Номер провадження 22-ц/821/1475/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №702/495/24 Категорія: 351000000 Нейло І. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Гончар Н. І.
14 жовтня 2025 рокум. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.
секретар Любченко Т.М.
учасники справи:
позивач - заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях;
представник Черкаської обласної прокуратури - прокурор Антощук Світлана Вікторівна;
відповідач - ОСОБА_1 ;
представник ОСОБА_1 - адвокат Загородній Сергій Сергійович;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ТОВ «Укрнафтатрейд-Інвест»;
особа, яка подає апеляційну скаргу - Черкаська обласна прокуратура;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 травня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафтатрейд-Інвест» про витребування майна,
16.05.2024 року заступник керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі Регіонального відділення фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (надалі РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 в якому просив витребувати від ОСОБА_1 на користь держави в особі РВ ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях заглиблене приміщення, Ж, що знаходиться за адресою: вул. Центральна, 7, с. Сатанівка, Уманського р-ну Черкаської області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що виконавчим комітетом Сатанівської сільської ради прийнято рішення від 22.08.2007 року № 21 «Про надання дозволу на оформлення права власності на комплекс будівель та споруд Монастирищенської нафтобази в АДРЕСА_1 ». На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Сатанівської сільської ради, державі в особі Верховної Ради України видано свідоцтво від 22.08.2007 року серії ЯЯЯ № 609889 про право власності на комплекс нежитлових будівель і споруд Монастирищенської нафтобази по АДРЕСА_2 .
Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 25.05.2007 року № 825 із змінами від 18.06.2007 року № 965, до Переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації включено цілісний майновий комплекс - державне майно, яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми «Черкасинафтопродукт» та орендується ТОВ «Дніпроінвест-Ч», шляхом викупу.
На виконання вказаного наказу Фонду державного майна України, згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області (далі - РВ ФДМУ) від 22.06.2007 року № 68-МП, прийнято рішення про приватизацію об'єкта групи А державної власності - цілісний майновий комплекс - державне майно, яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми «Черкасинафтопродукт» та орендується ТОВ «Дніпроінвест - Ч» шляхом викупу.
17.10.2007 року між РВ ФДМУ та ТОВ «Дніпроінвест-Ч» укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - державного майна, яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми «Черкасинафтопродукт» та орендується ТОВ «Дніпроінвест-Ч».
Відповідно до п.п. 1.1. Договору нерухоме майно, яке входить до складу об'єкта приватизації є державною власністю на підставі свідоцтв на право власності на нерухоме майно, а саме (серед іншого): АДРЕСА_1 - свідоцтво серія ЯЯЯ № 609889.
Відповідно до додатку 1 Договору комплекс Монастирищенської нафтобази складається з: товарного складу, А, 250,8 м2, майстерні, Б, 47,6 м2, операторної маслогрупи, В, 25,6 м2, розливочної, Г, 31,4 м2, ганку, ІІ, операторної, Д, 23,4 м2, адміністративної будівлі, Е, 327,5 м2, ганку, І, огорожі 1, 2.
Вказує, що відповідно до додатку 2 до Договору, об'єкт цивільної оборони за адресою: АДРЕСА_1 - протирадіаційне укриття - заглиблене приміщення (літ. Ж) не підлягало приватизації, не продано та передано на утримання покупцю - ТОВ «Дніпроінвест-Ч», як окреме державне майно.
Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Інвест Черкаси» від 12.01.2010 року № 2 до статутного капіталу учасником товариства ТОВ «Дніпроінвест-Ч» внесено цілісний майновий комплекс, який складається, серед іншого з Монастирищенської нафтобази в с. Сатанівка по вул. Леніна, 7, крім протирадіаційного укриття - заглибленого приміщення «Ж».
У подальшому, виконавчим комітетом Сатанівської сільської ради прийнято рішення від 25.02.2010 року № 9 «Про надання дозволу ТОВ «Інвест-Черкаси» на оформлення свідоцтва про право власності на комплекс будівель Монастирищенської нафтобази в АДРЕСА_1 », яким вирішено надати дозвіл ТОВ «Інвест Черкаси» на оформлення свідоцтва про право власності на комплекс будівель Монастирищенської нафтобази в АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення, виконавчим комітетом Сатанівської сільської ради видано ТОВ «Інвест Черкаси» свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.03.2010 року серія НОМЕР_1 .
На підставі зазначеного свідоцтва, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. 31.03.2016 року зареєстровано право приватної власності на заглиблене приміщення, Ж за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Інвест Черкаси».
Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Інвест Черкаси» від 27.04.2016 року № 24/04-1 комплекс Монастирищенської нафтобази, у тому числі заглиблене приміщення, «Ж» за адресою: АДРЕСА_1 внесено до статутного капіталу ТОВ «УКР-ПРОМ-ТРЕЙД».
Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. 25.05.2016 року на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «УКР-ПРОМ-ТРЕЙД» від 23.05.2016 року зареєстровано право приватної власності на заглиблене приміщення, «Ж» за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «УКРПРОМ-ТРЕЙД».
У подальшому, право власності на спірне нерухоме майно набували: ПАТ «КБ ПриватБанк» 04.06.2016 року, ОСОБА_2 20.01.2022 року, «Укрнафатрейд-Інвест» 03.01.2023 року та останнім набувачем спірного нежитлового приміщення є відповідач ОСОБА_1 , який придбав майновий комплекс Монастирищенської нафтобази, відповідно договору купівлі-продажу від 26.04.2023 року № 385.
Позивач вказує, що держава не надавала дозвіл на відчуження заглибленого приміщення, «Ж» за адресою: АДРЕСА_2 та навпаки, виключила це нерухоме майно з переліку об'єктів, що підлягало приватизації та передала його виключно на утримання ТОВ «Дніпроінвест-Ч». Указане є підставою для витребування спірного майна на користь держави на підставі ст. 388 ЦК України.
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29.05.2025 року у задоволенні позовних вимог заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати, що спірне майно на час укладення договору купівлі-продажу від 17.10.2007 року не підлягало приватизації, оскільки були відсутні відомості про його призначення як протирадіаційне приміщення або найпростіше укриття та перебувало на обліку як будівля цивільного захисту. Суд також прийшов до висновку, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області уклавши 17.10.2007 року договір купівлі-продажу майнового комплексу Монастирищенської нафтобази розпорядився правом власності на спірне нерухоме майно у складі майнового комплексу.
Підставою, для відмови у задоволенні позовних вимог слугував також висновок суду першої інстанції, що спірне заглиблене приміщення під літ. «Ж», яке перебувало у складі Монастирищенської нафтобази є приналежною річчю до адміністративної будівлі (цієї ж Монастирищенської нафтобази), а тому останнє було законно відчужене піж час договору купівлі-продажу від 17.10.2007 року.
Не погоджуючись з рішенням суду Черкаська обласна прокуратура подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду, постановити нове, яким позовні вимоги заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду не відповідає встановленим обставинам справи, судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що договір купівлі-продажу від 17.10.2007 року укладений між Регіональним відділенням та ТОВ «Дніпроінвест-Ч» свідчить про відсутність волі держави в особі Регіонального відділення на відчуження спірного заглибленого приміщення - протирадіаційного укриття, а також підтверджує помилковість висновків суду першої інстанції з даного приводу.
Держава в особі уповноваженого органу прийняла чітке та неоднозначне рішення про виключення заглибленого приміщення літ «Ж» з переліку об'єктів приватизації та про передачу вказаного приміщення на утримання покупця, що ще раз свідчить про те, що спірне майно вибуло з володіння держави поза її волею, а тому держава навіть не зважаючи на обмежену обороноздатність вказаного майна, як його власник в особі Регіонального відділення вправі витребувати належне їй майно.
Про незаконне вибуття з державної власності заглибленого приміщення свідчать також наступні докази: акт перевірки від 15.08.2008 року представником Регіонального відділення стану збереження та використання ТОВ «Дніпроінвест-Ч» державного майна, яке не увійшло до статутного фонду, але залишилося на балансі, за результатами якого підтверджено перебування захисної споруди - заглибленого приміщення літ «Ж» на балансі ТОВ «Дніпроінвест-Ч»; лист ТОВ «Дніпроінвест-Ч» від 30.01.2012 року № 63 щодо перебування на позабалансовому рахунку товариства укриття Монастирищенської нафтобази; реєстр державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств Черкаської області станом на 28.03.2024 року, серед якого зазначено укриття; інвентаризаційний опис ТОВ «Дніпроінвест-Ч» від 05.07.2007 року про перебування протирадіаційного укриття Монастирищенської нафтобази на балансовому рахунку 10/1 та відповідальному зберіганні.
Вказує, що під час розгляду справи Регіональним відділенням висловлено свою позицію щодо незаконності вибуття майна з державної власності із посиланням на норми Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року № 697-XII.
Після набуття чинності Законом України від 04.03.1992 року № 2163-XII «Про приватизацію державного майна» саме Фонд державного майна України, а також його регіональні відділення, як державні органи приватизації, здійснювали повноваження власника спірного державного майна. Жодного дозволу на відчуження заглибленого приміщення літ. «Ж» по АДРЕСА_1 відділенням не надавалося.
Висновок суду першої інстанції, що спірне заглиблене приміщення літ. «Ж», яке перебувало у складі Монастирищенської нафтобази є приналежною річчю до адміністративної будівлі цієї ж нафтобази та останнє було законно відчужено не ґрунтується на нормах закону та доказах наявних в матеріалах справи.
