Провадження № 11-сс/821/494/25 Справа № 699/747/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії:
головуючогоОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі за участю прокурора підозрюваного (відеоконференція) захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрушки, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, громадянина України, військовослужбовець, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
До слідчого судді надійшло клопотання заступника начальника ВП - начальника СВ відділення поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2025 року клопотання слідчого задоволено та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з моменту затримання, тобто до 27 листопада 2025 року включно, без можливості внесення застави.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі зазначається, що слідчий суддя доводить наявність ризиків обґрунтованістю підозри, висунутої підозрюваному. Це не є належним і достатнім для задоволення клопотання слідчого, оскільки не узгоджується з положеннями закону, зокрема, з покладенням на слідчого суддю, суд обов'язку встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать і про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, і про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор.
Натомість, встановлені самим слідчим суддею відомості щодо особи підозрюваного вказують на відсутність даних, які б з негативного боку характеризували його і ці обставини не оспорювалися слідчим та прокурором під час розгляду клопотання слідчим суддею.
Адвокат зазначає, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем мешкання. Крім того, слідчий суддя не надав належної оцінки доводам захисту, що підозрюваний бажає продовжити військову службу, натомість перебування під вартою фактично унеможливлює реалізацію цього наміру, так як згоду військової частини на проходження особою військової служби можливо отримати безпосередньо особі, яка бажає проходити таку службу. Перебування ж ОСОБА_7 під вартою не дасть йому змоги реалізувати такий намір.
Вказує, що слідчим не доведені обставини, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто існування ризиків негативної процесуальної поведінки підозрюваного, а так само не доведена недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу, то підстави для обрання підозрюваному запобіжного заходу відсутні.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та самого підозрюваного, які просили задовольнити вимоги апеляційної скарги, доводи прокурора, який заперечив задоволення скарги, дослідивши надані матеріали, апеляційний суд дійшов до наступного.
З матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні СВ відділення поліції № 1 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області перебуває кримінальне провадження № 62023100140000642 зареєстроване за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 України.
Органом досудового розслідування встановлено, що під час дії в Україні режиму воєнного стану, 25.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснено призов ОСОБА_7 на вiйськову службу за мобiлiзацiєю.
ОСОБА_7 проходив військову службу на рiзних посадах, поки наказом командира вiйськової частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) № 267 вiд 14.12.2022 молодшого сержанта ОСОБА_7 , розвiдника-радiотелефонiста розвiдувального вiддiлення розвiдувального взводу вiйськової частини НОМЕР_1 , зараховано до спискiв особового складу вiйськової частини НОМЕР_1 та постановлено на всi види забезпечення, крiм котлового забезпечення.
Згiдно з п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону Украiни «Про вiйськовий обов'язок i вiйськову службу» з 25.02.2022 молодший сержант ОСОБА_7 набув статусу вiйськовослужбовця i в подальшому почав проходити вiйськову службу за призовом, у зв'язку із чим повинен був, окрiм iншого, керуватися вимогами статей 11, 16, 49 Статуту внутрiшньої служби Збройних Сил Украiни та статей 1, 2, 3, 4 Дисциплiнарного статуту Збройних Сил Украiни, якi вимаrають вiд нього свято i непорушно додержуватися Конституцiї України та законiв України, сумлiнно i чесно виконувати вiйськовий обов'язок, бути хоробрим, iнiцiативним i дисциплiнованим, постiйно бути зразком високої культури, скромностi i витримки, берегти вiйськову честь, захищати свою i поважати гiднiсть iнших людей, бути ввiчливим i дотримуватисъ вiйськовоrо етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Однак, 14.08.202,3 близько 08:00 год., рядовий ОСОБА_7 , дiючи з прямим умислом, з мотивiв тимчасово не виконувати обов'язки вiйськової служби та з метою тимчасового ухилення вiд несення обов'язків військової служби, в умовах дії воєнного стану, самовiльно залишив розташування вiйськової частини НОМЕР_1 , що дислокувалась в АДРЕСА_1 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язкiв вiйськової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину за наявностi реальної можливостi до цього.
29.09.2025 ОСОБА_7 був затриманий в порядку ст. 208 КПК Украiни навпроти будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
29.09.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК Украiни - самовiльне залишення вiйськової частини без поважних причин вiйськовослужбовцем, тривалiстю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Висновки слідчого судді про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими та узгоджуються з вимогами кримінально-процесуального законодавства.
