22 жовтня 2025 року м. Київ
Справа № 757/1790/22-ц
Провадження №22-ц/824/12341/2025
Резолютивна частина постанови оголошена 22 жовтня 2025 року
Повний текст постанови складено 23 жовтня 2025 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Желепи В.В.
сторони: позивач ОСОБА_1
відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Альянс плюс», Акціонерне товариство «Банк Альянс»
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року, ухваленого у складі судді Ільєвої Т.Г.,-
У січні 2022 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Альянс плюс», АТ «Банк Альянс», за участю третьої особи, на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору.
Позов обґрунтовано тим, що Договір №7 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за Кредитним договором прав за Договором забезпечення від 08 червня 2018 року та договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами, укладений між АТ «Банк Альянс» та ТОВ «Фінансова компанія «Альянс Плюс», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О. 15 червня 2018 року за р.№2012, були укладені з істотними порушеннями чинного законодавства, без правових підстав, а тому вони порушують права позивача, що зумовило останнього звернутись до суду з позовом.
Таким чином, позивач з урахування заяви про зміну предмету позову просив суд:
- визнати недійсним Договір №7 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за Кредитним договором прав за Договорами забезпечення від 08 червня 2018 року, укладений між АТ «Банк Альянс» та ТОВ «Фінансова компанія «Альянс Плюс»;
- визнати недійсним Договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами, укладений між АТ «Банк Альянс» та ТОВ «Фінансова компанія «Альянс Плюс», посвідчений Михайловою Н.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15 червня 2018 року за р.№2012.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 січня 2022 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2023 року було витребувано у приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича (адреса: АДРЕСА_1 ) завірену копію Договору купівлі-продажу, квартира, серія та номер: 310, виданого 30.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. та витребувано з Печерського районного суду м. Києва, а саме: з матеріалів справи №757/35497/14-ц посвідчені копії Кредитного договору №023-04ПК від 19.10.2004 року з додатками, письмові заяви позичальника на отримання коштів по Кредитному договору, всі первинні документи, які підтверджують здійснення всіх оплат позичальником та поручителям по Кредитному договору, висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30.06.2017 №977/12117-12119/17-45.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2023 року було зобов'язано АТ «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд.50, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360506) надати належні докази вчинення дій, а саме: надати докази видачі АТ «Банк Альянс позичальнику ОСОБА_2 по Кредитному договору наступних коштів на суму 615 700,00 грн.: 244 617,00 грн. від 19.10.2004; 55 057,00 грн. від 21.10.2004; 316 026,00 грн. від 14.09.2005.
12 вересня 2023 року позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, яка була прийнята протокольною ухвалою суду.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2023 року було витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича, (адреса: АДРЕСА_2 , тел.: НОМЕР_1 ) належні копії: Договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами, укладеного між АТ «Банк Альянс» та ТОВ «Фінансова компанія «Альянс Плюс», посвідченого Михайловою Н.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15 червня 2018 року за р.№2012; інших документів, що є підставою для укладення Договору купівлі-продажу квартири (адреса квартири: АДРЕСА_3 ), серія та номер: 310, виданого 30.09.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 травня 2024 року було витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайлової Наталії Олександрівни, належним чином завірену копію договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами, укладеного між АТ «Банк Альянс» та ТОВ «Фінансова компанія «Альянс Плюс» від 15.06.2018, за №2012.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Альянс плюс», АТ «Банк Альянс», за участю третьої особи, на стороні позивача, яка заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про визнання недійсним договору відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що Позивач при зверненні до суду вказує, що судом розглядалось питання про скасування заходів забезпечення позову щодо зазначеної заборони, на яку посилаються сторона позивача, однак станом на день розгляду справи стороною позивача не надано жодної актуальної інформації щодо розгляду такого клопотання.
Також, посилання позивача на експертний висновок, на думку суду, не може вважатись належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом здійснення переплати за кредитним договором або ж відсутності заборгованості, що підтверджується копією рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13.10.2021 у справі 463/9645/19, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення коштів та визнання договору іпотеки недійсним.
Таким чином, суд вважаєв що доводи позивача є необґрунтованими та не вказують на недійсність Договору про відступлення права вимоги від 08.06.2018, що узгоджується з практикою Верховного суду, оскільки вказують на те, що в разі обґрунтованості обставин, на які посилається позивач, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.
Щодо Договору про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, укладеного між АТ «Банк Альянс» та ТОВ «Фінансова компанія «Альянс Плюс», посвідченого Михайловою Н.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15 червня 2018 року за р.№2012, суд вважає, що станом на день розгляду позивачем необґрунтовано, на якій підставі суд має визнати його недійсним, посилання на внесення відомостей до ЄРДР, не вказує, що суд передчасно може встановити обставини, н, які посилається сторона позивача.
Загалом позиція позивача щодо даного договору взагалі є не конкретизованою, а тому підстав для її задоволення суд не вбачав, а інших вимог позивач перед судом не ставить.
Також, з доказів, наданих суду, вбачається, що сторона позивача намагається оскаржити будь-які договори, які стосуються кредиту та предмету іпотеки, що є правом позивача, однак, станом на день розгляду, зазначене вказує на намагання сторони уникнути виконання зобов'язань.
Відтак, суд, дослідивши вимоги позивача, прийшов до висновку про необґрунтованість його вимог та відсутність доказової бази, яка б підкріплювалась позицію позивача.
Окрім цього, посилаюсь на визнання недійсним договорів про відступлення прав вимог, позивач не аналізує обставин їх укладення в частині умов, які їм передують та на яких умовах вони укладаються.
Також, суд вважав, що позовні вимоги позивача в певній мірі не є вірним спосіб захисту, зокрема предмет іпотеки був відчужений на користь третьої особи, що свідчить про те, що позивачу необхідно визначитись зі способом захисту його прав та вірно звернутись до суду.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що на думку позивача заборгованість по кредитному договору ОСОБА_2 перед ПАТ «банк Альянс» відсутня.
Вказує, що суд не врахував позицію Великої Палати Верховного суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/1/18 згідно якої ознакою що притаманна договору відступлення права вимоги є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні, а у вказаному договорі такі відсутня заборгованість за кредитним договором.
Також посилається на те, що розмір заборгованості по кредитному договору не встановлений через його відсутність.
Також, зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що ухвалою суду Публічному акціонерному товариству «Банк Альянс» було заборонено здійснювати дії, пов'язані з продажем або іншим відчуженням будь-яким способом третім особам предметів застави за кредитним договором № 023-04/ПК від 19 жовтня 2004 року, у тому числі, предметів іпотеки - квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_5 .
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач АТ «Банк Альянс» проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
В судовому засіданні представник АТ «Банк Альянс» адвокат Фурман Р.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_1 відповідач ТОВ «ФК «Альянс плюс», третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином (т.2 а.с.51, 52, 54, 55), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Судом встановлено, що 19 жовтня 2004 року між ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та Публічним акціонерним товариством «Банк Альянс» (Код ЄДРПОУ: 14360506) був укладений Кредитний договір №023-04/ПК.
З метою забезпечення виконання Основного договору між ПАТ «Банк Альянс» та ОСОБА_2 був укладений Договір іпотеки від 20.10.2004 року.
Предметом іпотеки по Договору іпотеки від 20.10.2004 є об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер:2118867580000 - трикімнатна квартира загальною площею 77,8 кв.м., житловою площею 53,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Крім того, між ПАТ «Банк Альянс» та ОСОБА_2 було укладено Договір застави від 17.05.2007р.
08.06.2018 було укладено Договір №7 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс плюс») в якості Нового кредитора та Акціонерним товариством «Банк Альянс» в якості Первісного кредитора.