Судом не наведено жодного доказу на підтвердження факту приналежності спірного заглибленого приміщення до адміністративної будівлі як головної речі, а тому висновки суду про необхідність застосування норм ст. 188 ЦК України не ґрунтуються на жодному доказі.
Про відсутність підстав визнання спірного заглибленого приміщення приналежною річчю є той факт, що згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.
Посилається на розписку складеною ТОВ «Дніпроінвест-Ч» від 06.07.2007 року за результатами інвентаризації основних засобів Монастирищенської нафтобази, згідно якої будівля контори 1966 року побудови обліковується під інвентарним номером 23, тоді як заглиблене приміщення 1984 року побудови обліковується за інвентарним номером 123.
Вказує, що судом належним чином не дотримано стандарту доказування та не обґрунтовано підстави ухвалення рішення без врахування доказів наданих прокурором, а також не зазначено, які докази надані відповідачем спростовують доводи прокурора.
11 серпня 2025 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Загороднього С.С. надійшли «пояснення до апеляційної скарги» в яких просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийняте відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції шляхом заперечення обставин, встановлених судом на підставі наявних доказів в матеріалах справи.
Судом першої інстанції детально досліджені всі докази наявні в матеріалах справи, зокрема, що підтверджують механізм набуття спірного майна з власності держави та подальші правовстановлюючі документи на заглиблене приміщення до 26.04.2023 року включно.
Судом надано належну оцінку доказам, як наслідок суд дійшов до вірного висновку про розпорядження позивачем в 2007 році своїм правом на відчуження спірного приміщення, яке перебувало у складі Монастирищенської нафтобази.
Вважає, що посилання позивача на те, що спірне майно вибуло з володіння держави поза її волею є необґрунтованим та безпідставним.
Вказує, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову прокуратури з наступних підстав.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.
Із матеріалів справи вбачається, що виконавчим комітетом Сатанівської сільської ради прийнято рішення від 22.08.2007 року № 21 «Про надання дозволу на оформлення права власності на комплекс будівель та споруд Монастирищенської нафтобази в АДРЕСА_1 ».
На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Сатанівської сільської ради, державі в особі Верховної Ради України видано свідоцтво від 22.08.2007 серії ЯЯЯ № 609889 про право власності на комплекс нежитлових будівель і споруд Монастирищенської нафтобази по АДРЕСА_2 .
Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 25.05.2007 року № 825 із змінами від 18.06.2007 року № 965, до Переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації включено цілісний майновий комплекс - державне майно, яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми «Черкасинафтопродукт» та орендується ТОВ «Дніпроінвест-Ч», шляхом викупу (т.1, а.с.87).
На виконання вказаного наказу Фонду державного майна України, згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області (далі - РВ ФДМУ) від 22.06.2007 року № 68-МП, прийнято рішення про приватизацію об'єкта групи А державної власності - цілісний майновий комплекс - державне майно, яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми «Черкасинафтопродукт» та орендується ТОВ «Дніпроінвест - Ч» шляхом викупу (т.1,а.с.87).
Між РВ ФДМУ та ТОВ «Дніпроінвест-Ч» 17.10.2007 року укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - державного майна (далі - Договір), яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми «Черкасинафтопродукт» та орендується ТОВ «Дніпроінвест-Ч» (т.1, а.с.57).
Відповідно до п.п. 1.1. Договору нерухоме майно, яке входить до складу об'єкта приватизації є державною власністю на підставі свідоцтв на право власності на нерухоме майно, а саме (серед іншого): АДРЕСА_1 - свідоцтво серія ЯЯЯ № 609889, оформлене 22.08.2007 року та зареєстроване відповідно до витягу про реєстрацію № 15681841 Монастирищенським підрозділом КП «ЧООБТІ» 22.08.2007 року, реєстр № 20026437, номер запису 115 в книзі 1-а (т.1, а.с.57-59).
Згідно додатку 1 до Договору в перелік нерухомого майна, яке входить до складу об'єкта малої приватизації включено, зокрема, комплекс Монастирищенської нафтобази, який складається з товарного складу, А, 250,8 кв.м.; майстерні, Б, 47,6 кв.м.; операторної маслогрупи, В, 25.6 кв.м., розливочної, Г, 31,4 кв.м; ганок, II; операторна, Д, 22,4 кв.м.; адміністративна будівля, Е, 327,5 кв.м.; ганок, I; огорожа,1,2 (т.1, а.с.70,72).
Відповідно до додатку 2 до Договору, об'єкт цивільної оборони за адресою: АДРЕСА_1 - протирадіаційне укриття - заглиблене приміщення (літ. Ж), що входило до складу Монастирищенської нафтобази не підлягало приватизації, не продано та передано на утримання покупцю - ТОВ «Дніпроінвест-Ч», як окреме державне майно (т.1, а.с.84).
