Номер провадження 22-ц/821/1448/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №709/2/25 Категорія: 301030000 Романова О.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
21 жовтня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т. Л.
суддіГончар Н. І., Василенко Л.І.
секретарШирокова Г.К.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05.06.2025 (повний текст складено 05.06.2025, суддя в суді першої інстанції Романова О. Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна, визнання права власності на нерухоме майно та припинення права спільної часткової власності,
у січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом у цій справі до суду, яким просила:
- в порядку поділу спільного майна виділити їй в натурі в окремий об'єкт нерухомості належну їй 2 / 5 частки в праві власності на будинок та надвірних спорудах в АДРЕСА_1 ;
- визнати за нею право власності на приміщення в будинку АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , № 2-6, № 2-7, крильце, а з надвірних споруд: на сарай «Г», погріб «Д» в АДРЕСА_1 ;
- припинити право спільної часткової власності на дану нерухомість між нею і відповідачами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24.06.2014 (справа № 709/1687/14-ц) задоволено її позов до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину житлового будинку та земельну ділянку. Визнано за нею право власності в порядку поділу майна подружжя на 2 / 5 частини будинку і відповідну частку надвірних споруд в АДРЕСА_1 , а саме приміщення № 2-2, № 2-3, № 2-4, прибудову а-1, крильце, а з надвірних споруд сарай «Г» та погріб «Д».
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності номер запису 6994466 від 15.09.2014 зареєстровано за позивачем 2 / 5 частки в праві спільної часткової власності на дане будинковолодіння.
Попереднім власником вказаної частки в праві на будинок був її колишній чоловік - ОСОБА_3 згідно договору дарування, укладеного між ним та його батьком - ОСОБА_4 , посвідченого 14.01.1993 державним нотаріусом Чорнобаївської державної нотаріальної контори, реєстровий номер 43.
Після укладення договору дарування власником іншої 3 / 5 частини в праві власності на будинок, яка зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_6 (після перейменування АДРЕСА_1 , залишився ОСОБА_4 .
Вищевказаним рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області визнано за нею право власності в порядку поділу майна подружжя на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,18 га, в АДРЕСА_6 (на даний час АДРЕСА_1 , на якій розміщено вказану нерухомість.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису 6993746 від 15.09.2014, зазначена земельна ділянка зареєстрована за нею як її приватна власність.
Отже земельна ділянка вже тривалий час виділена в окремий об'єкт нерухомості, а будинок залишився на даний час в спільній часткові власності з визначенням часток.
ІНФОРМАЦІЯ_1 співвласник іншої 3 / 5 частини будинку ОСОБА_4 помер.
Ще при житті, 05.11.2005, ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів належну йому частину житлового будинку і відповідну частку надвірних споруд та земельну ділянку по АДРЕСА_6 відповідачу ОСОБА_2 (своєму онуку).
Відповідач ОСОБА_2 , як спадкоємець за заповітом на іншу 3 / 5 частину в праві на будинок, прийняв спадщину, але не оформив в нотаріальній конторі свої спадкові права на цю власність і не бажає укладати з позивачем договір про поділ будинку і виділ в натурі належної їй частки.
Належність позивачу та іншому співвласнику будинку та надвірних споруд на праві спільної часткової власності не дає можливості вільно розпоряджатися майном, зокрема, зареєструвати її родича в житлі, що не можливо без згоди відповідача.
При вирішенні позовних вимог просила суд врахувати таке:
- ще при укладенні договору дарування 14.01.1993 2 / 5 частини будинку було нотаріально посвідчено передачу в дар конкретних приміщень будинку, а саме №2-2, № 2-3, № 2-4, прибудову а-1, крильце;
- після укладення договору дарування була здійснена перебудова внаслідок чого збудовано окремий вхід в будинок і закладено перестінок, тобто відбувся фактичний поділ будинку в натурі на два окремих житла, згідно часток по згоді його співвласників;
- також були відкриті окремі погосподарські номери та окремі адреси, зокрема, її 2 / 5 частини будинку: АДРЕСА_1 , а інша 3/5 частина будинку - АДРЕСА_6 ;
- ще при житті іншого співвласника - ОСОБА_4 були узгоджені між ним і його сином, а її колишнім чоловіком - ОСОБА_3 межі присадибних земельних ділянок з виділом в натурі ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,18 га;
- більше 10 років позивач самостійно користується виділеним їй житлом з окремим газопостачанням, водопостачанням і електропостачанням та окремою земельною ділянкою. Жодних претензій зі сторони відповідача чи попереднього співвласника іншої частини - ОСОБА_4 не було.
