23 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 688/3245/25
Провадження № 22-ц/820/2239/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» на заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2025 року (суддя Березюк Н.П.) за позовом акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії,
У липні 2025 року АТ «Хмельницькобленерго» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 жовтня 2024 року представниками Шепетівського РЕМ, в будинку АДРЕСА_1 , виявлено самовільне безоблікове підключення електропроводки до мережі оператора системи розподілу, шляхом підключення електропроводки перед приладом обліку на ввідні провода (накид).
На місці порушення згідно з п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312, в присутності відповідача складений Акт про порушення за № В002002 від 21.10.2024, в якому зафіксоване виявлене правопорушення на день перевірки. Акт про порушення за №В002002 від 21.10.2024 року відповідач не підписав, від підпису відмовився. Акт надіслано відповідачу рекомендованим листом.
27 грудня 2024 року відбулося засідання комісії з розгляду акту про порушення ПРРЕЕ. Комісія дійшла висновку, що відповідач порушив п.п.6 п.8.4.2 Правил, а саме: самовільного безоблікового підключення електропроводки до мережі оператора системи розподілу, шляхом підключення електропроводки перед приладом обліку на ввідні проводи (накид).
Комісія визначила обсяг та вартість необлікованої електричної енергії на підставі акта № В002002 від 21.10.2024 1064 кВт/год. на суму 10660,69 грн.
Відповідач на засіданні комісії не був присутній, відповідне рішення надіслане йому рекомендованим листом, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
ОСОБА_1 отримавши протокол засідання комісії та рахунок, не сплатив вартість не облікової електричної енергії на підставі акту №В002002 від 21.10.2024 в період з 25.01.2025 по 14.07.2025.
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за необліковану електричну енергію в розмірі - 10660,69 грн., 3% річних в розмірі - 149,83 грн., інфляційні втрати в розмірі - 554,62 грн. та судовий збір у розмірі - 2422,40 грн.
Заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» вартість необлікованої електричної енергії в розмірі 10660,69 грн. В решті позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» 2272,21 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі АТ «Хмельницькобленерго» просить рішення скасувати в частині відмови у стягненні 3% річних в розмірі - 149,83 грн., інфляційних втрат в розмірі - 554,62 грн. та задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, суд дійшов хибного висновку, що у зв'язку з відсутністю договору між сторонами про відшкодування шкоди, у відповідача зобов'язання з відшкодування шкоди, завданої споживанням не облікованої електричної енергії, виникне з дня закінчення строку на добровільне виконання судового рішення про стягнення такої шкоди. Відповідач 25 січня 20215 року отримав протокол засідання комісії з розгляду акту про порушення ПРРЕЕ, яким визначено кількість спожитої електричної енергії та її вартість. Отже, з 25.01.2025 року по 14.07.2025 рік відповідач мав сплатити суму боргу. Зобов'язання зі сплати 3% річних та інфляційних втрат є додатковим зобов'язанням, залежить від основного та поділяє його долю.
Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників по справі не надходило.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача вартості необлікованої електричної енергії 10660,69 грн. учасниками у справі не оскаржується, а отже апеляційним судом в цій частині не переглядається.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проживає з 01.11.2023 по АДРЕСА_1 (а.с.35).
Відповідач є споживачем електроенергії, на його ім'я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
21 жовтня 2024 року представники Шепетівського РЕМ дільниці Прядко Р.В., контролер ОСОБА_2 , ел. монтер ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 , виявили самовільне безоблікове підключення електропроводки до мережі оператора системи розподілу, шляхом підключення електропроводки перед приладом обліку на ввідні провода (накид). На місці порушення згідно з п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312, в присутності ОСОБА_1 складено Акт про порушення за № В002002 від 21.10.2024, в якому зафіксоване виявлене правопорушення на день перевірки. Акт про порушення за №В002002 від 21.10.2024 року відповідач не підписав, від підпису відмовився (а.с.28).
Акт про порушення за № В002002 від 21.10.2024 відповідачу направлено рекомендованим листом, лист вручений 17.12.2024 (а.с.32).
27 грудня 2024 відбулося засідання комісії з розгляду акту про порушення ПРРЕЕ. Комісія дійшла висновку, що відповідач порушив п.п.6 п.8.4.2 Правил, а саме: самовільне безоблікове підключення електропроводки до мережі оператора системи розподілу, шляхом підключення електропроводки перед приладом обліку на ввідні проводи (накид). Згідно з п.п. 6 п. 8.4.2 ПРРЕЕ комісія визначила обсяг та вартість необлікованої електричної енергії на підставі акта № В002002 від 21.10.2024 1064 кВт/год. на суму 10660,69 грн. у розрахунку по акту № В002002 від 21.10.2024 року, що є додатком № 1 до протоколу комісії (а.с.29).
Згідно вказаного розрахунку вартість безоблікового споживання електроенергії за період з 24.09.2024 року по 21.10.2024 становить 10660,69 грн. (а.с.30).
Матеріали засідання комісії та рахунок на сплату завданих збитків направлені відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.33).
Відмовляючи у позові в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди між сторонами є факт її завдання позивачу, однак її розмір та спосіб відшкодування (грошові кошти) мають бути конкретизовані відповідним договором сторін, чи рішенням суду про стягнення такої шкоди. Тому підстави для нарахування та стягнення з відповідачки 3% річних та інфляційних втрат за період з 25.01.2025 по 14.07.2025 рік відсутні.
Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду є безпідставними.
Так, згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Отже, зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
Порушенням зобов'язання, згідно з статтею 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
По своїй суті зобов'язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, щодо способу та розміру відшкодування.
Тільки після конкретизації змісту зобов'язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов'язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 03 квітня 2019 року у справі № 757/3725/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 463/389/14-ц, від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).
Суд першої інстанції правильно констатував, що підстава для стягнення на користь позивача шкоди, завданої безобліковим споживанням електроенергії виникла з часу завдання такої шкоди відповідачем, однак зобов'язання у відповідача сплатити такі кошти виникло лише на підставі судового рішення, яким визначено розмір відшкодування шкоди, оскільки сторони не домовилися про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди.
Підстави для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період з 25.01.2024 року (з часу прийняття рішення комісією з розгляду акту про порушення ПРРЕЕ) по 14.07.2025 року відсутні.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» залишити без задоволення.
Заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 жовтня 2025 року.
Судді: Т.О. Янчук
Л.М. Грох
О.І. Ярмолюк