Справа № 754/7688/24 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2148/2025 Доповідач: ОСОБА_2
15 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі
суддів: ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
захисника (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12024100030001031 від 27.04.2024року за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року,
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Києва, громадянку України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштовану, вдову, маючу на утриманні малолітню дитину, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судиму:
- 02.04.2021 Енергодарським міським судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком на 100 годин;
- 17.01.2022 Енергодарським міським судом Запорізької області за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання із застосуванням ст.ст. 69, 71 КК України у виді громадських робіт на строк 200 годин, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19.12.2023 вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 17.01.2022 змінено в частині призначеного покарання та на підставі ст.ст. 69, 71 КК України остаточно призначено покарання у виді громадських робіт на строк 156 годин;
засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;
згідно з ч. 1 ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом повного складання, до покарання, призначеного за новим вироком, повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 січня 2022 року, та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 19 (дев'ятнадцять) днів;
строк відбування покарання вирішено рахувати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку;
вирішено питання речових доказів.
Відповідно до вироку, ОСОБА_8 25.04.2024 приблизно о 18:46 год., перебуваючи в приміщенні торгівельної зали магазину «ЄВА», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Рональда Рейгана, буд. 8, побачила на полицях магазину товар, що належить ТОВ «РУШ», після чого, маючи протиправний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, та реалізуючи який, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переслідуючи мету незаконно збагатитись за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає та її дії є таємними для оточуючих, викрала з полиць магазину туалетну воду жіночу, марки «Dolce&Gabbana L Imperatrice Limited Edition», об'ємом 100 мл., вартістю 3 332 грн. 50 коп., яку сховала у внутрішню кишеню своєї куртки, у яку була одягнена на той час.
В подальшому, ОСОБА_8 пройшла повз розрахункову касу, не розрахувавшись за товар, вийшла з магазину та з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, а викраденим майном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила ТОВ «РУШ» матеріальної шкоди на суму 3 332 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 вказав, що обвинувачена не погоджується з оскаржуваним вироком в частині призначеного покарання та вважає, що вирок суду має бути змінено у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, однобічним розглядом справи, не врахуванням даних про особу обвинуваченої та думки інших учасників процесу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд не врахував обставини, які свідчать про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання, зокрема те, що особа обвинувачується не за корупційне кримінальне правопорушення, не за кримінальне правопорушення проти Держави, особу винної та інші обставини справи, такі як думка потерпілого. Крім того, звернув увагу на те, що при ухваленні оскаржуваного вироку судом не надано самостійної оцінки обставин, що характеризують тяжкість кримінального правопорушення, особу винної та інші обставини справи в аспекті їх впливу на можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, а натомість змішано обставини справи, які мають оцінюватися в різних аспектах для обґрунтування різних за змістом правових рішень, а саме для призначення виду і міри покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення особи та запобігання новим кримінальним правопорушенням, та для оцінювання можливості виправлення обвинуваченої без відбування покарання. Також зазначив про те, що ОСОБА_8 на обліку у лікарів нарколога та психолога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання на території міста Києва, де характеризується позитивно, перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною, має на утриманні малолітню дитину та матір, а також під час досудового розслідування та судового розгляду справи визнала вину в скоєному в повному обсязі. Також вказав, що, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, суд не врахував усунення заподіяної шкоди, щире каяття і критичне ставлення до вчиненого, вік ОСОБА_8 та стан здоров'я та помилково не дійшов висновку про можливість виправлення останньої без ізоляції від суспільства. Просив оскаржуваний вирок змінити в частині призначеного покарання та пом'якшити призначене ОСОБА_8 покарання, засудивши її до 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнивши від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; поясненнязахисника обвинуваченої, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються. Підстав для виходу за межі апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України колегія суддів не вбачає.
Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_8 та правильності кваліфікації її дій за ч. 4 ст. 185 КК України учасниками судового провадження не оспорюється.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про невідповідність призначеного обвинуваченій ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України та відповідно, остаточного покарання, призначеного на підставі ч. 1 ст. 71 КК України ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, то вони, на думку колегії суддів, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах закону.
За змістом ч. 1 і ч. 2 ст. 65 КК України покарання призначається судом у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказаних вимог закону при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_8 було дотримано у повному обсязі.
Так, призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення,яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, наявність обставини, що пом'якшує покарання, якою суд визнав щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані, які характеризують особу обвинуваченої, а саме те, що вона раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності,за місцем постійного проживання характеризується посередньо, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що призначене судом обвинуваченій ОСОБА_8 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України та відповідно остаточне покарання, призначене на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі обвинуваченої та відповідає меті покарання, визначеній ч. 2 ст. 50 КК України. З визначеним судом першої інстанції ОСОБА_8 видом та розміром покарання колегія суддів погоджується. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що покарання ОСОБА_8 призначено у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.4 ст. 185 КК України.
Також не ґрунтується на вимогах закону вимога захисника про застосування до обвинуваченої ОСОБА_8 положень ст. 75 КК України.
За змістом ч. 1 ст. 75 КК України умовами звільнення особи від відбування покарання є:
рішення суду про призначення покарання в виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
переконання суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, яке базується на даних про тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та інших обставинах справи.
Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні покарання, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, сукупність даних про особу обвинуваченої, яка раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності, останній раз вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 17.01.2022 за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання із застосуванням ст.ст. 69, 71 КК України у виді громадських робіт на строк 200 годин, зміненого ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19.12.2023 в частині призначеного покарання та на підставі ст.ст. 69, 71 КК України остаточно засуджена до покарання у виді громадських робіт на строк 156 годин,однак на шлях виправлення не стала, призначене їй покарання у виді громадських робіт повністю не відбула та знову 25.04.2024 року вчинила кримінальне правопорушення, за яке засуджена оскаржуваним вироком, а також, як встановлено в процесі апеляційного розгляду,26.08.2024 року вчинила кримінальне правопорушення, за яке засуджена вироком Деснянського районного суду м. Києва від 11.09.2024 року, що свідчить про її небажання ставати на шлях виправлення та приводить колегію суддів до переконання про неможливість виправлення ОСОБА_8 без відбування нею покарання в умовах ізоляції від суспільства.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга захисника не містить обґрунтованих доводів про наявність обставин, які свідчать про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання та дають суду можливість застосувати положення ст. 75 КК України. Зокрема, посилання захисника на те, що ОСОБА_8 на обліку у лікарів нарколога та психолога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання на території міста Києва, де характеризується позитивно, під час досудового розслідування та судового розгляду справи визнала вину в скоєному в повному обсязі, вже достатньою мірою враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченій покарання та не є такими, що дають суду можливість зробити висновок про виправлення обвинуваченої ОСОБА_8 без відбування покарання та застосувати при призначенні їй покарання положення ст. 75 КК України.
Крім того, доводи захисника про перебування ОСОБА_8 в декретній відпустці по догляду за дитиною та утримання малолітньої дитини і матері як доказ існування обставин, які дають підстави застосувати ст. 75 КК України, колегія суддів не сприймає, оскільки згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 06.02.2021 ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відповідно до оскаржуваного вироку крадіжка вчинена нею 25 квітня 2024 року, що свідчить про те, що кримінально-каране діяння вчинено нею після народження дитини та в той час, коли її сину було 3 роки, однак наявність на її утриманні малолітньої дитини, а також матері, не перешкодило ОСОБА_8 вчинити крадіжку парфумів з магазину та не сприяло покращенню її поведінки задля забезпечення інтересів дитини та матері, які потребують допомоги.
Також необґрунтованими колегія суддів вважає і доводи захисника про визнання як обставини, що пом'якшує покарання усунення заподіяної шкоди, адже як вбачається з постанови про визнання предмету речовим доказом та визначення місця зберігання від 29.04.2024 року (том 1 а.с. 54) ОСОБА_8 хоч і добровільно надала правоохоронним органам для вилучення викрадений товар, однак вказане було здійснено в процесі проведення огляду місця події від 29.04.2025 року за участю ОСОБА_8 , що не може свідчити про самостійне та ініціативне усунення нею заподіяної шкоди шляхом повернення товару, який був повернутий за результатами проведення слідчої дії в рамках кримінального провадження.
Наведене у своїй сукупності указує на необґрунтованість апеляційної скарги захисника обвинуваченої та відсутність підстав для її задоволення.
Враховуючи викладене, вирок Деснянського районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року щодо ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегією суддів не встановлено, а тому колегія суддів вважає за необхідне вказаний вирок залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченої - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4