Загальними зборами ТОВ «Івест Черкаси» від 12.01.2010 року (протокол № 2) до статутного капіталу учасником товариства ТОВ «Дніпроінвест-Ч» внесено цілісний майновий комплекс, який складається серед іншого, з Монастирищенської нафтобази в АДРЕСА_1 , до якої входить нерухоме майно, саме: товарний склад, А, 250,8 кв.м.; майстерня, Б, 47,6 кв.м.; операторна маслогрупи, В, 25.6 кв.м., розливочна, Г, 31,4 кв.м; ганок, II; операторна, Д, 22,4 кв.м.; адміністративна будівля, Е, 327,5 кв.м.; ганок, I; огорожа,1,2 (т.1, а.с.111-112).
При цьому, із вказаного протоколу слідує, що протирадіаційне укриття - заглиблене приміщення (літ. «Ж») не було передано до статутного капіталу ТОВ «Інвест Черкаси».
В свою чергу виконавчим комітетом Сатанівської сільської ради прийнято рішення від 25.02.2010 року № 9 «Про надання дозволу ТОВ «Інвест-Черкаси» на оформлення свідоцтва про право власності на комплекс будівель Монастирищенської нафтобази в с. Сатанівка по вул. Леніна,7», яким вирішено надати дозвіл ТОВ «Інвест Черкаси» на оформлення свідоцтва про право власності на комплекс будівель Монастирищенської нафтобази в АДРЕСА_1 .
На підставі вказаного рішення, виконавчим комітетом Сатанівської сільської ради видано ТОВ «Інвест Черкаси» свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.03.2010 року серія НОМЕР_1 , до якого включено зокрема, заглиблене приміщення (літ. «Ж»), 43,5 кв.м (т.1, а.с.116).
На підставі зазначеного свідоцтва, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. 31.03.2016 року зареєстровано право приватної власності на заглиблене приміщення, «Ж» за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Інвест Черкаси» (номер запису про право власності 13955808, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 890152271234).
Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Інвест Черкаси» від 27.04.2016 року № 24/04-1 комплекс Монастирищенської нафтобази, у тому числі заглиблене приміщення, «Ж» за адресою: АДРЕСА_1 внесено до статутного капіталу ТОВ «УКР-ПРОМ-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 39821436).
У подальшому, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. 25.05.2016 року на підставі акту оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного (складеного) капіталу ТОВ «УКР-ПРОМ-ТРЕЙД» від 23.05.2016 року зареєстровано право приватної власності на заглиблене приміщення, «Ж» за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «УКР- ПРОМ-ТРЕЙД» (номер запису про право власності 13955808).
Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. 04.06.2016 року зареєстровано право приватної власності на заглиблене приміщення, «Ж» за адресою: АДРЕСА_1 , за ПАТ «КБ «Приватбанк». Підставою виникнення права власності є договір іпотеки № 2533 від 31.03.2016 року та договір про внесення змін № 1 від 28.05.2016 року (номер запису про право власності 14851813).
На підставі договору купівлі-продажу від 20.01.2022 року № 173, виданим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Алейніковим М.В. в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 20.01.2023 року зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_2 на заглиблене приміщення «Ж» за адресою: АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 46260748).
У подальшому, на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 03.01.2023 року реєстратором виконавчого комітету Монастирищенської міської ради Василенком О.В. 10.01.2023 року право власності на заглиблене приміщення «Ж» за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ТОВ «УКРНАФТАТРЕЙД-ІНВЕСТ» (номер запису про право власності 48956835).
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.П. 26.04.2023 року зареєстровано право приватної власності на заглиблене приміщення, «Ж» за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 (останній набувач) на підставі договору купівлі-продажу від 26.04.2023 року № 385 (номер запису про право власності 50057715) (т., а.с.78-81).
Прокурор звертаючись в суд з даним позовом в інтересах держави в особі Регіонального Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях вказує про незаконність вибуття з володіння держави поза її волею нерухомого майна, а саме заглибленого приміщення «Ж» площею 43,5 м2 за адресою: АДРЕСА_2 , внаслідок чого український народ та зокрема місцева територіальна громада позбавлена можливості користуватися таким майном.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
На підставі ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Щодо порушення інтересів держави.
Першим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для застосування положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», є поняття «інтерес держави».
У Рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
«Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад у тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти росії», заява № 42454/02, п. 35; рішення від 01.04.2010 у справі «Корольов проти росії», заява №5447/03, п. 38).
Із матеріалів справи вбачається, що спірне майно, вимогу про витребування якого заявлено прокурором є державним та є об'єктом цивільного захисту - найпростішим укриття - заглиблене приміщення.
