17 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
представника - ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року,-
Цією ухвало задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72025001110000020 від 26.03.2025 та накладено арешт арешт на майно, яке 15.07.2025 виявлено та вилучено під час обшуку за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 23-Б, а саме на:
-ноутбук, марки «НР» s/n: 5CD3233PVS, у блакитному корпусі, без встановленого паролю логічного захисту, в кількості 1 од.;
-ноутбук, MacBook Air, model A2337, serial: FVFH9BXYQ6L4, в сірому корпусі, із встановленим паролем логічного захисту, в кількості 1 од.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання.
Мотивуючи апеляційну скаргу вказує, що прокурором до клопотання не додано достатніх доказів, які зібрані слідчим, прокурором в ході досудового розслідування і якими прокурором обґрунтовує доводи клопотання про арешт майна, відсутнє посилання на докази, що обґрунтовують клопотання, і в тексті клопотання про арешт майна.
Вказує, що в жодному процесуальному документі органом досудового розслідування не зазначено, яку саме інформацію стосовно обставин, які досліджуються у вказаному кримінальному провадженні, містять вилучені ноутбуки. Зважаючи на вказане, можливість використання даного майна як доказу у кримінальному провадженні є сумнівною, отже арешт майна не можна буде вважати обґрунтованим.
Зазначає, що ТОВ «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» жодним чином не протидіяло детективу в частині можливості копіювання відповідної інформації, що міститься на відповідних комп?ютерних системах або їх частинах. Більш того, намагалось активно сприяти цьому.
Вказане свідчить про відсутність мети приховування, пошкодження, псування чи знищення майна.
Щодо проведення експертного дослідження, то як вказує апелянт, прокурором і детективом не надано відомості, що призначена в рамках кримінального провадження експертиза зумовить необхідність надання для експертного дослідження безпосередньо електронних інформаційних систем, а не буде стосуватись певної інформації, що, вірогідно, може зберігатись на вилучених електронних носіях.
На думку автора апеляційної скарги, постанова про визнання вилучених предметів речовими доказами у кримінальному провадженні носить суто формальний характер та не містить обгрунтування прийнятого детективом рішення.
Щодо строку на апеляційне оскарження, то як вказує адвокат ухвалу оголошено 11.08.2025, відповідно, останнім днем оскарження є 18.08.2025, Одночасно, представник
ТОВ «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» не був присутній під час оголошення судового рішення. Повний текст судового рішення отримано за наслідками його готовності тільки 14 серпня 2025 року,
Відтак, ТОВ «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» не мало можливості вчасно звернутись до суду з апеляційною скаргою на вказану ухвалу, тому наявні поважні причини для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав подану апеляційну скаргу, та просив задовольнити їх, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11.08.2025 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Прокурорами Офісу Генерального прокурора забезпечується нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 72025001110000020 від 26.03.2025 за ч. 3 ст. 212 КК України, досудове розслідування в якому здійснюється детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України.
За версією органу досудового розслідування відповідно до аналітичного продукту Департаменту аналізу інформації та управління ризиками Бюро економічної безпеки України №9.3/3.3.3/1992-25 від 18.03.2025 встановлено, що службові особи ТОВ «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» (код 44570322) в період 01.01.2022 по 28.02.2025, з метою ухилення від сплати податку на прибуток, здійснили ввезення на митну територію України від пов'язаних підприємств-нерезидентів, а саме: «DSC Trading Co., Limited (CHINA)», «CHINA DARONG SCIENCE AND TECHNOLOGY INDUSTRY CO., LIMITED», «ZHEJIANG YIFAN TRADING CO.,LIMITED», «HCC CLEANTECH GROUP LMITIED», «PLACAR DIVERSA INTERNATIONAL TRADE LIMITED» та «Otto Bitter GmbH & Co.KG» електромобілів по завищеній вартості, внаслідок чого ухилилися від сплати податку на прибуток на суму 18 254 196,25 грн, що є особливо великим розміром.
Відповідно до бази даних АСМО «Інспектор» службові особи ТОВ «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» (код ЄДРПОУ 44570322) у період 2022-2025 років здійснили ввезення на митну територію України ТМЦ (електромобілів) у кількості 2605 одиниць на загальну суму 2 569 321 348 грн.
