№33/824/3668/2025 Постанова винесена суддею Пономаренко Н.В.
Категорія: ст. 124 КУпАП
30 вересня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисника Чебаненка О.І., перекладача Бойко А.Т., іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рига (Латвія), громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого тренером-викладачем ДЮСШ "Інва-спорт", інваліда ІІІ групи по слуху з дитинства, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року,
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Згідно з постановою суду, 05 квітня 2025 року о 16 год. 00 хв. в м. Київ, по вул. Татарська, буд. 6, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , при повороті ліворуч не був уважним, не врахував дорожньої обстановки, не впевнився в безпечності маневру та скоїв зіткнення з транспортним засобом Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків, чим порушив вимоги п.п. 2.3 б, 10.1. Правил дорожнього руху.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що висновок суду першої інстанції щодо наявності у його діях порушень вимог п. 2.3 б, 10.1 Правил дорожнього руху, відповідно, правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, ґрунтується на неправильно та неповно з'ясованих обставинах, належним чином не мотивований та прийнятий з грубим порушенням норм процесуального права.
Зокрема, зазначає, що поліцейськими було грубо порушено порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, а висновок про вчинення ним адміністративного правопорушення ґрунтується виключно на поясненнях зацікавленої особи - іншого учасника ДТП ОСОБА_2 (наявність у діях якого порушень вимог ПДР України було проігноровано під час оформлення матеріалів ДТП) без урахування явних обставин дорожньо-транспортної пригоди.
Схема дорожньо-транспортної пригоди, долучена до матеріалів справи, не відповідає як письмовим поясненням ОСОБА_2 , так і фотоматеріалам, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 № 291725 від 05.04.2025 р. А саме, у схемі дорожньо-транспортної пригоди відсутні сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів. При цьому, пояснення ОСОБА_2 містять пряме посилання на застосування ним екстреного гальмування. На долучених до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення фотоматеріалах так само чітко відображені сліди гальмування транспортного засобу Renault Kangoo.
Разом з тим, сліди від гальмівних шляхів (сліди юзу) мають значення при оформленні схеми ДТП, оскільки вони можуть допомогти встановити траєкторію руху транспортних засобів, швидкість їх до та після зіткнення, а також точку зіткнення. Під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не було проведення виміру довжини гальмівного шляху транспортного засобу Renault Kangoo, що могло засвідчити його швидкість до та після зіткнення. При визначенні винної особи, поліцейські не врахували висновки, які мали бути зроблені на основі даних, про які свідчать сліди гальмування Renault Kangoo.
Також на схемі дорожньо-транспортної пригоди не відображено розташування дорожнього знаку 5.38.1. «Пішохідний перехід». А саме, у схемі ДТП у графі «наявність наземного пішохідного переходу з дорожніми знаками та розміткою» прямо зазначено «немає». При цьому на фотоматеріалах, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, чітко відображено, що на електроопорі (яка на схемі дорожньо-транспортної пригоди позначена цифрою «3») розміщено дорожній знак 5.38.1. «Пішохідний перехід».
Відсутність позначень дорожнього знаку 5.38.1. «Пішохідний перехід» на схемі ДТП призвела до неправильного з'ясування обставин справи як під час складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення, так і під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення судом.
ОСОБА_2 , надаючи пояснення, які суд вважав за достатній доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, зазначив, що він, ОСОБА_2 включив сигнал лівого повороту і, так як не було на зустрічній смузі транспорту, він почав виконувати обгін, у процесі якого сталася ДТП.
Згідно з п. 1.10 ПДР, маневр обгону - це випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язане з виїздом на смугу зустрічного руху, тож цей маневр здійснюється на певній ділянці дороги, що пов'язане з необхідністю покинути власну полосу руху, випередити транспортний засіб, який також рухається, а потім повернутися на свою полосу руху.
Отже, якщо враховувати місце зіткнення, яке відображено на схемі ДТП цифрою «4», та місце знаходження дорожнього знаку 5.38.1. «Пішохідний перехід» на електроопорі (позначеної на схемі ДТП цифрою «3»), який, в порушення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, не було відображено на схемі ДТП, то маневр обгону здійснювався водієм транспортного засобу Renault Kangoo ОСОБА_2 безпосередньо перед та на пішохідному переході.