Тобто поділ спільної часткової власності будинку та надвірних споруд фактично відбувся, але юридично не оформлений, що не дає їй можливість вільно розпоряджатися нерухомим майном, оскільки необхідно враховувати думку іншого співвласника, що й обумовило звернення з цим позовом до суду.
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05.06.2025 позовні вимоги у справі відхилено.
Суд першої інстанції керувався тим, що позивач не довела наданими доказами можливість виділу їй в натурі нерухомого майна, пропорційного до розміру частки у праві власності, що належить позивачу. Також спільне майно вже було фактично поділене в натурі між колишніми співвласниками згідно рішення суду у справі № 709/1687/14-ц.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, позивач 26.06.2025 засобами поштового зв'язку подала апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та новим рішенням позовні вимоги задовольнити.
Вказує, що у справі наявно достатньо доказів в обґрунтування позовних вимог про поділ майна. Суд першої інстанції протиправно визнав за працездатним сином спадкодавця право на обов'язкову частку у спадщині, що обумовило невірне визначення складу відповідачів. Суд не врахував, що у заявах про прийняття спадщини як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2 вказали, що спадкоємців з обов'язковою часткою у праві на спадщину не має. Суд не врахував преюдиційність рішення у іншій справі № 709/1687/14-ц для правовідносин сторін.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
При розгляді справи встановлено, що рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24.06.2014, справа № 709/1687/14-ц, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу майна подружжя на 2 / 5 частини будинку та відповідну частину надвірних споруд в АДРЕСА_6 , а саме: на приміщення № 2-2, № 2-3, № 2-4, прибудову а-1, крильце, в надвірних спорудах - сарай «Г» та погріб «Д», що зареєстровані за ОСОБА_3 у відповідності до договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Чорнобаївської нотаріальної контори 14 січня 1993 року по реєстру № 43. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу майна на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,18 га, вартістю 21288,11 грн, що зареєстрована за ОСОБА_3 у відповідності до державного акту серії ЯГ № 644501 від 08 червня 2007 року та розташована по АДРЕСА_6 .
У зазначеній справі суд вказав, що позивач ОСОБА_1 проживала в фактичних шлюбних стосунках з відповідачем ОСОБА_3 з липня 1989 року. В липні 1990 року сторони зареєстрували шлюб та перебували в ньому до 02.12.2013. В період шлюбу 14.01.1991 відповідач отримав в дар 2 / 5 частини будинку в АДРЕСА_6 , що підтверджено відповідним договором посвідченим державним нотаріусом за № 43, та став власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,18 га (державний акт серії ЯГ № 644501 від 08.06.2007). У цей же період за участю позивача ними було збудовано прибудову та оранжерею. Зроблено також навіс, кухню, ванну, проведено інші будівельні роботи, а в 2008 році позивач самостійно провела газо та електропостачання.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 26790624, державним реєстратором Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області Бабенко Л. В. 15.09.2014 зареєстровано за позивачем право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 7125155100:01:000:4524 площею 0,18 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , підстава виникнення права власності: рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24.06.2014, № 709/1687/14-ц (а.с. 21).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 26793651, державним реєстратором Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області Бабенко Л. В. 15.09.2014 зареєстровано за позивачем право власності на 2 / 5 частини житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_6 , форма власності: спільна часткова, у розділі додаткові відомості зазначено: право власності на приміщення № 2-2, № 2-3, № 2-4, прибудова а1, крильце - а, сарай - Г, погріб - Д, підстава виникнення права власності: рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24.06.2014, № 709/1687/14-ц (а.с. 22).
Відтак має місце фактична реєстрація за позивачем у справі згідно рішення суду у іншій справі № 709/1687/14-ц права власності на конкретно визначене майно. що складає 2 / 5 частини у відповідному домоволодінні.
