Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/2448/25
Номер провадження2-а/173/25/2025
іменем України
23 жовтня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Усенко Ю.С., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою представника позивача, адвоката Позднякова Вячеслава Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на транспорті,
08 вересня 2025 року представник позивача звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому вказав, що 31.08.2025 року інспектором відділення поліції №4 (м. Вільногірськ) Кам'янського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Мільтих Д.С. складено Постанову серії ЕНА №5613506 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, згідно якої, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1.ст. 123 КУпАП та накладено
З зазначеною Постановою позивач не згоден, оскільки Правил дорожнього руху України він не порушував і завжди чітко виконує вимоги ПДР України.
Так, в Постанові зазначено, що Позивач, нібито, керував автомобілем Мерседес-Бенс Е 350 реєстраційний номер НОМЕР_1 та на вул. Театральній 2 в с. Посуньки та не здійснив зупинку транспортного засобу на знак 2.2 на залізничному переїзді при непрацюючому світлофорі, чим порушив п.20.2 ПДР- Порушення правил руху через залізничній переїзд.
Зазначена Постанова не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи. Так, розгляд справи фактично було проведено без участі позивача на місті та йому не було роз'яснено його права. Будь-які докази скоєння позивачем правопорушення не надавались. Враховуючи відсутність доказів та фактичну відсутність порушення з боку позивача вимог, передбачених Правилами дорожнього руху, позивач вважає, що подія і склад адміністративного правопорушення - відсутні, в зв'язку з чим просить суду скасувати спірну постанову та закрити провадження у справі.
Провадження у справі відкрито 18.09.2025.
Справа розглядалась за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спірна постанова є законною та складеною з урахуванням норм чинного законодавства та в діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.123 КУпАП.
Дослідивши докази у справі, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Як встановлено судом, 31 серпня 2025 року інспектор відділення поліції №4 (м. Вільногірськ) Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старший лейтенант поліції Мільтих Д.С. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5613506. Цією постановою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 123 КУПАП за порушення п. 20.2 ПДР, накладено штраф 340 грн.
Відповідно до змісту даної постанови, 31.08.2025 року о 11:06 в с. Посуньки, вул. Театральна 2, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MERCEDES - BENZ Е 350 CDI реєстраційний номер НОМЕР_1 , не здійснив зупинку транспортного засобу на знак 2.2 на залізничному переїзді при непрацюючому світлофорі, чим порушив п.20.2 ПДР- Порушення правил руху через залізничній переїзд.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст. 286 КАС України.
Стаття 19 Конституції України, передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Частиною першою ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Згідно із пункту 1.1 ПДР України ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Положеннями ч.1 ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч.1 ст.123 КУпАП.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до частини першої статті 123 КУпАП, Порушення правил руху через залізничний переїзд, крім порушень, передбачених частинами другою і третьою цієї статті тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 20.2 Правил дорожнього руху, під'їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, водій зобов'язаний керуватися вказівками і сигналами чергового по переїзду, положенням шлагбаума, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина).
Як передбачено статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Тобто, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Отже, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно із статтею 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З наведених норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення поліцейський зобов'язаний з'ясувати обставини правопорушення, встановити подію і склад адміністративного правопорушення та у винесеній постанові зазначити докази, якими підтверджується подія і склад адміністративного правопорушення, зокрема, у випадку здійснення запису порушення, зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Таким чином, сам опис адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Лише фіксація вчинення особою адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17, від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід довести протиправність правопорушення, зокрема об'єкт та об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч.1 ст.123 КУпАП України.
З оскаржуваної постанови серії ЕНА № 5613506 від 31.08.2025 вбачається, що в якості доказу вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху до постанови додається відеозапис. Представник відповідача до відзиву долучає відеозаписи з бодікамер поліцейських, які були досліджені судом. Вказані відеозаписи не містять фіксацію вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.123 КУпАП.
Позивач заперечує щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.123 КУпАП.
Натомість, відповідач доводи позивача належними та допустимими доказами не спростував, не надав жодних доказів вчинення позивачем зазначеного адміністративного правопорушення. Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача, вказуючи на порушення позивачем вимог п. 20.2. Правил дорожнього руху України, посилався лише на загальні положення щодо складення постанови про адміністративне правопорушення, в той же час не конкретизував об'єктивну сторону правопорушення, тобто на підставі чого інспектором патрульної поліції було встановлено порушення позивачем вказаної норми Правил дорожнього руху.
Разом з цим, доводи позивача про те, що розгляд справи відбувався за його відсутності та йому не було роз'яснено його права, спростовуються відеозаписами з бодікамери поліцейського, наданих відповідачем.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На переконання суду, оскільки позивач категорично заперечив факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.123 КУпАП України, а відповідач належними та допустимими доказами факту правомірності своєї постанови через доведеність вини позивача у цьому адміністративному правопорушенні не довів, тому оскаржувана постанова є протиправною, внаслідок чого підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав до задоволення позову та захист порушених прав позивача, з урахуванням передбачених ч.3 ст.286 КАС України повноважень суду - скасування постанови серії ЕНА № 5613506, винесеної 31.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.123 КУпАП, та закриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст.5,9,72,74,77,143,252,286 КАС України, суд
Позов представника позивача, адвоката Позднякова Вячеслава Геннадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20А, код ЄДРПОУ 40108866) про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на транспорті - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5613506 від 31.08.2025, винесену інспектором відділення поліції №4 (м. Вільногірськ) Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Мільтих Дмитром Сергійовичем, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 123 КУпАП скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 123 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Є.В. Челюбєєв