Провадження № 22-ц/803/23/25 Справа № 174/620/21 Суддя у 1-й інстанції - Борцова А. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
15 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця» на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2022 року у складі судді Борцової А.А. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “Українська залізниця» про скасування наказу про оголошення догани,-
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, пред'явленим до АТ “Українська залізниця», на предмет скасування наказу від 20 серпня 2021 року № Н-23/ст «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» у частині оголошеної догани машиністу тепловоза ОСОБА_1 , обґрунтовуючи це тим, що притягнення його до відповідальності відбулось без врахування сукупності умов, необхідних для притягнення особи до відповідальності, відповідач не мав належних та беззаперечних доказів, які б свідчили про його вину, подію і склад порушення та неналежне виконання ним трудових обов'язків. Дисциплінарне стягнення було застосоване неправомірно, з порушенням вимог законодавства, адже його притягнуто до відповідальності не за складовими його трудової функції, як працівника, оскільки він працює на посаді машиніста електровоза, а згідно оспорюваного наказу догану накладено на машиніста тепловоза. Відповідачем не доведена до нього ані посадова інструкція машиніста електровоза, ані посадова інструкція машиніста тепловоза, в яких повинно бути відображено повний перелік завдань та обов'язків, повноваження і відповідальність працівника.
Крім того, відповідачем, на думку позивача, не дотримано порядку застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, йому не була надана можливість подати письмові пояснення. Також, оскільки він є членом профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо, відповідачем були проігноровані вимоги законодавства, Галузевої угоди та Колективного договору, так як, відповідач не видав наказ про проведення оперативної наради; не запросив представника профспілки на оперативну нараду та не надав матеріалів до профспілки по оперативній нараді для ознайомлення; не ознайомив його з наказом про проведення оперативної наради та не запросив його на нараду; не повідомив його про який конкретно проступок звинувачує його та не зажадав від нього письмові пояснення.
Також зі спірним наказом від 20 серпня 2021 року його ознайомлено з порушенням п.31 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, тобто, не в триденний строк, а лише 07 вересня 2021 року. Наказ підписано неуповноваженою особою, якій не надавалось право прийняття його на роботу. Також за відсутності факту самого порушення, не встановлена подія і вина працівника. Позивач вважає свої трудові права цим наказом з боку відповідача порушеними, відновлення яких відшукує по суду.
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2022 року позов ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про скасування наказу про оголошення догани - задоволено.
Наказ начальника Дніпровського локомотивного депо ОСОБА_2 № Н-23/ст від 20 серпня 2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині оголошення догани ОСОБА_1 (п.1 наказу) - скасовано.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 908 грн 00 коп судових витрат у виді сплаченого судового збору (а.с.202-213 Том І).
Рішення суду мотивовано доведеністю позивачем того факт, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності здійснено відповідачем без достатніх підстав, а, відтак, і доведеністю незаконності оспорюваного наказу.
Не погодившись з таким рішення суду, АТ «Українська залізниця» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с.221-226 Том І).
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що спеціальність машиніста тепловоза та машиніста електровоза не є тотожними, невірно застосував норми ст. 32 КЗпП України, адже таке доручення було здійснено для позивача на іншому механізмі або агрегаті в межах його спеціальності та кваліфікації, що обумовлено трудовим договором. Також Інструкцією локомотивній бригаді №ЦТ-0106, затвердженої 22 листопада 2004 року за №876-ЦЗ, встановлено, що до складу локомотивної бригади може входити як машиніст електровоза, так і машиніст тепловоза, а посадові інструкції машиністу - інструктору та локомотивній бригаді №ЦТ-0005 та №ЦТ-0006, які затверджені наказом Укрзалізниці від 09 лютого 1996 року за №35/Ц, вважаються такими, що втратили чинність з моменту введення в дію, зокрема, Інструкції локомотивній бригаді. Обсяг прав та обов'язків, визначений цією Інструкцією, однаковий як для машиніста електровоза, так і для машиніста тепловоза. Відтак, скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що Інструкція ЦТ-0106 не може собою підміняти посадову інструкцію через те, що ця інструкція фактично і є посадовою.