Слід зауважити, що, відповідно до положень п. 14.6. Правил дорожнього руху України, обгін заборонено, зокрема, ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті.
Також, відповідно до положень п. 1.4. Правил дорожнього руху України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці правила.
Тож він, заздалегідь підготувавшись до здійснення повороту ліворуч, зайняв крайнє ліве положення, включив сигнал лівого повороту, пересвідчившись у відсутності транспортних засобів на смузі зустрічного руху, перебуваючи на відстані, явно меншою, ніж 50 метрів від пішохідного переходу, який позначений дорожнім знаком 5.38.1. «Пішохідний перехід», та розраховуючи на сумлінне дотримання вимог Правил дорожнього руху, зокрема, п. 14.6, яким забороняється здійснення маневру обгону ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті, розпочав маневр, під час якого водій транспортного засобу Renault Kangoo в порушення вимог п. 14.6. Правил дорожнього руху, рухаючись на значній швидкості, виконував заборонений на цій ділянці маневр обгону та здійснив зіткнення з його транспортним засобом.
Порушення, допущені під час оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди, які полягали у відсутності виміру довжини гальмівного шляху транспортного засобу Renault Kangoo, невідображення слідів гальмівного шляху транспортного засобу Renault Kangoo на схемі дорожньо-транспортної пригоди, а також дорожнього знаку 5.38.1. «Пішохідний перехід» унеможливлюють об'єктивне та повне встановлення всіх необхідних для вирішення справи обставин та ставлять під обґрунтований сумнів належність та допустимість як доказу протоколу про адміністративне правопорушення та схеми дорожньо-транспортної пригоди.
Також зауважує, що в протоколі про адміністративне правопорушення у п. 11 зазначено, що до протоколу додаються, крім пояснення водія та схеми ДТП, пояснення свідків. При цьому у п. 9 протоколу про адміністративне правопорушення «Підписи свідків та потерпілих» зазначено, що свідки не залучалися. Єдині пояснення, які містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, є пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Між тим, ОСОБА_2 є іншим учасником дорожньо-транспортної пригоди та є зацікавленою особою, а тому до його показань слід ставитися критично. При цьому, зазначені ним вище обставини прямо вказують на те, що в діях ОСОБА_2 є ознаки прямого невиконання вимог п. 14.6 Правил дорожнього руху, що прямо зафіксовано як в його поясненнях, так і в фотоматеріалах справи про адміністративне правопорушення, проте жодним чином, попри їх очевидність, не зафіксовані поліцейськими під час оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди. Так само ці обставини не були взяті до уваги судом під час розгляду справи про адміністративне порушення.
Також вказує, що весь процес фіксації та розгляду справи про адміністративне правопорушення відбувався з грубим порушенням норм процесуального права, не відповідає засадам рівності та по суті є дискримінуючим за ознакою інвалідності.
ОСОБА_1 зазначає, що має інвалідність по слуху, що підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК, яка долучена до матеріалів справи. Під час оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди та, відповідно, протоколу про адміністративне правопорушення, було грубо порушено його право вільно користуватися рідною для нього мовою. Співробітниками поліції не було залучено (хоч це прямо передбачено ст. 274 КУпАП) перекладача жестової мови для того, щоб він міг вільно надати пояснення та для роз'яснення зрозумілою йому мовою його прав. Через втрату слуху з дитинства та ту обставину, що рідною мовою ОСОБА_1 є українська жестова, він має обмежену здатність висловлювати свої доводи письмово.
Попри його права на вільне використання української жестової мови, співробітники Національної поліції України та суддя Шевченківського районного суду м. Києва, під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, прямо дискримінуючи його за ознакою інвалідності, не забезпечили йому базове право вільного висловлення своїх доводів та заперечень зрозумілою та рідною для нього мовою. Так само, і оскаржувана постанова суду була надана йому у письмовому вигляді та він знову за власний рахунок вимушений залучити перекладача жестової мови для перекладу її змісту.
Незалучення уповноваженими посадовими особами, у провадженні яких перебувала справа про адміністративне правопорушення, перекладача жестової мови призвело не тільки до неповного та однобокого, а тому й неправильного з'ясування всіх обставин справи, але й до порушень норм процесуального права.