Стосовно обґрунтованості підозри, суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.
При цьому в кримінальному процесуальному розумінні існує відмінність між обґрунтованістю та доведеністю висунутої підозри, в тому числі на підставі достатніх, допустимих та достовірних доказів.
Так, у справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, «обґрунтованість» підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «обґрунтованість» також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень".
Зі змісту ж оголошеної підозри в достатній мірі можна дійти висновку, що ОСОБА_7 може бути причетний до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Стосовно ж наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з клопотання слідчого та матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за яке законом передбачено можливість призначення покарання у виді позбавлення волі від п'яти до десяти років, яке вчинено під час збройної агресії з боку Російської Федерації, а відтак становить значну суспільну небезпеку.
Слідчий суддя також врахував обставини кримінального правопорушення, його наслідки, особу підозрюваного, той факт, що в СЗЧ підозрюваний перебував близько двох років. Отже суд, підчас розгляду клопотання, дійшов обґрунтованого висновку, що підозрюваний, перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тим самим перешкоджати повному та всебічному розслідуванню кримінального провадження, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Отже вказаною нормою статті КПК України, слідчий суддя наділений правом, а не обов'язком не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 407 КК України.
Як убачається з оскаржуваної ухвали, приймаючи рішення про відсутність підстав для визначення застави, слідчий суддя не умотивував свого рішення.
У даному провадженні установлено, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, раніше не судимий, має намір і далі проходити військову службу, хоча і вчинене ним кримінальне правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України в певній мірі становить підвищену суспільну небезпеку, з урахуванням зазначених обставин до підозрюваного можливо визначити розмір застави, який належним чином гарантуватиме виконання ним процесуальних обов'язків та покласти на нього відповідні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Щодо розміру застави, суд виходить з того, що за визначенням, що міститься у ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною четвертою ст. 182 КПК установлено, що розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави для різних категорій кримінальних правопорушень (злочинів) визначений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України та, з-поміж інших, щодо осіб, підозрюваних у вчиненні тяжкого злочину, встановлений у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Кримінальний процесуальний закон саме на слідчого суддю (суд) покладає обов'язок під час визначення розміру застави перевіряти, чи він не є завідомо непомірним для підозрюваного (обвинуваченого).
Розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою вона може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.
Таким чином, необхідно виокремити обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу у вигляді застави та визначенні її розміру, серед яких: спосіб життя наприклад, періодичність перетину кордону, наявність у підозрюваного соціальних зв'язків поза межами країни тощо; сім'я та особи на утриманні для призначення застави суд обов'язково повинен врахувати наявність на утриманні непрацездатних осіб або дітей; наявність або відсутність у підозрюваного постійного місця роботи або законних джерел доходу (розмір офіційної заробітної плати, надходження від дивідендів, депозити в банках тощо); житло наявність у підозрюваного власного житла або такого, яке він законно орендує.
За приписами ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені, зокрема, в рішенні у справі «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року, де йдеться про те, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість пред'явлених обвинувачень не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.
Також у рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 (заява23312/15) Суд вважав, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов'язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , особи підозрюваного, його майнового стану, достатнім розміром застави для забезпечення завдань кримінального провадження може бути сума у виді 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120,00 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Отже апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2025 року скасувати.
Ухвали нову ухвалу, якою клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном до 27 листопада 2025 включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_7 заставу - 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить (121 120,00 гривень), після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
Підозрюваний, або заставодавець, мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: отримувач - Черкаський апеляційний суд (рахунок отримувача: UA448201720355209002000091640 ; банк отримувача: ДКСУ у м. Київ; МФО 820172 ; код ЄДРПО 42255820 ), та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження.
У разі звільнення ОСОБА_7 з-під варти у зв'язку з внесенням застави, покласти на нього наступні процесуальні обов'язки:
1 ) прибувати до слідчого, прокурора та суду за викликом;
2) не відлучатися з садового товариства «Чайка-2» вул. 7 буд. 113 Іркліївка, територіальна громада Золотоніського району Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у цій ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити, що, якщо підозрюваний не виконає покладені на нього обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: