01 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2025 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , погодженого прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , про арешт майна та накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (шляхом заборони державним реєстраторам та особам, уповноваженим на функції державних реєстраторів, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо набуття або припинення права власності, зміни власників, зміни форми власності вищевказаного нерухомого майна) на майно:
- земельна ділянка, загальною площею 0,15 га, кадастровий номер: 3221281201:01:085:0134, реєстраційний номер об'єкта 3174175432212, належить на праві власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
- земельна ділянка, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер: 8000000000:78:423:0013, реєстраційний номер об'єкта 2848883180000, належить на праві спільної часткової власності, розмір частки 1/2, ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
- закінчений будівництвом об'єкт, тип об'єкту: житловий будинок садибного типу, загальною площею: 109, 2 кв. м., реєстраційний номер: 3079497032060, ідентифікатор об'єкта в ЄДЕССБ: 01.3091172.5060076.20250115.92.0000.79, належить на праві власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2025 року, постановити нову ухвалу якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
Мотивуючи апеляційну скаргу вказує, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, а також такою, що порушує право власності на нерухоме майно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Звертає увагу, що санкція ч. 3 ст. 365-2 КК України не передбачає обов'язкової конфіскації майна.
Крім того, арештоване майно у законний спосіб, не є предметом злочину та не отримано внаслідок вчинення злочину, проте цьому факту не було надано належної оцінки слідчим суддею.
Не обґрунтована розумність та співмірність обмеження права власності та наслідки арешту цього майна.
Так, жодних підстав вважати, що незастосування заборони розпоряджатися та користування майно може призвести до зникнення, втрати або пошкодження.
Враховуючи, що розгляд клопотання проведено без участі власника майна або його представника, копія оскаржуваної ухвали отримана лише 20.08.2025, відтак строк на апеляційне оскарження не пропущено.
В судове засідання учасники провадження не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, на думку колегії суддів, наявні підстави для здійснення апеляційного розгляду за відсутності не з'явившихся учасників судового провадження.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2025 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100050001625 від 17.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 365-2 КК України.
08.08.2025 слідчий СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна на об'єкти нерухомого та рухомого майна, а саме:
- земельна ділянка, загальною площею 0,15 га, кадастровий номер: 3221281201:01:085:0134, реєстраційний номер об'єкта 3174175432212, належить на праві власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
- земельна ділянка, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер: 8000000000:78:423:0013, реєстраційний номер об'єкта 2848883180000, належить на праві спільної часткової власності, розмір частки 1/2, ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
закінчений будівництвом об'єкт, тип об'єкту: житловий будинок садибного типу, загальною площею: 109, 2 кв. м., реєстраційний номер: 3079497032060, ідентифікатор об'єкта в ЄДЕССБ: 01.3091172.5060076.20250115.92.0000.79, належить на праві власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), із забороною державним реєстраторам та особам, уповноваженим на функції державних реєстраторів, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо набуття або припинення права власності, зміни власників, зміни форми власності вищевказаного нерухомого майна.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2025 року клопотання прокурора задоволено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, наведених вимог закону слідчий суддя та сторона обвинувачення дотримались.
Так, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку та правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі про наявність правових підстав для задоволення внесеного на розгляд клопотання органу досудового розслідування про арешт майна та арешту цього майна.
Крім того, на думку колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, які не можуть слугувати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 08 серпня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 , погодженого прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , про арешт майна та накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (шляхом заборони державним реєстраторам та особам, уповноваженим на функції державних реєстраторів, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо набуття або припинення права власності, зміни власників, зміни форми власності вищевказаного нерухомого майна) на майно:
- земельна ділянка, загальною площею 0,15 га, кадастровий номер: 3221281201:01:085:0134, реєстраційний номер об'єкта 3174175432212, належить на праві власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
- земельна ділянка, загальною площею 0,1 га, кадастровий номер: 8000000000:78:423:0013, реєстраційний номер об'єкта 2848883180000, належить на праві спільної часткової власності, розмір частки 1/2, ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
закінчений будівництвом об'єкт, тип об'єкту: житловий будинок садибного типу, загальною площею: 109, 2 кв. м., реєстраційний номер: 3079497032060, ідентифікатор об'єкта в ЄДЕССБ: 01.3091172.5060076.20250115.92.0000.79, належить на праві власності ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ),- залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/6892/2025 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 756/12058/25
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10
Доповідач: ОСОБА_1