Із позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що дане звернення прокурора до суду спрямоване не тільки на задоволення суспільної потреби у відновленні законності щодо забезпечення дотримання вимог законодавства у сфері збереження та ефективного використання державної власності, що й так беззаперечно становить суспільний інтерес, а й на повернення у державну власність важливого об'єкту - інженерної споруди, призначеної для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що можуть виникнути внаслідок надзвичайних ситуацій, під час воєнного стану чи через терористичні акти.
Виходячи із вищевикладеного, у цій справі поданий прокурором позов має на меті саме захист «інтересів держави».
Щодо нездійснення органами, уповноваженими державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту.
Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У Рішенні від 08.04.1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи зміст поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Фонд державного майна України, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань Фонду державного майна України належить, зокрема здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.
Фонд державного майна України, відповідно до п.п.7, 26 п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Фонд державного майна України», у сфері приватизації державного майна здійснює повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління та здійснює контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна.
Відповідно до п. 1 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 12.08.2019 року № 810 (далі - Положення), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління.
Основним завданням РВ ФДМУ, відповідно до п.п. 4.5 Положення є здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.
РВ ФДМУ, відповідно до п. 5.1. Положення, у сфері приватизації державного майна, серед іншого, організовує та здійснює контроль за утриманням, зберіганням і використанням державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації.
Положенням про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68 передбачено, що Регіональні відділення Фонду державного майна України організовують контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, та звітують про стан управління майном відповідно до встановленого законодавством порядку.
У даній справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях є уповноваженим органом на виконання функцій держави у правовідносинах щодо приватизації державного майна та є органом, який повинен здійснювати захист інтересів держави, а відтак є належним позивачем.
Другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень.
При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно, з огляду на конкретні обставини справи.
У постанові від 19.07.2018 року у справі № 822/1169/17 Верховний Суд зазначив, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927 /246/18 від 06.02.2019 року).
У п. 8.25 постанови від 08.11.2023 року у справі № 607/15052/16 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на свої попередні висновки про те, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично дає цьому органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Отже, бездіяльністю компетентного органу щодо захисту прав та інтересів держави чи територіальної громади є невжиття ним заходів для такого захисту протягом розумного строку після того, як йому стало або повинно було стати відомо про можливе порушення зазначених прав або інтересів, а не про лист прокурора.
Питання про те, який строк вважати розумним, суд має вирішувати у кожному випадку з огляду на конкретну конфліктну ситуацію.
Аналогічна правова позиція висловлювалася неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 року у справі №910/18283/17, від 17.10.2018 року у справі № 910/11919/17.
РВ ФДМУ, як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснює.
Так, Черкаською обласною прокуратурою на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях скеровано лист від 05.02.2024 року № 15/2-136 вих-24, в якому поінформовано позивача щодо виявлених порушень із викладених у позові підстав.
Зазначеним листом також витребувано відомості про вжиті та заплановані заходи спрямовані на повернення вказаного майна до державної власності, у тому числі в судовому порядку.
У відповіді від 29.03.2024 року № 51-1202-960 РВ ФДМУ повідомило Черкаську обласну прокуратуру про невжиття ним заходів на оскарження реєстрації права власності на спірне майно за третіми особами (т.1, а.с.87).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18, указане свідчить про неналежність виконання уповноваженим органом своїх повноважень щодо необхідного захисту державних інтересів.
Таким чином з боку органу, уповноваженого державою на захист її порушених інтересів - РВ ФДМУ допущено нездійснення відповідного захисту.
У п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.
Однак якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У даній справі прокурор дотримався порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомив РВ ФДМУ про порушення інтересів держави та дав йому можливість відреагувати, але уповноважений орган не вжив належних заходів у розумний строк. Унаслідок нездійснення вказаним органом відповідних заходів інтереси держави залишаються незахищеними. У зв'язку з викладеним у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 року у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.
Таким чином, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі РВ ФДМУ шляхом пред'явлення цього позову обґрунтовується:
- наявним порушенням майнових інтересів держави та необхідністю їх захисту, оскільки наразі існують законні підстави та нагальна потреба в поверненні спірного майна у власність держави;
- нездійсненням захисту інтересів держави органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який був поінформованим про існування такого порушення.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Змістом права власності є правомочності щодо права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (статті 328 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У постанові від 15.06.2021 року у справі №916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому зазначені норми є загальними, стосуються майна в цілому, тобто регулюють правовідносини щодо і рухомого, і нерухомого майна.
Таким чином, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
За змістом статті 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 року у справі № 911/3034/15. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19).
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.
У спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з'ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/73/17).
З огляду на викладені вище обставини та норми чинного законодавства колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Виконавчим комітетом Сатанівської сільської ради прийнято рішення від 22.08.2007 року № 21 «Про надання дозволу на оформлення права власності на комплекс будівель та споруд Монастирищенської нафтобази в АДРЕСА_1 »
На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Сатанівської сільської ради, державі в особі Верховної ради України видано свідоцтво від 22.08.2007 року Серія ЯЯЯ № 609889 про право власності на комплекс нежитлових будівель і споруд Монастирищенської нафтобази по АДРЕСА_2 , до якого включено зокрема, заглиблене приміщення (літ. «Ж» 43,5 м2. (т.1, а.с.48).
Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 25.05.2007 року № 825 із змінами від 18.06.2007 року № 965, до Переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації включено цілісний майновий комплекс - державне майно, яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми “Черкасинафтопродукт» та орендується ТОВ “Дніпроінвест-Ч», шляхом викупу (т.1, а.с.87).
На виконання вищевказаного наказу Фонду державного майна України, згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 22.06.2007 № 68-МП, прийнято рішення про приватизацію об'єкта групи А державної власності - цілісний майновий комплекс - державне майно, яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми “Черкасинафтопродукт» та орендувалося ТОВ “Дніпроінвест - Ч» шляхом викупу (т.1, а.с.87).
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області та ТОВ “Дніпроінвест-Ч» 17.10.2007 року був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - державного майна (далі - Договір), яке повернуто з оренди обласної орендної виробничо-комерційної фірми “Черкасинафтопродукт» та орендується ТОВ “Дніпроінвест-Ч» (т.1, а.с.57).
Відповідно п. п. 1.1. Договору нерухоме майно, яке входить до складу об'єкта приватизації є державною власністю на підставі свідоцтв на право власності на нерухоме майно, а саме (серед іншого): АДРЕСА_1 , свідоцтво/серія НОМЕР_2 (т.1, а.с.57,59).
Згідно додатку 1 до Договору в перелік нерухомого майна, яке входить до складу об'єкта малої приватизації включено, зокрема, комплекс Монастирищенської нафтобази, який складається з: товарного складу, А, 250,8 кв.м.; майстерні, Б, 47,6 кв.м.; операторної масло групи, В, 25.6 кв.м., розливна,Г, 31,4 кв.м; ганок, II; операторна, Д, 22,4 кв.м.; адміністративна будівля, Е, 327,5 кв.м.; ганок, I; огорожа,1,2 (т.1, а.с.72).
Відповідно до додатку 2 до Договору, об'єкт цивільної оборони - протирадіаційне укриття - заглиблене приміщення (літ. «Ж») (Монастирищенський район, с. Сатанівка, вул. Леніна,7), інв. № 142, що входило до складу Монастирищенської нафтобази, не підлягало приватизації, та передано на утримання покупцю - ТОВ «Дніпроінвест-Ч», як окреме державне майно (т.1, а.с.84).
Частиною другою статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" визначалось, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення. Загальнодержавне значення мають, зокрема, захисні споруди цивільної оборони.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належить протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості.
Тобто, спірний об'єкт нерухомого майна - протирадіаційне укриття - заглиблене приміщення під літ. «Ж» був переданий Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області ТОВ «Дніпроінвест-Ч» у володіння лише для його утримання без переходу права власності на нього.
Загальними зборами учасників ТОВ «Інвест Черкаси» від 12.01.2010 року (протокол № 2) до статутного капіталу учасником товариства ТОВ «Дніпроінвест-Ч» внесено цілісний майновий комплекс, який складається, серед іншого, з Монастирищенської нафтобази в АДРЕСА_1 до якого входить нерухоме майно, а саме: товарний склад, А, 250,8 кв.м.; майстерня, Б, 47,6 кв.м.; операторна масло групи, В, 25,6 кв.м; розливна, Г, 31,4 кв.м.; ганок, II; операторна Д, 22,4 кв.м.; адміністративна будівля, Е, 327,5 кв.м.; ганок, I; огорожа,1,2 (т.1, а.с.112).
Із вказаного протоколу слідує, що протирадіаційне укриття - заглиблене приміщення (літ. «Ж») не було передано до статутного капіталу ТОВ «Інвест Черкаси».
В той же час, виконавчим комітетом Сатанівської сільської ради видано ТОВ «Інвест Черкаси» свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.03.2010 року, на комплекс будівлі та споруди за адресою АДРЕСА_1 , до якого включено зокрема заглиблене приміщення «Ж», 43,5 кв.м. (т.1, а.с.116).
На підставі зазначеного свідоцтва, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В. 31.03.2016 року зареєстровано право приватної власності на заглиблене приміщення, літ. «Ж» за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Інвест Черкаси».
Подальші реєстрації права власності на спірний об'єкт були здійснені за ТОВ «Укр-Пром-Трейд», ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 , «Укрнафтатрейд - Інвест», ОСОБА_1 - останній набувач (т.1, а.с.26-34).