У свою чергу, у «Звіті про контрольовані операції» за 2023 рік службові особи ТОВ «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» зазначають: «DSC Trading Co., Limited (CHINA)», «CHINA DARONG SCIENCE AND TECHNOLOGY INDUSTRY CO., LIMITED», «ZHEJIANG YIFAN TRADING CO.,LIMITED», «HCC CLEANTECH GROUP LMITIED», «PLACAR DIVERSA INTERNATIONAL TRADE LIMITED» та «Otto Bitter GmbH & Co.KG».
У період 2022-2025 років службовими особами ТОВ «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» здійснено ввезення на митну територію України від вказаних «підприємств-нерезидентів» 565 електромобілів («ZEEKER 001», «BMW iX3», «TESLA Model Y», «TOYOTA BZ4X», «HONDA M-NV, e-NP1, e-NS1», «VOLKSWAGEN iD6, iD4, iD3», «NISAN ARIYA», «BYD SONG, TANG, SONG PLUS, DOLPHIN» та інші) на загальну суму 507 061 018,01 грн.
Порівняльним аналізом встановлено, що митну вартість електромобілів, які у період 2022-2025 років ТОВ «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» завозили на митну територію України від вищевказаних «пов'язаних СГД-нерезидентів», ймовірно завищено на 20% від фактичної вартості. У подальшому електромобілі реалізовувались в адресу фізичних та юридичних осіб за ціною нижче середньо-ринкової та з мінімальною націнкою.
Вказане свідчить, що дії службових осіб ТОВ «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» направленні на завищення витрат та заниження доходу при веденні фінансово-господарської діяльності, з метою заниження бази оподаткування при сплаті податку на прибуток підприємств.
Вищезазначені обставини підтверджуються висновком аналітичного продукту №9.3/3.3.3/1992-25 від 18.03.2025, складеним у порядку ст. 22 ЗУ «Про Бюро економічної безпеки України».
Так, група осіб з метою зберігання та приховання предметів, речей і документів, які мають доказове значення по кримінальному провадженню, використовують нежитлові (офісні) приміщення, які розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 23-Б та в яких зберігають електроні, зовнішні носії інформації, персональні комп'ютери, за допомогою яких здійснюється управління рахунками та ведення бухгалтерського обліку підприємств, документи бухгалтерського обліку підприємств, необліковані товарно-матеріальні цінності, тощо.
На підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва 15.07.2025 за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ «ЕЛЕКТРО-МОТОРС» за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 23-Б, проведено обшук, під час якого виявлено та тимчасово вилучено наступне майно товариства, а саме:
-ноутбук, марки «НР» s/n: 5CD3233PVS, в блакитному корпусі, без встановленого паролю логічного захисту, в кількості 1 шт.;
-ноутбук, MacBook Air, model A2337, serial: FVFH9BXYQ6L4, в сірому корпусі, із встановленим паролем логічного захисту, в кількості 1 шт.
Постановою старшого детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України від 16.07.2025 вказані вилучені речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, про що винесено відповідну постанову.
22.07.2025 року (клопотання датоване 16.07.2025 року) прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 72025001110000020 від 26.03.2025, яке 15.07.2025 виявлено та вилучено під час обшуку за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 23-Б, а саме на:
-ноутбук, марки «НР» s/n: 5CD3233PVS, у блакитному корпусі, без встановленого паролю логічного захисту, в кількості 1 од.;
-ноутбук, MacBook Air, model A2337, serial: FVFH9BXYQ6L4, в сірому корпусі, із встановленим паролем логічного захисту, в кількості 1 од.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.08.2025 року вказане клопотання прокурора задоволено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно (техніку), для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.
Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.
Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінальних правопорушень та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.
Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси фізичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено їх відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Слід зазначити, що у даному провадженні арешт майна накладено з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, що по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно, не є переконливими.
При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 72025001110000020 від 26.03.2025 та накладено арешт арешт на майно, яке 15.07.2025 виявлено та вилучено під час обшуку за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 23-Б , а саме на:
-ноутбук, марки «НР» s/n: 5CD3233PVS, у блакитному корпусі, без встановленого паролю логічного захисту, в кількості 1 од.;
-ноутбук, MacBook Air, model A2337, serial: FVFH9BXYQ6L4, в сірому корпусі, із встановленим паролем логічного захисту, в кількості 1 од., - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ТОВ «ЕЛЕКТРО-МОТОРС», - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/6700/2025 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 761/31212/25
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_7
Доповідач: ОСОБА_1