ЄУН 201/12456/25
Провадження № 3/201/3738/2025
23 жовтня 2025 року м. Дніпро
Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Покопцева Д.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від ВП №2 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який є пенсіонером, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 160 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 860979 від 26.09.2025р., ОСОБА_1 26.09.2025р. близько 16 години 17 хвилин за адресою: м. Дніпро, просп. Науки, буд. 99, здійснював торгівлю з рук у невстановленому місці, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 160 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.ст.280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя зобов'язаний з'ясувати чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Постанова судді повинна бути законною і обґрунтованою.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу долучено: фотознімок та копія паспорта першої сторінка на ім'я ОСОБА_1 .
Проте, з доданого до протоколу фотознімку не можливо встановити, чи дійсно ОСОБА_1 здійснював торгівлю у невстановленому місці.
Крім того, слід зазначити, що частина 1 статті 160 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за торгівлю в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під'їздах, скверах та в інших невстановлених місцях.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; ін. відомості, необхідні для вирішення справи.
Проте, у протоколі не конкретизовано, якими саме товарами здійснював торгівлю ОСОБА_1 , не вказані їх індивідуальні властивості, їх кількість, вартість тощо.
Також, в порушення ст. 251 КУпАП до протоколу не додані відомості, зокрема рішення місцевого органу самоврядування, що територія за адресою: м. Дніпро, просп. Науки, буд. 99, не є місцем, що відведено для здійснення торгівельної діяльності.
Будь-яких інших допустимих та належних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.160 КУпАП до матеріалів справи не долучено.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року, заява №926/08), винуватість у скоєнні правопорушення має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Враховуючи зазначені обставини, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 не підтверджена належними та допустимим доказами, а тому провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.160 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 247, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.160 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , закрити за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра впродовж десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Д.О. Покопцева