Справа № 359/12838/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12974/2025
23 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2025 року у складі судді Свояка Д.В.,
у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У листопаді 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернувся у суд із позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 100303514 від 10 серпня 2022 року в розмірі 36 756 грн 07 та судові витрати.
В обґрунтування позову зазначав, що 10 серпня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений договір про споживчий кредит № 100303514 згідно з умовами якого відповідач отримав 10 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну суму. Останній зі свого боку не виконав умов кредитного договору.
Відповідно до п. 7.1. кредитного договору № 100303514 від 10 серпня 2022 року, договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Вказано, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та відповідачем не був би укладений.
Після цього, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п. 2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.
Підтвердженням добровільного укладення відповідачем даного договору є Анкета-заява на кредит № 100303514 позичальника від 10 серпня 2022 року, що заповнена відповідачем.
Відповідно до умов кредитного договору, між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений договір відступлення прав вимоги № 98-МЛ/Т від 30 травня 2023 року.
Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 100303514 від 10 серпня 2022 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем, сума та розрахунок заборгованості було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно договору відступлення прав вимоги № 98-МЛ/Т від 30 травня 2023 року.
Сума заборгованості відповідача становить 36 756 грн 07 коп відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги № 98-МЛ/Т від 30 травня 2023 року, з них: залишок по тілу кредиту - 7 498 грн, залишок по відсоткам - 28 558 грн 07 коп, залишок по комісії - 700 грн.
Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов'язань, а саме: відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 22739680/7305 від 05 листопада 2024 року, але спір вирішено не було.
Рішенням Переяславського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В апеляційній скарзі, вказано що на підтвердження надання відповідачу кредиту позивач надав копію платіжного доручення № 49158563 від 10 серпня 2022 року, з якого слідує, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на ім'я отримувача ОСОБА_1 на кредит рах. № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 10 000 грн у дорученні вказано номер транзакції, сума транзакції, дату проведення транзакції та номер картки, на яку перераховані кошти, де зокрема сума транзакції збігається з сумою наданого кредиту, дата проведення транзакції з датою укладеного договору та зазначено частково номер картки, на яку перераховані кошти, який збігається з реквізитами платіжної банківської картки, вказаної в п. 2.1 Договору.
Крім того, відповідач не надав будь-яких доказів на спростування обставин, що кошти, визначені в електронному договорі у розмірі 10 000 грн надійшли в його розпорядження на належну його банківську картку, отримання та користування кредитними коштами, а також спростування розміру заборгованості по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку.
Вказано, що позивачу не відомий повний номер картки, які і первісному кредитору. Повний номер картки вводиться позичальником та автоматично зашифровується і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюється платіж.
Також зауважує, що зазначення поверх тексту договору надруковане платіжне доручення 58164565 від 24 січня 2023 року, де платником визначено ТОВ «Мілоан», а отримувачем - ОСОБА_2 спричинено технічною помилкою, яка виникла під час підготовки пакету документів для подання їх до суду
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100303514 від 10 серпня 2022 року, де сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору ( а.с. 11-21).
Отже укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Згідно з п. 1.1. договору, кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4. договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Комісія за надання кредиту: 700 грн, яка нараховується за ставкою 7 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (пункт 1.5.1. договору).
Сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000 грн (п. 1.2.). Строк кредитування на 99 днів з 10 серпня 2022 року (п. 1.3.); проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 630 грн, які нараховуються за ставкою 0,70 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2.); проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 27 000 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3.). Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 (п. 2.1.). Цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника (п. 6.1.).
Відповідно до паспорта споживчого кредиту № 100303514 сума кредиту 10 000 грн строк кредитування 99 днів, пільговий період 9 днів, процентна ставка у пільговий період 0.70 % за кожен день користування кредитом, стандартна ставка 3 % за кожен день користування кредитом (а.с. 23-24).
Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що відповідач підписав акцепт договору аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора U33556 10 серпня 2022 року 03:06:02 (а.с. 25).
ТОВ "Мілоан" переказало кошти у розмірі 10 000 грн на рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням 49158563 від 10 серпня 2022 року (а. с. 28).
Анкета-заява на кредит № 100303514 від 10 серпня 2022 року містить докладну інформацію щодо ОСОБА_1 , зокрема, дату його народження, ідентифікаційний номер, серію та номер паспорта, адресу реєстрації і адресу проживання, номер мобільного телефону, соціальний статус, місце роботи, поетапний процес оформлення та розгляду заяви (а.с. 26).
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 100303514 від 10 серпня 2022 року у відповідача наявна заборгованість за простроченим тілом в розмірі 7 498 грн, за простроченими відсотками - 28 558 грн 07 коп та 700 грн комісії, що разом складає 36 756 грн 07 коп (а.с. 32).
Відповідно до договору відступлення прав вимоги № 98-МЛ/Т від 30 травня 2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали даний договір про те, що кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (а.с. 33-41).
Відступлення прав вимоги також підтверджується платіжною інструкцією № 71534, актом приймання-передачі реєстру боржників від 30 травня 2023 року, витягом з реєстру боржників (а.с. 42-44).
Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 98-МЛ/Т від 30 травня 2023 року, вказаний кредитний договір № 100303514 від 10 серпня 2022 року, де боржником є ОСОБА_1 та сума заборгованості за ним - 36 756 грн 07 коп (а. с. 44).
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що копія платіжного доручення не містить будь-яких відміток про його виконання. Також відсутні інші визначені вищевказаними нормами законодавства необхідні документи, які б підтверджували виконання цього платіжного доручення.
Також суд звернув увагу на те, що на другій сторінці копії договору відступлення прав вимоги № 98/МЛ/Т від 30 травня 2023 року, яка не містить відмітки про завірення копії представницею позивача, хоча інші сторінки цього документу таку відмітку мають, поверх тексту договору надруковано платіжне доручення 58164565 від 24 січня 2023 року, де платником визначено ТОВ «Мілоан», а отримувачем ОСОБА_2 . Ця обставина ставить під сумнів відповідність законодавчим вимогам щодо способу виготовлення, направлення до виконання та виконання будь-якого платіжного доручення цього платника.
Окрім цього суд зазначив, що до справи не надано виписок з особових рахунків, копій квитанцій, меморіальних ордерів, платіжних доручень тощо, в яких би зазначалося про перерахування саме зазначеними товариствами на виконання відповідного кредитного договору на картковий рахунок, що належить відповідачу, грошових коштів.
Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, як визначено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
В силу частин 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 100303514 від 10 серпня 2022 року був вчинений в електронній формі.
Відтак, на нього поширюються вимоги Закону України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частинами 1-12 ст. 11 цього ж Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 6, 12 ч. 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у своїй постанові від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зробив правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Як убачається із матеріалів справи, кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом 10 серпня 2025 року о 03:06 год шляхом зазначення одноразового ідентифікатора U33556 (а.с. 11, 25), який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Отже, наведене безумовно свідчить про те, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію".
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
При цьому, вимог про визнання кредитного договору № 100303514 від 10 серпня 2022 року недійсним (неукладеним) не заявлено, договору щодо інших правовідносин між сторонами відповідачем не надано, в матеріалах справи наявна лише копія вказаного кредитного договору, наданого позивачем.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази, які підтверджують укладеність між відповідачем та ТОВ «Мілоан» кредитного договору.
Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 10 000 грн підтверджується копією платіжного доручення № 49158563 від 10 серпня 2022 року, які перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 28).
Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження отримання грошових коштів спростовуються матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.
Отже, колегія суддів вважає доведеним, що кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.
Між тим, за умовами кредитного договору, відповідач зобов'язався повернути отримані ним грошові кошти у визначений договором строк, однак позичальник свої зобов'язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за вказаним договором.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно із ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами 1, 2 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.
Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним.
05 листопада 2024 року ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" відправило на адресу відповідача письмову претензію про виконання його зобов'язань.
Договір факторингу укладений між первісним кредитором та ТОВ " ФК "Кредит-Капітал" у встановленому порядку недійсним не визнавався, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаного правочину.
Відповідно до п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з долученою позивачем до справи до випискою з особового рахунку за кредитним договором № 100303514 від 10 серпня 2022 року у відповідача наявна заборгованість за простроченим тілом в розмірі 7 498 грн, за простроченими відсотками - 28 558 грн 07 коп та 700 грн комісії, що разом складає 36 756 грн 07 коп (а.с. 32).
Також у справі наявна відомість щодо нарахування та погашення заборгованості відповідачем.
З указаної виписки та відомостей вбачається, що вони відповідають вимогам закону, є чіткими, зрозумілими, узгоджуються з умовами кредитного договору, з них вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем.
В свою чергу, відповідачем не було спростовано вказаних документів та не надано власного розрахунку на спростування доводів позивача або об'єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 допустив неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка добровільно останнім не сплачена.
Разом з тим, суд першої інстанції у своєму рішенні помилково вказав, що позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості не долучено документів, які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним, оскільки позивач ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" не є банком відповідача, не може мати доступу до карткового рахунку відповідача, оскільки не є його власником та вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідач, як клієнт банку.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів, а тому його позов не доведений, є помилковим, оскільки ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" надало всі необхідні документи, оформлені належним чином, які підтверджують отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наведених вище підстав.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки рішення суду скасовано й позов задоволено, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пов'язаний з розглядом справи в розмірі 6 056 грн, що складається з судового збору сплаченого за подання позову в розмірі 2 422 грн 40 коп (а.с. 54) та за подання апеляційної скарги 3 633 грн 60 коп (а.с. 103).
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити.
Заочне рішення Переяславського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2025 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) суму заборгованості за договором про споживчий кредит № 100303514 від 10 серпня 2022 року в сумі 36 756 грн 07, а також судовий, пов'язаний з розглядом справи збір в розмірі 6 056 грн
Постанова суду набирає законної сили з дня прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: