підготовленої до виконання, визначається за фактом її надання та підтверджується, зокрема погодженням/підписанням звітного документу клієнтом (акту приймання-передачі наданих послуг) (п.6.1).
30.06.2025 ОСОБА_1 за платіжною інструкцією @2PL727917 від 30.06.2025 перерахував на рахунок АО «ЛМК» 15 000,00 грн. із призначенням платежу «Сплата за дог 305 про надання правничої допомоги від 26.06.2025, ОСОБА_1 ».
10.10.2025 сторони погодили та підписали Акт щодо наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги №305 від 26.06.2025, відповідно до якого сторони підтвердили, що загальна вартість наданих послуг на виконання договору №305 від 26.06.2025 становить 15 000,00 грн.
На виконання умов договору №305 від 26.06.2025 надано такі послуги:
1. Консультація з приводу захисту прав та інтересів Клієнта у судовій справі №911/1787/25 - 1 год загальною вартістю 2000,00 грн.
2. Вивчення матеріалів судової справи №911/1787/25 - 1,5 год загальною вартістю 3000,00 грн.
3. Підготовка відзиву на позовну заяву у справі №911/1787/25 - 2 год. загальною вартістю 4000,00 грн.
4. Представництво інтересів клієнта в Господарського суду Київської області - 3 год загальною вартістю 6000,00 грн.
Здійснивши аналіз заявленого відповідачем-1 розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, та враховуючи, що позов у справі №911/1787/25 був залишений судом без розгляду у підготовчому провадженні, суд встановив, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг та не відповідають критерію розумності їх розміру.
Суд вважає суму судових витрат відповідача-1 на правову допомогу 13000,00 грн. розумно необхідною, співмірною та обґрунтованою, тому саме така сума належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст. 129 ГПК України.
ІІ. 27.06.2025 між адвокатом Романюком Іваном Миколайовичем та ОСОБА_2 (клієнт) був укладений договір №270 про надання правничої допомоги. За умовами договору:
- адвокат на умовах і в порядку, що визначені цим договором та дорученням, зобов'язується надати визначену в дорученні правову допомогу, а клієнт зобов'язується оплатити надану правничу допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання визначених в дорученні завдань клієнта (п.1.1);
- сторони узгодили представництво інтересів клієнта у судовій справі №911/1787/25 (п.1.2);
- адвокат надає правничу (правову) допомогу клієнту на умовах погодинної тарифікації, яка відображається у звітному документі. Сторони узгодили вартість однієї години правової допомоги у розмірі 2500,00 грн., а загальна вартість послуг з представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції становить 15000,00 грн. (п.5.1);
- обсяг, вартість та якість наданої правничої допомоги, в тому числі підготовленої до виконання, визначається за фактом її надання та підтверджується, зокрема погодженням/підписанням звітного документу клієнтом (п.6.1).
08.10.2025 сторони погодили акт щодо наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги №270 від 27.06.2025, за яким, сторони підтверджують, що загальна вартість наданих послуг на виконання договору №270 від 27.06.2025 становить 15 000,00 грн.
На виконання умов договору адвокат надав такі послуги:
1. Консультування з приводу захисту прав та інтересів клієнта у судовій справі №911/1787/25 - 1,5 год загальною вартістю 3000,00 грн.
2. Вивчення матеріалів судової справи №911/1787/25, підготовка правової позиції - 3 год загальною вартістю 6000,00 грн.
3. Представництво інтересів клієнта в Господарському суді Київської області - 3 год загальною вартістю 6000,00 грн.
На підтвердження факту оплати наданих адвокатом послуг надано довідку АТ «Універсал Банк» по руху коштів по рахунку фізичної особи-підприємця (Романюк І.М.) від 13.10.2025, з якої вбачається, що 01.07.2025 Бондаренко П.В. сплатив 15 000,00 грн. за надання правової допомоги за договором №270 від 27.06.2025.
Здійснивши аналіз заявленого відповідачем-2 розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, та враховуючи, що
позов у справі №911/1787/25 був залишений судом без розгляду у підготовчому провадженні;
адвокат Романюк І.М був присутній лише у судовому засіданні 19.08.2025, яке тривало 5 хвилин;
відповідач-2 та його представник не подали жодної заяви по суті справи;
матеріали справи не містять попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач-2 поніс і які очікував понести в зв'язку із розглядом справи;
суд встановив, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, втраченим ним часом на надання таких послуг та не відповідають критерію розумності їх розміру.
Суд вважає суму судових витрат відповідача-1 на правову допомогу 2000,00 грн. розумно необхідною, співмірною та обґрунтованою, тому саме така сума належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст. 129 ГПК України.
Щодо відсутності у відповідача-2 попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, то суд звертає увагу на висновки, викладені у постановах Верховного суду 31.07.2024 у справі №916/2929/22, від 29.08.2023 року у справі №911/174/22, відповідно до яких відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Оскільки позивач не подав жодних пояснень/заперечень щодо заяви відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення, а відтак не довів обставин того, що неподання відповідачем-2 попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, порушило принцип змагальності та завадило позивачу належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності, суд не вбачає підстав скористатись наданим ч.2 ст. 124 правом відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Враховуючи викладене, суд включає до судових витрат по справі витрати на професійну правову допомогу відповідача 1 в сумі 13 000,00 грн.; відповідача 2 в сумі 2000,00 грн., та покладає на позивача відшкодування відповідачам вказаних витрат.
Керуючись статтями 126, 129, 130, 232-236, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву ОСОБА_1 від 10.10.2025 (вх. №9059 від 13.10.2025) про ухвалення додатково рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Димерської селищної ради (07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Соборна, буд. 19, ідентифікаційний код 04359488) на користь ОСОБА_1 , д.н. 21.02.1957 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 13 000,00 грн. (тринадцять тисяч гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
3. Заяву ОСОБА_2 від 13.10.2025 (вх. №9115 від 14.10.2025) про ухвалення додатково рішення задовольнити частково.
4. Стягнути з Димерської селищної ради (07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Соборна, буд. 19, ідентифікаційний код 04359488) на користь ОСОБА_2 , д.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 2000,00 грн. (дві тисячі гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Накази видати після набрання додатковою ухвалою законної сили.
Додаткова ухвала набирає законної сили в порядку частини 2 ст. 235 ГПК України з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом строків, встановлених статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової ухвали підписано 24.10.2025.
Суддя О.В. Конюх