Разом з цим наголосив, що наказами від 27 липня 2018 року за №576 та від 30 липня 2018 року за №583 відповідач визначив можливість залучати до роботи позивача у якості машиніста тепловоза, що не суперечить положенням ст. 32 КЗпП України, чого суд першої інстанції не врахував, дійшовши помилкового висновку про відсутність встановленого факту переміщення позивача з одної посади на іншу.
Скаржник зазначає також про те, що судом першої інстанції не враховано наявність усіх елементів у дисциплінарному проступку позивача, а тому суд невірно застосував положення ст. 147 КЗпП України, помилково дійшовши висновку про відсутність дисциплінарного проступку в діях позивача. Це також, на думку скаржника, спростовується проведенням 05 серпня 2021 року раптової перевірки виконання посадових обов'язків локомотивними бригадами під час виконання маневрових пересувань, зокрема, проведення перевірки виконання посадових обов'язків позивачем, якою виявлено ряд порушень нормативних документів з боку позивача.
У квітні 2025 року позивач ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, через свого представника ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість, а також відсутність інших доказів апелянта, які б спростовували обґрунтовані висновки суду першої інстанції (а.с.243-253 Том І).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 23 червня 1993 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, був прийнятий на посаду помічника машиніста тепловоза в оборотне депо Верхівцеве, в подальшому проходив професійне навчання, переводився на іншу роботу у тому ж структурному підрозділі, займав посади помічника машиніста тепловоза, помічника машиніста та машиніста електровоза, машиніста-інструктора локомотивних бригад, слюсаря з ремонту рухомого складу, а з 05 травня 2018 року, на підставі наказу № Н-266/ос від 05 травня 2018 року, переведений на посаду машиніста електровоза дільниці експлуатації локомотивів оборотного депо П'ятихатки та 22 жовтня 2021 року звільнений із займаної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.118-128 Том І).
Відповідно до копії наказу № 576 від 27 липня 2018 року заступника начальника депо ОСОБА_4 , прийнято рішення, у випадку необхідності, залучати машиніста електровоза оборотного депо П'ятихатки, ОСОБА_1 , до роботи машиністом тепловоза оборотного депо П'ятихатки з 30 липня 2018 року (а.с. 71), а відповідно до копії наказу від 30 липня 2018 року № 583, машиніста електровоза ОСОБА_1 допущено до виконання дублерських поїздок на посаді машиніста тепловоза з 30 липня 2018 року на дільницях: ст.П'ятихатки - ст.Стикова(а.с.77).
Відповідно до плану роботи на серпень 2021 року, який затверджено 30 липня 2021 року начальником Дніпровського локомотивного депо Яшним М.С. (а.с.143), заступниками начальника структурного підрозділу «Дніпровське локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Притулою та ОСОБА_5 05 серпня 2021 року проведено, в нічний час, раптову перевірку виконання посадових обов'язків локомотивними бригадами під час виконання маневрових пересувань, зокрема і позивачем ОСОБА_1 .
Згідно копії акту за результатами раптової перевірки по станції П'ятихатки, здійсненої ТЧЗ-8 Притулою С.І., в.о. ТЧЗЕ-8 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 02.00 до 06.00 були виявлені наступні зауваження:
1. В порушення вимог п.3.5 Інструкції локомотивній бригаді № ЦТ-0106 та порушення вимог п. 1.10 Інструкції з охорони праці № 303 для машиніста тепловоза оборотного депо П'ятихатки, затвердженим Наказом начальника Дніпровського локомотивного депо від 09 жовтня 2020 року № 333 у машиніста ОСОБА_1 відсутнє посвідчення на право керування локомотивом.
2. В порушення вимог п.1.10 вищезазначеної Інструкції машиніст ОСОБА_1 на робочому місці знаходиться не у спецодягу та не спецвзутті.
3. В порушення вимог п.1.10 вищезазначеної Інструкції перед виконанням маневрових пересувань на тепловозі ЧМЕЗ-7218 по станції П'ятихатки не закрив вхідні двері на локомотиві.
