справа №759/14778/25 Головуючий у І інстанції - Проскурня О.І.
апеляційне провадження №33/824/4843/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
06 жовтня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Кіптенка Миколи Вікторовича, представника апелянта Соколовського Валерія Леонідовича, переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Соколовського Валерія Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року, якою справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України,
проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1
за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення,
установив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №373370 від 26 червня 2025 року вбачається, що 26 червня 2025 року, близько 13 год 30 хв, за адресою: м. Київ, Берестейське шосе на розвороті с. Чайки в бік м. Житомира, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Mercedes Benz д.н.з. НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на ТЗ VOLVO, д.н.з. НОМЕР_2 . В результаті чого, автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 13.1 ПДР України і вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись з указаною постановою, адвокат Соколовський В.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року та визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накласти адміністративне стягнення визначене санкцією статті.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що саме порушення вимог п. 13.1 ПДР України водієм ОСОБА_2 перебуває у причинному зв'язку причиною виникнення даної ДТП.
Зазначив, що суд першої інстанції безпідставно надав перевагу одним відомостям вказаних у схемі при цьому не врахував інші, які підтверджують механізм виникнення ДТП.
Вказує, щодо позначки №3 на схемі як місце первинного контакту транспортних засобів, то дане позначення не містить інформації про його прив'язку до проїзної частини, а саме правого його краю.
З огляду на те, що всі об'єкти наявні на схемі ДТП не прив'язані до правої частини дороги, тому посилання на те, що позначка №3 перебуває на смузі руху автомобіля Mercedes Benz є тільки припущенням.
Також, судом не надано оцінку письмовим поясненням водія ОСОБА_2 , які були надані безпосередньо після ДТП.
Так, зі змісту письмового пояснення наданого працівникам поліції останній двічі вказував на те, що «… рухаючись у другій смузі я оминав перешкоду і змістився вправо на обочину, щоб уникнути аварійної ситуації…» та «.. після того як я змістився вправо і об'їхав автомобіль попереду мене по обочені…».
Зі змісту даних пояснень стає зрозумілим, що виїзд на узбіччя по якому рухався автомобіль VOLVO С40 все ж таки було.
Н а думку апелянта, з метою уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення водій ОСОБА_2 змінив надані пояснення та вказав, що на узбіччя не виїзжав. При цьому, під час судового засідання повідомив, що здійснив об'їзд перешкоди - легкового автомобіля у межах своєї смуги руху.
Дані пояснення не узгоджуються із дорожньою обстановкою, яка існувала на момент ДТП.
Пояснення ОСОБА_2 щодо можливості об'їзду легкового автомобіля без виїзду на узбіччя є технічно неспроможними.
Крім того, на підставі пояснень ОСОБА_2 про обставини ДТП, у тому числі, що зіткнення відбулося із задньою його частиною, було безпідставно констатовано у висновку експерта 348 від 19 липня 2025 року, що наявна вина саме у діях водія ОСОБА_1 .
Також, вважає, що судження про те, що рух по узбіччю водієм ОСОБА_1 із перевищенням дозволеної швидкості в населеному пункті перебуває у причинному зв'язку, вважає необґрунтованим.
Наявність порушень ПДР у діях одного з учасників не означає, що вони перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням даного ДТП.
З огляду на наявність порушень в діях ОСОБА_1 рух із такими порушеннями по узбіччю не створював небезпеки для водіїв щонайменше 5 транспортних засобів, які вона випередила по узбіччю за умови, що останні не здійснювали виїзд на узбіччя не впевнившись у відсутності транспортних засобів у вказаному місці.
При цьому, на думку апелянта, водієм ОСОБА_2 проігноровано вимоги п. 13.1 ПДР, що перебувають у причинному зв'язку з настанням даного ДТП.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Соколовський В.Л. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з мотивів та підстав, зазначених у ній.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_2 - адвокат Кіптенко М.В. заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення 26 червня 2025 року, близько 13 год 30 хв, за адресою: м. Київ, Берестейське шосе на розвороті с. Чайки в бік м. Житомира, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Mercedes Benz д.н.з. НОМЕР_1 не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на ТЗ VOLVO, д.н.з. НОМЕР_2 ., в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим вчинив правопорушення за ст. 124 КУпАП.
На схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, зображено місце зіткнення транспортних засобів, місце їх розташування, відображено напрямок руху транспортних засобів під час події.
Відповідно до ст. ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП, у справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до п. 13.1 ПДР, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Зі змісту ст. 283 КУпАП вбачається, що постанова суду має бути вмотивованою.
В противагу доводам скаржника, апеляційний суд вважає, що відповідно до доказів, які були предметом дослідження в суді першої інстанції, у своїй сукупності, спростовують дані викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, та свідчать про відсутність в діях ОСОБА_2 порушень п. 13.1 ПДР України, оскільки матеріали справи не містять доказів, які би могли підтвердити, що ОСОБА_2 , який рухався транспортним засобом у межах однієї смуги, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «Volvo С40», водій якого рухалася позаду справа за межами тієї смуги по узбіччю, що само по собі є порушенням Правил дорожнього руху, та намагалася здійснити випередження.
Доводи, щодо наявності підстав вважати ОСОБА_2 винним у вчиненні ДТП суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди встановлені з достатньою повнотою.
Так, по справі достовірно встановлено, що перед ДТП водій автомобіля «Mercedes-Benz 1223L» рухався у правій крайній смузі, а водій автомобіля «Volvo С40», рухаючись позаду правіше по узбіччю, тобто перебуваючи на ділянці дороги, не призначеній для руху транспортних засобів, намагалася здійснити випередження автомобіля «Mercedes-Benz 1223L».
Вказані обставини узгоджуються з письмовими показаннями свідка ОСОБА_3 , який зазначив, що він рухався автомобілем у крайній правій смузі. Попереду нього їхав легковий автомобіль, а попереду того автомобіля рухався вантажний автомобіль «Mercedes-Benz 1223L» під керуванням ОСОБА_2 . Свідок бачив, як на узбіччя виїхав легковий автомобіль темного кольору, який рухався позаду, та зі швидкістю 80-90 км/год, рухаючись по узбіччю, почав здійснювати випередження транспортних засобів, які рухалися по проїзній частині дороги. Рухаючись по ділянці дороги, не призначеній для руху транспортних засобів, автомобіль «Volvo С40» здійснив випередження автомобіля, який керував свідок, та легкового автомобіля, що рухався перед ним. В цей час вантажний автомобіль «Mercedes-Benz 1223L» притиснувся до правого краю своєї смуги руху, об'їжджаючи перешкоду, проте на узбіччя не виїжджав. Автомобіль «Volvo С40» лівим боковим дзеркалом зачепив правий задній кут автомобіля «Mercedes-Benz 1223L» та, пошкодивши дзеркало, притиснувся до відбійника і в результаті отримав механічні пошкодження правої сторони. Зіткнення автомобілів відбулося на суцільній лінії, яка розділяє крайню праву смугу та узбіччя. На момент ДТП по узбіччю рухалось тільки одне авто - «Volvo С40», а корпус автомобіля «Mercedes-Benz 1223L» перебував в межах крайньої правої смуги.
Після дорожньою-транспортної пригоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без зауважень підписали схему місця ДТП, яка додана до протоколу про адміністративне правопорушення, тобто на місці пригоди обидва водії підтвердили достовірність даних, зазначених у цьому документі.
Таким чином, доводи скарги спростовуються матеріалами справи, а висновки суду першої інстанції, викладені у постанові є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
У випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу адміністративного правопорушення, потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з'ясування ступеню участі (внеску) кожного з них у спричинення наслідку.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Істотних порушень судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, порушення принципів повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, порушення прав учасників судового розгляду, порушення положень КУпАП, Конституції України, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, у тому числі на які посилається скаржник, які б могли вплинути на правильність прийнятого рішення, при апеляційному перегляді не встановлено, судове рішення є законним та обґрунтованим, належним чином умотивованим.
Суд першої інстанції дослідив всі надані сторонами докази та пояснення, та ухвалив постанову, яка відповідає нормам законодавства, які передбачені нормами чинного КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що подану у справі апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Соколовського Валерія Леонідовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько