Справа №381/3108/22Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/688/2025
02 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013100310002325, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2023 року,-
Вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст.121 КК України у зв'язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення та виправдано.
За вироком суду ОСОБА_7 виправдано за висунутим обвинуваченням у тому, що він 27 грудня 2013 року близько 19 години, перебуваючи разом зі ОСОБА_9 в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , спільно вживали алкогольні напої.
На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, пов'язаних зі словесною образою, між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 відбувся конфлікт.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 наніс ОСОБА_9 ножем не менше, ніж три удари в живіт, один удар по правій гомілці та невстановленим досудовим розслідуванням тупим предметом не менш, ніж сім ударів по його голові, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді подряпини на правій гомілці, крововиливів у м'які тканини, саден і синців голови, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень; непроникаючої рани живота та голови, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я; проникаючого поранення живота з ранами на животі, пораненнями тонкого кишківника, брижі і верхньої брижової артерії, з крововиливів у брижу та черевну порожнину, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя та від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 смерть ОСОБА_9 у закладі охорони здоров'я.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати, вважаючи його незаконним, через неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Як зазначає прокурор, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд дійшов висновку, що показання безпосереднього свідка злочину - малолітнього ОСОБА_10 не є належним та достатнім доказом винуватості ОСОБА_7 , оскільки викликають обґрунтований сумнів у їх правдивості. Також, за висновками суду, в діях ОСОБА_7 не доведений умисел на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
Апелянт вважає такі висновки суду хибними, оскільки суд допустив неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
За твердженнями апелянта, висновки суду щодо недоведеності поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину,не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки всі докази, як окремо, так і в їх сукупності, обґрунтовано доводять причетність ОСОБА_7 до вчинення даного злочину.
Крім цього, на думку прокурора,неспроможними також єпоказання обвинуваченого ОСОБА_7 про самозахист від нападу групи осіб, оскільки йому, крім ножових поранень, давність яких визначити неможливо, не було спричинено інших тілесних ушкоджень.
Також, за доводами апелянта, судом не враховано, що сам ОСОБА_7 був ініціатором конфлікту (зробив зауваження, чим спровокував конфлікт). При цьому ОСОБА_7 , заподіявши потерпілому тілесні ушкодження, ніяких дій щодо надання медичної допомоги ОСОБА_9 не вчинив, швидку допомогу та поліцію не викликав, з місця події зник та переховувався від органу досудового розслідування упродовж 9 років, що свідчить про те, що він бажав настання смерті ОСОБА_9 .
За наслідками апеляційного розгляду просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним за ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Захисник ОСОБА_8 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просить відмовити у задоволення поданої апеляційної скарги та залишити вирок суду без змін.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.
Заслухавши пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали подане клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, прокурора, який не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого щодо його звільнення від кримінальної відповідальності, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.
Згідно з положеннями ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Обвинуваченому ОСОБА_7 роз'яснено підстави звільнення його від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яка не є реабілітуючою.
Згідно з п.4 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину (в редакції Закону України станом на час апеляційного розгляду).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за яке вироком суду першої інстанції його визнано невинуватим та виправдано.
За висунутим обвинуваченням ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення 27 грудня 2013 року.
Передбачений частиною 2 статті 121 КК України злочин відповідно до ст.12 КК України класифікується як тяжкий, оскільки максимальний строк покарання за вказаною статтею становить 10 років позбавлення волі.
Таким чином, з дня вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому дій, за які вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний невинуватим, по даний час сплинуло більше 10 років, тобто закінчились строки притягнення його до кримінальної відповідальності, передбачені п.4 ч.1 ст.49 КК України.
Із матеріалів судового провадження вбачається, що постановою слідчого СВ Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_11 30 грудня 2013 року підозрюваний ОСОБА_7 був оголошений в розшук, в зв'язку з чим досудове розслідування зупинялося та було відновлено постановою старшого слідчого СВ Фастівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_12 від 18 липня 2022 року.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.49 КК України (в редакції Закону України станом на час апеляційного розгляду) перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. Таким чином, як вбачається із даної норми, перебіг давності зупиняється у тому разі, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду в даному кримінальному провадженні.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, ОСОБА_7 не вручалося, та було направлено на його адресу рекомендованим листом 31.12.2013 року. Дані про отримання якого в матеріалах справи відсутні.
В суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_7 повідомив, що повідомлення про підозру йому не вручалось та засобами поштового зв'язку не надходило. До його затримання він постійно проживав в місті Дніпро разом із своєю сім'єю. Про те, що він перебував у розшуку, він не знав.
В той же час матеріали провадження не містять даних про те, що ОСОБА_7 був усвідомлений про те, що він підозрюється у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, в зв'язку з чим ухилявся від досудового розслідування та суду в даному кримінальному провадженні, що може мати наслідком зупинення строків притягнення його до кримінальної відповідальності.
Дані обставини не заперечуються і прокурором ОСОБА_6 , який здійснював процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про наявність підстав для зупинення перебігу строку давності, зокрема даних про вчинення ОСОБА_7 нового кримінального правопорушення чи вчинення умисних дій, направлених на ухилення від досудового розслідування або суду в даному провадженні, колегією суддів не встановлено.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що постанова про зупинення досудового розслідування та оголошення ОСОБА_7 в розшук носила формальний характер та не свідчить про те, що ОСОБА_7 , як підозрюваний, ухилявся від досудового розслідування.
Враховуючи, що вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2023 року, яким ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст.121 КК України у зв'язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення та виправдано, не набрав законної сили та сплинули строки притягнення його до кримінальної відповідальності, передбачені п.2 ч.1 ст.49 КК України, ОСОБА_7 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно з п.1 ч.2 ст.284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд закриває кримінальне провадження.
Заявляючи клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, встановлених п.2 ч.1 ст.49 КК України, обвинувачений ОСОБА_7 не визнав своєї вини у вчиненому, проте наполягав на невідкладному розгляді клопотання, усвідомлюючи те, що вказана підстава для закриття кримінального провадження не є реабілітуючою.
Оскільки закон не пов'язує можливість застосування правил ч.1 ст.49 КК України із визнанням особою вини, обов'язковою передумовою для закриття кримінального провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Таким чином, клопотання ОСОБА_7 про звільнення його від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності та закриття з цих підстав кримінального провадження підлягає задоволенню, оскільки воно ґрунтується на вимогах закону та не суперечить даним, які наявні у матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст.284 цього Кодексу, скасовує вирок і закриває кримінальне провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 284, 405, 407, 417 та 419 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 квітня 2023 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , скасувати.
Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків, передбачених п.4 ч.1 ст. 49 КК України.
Речові докази: брюки, штани спортивного типу, фрагмент землі зі слідами РБК, які передано на зберігання до камери схову речових доказів Фастівського РУП ГУНП в Київській області - знищити.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4