4. В порушення вимог п.1.10 вищезазначеної Інструкції під час огляду екіпажної частини тепловоза в одну особу по 14 колії Південного парку станції П'ятихатки машиніст не закрив двері, вікна та не закріпив колісну пару тягового рухомого складу з протилежних сторін гальмівними башмаками.
5. В порушення вимог п.2.3 Наказу № 278/Н від 27 серпня 2020 року «Про затвердження та введення в дію Порядку включення та випробування гальм під час виконання маневрової роботи у РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», затвердженим в.о. директора регіональної філії Зарубою О.В. машиніст ОСОБА_1 (тепловоз ЧМЕЗ-7218) під час проведення скороченого випробування гальм у маневровому составі повинен був зробити запис у бортовому журналі форми ТУ-152 відповідно до цього Наказу, але без поважних на те причин він цього не зробив, про що свідчіть відсутність записів в журналі ф. ТУ-152.
6. В порушення вимог п.4 Розпорядження № 26 від 16 березня 2020 року Про порядок фіксування кількості дизельного палива в баку тепловоза машиніст ОСОБА_1 (тепловоз ЧМЕЗ-7218) через кожні три години з початку зміни в маршруті машиніста ф. ТУ-3 ЮЦ та в журналі ф. ТУ-152 відсутні записи про час та кількість палива в баку, по рейці паливного баку в літрах та кілограмах.
7. В порушення вимог додатку № 3 до Інструкції № ЦТ-0106 Положення про технічний формуляр машиніста (помічника машиніста) у машиніста ОСОБА_1 відсутні відповідні записи в технічному формулярі щодо причин та обставин проїздів заборонних показань сигналів по УЗ з початку року (в наявності лише схеми проїздів по станції Хімічна в добу 01 лютого 2021 року, по станції Чорноліська в добу 27 березня 2021 року та по станції Тимкове в добу 30 квітня 2021 року.
8. Під час маневрових пересувань на тепловозі ЧМЕЗ-7218 з 14 колії Південного парку станції П'ятихатки в 24 тупик перед приведенням в рух маневрового тепловоза після відчеплення від поїзда машиніст ОСОБА_1 порушив основний регламент переговорів між ДСП та машиністом в частині отримання плану роботи та стрілок в межах видимості по маршруту (а.с. 79-80).
З викладеними зауваженнями ОСОБА_1 був ознайомлений 19 серпня 2021 року в присутності членів комісії: ТЧЗ-8 ОСОБА_6 , в.о. чергового по депо Литвина Д.С., ТЧМс-8 ОСОБА_7 , ТЧМ-8 Мащенко Н.О., письмового пояснення по виявленим зауваженням ОСОБА_1 надавати відмовився, про що складено акт від 19 серпня 2021 року, який підписано членами комісії (а.с.78).
На підставі викладених в акті від 06 серпня 2021року обставин, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що підтверджується копією наказу начальника Дніпровського локомотивного депо М.С.Яшного № Н-23/ст від 20 серпня 2021 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно якого за результатами раптової перевірки стану організації робіт з питань безпеки руху, виконання посадових обов'язків локомотивних бригад під час виконання маневрових пересувань по ст.Пятихатки в добу 05 серпня 2021 року, за неналежне виконання посадових обов'язків, згідно зі ст.147 КЗпП України машиністу тепловоза ОСОБА_1 оголошено догану (а.с.43-44).
Згідно довідки від 13 вересня 2021 року, ОСОБА_1 з липня 2021 року є членом Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо (ППО ВПЗУ КЛД) (а.с.9), державну реєстрацію якої здійснено 28 березня 2018 року, що підтверджено копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.17).
Посадові обов'язки позивача ОСОБА_1 , на думку відповідача, визначені Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку для робочих та службовців підприємств, установ та організацій, затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 липня 1984 року №213, Інструкцією локомотивній бригаді № ЦТ-0106 затвердженої наказом від 22 листопада 2004 року № 876-ЦЗ (а.с.72-75), Інструкцією з охорони праці для машиніста тепловоза оборонного депо П'ятихатки № 303 (а.с.150-157), Порядком включення та випробування гальм під час виконання маневрової роботи у РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» затвердженого наказом від 27 серпня 2020 року № 278/Н, Розпорядженням від 16 березня 2020 року № 26 «Про порядок фіксування кількості дизельного палива в баку тепловоза» (а.с.144).
Разом з тим, стороною позивача стверджувалось, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності не за складовими його трудової функції, оскільки він є машиністом електровоза, а притягнутий до відповідальності як машиніст тепловоза, посадові інструкція машиніста тепловоза та електровоза до позивача не доводилися, а Інструкція локомотивній бригаді № ЦТ-0106 не може підміняти собою посадові інструкції по вказаним посадам. Наказ про переведення позивача на посаду машиніста тепловоза відповідачем не видавався, хоча переведення працівника на іншу посаду можливо лише за його згодою відповідно до вимог ст.32 КЗпП України, оскільки має місце зміна істотних умов праці позивача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов правильного висновку, що наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани виданий неправомірно, адже судом не встановлено наявність усіх складових, що свідчать про вчинення дисциплінарного проступку позивачем, з чим погоджується і колегія суддів.
Відповідно до ст.139 КЗпП України, працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.
Статтею 140 КЗпП України визначено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.
У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
За правилами ч.1 ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Відповідно до вимог трудового законодавства порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків. Наявність вини є обов'язковою умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Згідно зі ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляєтьсяпрацівникові під розписку.
При розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбаченіст.ст. 147-149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіянаним шкода і попередня робота працівника.
У справах щодо притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності обов'язок доказування правомірності застосування дисциплінарного стягнення покладається на роботодавця.
Підставою застосування догани є вчинення працівникомпротиправного винногодіяння (діїчи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов'язків, закріплених нормами трудового права:КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.
Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов'язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов'язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведенність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 січня 2019 року у справі № 343/6/18.
У постанові Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» вказано, що при розгляді судами справ щодо накладення дисциплінарних стягнень судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для накладення стягнення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст.147-1,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Таким чином, для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 401/3301/17.
При цьому, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.
Ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв'язок між ними і поведінкою правопорушника.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний суд у постанові від 04 квітня 2018 року у справі № 821/935/16.
Відповідно до ст.32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.
Суд першої інстанції, застосувавши пложення ст. 32 КЗпП України, правомірно вважав, що переведення працівника на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі чи організації та переміщення працівника та тому ж підприємстві, установі організації не є тотожними поняттями, оскільки у разі переведення працівнику доручається інша робота, а при переміщенні працівник продовжує виконувати ту ж роботу, однак на іншому робочому місці, засобі праці чи іншому відділі.
Переведення працівника проводиться за його згодою, може бути постійним чи тимчасовим, у разі тимчасового переведення на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором (частина перша ст. 33 КЗпП України), згода працівника також потрібна, а рішення про переведення оформляється відповідним наказом роботодавця, в якому має бути обов'язково чітко встановлено термін такого переведення.
При цьому переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором (п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9).
Судом першої інстанції вірно було встановлено, що позивач 05 травня 2018 року був переведений на посаду машиніста електровоза дільниці експлуатації локомотивів оборотного депо П'ятихатки та згідно наказів № 576 від 27 липня 2018 року та № 583 від 30 липня 2018 року заступника начальника депо залучений до роботи машиністом тепловоза у тому ж структурному підрозділі відповідача з 30 липня 2018 року на окремих дільницях (а.с.71, 77, 121), однак такого поняття як «залучення» працівника до виконання іншої роботи, вищевказаною нормою закону не передбачено, що скаржником не спростовано. Тому доводи скаржника про невірне застосування норм ст. 32 КЗпП України судом першої інстанції колегія суддів до уваги не приймає.
Крім того, згідно з п.6 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Мінпраці України № 336 від 29 грудня 2004 року (зі змінами), конкретний перелік посадових обов'язків визначається посадовими інструкціями керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців, які розробляють і затверджують на основі Довідника роботодавці, ураховуючи конкретні завдання та обов'язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації.
Під час розроблення посадових інструкцій забезпечується єдиний підхід до побудови, структури і викладу змісту розділів. Інструкції повинні відображати повний перелік завдань та обов'язків, повноважень і відповідальності, у разі потреби мати необхідні пояснення, а всі терміни - чіткі визначення.