Зазначає, що працівники патрульної поліції та суддя Шевченківського районного суду м. Києва, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, діяли дискримінуючи, та не призначили перекладача жестової мови для належної реалізації ним прав, передбачених ст. 268 КУпАП, про що свідчить відсутність відомостей про залучення інспектором та судом перекладача жестової мови. Участь у судовому засіданні перекладача жестової мови, яка повністю була забезпечена ним за його рахунок, не є свідченням належного виконання судом обов'язків, які випливають з положень ст. 274 КУпАП. Так само не є свідченням про належне ознайомлення його з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП України, підпис, розміщений у протоколі про адміністративне правопорушення за умови відсутності підтверджень залучення під час його складання, згідно ст. 274 КУпАП, перекладача жестової мови для роз'яснення йому мовою, якою він володіє, змісту як протоколу та рядків, під якими він ставить підписи, так і власне прав, передбачених ст. 268 КУпАП України.
Отже, під час складання протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності відносно нього та під час розгляду справи судом було істотно порушено та обмежено його процесуальні права, не виконано вимог щодо залучення перекладача під час складення протоколу та не були належним чином роз'яснені його права та обов'язки, в тому числі, гарантоване право користуватись юридичною допомогою захисника та інші істотні права, що передбачені ст. 268 КУпАП.
3 огляду на грубі порушення, допущені під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, він не може бути допустимим доказом наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Шевченківський районний суд, так само допустивши під час розгляду справи про адміністративне правопорушення грубі порушення норм процесуального права, встановлених ст. 274 КУпАП, допустив також помилки під час надання правової оцінки матеріалам адміністративного правопорушення та дійшов до хибного висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Чебаненка О.І. на підтримку доводів апеляційної скарги, заперечення іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги, а також допитавши в судовому засіданні спеціаліста (судового експерта) Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Як вбачається з матеріалів провадження у справі про адміністративне правопорушення та постанови, суддя місцевого суду при розгляді даної справи дослідив її матеріали, врахував пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проаналізував у постанові докази у справі, повно та всебічно з'ясувавши обставини, які вказують на порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , надав їм об'єктивну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому судове рішення є належно обґрунтованим та відповідає вимогам діючого законодавства.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п.п. 10.1, 2.3 "б" Правил дорожнього руху України, а саме - під час керування транспортним засобом Toyota Corolla, державний номерний знак НОМЕР_1 , 05 квітня 2025 року о 16 год. по вул. Татарська, 6 в м. Києві, водій ОСОБА_1 , не будучи уважним при повороті ліворуч, не врахувавши дорожньої обстановки, не впевнившись в безпечності маневру, скоїв зіткнення з транспортним засобом Renault Kangoo, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків, відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами у справі.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП; у схемі дорожньо-транспортної пригоди, в якій відображені необхідні й достатні відомості щодо організації дорожнього руху по вул. Татарській в м. Києві, а також дані щодо напрямку руху транспортних засобів до моменту зіткнення, розташування транспортних засобів після їх зіткнення, а також у поясненнях учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Як вбачається із пояснень ОСОБА_1 , наданих ним після настання дорожньо-транспортної пригоди, а також в судах першої та апеляційної інстанції, він керував автомобілем Toyota Corolla 05 квітня 2025 року о 15 год. 55 хв. по вул. Татарській у напрямку вул. Підгірна та мав намір здійснити поворот ліворуч на прилеглу вулицю, у зв'язку із чим завчасно увімкнув покажчик повороту і переконався, що зустрічна смуга вільна. Коли він почав поворот на ліво, автомобіль Renault червоного кольору, який рухався позаду, несподівано здійснив обгін, виїхавши на зустрічну смугу, перетнув пішохідний перехід та допустив зіткнення з його автомобілем. Крім того, вказує, що водій автомобіля Renault червоного кольору порушив п.п. 14.6, 11.4, 10.1 Правил дорожнього руху.
Також зазначив, що він призупинявся біля магазину, так як з його авто вийшла людина. Це було за 20-30 м до повороту. Від'їжджаючи від магазину, він включив лівий поворот, подивився наліво, там нікого не було, і почав повільно рух. Далі відбулось ДТП. Перед здійсненням маневру повороту ліворуч він призупинився перед пішохідним переходом, на ньому нікого не було. Перед початком повороту та в момент повороту керма вліво він бачив автомобіль Рено позаду себе, а не на зустрічній смузі, і цей автомобіль не порівнювався з його автомобілем. Первинний контакт відбувся в ліві передні крило, колесо та двері його автомобіля.