Частинами другою та третьою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 та статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек є невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями є підставою для відмови в державній реєстрації прав.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі, зокрема, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
На день укладення між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Черкаській області і ТОВ "Дніпроінвест-Ч" договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності від 17.10.2007 року предмет купівлі-продажу за цим договором цілісний майновий комплекс, в тому числі і нерухоме майно Монастирищенської нафтобази, перебували в державній власності і були зареєстровані за державою в особі Верховної Ради в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Ці обставини не є спірними і в силу статті 328 ЦК України означають про правомірність набуття державою права власності на вказане майно, оскільки інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття державою права власності не встановлена судом.
Відповідно до додатку 2 до Договору, об'єкт за адресою: вул. с. Сатанівка, вул. Леніна буд. 7 протирадіаційне укриття - заглиблене приміщення (літ. Ж) не підлягало приватизації, та передано на утримання покупцю - ТОВ «Дніпроінвест-Ч», як окреме державне майно.
В подальшому держава не відчужувала в будь-який спосіб спірний об'єкт нерухомого майна.
ТОВ "Дніпроінвест-Ч", якому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області передало спірний об'єкт нерухомого майна у володіння задля утримання, також не передавало об'єкт іншим особам. Докази про те, що спірний об'єкт нерухомого майна вийшло з володіння ТОВ "Дніпроінвест-Ч" з його волі відсутні.
Виходячи із встановленого, колегія суддів вважає, що видача виконавчим комітетом Сатанівської сільської ради на підставі власного рішення від 25.02.2010 року № 9 ТОВ «Інвест - Черкаси» свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.03.2010 року, Серія НОМЕР_1 на підтвердження права приватної власності цього товариства на комплекс будівель та споруд Монастирищенської нафтобази розташованої в АДРЕСА_1 до якого включено, зокрема протирадіаційне укриття - заглиблене приміщення під літ. «Ж», а також подальші реєстрації права власності на спірний об'єкт за ТОВ «Укр-Пром-Трейд», ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 , «Укрнафтатрейд - Інвест», ОСОБА_1 (останній набувач) , попри наявність зареєстрованого у Реєстрі прав власності на нерухоме майно права власності держави в особі Верховної Ради України на це майно, яке в силу вимог частини третьої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є дійсним і після 01.01.2013 року, означає про порушення вимог пункту 5 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права власності держави на спірні об'єкти нерухомого майна і незаконне заволодіння цим майном без відповідної правової підстави - волі власника (держави), що не припинило права власності держави на нього.
За таких обставин держава як власник спірного об'єкта нерухомого майна в особі позивача вправі з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України витребувати належне їй майно від відповідача ОСОБА_1 , який є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача, без оспорювання рішення виконавчого комітету Сатанівської сільської ради від 25.02.2010 року за № 9 «Про надання дозволу ТОВ «Інвест-Черкаси» на оформлення свідоцтва про право власності на комплекс будівель Монастирищенської нафтобази в АДРЕСА_1 », договорів та інших правочинів щодо спірного об'єкта нерухомого майна і документів, що посвідчують відповідне право.
Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Аналогічні правові висновки зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 125), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 146), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.43), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 92).
Колегія суддів зазначає, що відповідна законна підстава виникнення речового права ТОВ «Інвест Черкаси» на заглиблене приміщення (літ. «Ж») була відсутня, оскільки вказане майно не було включено до складу майна, що підлягало приватизації, було передано саме на утримання покупцю - ТОВ «Дніпроінвест-Ч», як окреме державне майно, та відповідно не вносилося останнім до статутного капіталу ТОВ «Інвест Черкаси».
Отже, державна реєстрація права приватної власності на заглиблене приміщення, літ. «Ж» за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Інвест Черкаси» була проведена незаконно, обставини про те, що ТОВ «Інвест-Черкаси» не було відомо, що заглиблене приміщення літ. «Ж» не передавалося йому від ТОВ «Дніпроінвест-Ч» відсутня, оскільки перелік майна, що вносився до статутного капіталу ТОВ «Інвест Черкаси» наведений в протоколі загальних зборів учасників цього Товариства від 12.01.2010 року (т.1, а.с.11-112).
У даному випадку спірне майно вибуло з володіння власника - держави поза її волею, а отже таке майно може бути витребувано у добросовісного набувача.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі.
Висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів, які б свідчили про те, що спірне заглиблене приміщення (літ. «Ж») на час його продажу мало призначення як протирадіаційне укриття або найпростіше укриття є необгрунтованим та суперечить наявним в матеріалах справи доказам. Зокрема, згідно додатку 2 до Договору купівлі - продажу до переліку майна та об'єктів цивільної оборони, що не підлягають приватизації і передаються на утримання покупцю «Дніпроінвест-Ч» по Монастирищенській нафтобазі: протирадіаційне укриття - заглиблене приміщення (літ. «Ж») Монастирищенський район, с. Сатанівка, вул. Леніна), інв. № 142(т.1, а.с.84).
Також помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області уклавши 17.10.2007 року договір купівлі-продажу майнового комплексу Монастирищенської нафтобази розпорядився правом власності на спірне нерухоме майно у складі майнового комплексу, оскільки спірний об'єкт нерухомого майна - протирадіаційне укриття - заглиблене приміщення під літ. «Ж» за умовами договору купівлі продажу від 17.10.2007 року укладеного між РВ ФДМУ та ТОВ «Дніпроінвест-Ч», договору від 29.12.2010 року про внесення змін до договору купівлі продажу від 17.10.2007 року, та додатку № 2 до Договору купівлі продажу був внесений до переліку майна та об'єктів цивільної оборони, що не підлягають приватизації та було передано покупцю ТОВ «Дніпроінвест-Ч» на утримання (т.1, а.с.82-84).
Висновок суду першої інстанції про приналежність протирадіаційного укриття - заглибленого приміщення літ. «Ж» до головної речі, а саме Монастирищенської нафтобази, колегія суддів також вважає помилковим, оскільки відповідно до договору купівлі продажу від 17.10.2007 року та договору від 29.12.2010 року про внесення змін до договору купівлі продажу від 17.10.2007 року протирадіаційне укриття - заглиблене приміщення літ «Ж» було передане на утримання покупцю «Дніпроінвест-Ч», як окреме державне майно.
Щодо строків позовної давності, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
На позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав законних інтересів.
Отже, у передбачених законом випадках, якщо з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу, то позовна давність обчислюється від дня коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися саме цей орган, а не прокурор.
У даному випадку, перебіг позовної давності для позивача, у межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про захист цього порушеного права, починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про вибуття спірних об'єктів нерухомого майна із володіння ТОВ «Дніпроінвест-Ч».
З матеріалів справи вбачається, що РВ ФДМУ довідалося про вибуття спірного об'єкта нерухомого майна із володіння ТОВ «Дніпроінвест-Ч» в тому числі й заглибленого приміщення літ «Ж», відповідно й про порушення права власності держави на це майно, з листа ТОВ «Дніпроінвест-Ч» від 14.08.2018 року № 105 (т.1, а.с. 101).
Листом від 14.08.2018 року № 105 РВ ФДМУ було повідомлено, що за інформацією згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником зокрема найпростішого укриття літ «Ж» по Монастирищенській нафтобазі станом на 2016 рік є ПАТ КБ «ПриватБанк», та про вказане позивачу повідомлялося листом від 12.06.2017 року № 230 (т.1., а.с.101-102).
До одержання листа ТОВ "Дніпроінвест-Ч" від 14.08.2018 року №105 позивач мав законне право сподіватися, що спірний об'єкт - протирадіаційне укриття (заглиблене приміщення) літ. «Ж» перебуває на утриманні ТОВ "Дніпроінвест-Ч" на підставі договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності від 17.10.2007 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено судом.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права викладені в постановах Верховного Суду.
Верховним Судом у постанові від 19 грудня 2023 року у справі № 925/1288/20 встановлено, що у листі від 12.06.2017 року № 230 ТОВ "Дніпроінвест-Ч" повідомлялося про подальшу неможливість утримання ТОВ "Дніпроінвест-Ч" державного майна визначеного в додатку № 2 до Договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державної власності від 17.10.2007 року через відсутність доступу до нього і про необхідність прийняття позивачем (його право попередником) відповідного управлінського рішення у зв'язку з набуттям АТ КБ "ПриватБанк" права власності на державне майно, що ще не означало про реальне вибуття із володіння ТОВ "Дніпроінвест-Ч" спірних об'єктів нерухомого майна.
Таким чином, позивач (його правопопередник) довідався про вибуття спірних об'єктів нерухомого майна із володіння ТОВ "Дніпроінвест-Ч", а відповідно й про порушення права власності держави на це майно, лише з листа ТОВ "Дніпроінвест-Ч" від 14.08.2018 року №105 і не міг довідатися про це раніше (т. 1, а.с.101-102).
Строк для подання позовної заяви до суду мав закінчитися 14.08.2021 року.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 року на всій території України установлено карантин.
Згідно з п. 12 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, відмінено з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року.
З урахуванням викладеного, та продовження строків звернення до суду на період дії карантину, станом на 16.05.2024 - день подання прокурором позову в інтересах держави в собі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях встановлена статтею 257 ЦК України позовна давність тривалістю у три роки за вимогами позивача не спливла.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, то згідно вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягає стягненню судові витрати, які складаються зі сплати судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги на користь Черкаської обласної прокуратури у розмірі 23623 грн. 16 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури - задовольнити.
Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 29 травня 2025 року - скасувати, ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях задовольнити.
Витребувати від ОСОБА_1 на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях нерухоме майно, а саме: заглиблене приміщення «Ж», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати у розмірі 23623 грн. 16 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 22 жовтня 2025 року.
Судді