Якщо виникає необхідність, завдання та обов'язки, що включені до типової кваліфікаційної характеристики тієї або іншої посади, можуть бути розподілені між окремими виконавцями або коло завдань та обов'язків окремих працівників може бути розширене з дорученням їм робіт, передбачених для різних груп посад, рівних за складністю, виконання яких не потребує іншої спеціальності, кваліфікації.
Судом першої інстанції проавмірно встановлено, з чим повністю погоджується і колегія суддів, що спеціальності машиніста тепловоза та машиніста електровоза не є тотожними, оскільки потребують різної кваліфікації і для отримання права керування тепловозом або електровозом необхідно проходження навчання з послідуючим присвоєнням відповідної кваліфікації.
Доводи скаржника про те, що такі висновки суду є помилковими спростовуються записами у трудовій книжці позивача, де зазначено, що відповідне навчання він проходив під час роботи на підприємстві, після проходження якого був переведений з посади помічника машиніста тепловоза на посаду помічника машиніста електровоза та вподальшому на посаду машиніста електровоза, з якої був звільнений 22 жовтня 2021 року.
При таких обставинах, Типова Інструкція локомотивній бригаді (ТЦ-0106), розроблена для працівників локомотивних бригад, якими згідно розділу І, є особи, які призначені до керування та обслуговування електровозів, тепловозів, паровозів (далі - локомотива), електропоїзда, дизель - поїзда, автомотриси, (далі моторвагонного рухомого складу чи МВРС), машиніст, помічник машиніста, а також особи, що працюють їх дублерами, не може підміняти собою посадову інструкцію для кожного із вказаних працівників, де повинні бути визначені конкретні завдання та обов'язки, функції, права та відповідальність, а може лише слугувати підставою для розроблення посадових інструкцій по кожній із вказаних спеціальностей, однак, як встановлено в судовому засіданні, такі інструкції, зокрема для машиністів тепловоза та електровоза відповідачем не розроблялися і не затверджувалися.
Також, у спростування доводів скаржника матеріали справи містять копію листа заступника начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області від 13 червня 2020 року, де зазначено про вищенаведене (а.с. 128-130), та чого скаржником при розгляді його апеляційної скарги не спростовано іншими ніж були досліджені судом першої інстанції доказами.
При таких обставинах колегія суддів не може погодитись із доводами скаржника, що залучення позивача до роботи машиністом тепловоза є його переміщенням на тому ж підприємстві.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідачем поза розумним сумнівом не доведено, що позивачем допущено порушення саме його трудових обов'язків, що дає суду підстави для висновку, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за роботу, яка не була безпосередньо обумовлена його трудовим договором. Також вірно встановлено та не спростовано скаржником, що посвідчення машиніста тепловоза ОСОБА_1 ніхто не видавав, спецодягу він не мав у зв'язку з відсутністю на підприємстві спецодягу його розміру, тепловоз не обладнаний системою вентиляції, а перевірка проводилася у серпні місці і було дуже жарко, тому дійсно були відкриті вікна та двері тепловоза, а будь-яких допустимих доказів на спростування цих тверджень позивача скаржником не надавалось як суду першої інстанції, так і при розгляді його апеляційної скарги, а відтак судом першої інстанції вірно встановлено відсутність вини позивача у виявлених порушеннях.
Колегія суддів зазначає, що ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв'язок між ними і поведінкою правопорушника.
В оспорюваному наказі про притягнення позивача до відповідальності не зазначено, які саме шкідливі наслідки настали чи могли настати внаслідок не закріплення ним колісної пари тягового рухомого складу з протилежних сторін гальмівними башмаками, за умови закріплення ручних гальм, а також які саме шкідливі наслідки настали внаслідок того, що він не зробив запис у бортовому журналі форми ТУ-152 під час проведення скороченого випробування гальм у маневровому составі, про час та кількість палива в баку та записів в технічному формулярі щодо причин та обставин проїздів заборонних показань сигналів, а також порушив основний регламент переговорів між ДСП та машиністом в частині отримання плану роботи та стрілок та в чому це порушення регламенту виражалося.