Предметом Договору №7 є передача Новому кредитору Первісним кредитором Права вимоги по кредитному договору №023-04/ПК від 19.10.2004 та по договорам забезпечення до Кредитного договору, зокрема, по договору іпотеки від 20.10.2004, укладеного між АТ «Банк Альянс» в якості іпотекодержателя та ОСОБА_2 в якості іпотекодавця, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., зареєстрованого за №4456.
Окрім цього, на підставі Договору купівлі-продажу від 30.09.2020, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М., була відчужена квартира, за адресою: АДРЕСА_3 , серія та номер: 310, на користь ОСОБА_3 .
Відчуження даної квартири відбулося на підставі Договору іпотеки від 20 жовтня 2004 року, а також на підставі Договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами, укладеного між АТ «Банк Альянс» та ТОВ «Фінансова компанія «Альянс Плюс», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О., 15 червня 2018 року за р. №2012 та Договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Альянс Плюс» та ТОВ «Схід Фінанс», посвідченого, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайловою Н.О. 20 червня 2018 року за р. №2087.
При цьому, встановлено, що 20 липня 2020 року ОСОБА_2 здійснив відчуження квартири, яка є предметом іпотеки на користь ОСОБА_1 , шляхом укладення ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фісенко Т.П., зареєстровано в реєстрі за №572.
З врахуванням зазначеного, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає, що Договір №7 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за Кредитним договором прав за Договорами забезпечення від 08 червня 2018 року, укладений між АТ «Банк Альянс» та ТОВ «Фінансова компанія «Альянс Плюс» та Договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами, укладений між АТ «Банк Альянс» та ТОВ «Фінансова компанія «Альянс Плюс», посвідчений Михайловою Н.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15 червня 2018 року за р.№2012 вчинені з істотним порушенням законодавчих вимог, а тому просить визнати їх недійсними з наступних підстав.
Представник позивача вказував, що з 2014 року заборгованість ОСОБА_2 (позичальника) перед АТ «Банк Альянс» (позикодавцем) по Кредитному Договору, відсутня.
Так, представник посилався на те, що позивач повністю погасив заборгованість по Кредитному Договору, однак АТ «Банк Альянс» звернулося одночасно з двома аналогічними позовними вимогами: до Печерського районного суду міста Києва справа №757/35497/14-ц та до Личаківського районного суду міста Львова справа № 463/3710/14-ц) про стягнення заборгованості по Кредитному Договору.
В результаті, в задоволенні позовних вимог у справі №757/35497/14-ц позивачеві було відмовлено.
Заочним рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 12 грудня 2014 року по справі № 463/3710/14-ц, позов було задоволено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2015 рішення Личаківського районного суду міста Львова від 12 грудня 2014 року по справі № 463/3710/14-ц та відповідну ухвалу апеляційного суду Львівської області від 09.06.2015 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, яка при новому розгляді розглядалася за №463/818/16-ц.
Окрім цього, при новому розгляді справи №463/818/16-ц було задоволено клопотання ОСОБА_2 , а саме: ухвалою суду Публічному акціонерному товариству «Банк Альянс» було заборонено здійснювати дії, пов'язані з продажем або іншим відчуженням будь-яким способом третім особам предметів застави за кредитним договором № 023-04/ПК від 19 жовтня 2004 року, у тому числі, предметів іпотеки - квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_5 .
Разом з цим, 08.06.2018 було укладено Договір №7 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс плюс» в якості Нового кредитора та Акціонерним товариством «Банк Альянс» в якості Первісного кредитора.
Предметом Договору №7 є передача Новому кредитору Первісним кредитором Права вимоги по кредитному договору №023-04/ПК від 19.10.2004 та по договорам забезпечення до Кредитного договору, зокрема, по договору іпотеки від 20.10.2004 (зі змінами і доповненнями, надалі скороченго - Договір іпотеки від 20.10.2004), укладеного між АТ «Банк Альянс» в якості іпотекодержателя та ОСОБА_2 , в якості іпотекодавця, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І.А., зареєстрованого за №4456.
