вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/539/25
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання А.Юлдашевої, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Київська обл., с. Гора
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс», Київська область, Бориспільський р-н., м. Бориспіль-7
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича, м. Київ
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів
за участю представників:
від позивача - Приходько Я.М.
від відповідача - Гаврин Д.В.
від третьої особи - не з'явився
До Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» б/н від 07.02.2025 року (вх. №4786 від 10.02.2025) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (далі - відповідач) про визнання виконавчого напису №61, вчиненого 28.01.2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем Вадимом Вікторовичем в інтересах ТОВ «Аеро Ресторантс» про стягнення з ДП МА «Бориспіль» грошових коштів в сумі 37254,42 грн. таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 17.02.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/539/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича документи, на підставі яких ним 28.01.2025 року було вчинено нотаріальний напис №61; залучено приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 05.03.2025 року (вх. №3019/25 від 06.03.2025), в якому відповідач просить суд розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та відмовити в задоволені позову.
Ухвалою суду від 10.03.2025 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» про розгляд справи №911/539/25 у судовому засіданні з повідомленням сторін задоволено та призначено судове засідання у справі №911/539/25 на 08.04.2025 року.
До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив б/н від 11.03.2025 року (вх. №3321/25 від 12.03.2025).
До суду від третьої особи надійшли пояснення №30/01-16 від 05.03.2025 року (вх. №1924/25 від 13.03.2025).
Також від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 14.03.2025 року (вх. №3437/25 від 14.03.2025) про зміну предмета позову.
Судове засідання, призначене на 08.04.2025 року, не відбулося.
Ухвалою суду від 05.05.2025 року призначено судове засідання у справі №911/539/25 на 03.06.2025 року.
До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення б/н від 02.06.2025 року (вх. №7583/25 від 03.06.2025) на відповідь на відзив.
Представники позивача та третьої особи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду даної справи, у судове засідання 03.06.2025 року не з'явилися.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.06.2025 року проти зміни предмета позову заперечив.
Ухвалою суду від 03.06.2025 року суд постановив прийняти заяву Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» від 14.03.2025 про зміну предмету позову до розгляду, розглядати справу №911/529/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 01.07.2025 року.
До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшли пояснення №35-22/1-269 від 30.06.2025 року (вх. №9142/25 від 01.07.2025) до заперечень ТОВ «Аеро Ресторантс» на відповідь на відзив у справі №911/539/25.
Ухвалою суду від 01.07.2025 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/539/25 та відкладено підготовче засідання на 09.09.2025 року.
До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшли пояснення №35-22/1-359 від 05.09.2025 року (вх. №12258/25 від 05.09.2025) щодо наданих третьої особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, пояснень та документів по справі №911/539/25.
Також, від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 05.09.2025 року (вх. №12290/25 від 08.09.2025) про долучення до матеріалів справи судової практики.
До суду від відповідача через електронну пошту надійшло клопотання б/н від 09.09.2025 року (вх. №5662/25 від 09.09.2025) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 09.09.2025 року закрито підготовче провадження у справі №911/539/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.10.2025.
Третя особа, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, у судове засідання 14.10.2025 року не з'явилась.
Представник позивача у судовому засіданні 14.10.2025 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні 14.10.2025 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та просив у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 14.10.2025 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого відповідно до наказу Фонду державного майна України № 786 від 05.08.2019 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтер Аеро Україна» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс») (за договором - далі орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1603 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення № № 1.3.70, 1.3.71, 1.3.73, 1.3.74, 1.3.75, 1.3.76, 1.3.79, 1.3.80, 1.3.81, 1.3.82, 1.3.84, 1.3.85, 1.3.86, 1.3.87, 1.3.88, 1.3.89, 1.3.90, 1.3.,91, 1.3.92 на першому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 423,3 кв. м. (далі - Майно), розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський район, Бориспіль-7 на 1-му поверсі термінального комплексу «D» (інв. №47578), загальною площею 107 850,5 кв. м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208, реєстраційний номер в єдиному реєстрі об'єктів державної власності - 20572069.1435.НЛТНПД1884), що перебуває на балансі ДП МА «Бориспіль» (далі - Балансоутримувач).
