Справа № 11-сс/824/4836/2025 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Унікальний № 761/21489/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст. 303 КПК
17 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання- ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року, -
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 , який с захисником та діє в інтересах ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 22025000000000334 на повідомлення про підозру від 14 березня 2025 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою задовільнити Скаргу ОСОБА_7 та скасувати повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 14.03.2025 ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1 КК України та ч. 4 ст. 358 КК
України.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв?язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та не врахування доводів сторони захисту.
Як зазначає захисник підозра за ч. 4 ст. 111-1 КК України є необґрунтована.
Так, відповідно до повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від
14.03.2025 ОСОБА_7 жодним чином не взаємодіяв із державою-агресором, а конкретно
з «Акционерным обществом «Ростовский порт».
Окрім того, фактично господарська взаємодія із державою-агресором, а конкретно з «Акционерным обществом «Ростовский порт» здійснювалась компанією «SA Global
Trading FZC» (Шарджа, ОАЕ) та її службовими особами, без жодної участі у такій взаємодії
ОСОБА_7 .
Також ОСОБА_7 організовував логістичний процес доставки мінеральних добрив із порту м. Русе (Болгарія) до м. Ізмаїл (Україна) вже після господарської взаємодії компанії
«SA Global Trading FZC» (Шарджа, ОАЕ) з Акционерным обществом «Ростовский порт».
Отже, на думку захисника у діях ОСОБА_7 відсутня будь-яка господарська взаємодія (буд-які активні дії) із державою-агресором, а його можлива обізнаність про таку взаємодію компанії «SAGlobal Trading FZC» (Шарджа, ОАЕ) жодним чином не створює об?єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
На думку сторони захисту, підозра за ч. 4 ст. 258 КК України є необгрунтованою, у зв?язку з тим, що в діях ОСОБА_7 відсутній прямий умисел на використання підробленого документа (сертифікат походження N? TM 27971316 UA), оскільки ОСОБА_7 сприймав такий документ як справжній, що виключає суб?єктивну сторону та склад у цілому злочину.
В судове засідання у справі захисник та прокурор не з'явилися, причини своєї неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, за можливе розглянути дане провадження за відсутністю захисника та прокурора, оскільки це не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, що Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000334 від 12.03.2025, яке виділено з кримінального провадження № 22023000000000306 від 31.03.2023 за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 4 ст. 358 КК України.
Так, у вказаному кримінальному провадженні 14.03.2025 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 , а саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.4 ст.358 КК України.
27.05.2025 адвокат ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 подав скаргу до Шевченківського районного суду міста Києва на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 14 березня 2025 року за ч.4 ст.111-1, ч.4 ст.358 КК України у кримінальному провадженні № 22025000000000334 від 12.03.2025.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 18.06.2025 року відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 , який є захисником та діє в інтересах ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 22025000000000334 на повідомлення про підозру від 14 березня 2025 року.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Відповідно до норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування, крім іншого, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Норми щодо повідомлення про підозру регулюються Главою 22 КПК України.
Згідно п. 13 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
КПК України не містить визначення терміну "обгрунтована підозра" і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яке йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 від 14.03.2025 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.4 ст.111-1, ч.4 ст.358 КК України, викладено зміст підозри та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється останній із зазначенням статей (частин статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Здійснюючи судовий контроль під час оскарження повідомлення про підозру, колегія суддів не наділена повноваженням здійснювати перевірку обґрунтованості підозри і встановлювати в діях підозрюваного склад того чи іншого злочину.
Положення ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 94, п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України дають підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таку перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що стандарт достатніх підстав (доказів) є нижчим ніж стандарт обґрунтованої підозри, для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, доказів, які пов'язують підозрюваного з кримінальними правопорушеннями, достатньо аби виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
При цьому на даному етапі провадження колегія суддів не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Murray v. the United Kingdom" № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваної судової ухвали.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого Шевченківського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_8 , який с захисником та діє в інтересах ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 22025000000000334 на повідомлення про підозру від 14 березня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,- залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________ _______________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4