Разом з тим, такі пояснення ОСОБА_1 спростовуються поясненнями іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , даними схеми дорожньо-транспортної пригоди щодо розташування транспортних засобів на проїзній частині після зіткнення та пошкоджень, які отримали автомобілі в результаті цього.
За наявними в матеріалах справи та наданими в суді апеляційної інстанції поясненнями ОСОБА_2 , він рухався по вул. Татарській в сторону вул. Підгірна. Перед ним їхав автомобіль Toyota, який зупинився біля магазину та висадив пасажира, після чого знову почав рух, потім знову зупинився. Транспортний засіб Toyota зупинився біля бордюру справа, він вирішив, що цей автомобіль припаркувався, і тому він продовжив рух, а коли він з ним порівнявся та навіть трохи випередив, то останній різко поїхав вліво. Зазначив, що він мав намір об'їхати автомобіль Toyota, а не здійснювати обгін. Ніяких сигналів, в тому числі покажчиків повороту, транспортний засіб Toyota не здійснював. Від удару його транспортний засіб здвинуло вліво. Як пізніше з'ясувалося, водій ОСОБА_1 є глухонімим, проте на його транспортному засобі розпізнавального знаку не має.
Також вказав, що сліди гальмування на фото не його автомобіля, він пригальмував вже після удару автоматично, а первинний контакт був у передні праві крило та колесо його автомобіля, удар був в одне місце, від чого є лише вм'ятина, а не ковзний удар, та навіть не розбита фара.
Такий механізм дорожньо-транспортної пригоди повністю відповідає об'єктивним даним, що зазначені у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, та підтверджений зібраними по справі доказами.
Так, на схемі дорожньо-транспортної пригоди від 05 квітня 2025 року, яка підписана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і заперечень та зауважень не містить, зафіксовані місце зіткнення, транспортні засоби в їх кінцевому положенні після зіткнення та характер і локалізацію отриманих ними механічних пошкоджень. При цьому зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що проїзна частина дороги, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода, не має горизонтальної розмітки, після дорожньо-транспортної пригоди автомобілі перебувають в межах проїзної частини в одному напрямку та кожен з них відвернутий ліворуч, при цьому автомобіль «Renault» розташовується дещо попереду, та автомобіль Toyotaмає пошкодження передньої лівої частини автомобіля - крила, дверей та диску колеса, а автомобіль Renault - правої передньої частини - крила, фари поворотника, решітки радіатора, бампера.
Характер і локалізація пошкоджень на автомобілях «Toyota» та «Renault» свідчать про те, що лівою передньою частиною автомобіль «Toyota» контактував із правою передньою частиною автомобіля «Renault».
Вказані обставини об'єктивно підтверджуються і наданими фотознімками з місця дорожньо-транспортної пригоди, з яких також вбачається розміщення транспортних засобів після зіткнення та пошкодження, отримані внаслідок зіткнення, які відповідають тим, що зазначені в схемі дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, місце зіткнення автомобілів, характер та локалізація пошкоджень, які мали автомобілі після дорожньо-транспортної пригоди та які зазначені в схемі дорожньо-транспортної пригоди, свідчать про те, що на час початку здійснення маневру повороту ліворуч водієм автомобіля «Toyota» ОСОБА_1 , автомобіль «Renault» під керуванням водія ОСОБА_2 перебував паралельно автомобілю «Toyota» та його передня права частина (крило) знаходилась на рівні з'єднання переднього лівого крила з дверцятами автомобіля «Toyota», тобто в полі зору ОСОБА_1 , який, починаючи маневр повороту ліворуч, не був уважним та не врахував дорожньої обстановки, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Renault», тобто беззаперечно вказують на винуватість ОСОБА_1 у недотриманні п.п. 2.3 (б), 10.1 ПДР України, як встановив і суд першої інстанції.
Такий механізм дорожньо-транспортної пригоди підтверджується і поясненнями допитаного в судовому засіданні спеціаліста (судового експерта) Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_3 , який вказав, що пояснення учасників мають різні механізми дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_1 не вказує про зупинку транспортного засобу, а лише про поворот, а ОСОБА_2 вказав, що ОСОБА_1 стояв, почав рух і знову зупинився. З фотознімків видно, що біля задньої частини транспортного засобу Renault спостерігаються сліди гальмування і сам ОСОБА_2 каже, що він гальмував, але якому транспортному засобу вони належать - невідомо. Якщо дані сліди належать автомобілю Renault, то можна говорити, що він почав гальмувати задовго до того, як транспортні засоби порівнялися, а тоді пояснення водія ОСОБА_2 , що автомобіль Toyota почав маневрувати, коли вони порівнялися, неспроможні. Якщо виходити з того, що автомобіль Toyota почав маневр вже після того, як ОСОБА_2 почав обгін, то в діях водія автомобіля Toyota є певне порушення п. 10.1 ПДР. Якщо до початку маневру автомобіля Toyota, автомобіль Renaultне виїхав на зустрічну смугу, то в діях водія автомобіля Toyota не вбачається невідповідностей вимогам п. 10.1 ПДР, а його дії регламентуються п. 12.3 ПДР, однак в цьому випадку, враховуючи те, що небезпека наближалася ззаду транспортного засобу Toyota, то в його діях не вбачається порушення п. 12.3 ПДР. Оскільки водій автомобіля Renault здійснював обгін автомобіля Toyota, а також знаходився в межах дії дорожнього знаку «Пішохідний перехід», то в його діях є невідповідність вимогам п. 14.6 ПДР.
Тож, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах складеного протоколу стосовно ОСОБА_1 , твердження останнього про його невинуватість у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, так як зіткнення відбулося внаслідок того, що автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 , який їхав ззаду, різко здійснив обгін, виїхавши на зустрічну смугу руху, перетнув пішохідний перехід та здійснив зіткнення, не заслуговують на увагу, оскільки ці обставини нічим не підтверджені, а дорожньо-транспортна пригода зумовлена діями ОСОБА_1 , котрий не дотримався вимог Правил дорожнього руху, якими встановлено, що водій повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, і перед будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Отже, досліджені докази свідчать про те, що небезпечна ситуація є наслідком поведінки водія ОСОБА_1 , який, змінюючи напрямок руху, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а тому її уникнення могло бути забезпечено шляхом дотримання ним цих вимог Правил дорожнього руху.
Таким чином, між діями водія ОСОБА_1 та наслідками зазначеної дорожньо-транспортної пригоди є прямий причинний зв'язок, а, відтак, доводи апелянта про вимушений характер допущеного ним порушення ПДР, внаслідок різкого обгону іншого автомобіля, є безпідставними.
Щодо тверджень апелянта про порушення працівниками патрульної поліції порядку складення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що полягало у невідповідності схеми ДТП поясненням учасників ДТП та фотознімкам з місця події, оскільки на схемі не зображено сліди гальмівного шляху та розташування дорожнього знаку «Пішохідний перехід», то такі невідповідності не спростовують та не виключають вину ОСОБА_1 у порушенні вимог п.п. 10.1 та 2.3 "б" Правил дорожнього руху України. До того ж, як вбачається зі схеми ДТП, вона підписана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без будь-яких зауважень, при цьому під час апеляційного розгляду допитаний спеціаліст (судовий експерт) ОСОБА_3 вказав, що на фотознімках спостерігаються сліди гальмування, але якому саме транспортному засобу вони належать, невідомо.
Твердження ОСОБА_1 щодо дискримінації його за ознакою інвалідності, пов'язаної з порушенням слуху, з боку працівників патрульної поліції та суду, що виражалось у незалученні перекладача жестової мови, є безпідставним. У матеріалах справи наявні письмові пояснення, надані ОСОБА_1 після настання дорожньо-транспортної пригоди, у яких він виклав свою позицію щодо події, а при судовому розгляді у суді першої інстанції був присутній перекладач, залучений самим ОСОБА_1 . Крім того, у матеріалах справі відсутні будь-які клопотання ОСОБА_1 про залучення перекладача.
За таких обставин, висновок в протоколі про адміністративне правопорушення і в постанові судді про порушення ОСОБА_1 вимог правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, тобто про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події, а протилежні цьому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , як і доводи про його невинуватість та про порушення виключно водієм ОСОБА_2 вимог правил дорожнього руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів, є безпідставними.
Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП. Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події.
Накладаючи адміністративне стягнення, суддя дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, і обґрунтовано визначив вид та розмір адміністративного стягнення, виходячи з характеру вчиненого правопорушення, особи порушника.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І. М.