Відповідно до п. 3.1. Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786, і становить за базовий місяць розрахунку - квітень 2014 - суму в розмірі 74508,84 грн., згідно розрахунку орендної плати, який додається.
Відповідно до п. 3.6. Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Згідно п. 5.2. Договору, орендар зобов'язується протягом місяця після підписання договору оренди внести завдаток, передбачений Договором. Завдаток стягується до державного бюджету і Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 Договору. Після закінчення основного строку Договору здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державному бюджету і Балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку. Якщо в разі дострокового припинення Договору за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені Договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати (див. пункт 3.9 Договору), що підлягає поверненню.
Відповідно п. 3.10. Договору, зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць оренди.
Згідно п. 10.1. Договору, договір оренди укладено строком (терміном) на 10 (десять) років, що діє з 30.07.2014 року до 29.07.2024 року включно.
На виконання умов п. 3.10 і п.5.2 Договору, ТОВ «Аеро Ресторантс» на користь ДП МА «Бориспіль» 27.08.2014 відповідно до платіжного доручення №00179 було сплачено 37254,42 грн. завдатку в рахунок орендної плати за останній місяць оренди за Договором оренди із розрахунку 30% від орендної плати (74508,84 грн.) плюс сума ПДВ за ставкою 20% від орендної плати (14901,77 грн.).
Позивачем листом №25-22-302 від 28.06.2024 повідомлено відповідача про непродовження Договору у зв'язку із необхідністю використання орендованого за договором оренди майна для власних потреб позивача.
21.08.2024 відповідачем листом №21-08-24-03 повідомлено позивачу реквізити банківського рахунку для повернення завдатку, сплаченого ним згідно з договором оренди.
Станом на 30.09.2024 сторонами складено та підписано спільний акт звіряння розрахунків, яким зафіксовано заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 37254,42 грн.
14.01.2025 на адресу позивача від відповідача надійшла вимога №09-01-25/1 від 09.01.2025 про сплату 37254,42 грн. коштів (далі - Вимога).
28.01.2025 року позивачем, у відповідь на Вимогу, на поштову адресу (з подальшим направленням на офіційну електронну адресу) відповідачу направлено Заяву про припинення зобов'язання зарахуванням №35-22-10 від 27.01.2025 на суму 37254,42 грн., з огляду на наявність у ТОВ «Аеро Ресторантс» невиконаного грошового зобов'язання в сумі 419000,00 грн. штрафу за Договором №02.5-14/1-30 від 20.04.2015 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг Орендарю, що підтверджується рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі №911/858/22, залишеним у цій частині без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 у справі №911/858/22 і постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 911/858/22.
Вказана заява була направлена позивачем на поштову адресу відповідача 28.01.2025, а 31.01.2025 направлена на електронну адресу відповідача.
28.01.2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. в інтересах ТОВ «Аеро Ресторантс» вчинено виконавчий напис №61 про стягнення з ДП МА «Бориспіль» грошових коштів в сумі 37254,42 грн.
30.01.2025 державним виконавцем Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП № 77038209 та 31.01.2025 з рахунку позивача було здійснено списання грошових коштів в загальній сумі 41348,86 грн., яка складалася з 37254,42 грн. заборгованості за виконавчим документом, 3725,44 грн. - виконавчого збору та 369,00 грн. мінімальних витрат виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05.02.2025 виконавче провадження ВП №77038209 з примусового виконання виконавчого напису нотаріусу закінчено.
Заявою №35-22-24 від 06.02.2025 позивачем повідомлено про відмову від заяви №35-22-10 від 27.01.2025 про припинення зобов'язання зарахуванням, оскільки, вказана заява про припинення зобов?язання зарахуванням від 27.01.2025 №35-22-10 не була врахована ТОВ «Аеро Ресторантс», про що свідчить вчинення виконавчого напису нотаріуса №61 від 28.01.2025, пред?явлення вказаного виконавчого напису до виконання Бориспільському відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та стягнення з ДП МА «Бориспіль» в межах виконавчого провадження ВП №77038209 коштів у розмірі 37254,42 грн. з сумою виконавчого збору та витратами виконавця.
Заперечуючи наявність достатніх законних підстав для вчинення виконавчого напису нотаріуса та для його подальшого виконання позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 37254,42 грн.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
У виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса (ст.89 Закону «Про нотаріат»).
Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (ст. 90 Закону України «Про нотаріат»).
Згідно ч. 1 ст. 91 Закону «Про нотаріат», виконавчий напис може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту його вчинення.
Виконавчий напис нотаріуса набирає чинності з дати його реєстрації в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, про що зазначається у тексті самого виконавчого напису (п.4 гл.11 розд. І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі Порядок)).
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України (пп. 1.1, 1.2 п. 1 гл.16 розд. ІІ Порядку).
Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (пп. 3.1 п. 3 гл. 16 розд. ІІ Порядку).
Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість (пп. 5.1 п. 5 гл.16 розд. ІІ Порядку).
Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством для виконання судових рішень та Законом України «Про виконавче провадження» (п. 8 гл. 16 розд. ІІ Порядку).
Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (надалі Перелік документів) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17, зазначила, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позивач в позові зазначив, що він не є стороною Договору оренди, він не містять підписаних позивачем умов, які б встановлювали для нього фінансові зобов'язання щодо відповідача, а тому, нотаріус мав відмовити у вчиненні виконавчого напису.
Дійсно, Договір оренди укладений між відповідачем, як орендарем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, як орендодавцем. Однак, вказаний Договір, серед іншого, укладений і в інтересах позивача, як балансоутримувача майна державної власності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 636 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Договором оренди передбачено, що він встановлює певні права та обов'язки для позивача, як балансоутримувача, зокрема щодо права на отримання частини орендної плати за користування орендованим майном.
При цьому, Закон України «Про оренду державного та комунального майна», як в редакції чинній станом на момент укладення договору, так і в редакції чинній станом на момент розгляду даної справи, відносили балансоутримувача (позивача) до безпосереднього учасника орендних правовідносин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що той факт, що позивач не є безпосередньою стороною договору оренди, не спростовує того, що цей договір укладений і в інтересах позивача, який є учасником орендних правовідносин, отримувачем частини орендної плати та особою, на яку договором покладено обов'язок після закінчення строку договору повернути відповідачу частину платежу, внесеного ним в момент укладання договору оренди у якості завдатку.
З огляду на зазначене, договір оренди міг бути достатньою правовою підставою для вчинення нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису щодо обов'язку позивача сплатити на користь відповідача заборгованість, що утворилася у позивача за вказаним договором.
Позивач у позові також посилається на те, що жодних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача перед відповідачем та встановлюють прострочення виконання зобов'язання за договором оренди не могло бути надано нотаріусу.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
При цьому, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 по справі №916/3006/17 зазначено, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.».
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору відповідачем на користь позивача 27.08.2014 згідно платіжного доручення №00179 сплачено 37254,42 грн. завдатку в рахунок орендної плати за останній місяць оренди за Договором оренди, що становить 30% від розміру орендної плати, визначеної умовами Договору.
Згідно п. 10.1. Договору, він діє на строк до 29.07.2024 та позивач, як балансоутримувач, листом №25-22-302 від 28.06.2024 повідомив відповідача про небажання продовжувати дію Договору у зв'язку із необхідністю використання орендованого майна для власних потреб.
З огляду на викладене, Договір припинився 29.07.2024 у зв'язку із закінчення строку на який він укладався.
Припинення Договору, на забезпечення виконання зобов'язань за яким відповідачем було внесено завдаток, свідчить про виникнення у отримувача такого завдатку, за відсутності неврегульованих претензій, обов'язку повернути вказану суму завдатку відповідачу.
Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем і відповідачем підписано спільний акт звіряння розрахунків станом на 30.09.2024, згідно якого заборгованість позивача перед відповідачем складає 37254,42 грн.
Посилання позивача на те, що акт звіряння не є первинним бухгалтерським документом не приймаються судом до уваги, оскільки, безспірність претензій відповідача ґрунтується на тексті самого Договору та факті утримання грошових коштів у якості завдатку, який після припинення Договору оренди мав бути повернутий на користь відповідача.
Посилання позивача на той факт, що акт звіряння складений станом на 30.09.2024, в той час як виконавчий напис вчинено 28.01.2025 не ставить під сумнів правомірність вчиненого виконавчого напису, оскільки, позивачем окрім загального посилання на різницю у датах складання акту звіряння та виконавчого напису не наведено аргументів та доказів, які б свідчили б про те, що в період після складання акту звіряння заборгованість перед відповідачем станом на дату вчинення виконавчого напису була погашена чи була спірною.
Враховуючи викладене, позивачем не доведено порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису в частині дотримання вимог про його вчинення, зокрема, щодо безспірності існуючої у позивача заборгованості перед відповідачем.
Щодо аргументів позивача стосовно того, що він не отримував ані від відповідача, ані від нотаріуса, повідомлення про початок процедури стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса, що позбавило його можливості подати обґрунтовані заперечення щодо вчинення виконавчого напису або оспорити вимоги відповідача, суд зазначає, що позивачем не зазначено, а судом не встановлено, що будь-яким нормативно-правовим актом передбачено обов'язок кредитора або нотаріуса повідомити боржника про початок реалізації процедури вчинення виконавчого напису.
Відповідно до Порядку, лише у разі вчинення виконавчого напису на іпотечному договорі, такий напис вчиняється після спливу 30 днів з моменту направлення іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. В усіх інших випадках направлення жодних попередніх повідомлень про початок процедури вчинення виконавчого напису Порядок не передбачає, а тому, твердження позивача в цій частині є обґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що обов'язок позивача повернути суму завдатку після припинення Договору оренди виникає із суті правовідносин.
21.08.2024 відповідач листом №21-08-24-03 повідомив позивачу реквізити банківського рахунку для повернення завдатку, станом на 30.09.2024 сторонами було складено та підписано акт звіряння розрахунків, згідно якого заборгованість позивача перед відповідачем складає 37254,42 грн. та 14.01.2025 на адресу позивача від відповідача надійшла вимога від 09.01.2025 №09-01-25/1 про сплату 37254,42 грн., яка протягом розумного строку не була задоволена.
За таких обставин, позивач не може посилатися як на відсутність ознак безспірності вимог відповідача так і недостатність часу для реагування на підставні правомірні вимоги відповідача повернути йому суму завдатку у вказаному розмірі у зв'язку із припиненням з 29.07.2024 дії Договору.
А з огляду на відсутність нормативно визначеного обов'язку для відповідача або нотаріуса додатково повідомляти позивача, як боржника про намір вчинити щодо нього виконавчий напис, позивач безпідставно посилається на порушення прав та охоронюваних законом інтересів для подання обґрунтованих заперечень або оспорювання вимог відповідача.
Щодо відсутності заборгованості позивача на момент вчинення виконавчого напису внаслідок припинення зобов'язання у спосіб зарахування зустрічних вимог, суд зазначає наступне.
Так, позивач стверджує про відсутність для нього зобов'язувальних умов фінансового характеру за Договором, оскільки, він не є його стороною, недоведеність безспірності заборгованості та зазначає про припинення зобов'язання з повернення завдатку у спосіб зарахування, чим фактично визнає існування заборгованості у сумі 37254,42 грн. та її безспірність.
Як встановлено судом вище, 14.01.2025 позивач отримав від відповідача вимогу від 09.01.2025 №09-01-25/1 про сплату 37254,42 грн., що є сумою утримуваного позивачем завдатку за вже припиненим Договором.
28.01.2025 у відповідь на вказану вимогу позивачем складено заяву №35-22-10 від 27.01.2025 про припинення зобов'язання зарахуванням на суму 37254,42 грн. з огляду на наявність у відповідача непогашеного боргу у розмірі 419000 грн. за рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі №911/858/22, яка направлена позивачем на поштову адресу відповідача 28.01.2025 (отримана відповідачем 06.02.2025) та 31.01.2025 направлена відповідачу на його електронну пошту.
Проте, виконавчий напис вчинено 28.01.2025, а 30.01.2025 за таким виконавчим написом відкрито виконавче провадження ВП №77038209 та 31.01.2025 проведене списання грошових коштів в загальній сумі 41348,86 грн. з рахунку позивача.
Позивач стверджує, що зарахування зустрічних вимог відбулось 27.01.2025 - з моменту підписання ним відповідної заяви та з цього моменту його зобов'язання перед відповідачем припинилося, а тому, 28.01.2025 вже були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису.
Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином в силу ст. 202 ЦК України, за змістом якої: правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами; до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Сама лише наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування і, відповідно, не припиняє зобов'язання. Необхідним і достатнім є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін. Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім.
Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов'язань повністю або частково.
За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням; моментом припинення зобов'язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку (висновок викладений в постановах Верховного Суду від: 03.09.2024 у справі №904/6691/20; від 10.11.2022 у справі №914/346/20; від 25.01.2022 у справі №914/346/20.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав підписану заяву позивача про зарахування 06.02.2025, та саме у цей день можна вважати вчиненим односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки, відповідна заява адресується іншій особі і такою заявою особа повідомляє про своє волевиявлення на припинення зустрічних зобов'язань. При цьому, у відповідний момент припиняються зобов'язання обох сторін.
Однак, станом на 06.02.2025 виконавчий напис нотаріуса вже було виконано, а грошові кошти по ньому списано з рахунку позивача, отже, станом на вказану дату для зарахування зустрічних вимог правових підстав вже не існувало та таке зарахування фактично не відбулося.
Той факт, що заява позивача про зарахування від 27.01.2025 була направлена засобами електронного зв'язку на електронну пошту відповідача на оцінку спірних правовідносин не впливає, оскільки, таке відправлення відбулося 31.01.2025, в день коли виконавчий напис вже було виконано.
Позивачем не доведено дотримання під час направлення скан-копії заяви про зарахування на електронну пошту відповідача вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», а тому, направлені у такий спосіб документи не мали юридичних наслідків, що обумовлені їх змістом.
Судом враховано, що позивач був обізнаний про існування у нього обов'язку повернути суму завдатку, сплачену за Договором оренди, який було припинено з ініціативи самого позивача 29.07.2024. Однак, отримавши 14.01.2025 вимогу про сплату боргу та будучи обізнаним про обов'язок повернути грошові кошти, позивач не виконав свого зобов'язання, суму задатку на користь відповідача не повернув, що, на думку суду, свідчить про недобросовісність дій останнього, а також те, що позовні вимоги не направлені на захист порушеного права, оскільки, фактично права позивача не порушено.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, позивач 06.02.2025 відмовився від своєї заяви про зарахування зустрічних вимог та 06.02.2025, в межах виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення у справі №911/858/22, отримав повне погашення своїх вимог, тобто, у позивача відсутнє право або охоронюваний законом інтерес, які потребували б судового захисту, а у сукупності із наведеними вище висновками суду про відсутність порушень під час вчинення виконавчого напису, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Оскільки, позовна вимога про стягнення з відповідача 37254,42 грн є похідною вимогою від вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, така позовна вимога також не підлягає задоволенню.
Усі інші твердження та заперечення сторін уважно досліджені судом, однак, вони не спростовують вищевикладених висновків суду.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складення повного рішення 24.10.2025 року.
Суддя Д.Г. Заєць