Відповідно предметом іпотеки по Договору іпотеки від 20.10.2004, є об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 2118867580000 - трикімнатна квартира загальною площею 77,8 кв.м., житловою площею 53,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Однак, позивач стверджує, що ухвала Личаківського районного суду міста Львова від 30.06.2016 №463/818/16 щодо заборони відчуження зазначеної квартири є чинною, а клопотання про скасування заходів, станом на день звернення до суду, ще не було розглянуте, що, на його думку, свідчить про невиконання рішення суду.
Також, представник позивача зазначав, що у відповідності Висновку судово-економічної експертизи №977/12117-12119/17-45 від 30.06.2017 визначено, що ОСОБА_2 за кредитним договором №023-04/ПК від 19 жовтня 2004 року отримано кредитні кошти в сумі 1271068,51 грн. та 85 385,00 Євро (згідно виписки Банку), заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ «Банк Альянс» розрахунково складає 48 654,25 Євро.
За умови, якщо ОСОБА_2 за кредитним договором №023-04/ПК від 19 жовтня 2004 року отримано кредитні кошти в сумі 655 368,51 грн. та 85385,00 Євро (згідно заяв на видачу готівки), заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ «Банк Альянс» відсутня, при цьому переплата ОСОБА_2 за кредитним договором №023-04/ПК від 19 жовтня 2004 року розрахунково складає 135 515,00 Євро.
При цьому, представник позивача вказував, що навіть, якщо заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «Банк Альянс» складає вищевказані 48 654,25 Євро, то невідповідність змісту Договору №7 актам чинного законодавства полягає в тому, що відповідно до пункту 2.2. Договору №7 розмір заборгованості Боржника за Кредитним Договором, що відступається за цим Договором, станом на дату укладення цього Договору становить 127 885,30 Євро, що, на думку позивача, суттєво не відповідає фактичному стану на момент укладення Договору №7, що підтверджується Висновком судово-економічної експертизи №977/12117-12119/17-45 від 30.06.2017.
Таким чином, на думку представника позивача, враховуючи вищевикладене, актам цивільного законодавства суперечить наступний зміст Договору №7, а саме:
- пункт 1.1.4. Договору №7, а саме: «Права вимоги - належні первісному кредитору права вимоги», оскільки враховуючи заборону на відчуження, первісному кредитору не належали права вимоги по Кредитному Договору;
- пункт 2.2. Договору №7, оскільки не відповідає дійсності наявність на момент укладення Договору №7 заборгованість Боржника (позичальника) перед АТ «Банк Альянс» у розмірі 127 885,30 Євро;
- п. 6.2. розділу 6 Договору №7, оскільки підписанням цього Договору первісний кредитор гарантує, що для укладення та виконання цього Договору не вимагається жодних додаткових дозволів та погоджень органів державної влади чи третіх осіб;
- п.6.2. розділу 6 Договору №7, а саме: «Йому належать Право вимоги на законних підставах», оскільки у АТ «Банку Альянс» не належали права вимоги на законних підставах у зв'язку з вищевказаною забороною відчуження;
- п.6.2. розділу 6 Договору №7, а саме: «Відповідно до законодавства та умов Кредитного договору він має право відступити Право вимоги третім особам, у тому числі й Новому кредиторові», оскільки АТ «Банку Альянс» не має право відступити Право вимоги третім особам, у тому числі й Новому кредиторові у зв'язку з вищевказаною забороною відчуження.
Відтак, на думку представника позивача, при укладенні Договору №7 АТ «Банк Альянс» не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення такого правочину, що є підставою для визнання Договору №7 недійсним.
Також, представник позивача вказує, що Договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами, укладений між АТ «Банк Альянс» та ТОВ «Фінансова компанія «Альянс Плюс», посвідчений Михайловою Н.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15 червня 2018 року за р.№2012 також має бути визнано недійсним, оскільки після укладення сторонами вищевказаного Договору відступлення права вимоги за іпотечними договорами, укладеного між АТ «Банк Альянс» та ТОВ «Фінансова компанія «Альянс Плюс», посвідченого Михайловою Н.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15 червня 2018 року за р.№2012 офіційно до суду щодо розгляду заяву про заміну первісного кредитора на нового було надано підтвердження, що підставою для переходу права вимоги по Кредитному договору є не Договір відступлення права вимоги за іпотечними договорами від 15.06.2018, а Договір №7 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за Кредитним договором прав за Договорами забезпечення від 08.06.2018.
На підставі зазначеного, було внесено відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування, на підставі Ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 24 серпня 2023 року справа №756/10673/23.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Положеннями частини п'ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 917/1307/18 23 жовтня 2019 року, зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктами 4 і 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
З огляду на викладене позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до матеріалів справи предметом позову у вказаній справі є:
визнання недійсним договору №7 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за Кредитним договором прав за Договорами забезпечення від 08 червня 2018 року, укладений між АТ «Банк Альянс» та ТОВ «Фінансова компанія «Альянс плюс»;
визнання недійсним Договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладений між АТ «Банк Альянс» та ТОВ «Фінансова компанія «Альянс Плюс», посвідчений Михайловою Н.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15 червня 2018 року за №2012.
Тобто, предметом спору у вказаній справі є визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що:
на думку позивача заборгованість по кредитному договору ОСОБА_2 перед ПАТ «банк Альянс» відсутня;
суд не врахував позицію Великої Палати Верховного суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/1/18 згідно якої ознакою що притаманна договору відступлення права вимоги є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні, а у вказаному договорі такі відсутня заборгованість за кредитним договором;
розмір заборгованості по кредитному договору не встановлений через його відсутність;
що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що ухвалою суду Публічному акціонерному товариству «Банк Альянс» було заборонено здійснювати дії, пов'язані з продажем або іншим відчуженням будь-яким способом третім особам предметів застави за кредитним договором № 023-04/ПК від 19 жовтня 2004 року, у тому числі, предметів іпотеки - квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_5 ;
не стосуються вказаного спору та є необґрунтованими, оскільки вказані доводи стосуються саме обставин укладення та визнання виконаним кредитного договору №023-04/ПК від 19.10.2004 та договором забезпечення до Кредитного договору, зокрема, по договору іпотеки від 20.10.2004 (зі змінами і доповненнями, надалі скороченого - Договір іпотеки від 20.10.2004), укладеного між АТ «Банк Альянс» в якості іпотекодержателя та ОСОБА_2 , в якості іпотекодавця, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцем І.А., зареєстрованого за №4456, що не відноситься до предмету спору, а саме договору відступлення права вимогу у вказаній справі.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Право вимоги у зобов'язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).
Відступлення права вимоги (цесія) - це сам факт заміни особи в зобов'язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором.
Отже, положення ЦК України(зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватись саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія. Зокрема, при оцінці правових наслідків відступлення недійсного права вимоги.
Особливістю відступлення права на підставі правочину (договору) є те, що такий правочин одночасно: 1) змінює суб'єктний склад зобов'язання на стороні кредитора; 2) як договір купівлі-продажу регулює відносини між його сторонами, при цьому обов'язком боржника (первісного кредитора) є передача новому кредитору прав в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України), документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до ухвали суду Публічному акціонерному товариству «Банк Альянс» було заборонено здійснювати дії, пов'язані з продажем або іншим відчуженням будь-яким способом третім особам предметів застави за кредитним договором № 023-04/ПК від 19 жовтня 2004 року, у тому числі, предметів іпотеки - квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_5 .
Вказаною ухвалою не було заборонено відступати права вимоги іншим кредиторам а було заборонено відчужувати предмет іпотеки, тому відповідачами не було порушено виконання судового рішення.
Ухвала суду є чинною та її дія розповсюджується на нового кредитора а саме на ТОВ «ФК «Альянс плюс».
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення а рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року - без змін, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна