79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" жовтня 2025 р. Справа №914/1920/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
без виклику учасників процесу
розглянувши апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 03.07.2025 (вх. № 01-05/2064/25 від 03.07.2025 )
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.06.2025 (суддя Березяк Н.Є.)
у справі № 914/1920/25
за заявою: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
до боржника: Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка, м. Львів
про видачу судового наказу: про стягнення заборгованості у розмірі 498,51грн.
Короткий зміст вимог заявника та ухвали суду першої інстанції.
20.06.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області подано заяву Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка заборгованості у розмірі 498,51 грн.
Заява про видачу судового наказу мотивована неналежним виконанням Львівською національною музичною академією імені М.В. Лисенка своїх зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна №Г-11334-18 від 26.07.2018 щодо сплати орендної плати за період липень 2019 року - липень 2022 року в сумі 498,51 грн ( відповідно до довідки про заборгованість з орендної плати №4-2302-27096 від 20.05.2025).
Господарський суд Львівської області в ухвалі від 24.06.2025 у справі №914/1920/25 відмовив Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка заборгованості у розмірі 498,51 грн.
Ухвала суду мотивована тим, що з моменту виникнення у заявника права вимоги до боржника за Договором пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, що є підставою для відмови у видачі судового наказу відповідно до п.5 ч.1 ст.152 ГПК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційні скарги.
Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подало апеляційну скаргу від 03.07.2025, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.06.2025 у справі №914/1920/25 та постановити нову ухвалу, якою заяву про видачу судового наказу задовольнити.
Вимоги апелянта обгрунтовані неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що вимоги до Львівської національної музичної
академії імені М.В. Лисенка про стягнення заборгованості заявлені Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради в межах строку позовної давності, оскільки перебіг такого строку фактично зупинений починаючи з 12.03.2020 на підставі п.п.12,19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Львівська національна музична академія імені М.В. Лисенка відзиву на апеляційну скаргу не подала.
Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025 справу №914/1920/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.06.2025 у справі №914/1920/25, вирішено розглядати таку без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Згідно зі ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Статею 152 ГПК України передбачені підстави для відмови у видачі судового наказу.
Так, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу ( ч.2 ст. 152 ГПК України).
Як зазначалось вище, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 20.06.2025 подало на розгляд Господарського суду Львівської області заяву про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Львівської національної музичної академії імені М.В. Лисенка 498,51 грн заборгованості зі сплати орендної плати за Договором оренди нерухомого майна №Г-11334-18 від 26.07.2018 за період липень 2019 року - липень 2022 року.
Господарський суд Львівської області ухвалою від 24.06.2025 у даній справі відмовив у видачі судового наказу за вказаною вимогою на підставі п.5 ч.1 ст.152 ГПК України , зазначивши, що з моменту виникнення у заявника права вимоги до боржника за Договором пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.
Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Встановлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.
Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався та був відмінений з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.
Поряд із цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.
Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ “Про внесення змін до ЦК України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився та не був поновлений на момент звернення Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради з заявою про видачу судового наказу у даній справі.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з моменту виникнення у заявника права вимоги до боржника за договором пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, що слугувало підставою для відмови судом першої інстанції у видачі судового наказу за вимогою Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.
Відтак, апеляційна скарга Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Львівської області від 24.06.2025 у даній справі - скасуванню.
Зважаючи на те, що за змістом Розділу ІІ ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції, який за результатами розгляду такої заяви видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу, справу слід направити до суду першої інстанції для вирішення питання про видачу судового наказу.
Оскільки ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для розгляду заяви до суду першої інстанції, розподіл судового збору має бути здійснено господарським судом першої інстанції за результатами розгляду ним заяви про видачу судового наказу згідно з загальними правилами статті 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 236, 269, 271, 275, 280, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 03.07.2025 (вх. № 01-05/2064/25 від 03.07.2025 ) задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.06.2025 у справі №914/1920/25 скасувати.
3. Справу №914/1920/25 направити до Господарського суду Львівської області ля вирішення питання про видачу судового наказу.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.