До матеріалів позовної заяви позивачем додана копія договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Чорнобаївської нотаріальної контори Залізняк Н. В. 14.01.1993, відповідно до якого ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_3 прийняв у дар 2 / 5 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_6 . Будинок А-І, а, аІ, цегляний, обкладений плиткою, жила площа якого в цілому 64,10 кв.м. До будинку примикають надвірні споруди: сарай «Б,Г», гараж «В», погреб «Д», туалет, колодязь, огорожа. По заяві відчужувача відчужуються приміщення: 2-2, 2-3, 2-4, прибудова, аІ, крильце. Ця 2/5 частина будинку належить дарувальнику ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого Чорнобаївською селищною радою 09.03.1977, зареєстрованого Золотоніським БТІ 09.03.1977 (а.с. 7-8).
Також до матеріалів позовної заяви позивачем додана копія технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_7 , виготовлений 06.11.2006. Відповідно до відомостям якого у розділі “Экспликация внутренних площадей к плану жилого дома литера АІ по улице Некрасова № 24» (на російській мові), зазначено що частина АДРЕСА_8 будинку складається з: коридора площею 2,3 кв.м., кухні площею 7,9 кв.м., кладової площею 6,0 кв.м., кімнати площею 14,80 кв.м.; частина № 2 складається з: коридору площею 4,7 кв.м., кімнати площею 11,8 кв.м., оранжереї площею 8,0 кв.м., кухні площею 15,6 кв.м., ванної кімнати площею 5,0 кв.м. (а.с. 12-15).
Відповідно до відомостям спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_4 , номер у спадковому реєстрі: 39971193, останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 виданого 05.06.2006 відділом реєстрації актів цивільного стану Чорнобаївського РУЮ Черкаської області (а.с. 64).
Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до Чорнобаївської державної нотаріальної контори 20.06.2006 звернувся ОСОБА_2 (а.с. 63).
Відповідно до відомостей копії заповіту, посвідченого 30.11.2005 державним нотаріусом Чорнобаївської державної нотаріальної контори Залізняк Н. Є., зареєстрованим в реєстрі за № 3406, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належну йому частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд та земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_6 заповів ОСОБА_2 (а.с. 11).
Також із заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_4 до Чорнобаївської державної нотаріальної контори 13.06.2006 звернувся його син - ОСОБА_3 (а.с. 63 зі зворотного боку).
Відповідно до відомостей спадкової справи свідоцтва про право власності за заповітом або законом після смерті ОСОБА_4 не видавалися.
Позивач, аргументуючи про необхідність поділу в натурі спільного нерухомого майна між співвласниками, звернулася з позовом у цій справі до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам сторін, що виникли на підставі зазначених фактичних обставин, апеляційний суд враховує таке.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном. Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (як у даній справі).
Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
При вирішенні спору про поділ в натурі нерухомого майна, визначаючи варіанти такого поділу, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку.
Зазначені правові висновки відображено в постанові ВС від 23.03.2023 у справі №686/1404/19.
За обставин даної справи позивачу та її колишньому чоловіку ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належало, зокрема,домоволодіння в АДРЕСА_6 з визначеними частками у праві власності - 2 / 5 позивачу та 3 / 5 іншому співвласнику.
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 24.06.2014, справа № 709/1687/14-ц, яке набрало законної сили, із вказаного нерухомого майна позивачу ОСОБА_1 виділено в натурі частину, пропорційну її частці 2 / 5 у праві власності, а саме - приміщення № 2-2, № 2-3, № 2-4, прибудова а1, крильце - а, сарай - Г, погріб - Д, та згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 26793651 зареєстровано відповідне право власності позивача на таке майно.
Відтак фактично на даний час позивачу, як співвласнику, було виділено рішенням суду від 24.06.2014 приміщення, які відповідають її частці у праві власності на спільне домоволодіння та зареєстровано за позивачем відповідне право власності із відображенням конкретних приміщень у спірному домоволодінні.
Поточним позовом ОСОБА_1 просить повторно у порядку поділу спільного майна виділити їй пропорційно до розміру її частки як ті приміщення, що фігурували у рішенні суду від 24.06.2014 (приміщення № 2-2, № 2-3, № 2-4, прибудова а1, крильце - а, сарай - Г, погріб - Д), так і інші приміщення, які було добудовано до частини домоволодіння позивача чи ті, що виникли внаслідок реконструкції її частини будинку АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , № 2-6, АДРЕСА_9 ).
Відтак підстав для повторного поділу в натурі нерухомого майна між співвласниками, про що просить позивач у справі, не має, оскільки частка приміщень, яка відповідає розміру частки позивача у праві власності на спірне майно уже їй була виділена в натурі судом у справі № 709/1687/14-ц та за позивачем зареєстрована право власності на таке нерухоме майно.
Більше того, позивач просить визнати за нею право власності на приміщення домоволодіння, загальною площею 74,3 кв. м. згідно висновку про оцінку від 11.12.2024 (а.с.9), що має відповідати її 2 / 5 частинам у праві власності на домоволодіння у той час як загальна площа спірного домоволодіння за адресою АДРЕСА_6 складає 123,9 кв. м. згідно технічного паспорту на а.с.12-15.
Відтак 2 / 5 частини від 123,9 кв. м. становить 49,56 кв. м., а не 74,3 кв. м., як указує позивач.
Питання про призначення судової експертизи для визначення того, яка саме площа яких складових спірного домоволодіння відповідатиме розміру частки позивача сторони у справі не порушували.
Далі, згідно положень ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ним Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту прав визначені ст.16 ЦК України. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Зазначені положення законодавства кореспондуються також із роз'ясненнями, наданими Пленумом ВСУ судам України у п.2 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».
На підставі вищевикладеного, апеляційний суд констатує, що особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх прав, свобод чи інтересів. Право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені оспорюваними у справі діями, правочинами чи актами.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові, про що зазначено у постанові ВС від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.
За обставин даної справи позивачем не доведено, що її права власності порушено відповідачами та наявна потреба у їх судовому захисті, враховуючи, що фактично позивачу уже було виділено в натурі приміщення у спірному домоволодінні, що відповідають розміру її частки у праві власності на таке майно.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відхилення позовних вимог у цій справі, що скаржником не спростовано.
Зокрема, слід відхилити аргументи скаржника про те, що суд першої інстанції протиправно визнав за працездатним сином спадкодавця (колишнього власника іншої частини у спірному майні) право на обов'язкову частку у спадщині, оскільки рішення суду з даного приводу по суті не виносилося, при цьому суд залучив вказану особу в якості співвідповідача з тих підстав, що ним подано заяву про прийняття спадщини після смерті свого батька до нотаріуса, однак на даний час нотаріусом не видано свідоцтва про право на спадкове майно, ні винесено відмови у видачі такого свідоцтва. Згідно до вимог чинного законодавства вважається, що спадщина належить спадкоємцю з моменту подання заяви про прийняття ним спадщини. При цьому, відсутність права цієї особи на отримання ним частки в спадковому майні, в тому числі і можливої обов'язкової частки, належним чином не спростована відповідним рішенням нотаріуса.
Не можна погодитися з доводами скаржника про те, суд першої інстанції не врахував преюдиційність рішення у іншій справі № 709/1687/14-ц для правовідносин сторін, оскільки вказане судове рішення якраз підтверджує фактичний виділ майна в натурі пропорційно, бо частки позивача у праві власності на таке майно та, відповідно, відсутність потреби у повторному вирішення такого ж питання у судовому порядку, і суд фактично на цьому і ґрунтує свою відмову в задоволенні відповідної частини позовних вимог.
Однак колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини судового рішення вказівку суду першої інстанції про часткову необґрунтованість рішення Чорнобаївського районного суду від 24.06.2014 року виходячи з того, що визнання рішення суду першої інстанції необґрунтованим належить до компетенції судів апеляційної і касаційної інстанції. При цьому, вказане рішення суду сторонами до суду вищих інстанції оскаржено не було та набрало чинності, відповідно, воно є законним і обґрунтованим апріорі.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу на те, що поняття преюдиційності в цивільному процесі безпосередньо пов'язано з конституційними нормами про обов'язковість судового рішення (ст.129 Конституції України) та про авторитет та неупередженість правосуддя ( ст.34 Конституції України).
Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05.06.2025 у даній справі слід залишити без змін, з зазначенням вказаної вище вказівки, а подану позивачем апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі ст.141 ЦПК України у зв'язку з відхиленням позовних вимог витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції не відшкодовувати.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - відхилити.
Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 05.06.2025 у даній цивільній справі - залишити без змін, виключивши з його мотивувальної частини вказівку суду про визнання рішення Чорнобаївського районного суду від 24.06.2024 року в іншій справі частково необґрунтованим.
Витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд справи апеляційним судом не відшкодовувати.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 23.10.2025.
Суддя-доповідач
Судді