Колегія суддів доходить висновку, що скаржником не доведено як суду першої інстанції, так і при розгляді апеляційної скарги, що порушення, зазначені у вказаному наказі, стосуються обов'язків, які є складовими трудової функції позивача, який обіймав посаду машиніста електровоза, а сам наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є неконкретним, оскільки не містить зазначення шкідливих наслідків, які настали внаслідок допущених позивачем порушень, обрання позивачу виду стягнення у вигляді догани не обґрунтовано та відсутні дані про врахування попередньої роботи позивача, який до цього дисциплінарних стягнень не мав.
До доводів скаржника про те, що вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку полягає у психічному ставленні його до дій чи бездіяльності, що призвели до порушення трудової дисципліни, колегія суддів відноситься критично, адже психічне ставлення працівника не може бути однією із складових, таких як вина, для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, тим більше, що матеріали справи не містять певних висновків спеціалістів, що саме психічне ставлення ОСОБА_1 є у причинно-наслідковому зв'язку із наслідками неналежного виконання ним обовязків.
Також колегія суддів погоджується із встановленими фактичними обставинами судом першої інстанції, що на час винесення оспорюваного наказу - 20 серпня 2021 року позивач був членом Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо.
Згідно п.3.1.10 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки (а.с.10-12) та п.2.2.11 Колективного договору Придніпровської залізниці на 2007-2015 роки (а.с.13-16), які є чинними на час виникнення спірних правовідносин, на оперативні наради, на яких розглядаються випадки браку в роботі працівників чи порушення трудової дисципліни, запрошується працівник профспілки, членом якої є цей працівник.
Відповідно до наказу начальника Дніпропетровського локомотивного депо Яшного М.С. від 19 серпня 2021 року, машиніст електровоза ОСОБА_1 підлягав вивільненню від роботи 19 серпня 2021 року о 8.00 год. для участі у оперативній нараді, яка повинна була відбутися в залі засідань оборотного депо П'ятихатки, куди позивачу необхідно було з'явитись о 8.15 год. 19 серпня 2021 року (а.с. 86).
Того ж дня, згідно копії протоколу оперативної наради № 113/Іт від 19 серпня 2021 року, в присутності машиніста ОСОБА_1 проведено нараду з розгляду результатів раптової перевірки стану організації робіт з питань безпеки руху, виконання посадових обов'язків локомотивних бригад під час виконання маневрових пересувань по ст.Пятихатки 05 серпня 2021 року та прийнято рішення оголосити машиністу ОСОБА_1 догану (а.с. 186-188), представник профспілки, членом якої є позивач, на вказаній нараді присутній не був і дані про його належне повідомлення про місце і час проведення цієї наради відсутні, чим були порушені права та законні інтереси позивача, до того ж факт участі у вказаній нараді позивач заперечує, а згідно копії маршруту машиніста № 1110172 від 19 серпня 2021 року, ОСОБА_1 19 серпня 2021 року працював з 08.00 до 20.00 год. (а.с.126-127).
Зазначені обставини скаржником не спростовані ані в суді першої інстанції, ані при розгляді його апеляційної скарги, до того, цим спростовується і факт ознайомлення ОСОБА_1 з актом раптової перевірки та вищевказаним наказом про вивільнення від роботи (а.с.87).
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини спору, надав належну правову оцінку поданим сторонам доказам і зробив обґрунтовані висновки по суті вирішення спору.
У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі№ 6-2801цс15 зроблено правовий висновок про те, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Однак правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.
Колегія суддів наголошує, що скаржником не доведено усіх достатніх правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, відтак, і не доведено законності наказу про притягнення позивача у вигляді догани до такої дисциплінарної відповідальності.
Скаржником не зазначено жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були досліджені судом першої інстанції та чому не була надана правова оцінка. Наведені доводи в апеляційній скарзі зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Також в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р. ).
Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому у колегії суддів відстутні підстави для застосування положень ст. 376 ЦПК України.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду, в силу ст. 375 ЦПК України, слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця» - залишити без задоволення.
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “15» жовтня 2025 року.
Повний текст постанови складено “23» жовтня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна