Єдиний унікальний номер справи № 382/2177/24
Провадження №22-ц/824/11336/2025
18 вересня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 24 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди,
03 грудня 2024 року позивач звернувся до Яготинського районного суду Київської області з вказаним позовом до відповідача.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25 вересня 2024 року о 19 год 50 хв в Київській області у м. Яготин на вул. Незалежності, 81 водій ОСОБА_1 керував автомобілем MAZDA 3 д.н.з. НОМЕР_1 та не дав перевагу у русі автомобілю SUZUKI NEW SXY д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався на зустріч та допустив зіткнення. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постраждалі під час ДТП: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дружина ОСОБА_5 ). Про факт тілесних травм свідчать медичні документи долучені до матеріалів справи.
04.10.2024 р. ОСОБА_2 писала заяву в Яготинське відділення поліції про відкриття кримінальної справи. Проте 07.10.2024 р. Національна поліція в Київській області Бориспільське районне управління поліції відділення поліції № 2 відмовило у відкритті кримінальної справи, оскільки потерпілим у зазначеній вище ДТП не спричинено тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
06 листопада 2024 року Яготинський районний суд Київської області виніс постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано стягненню у вигляді штрафу в сумі 850 грн. Також у вказаній вище постанові зазначено, що ОСОБА_1 вину в судовому засіданні визнав. 18 листопада 2024 р. ОСОБА_2 звернулась до сімейного лікаря ОСОБА_6 зі скаргами на неспокій, головокружіння, швидку зміну настрою, порушення сну, скарги з'явилися після 25.09.2024 (після ДТП). Діагноз - залишки явища після ДТП. Після опер. Гіпотиреоз та призначено лікування. Даний факт зафіксовано лікарем у медичній картці амбулаторного хворого (позивачки), а також про факт відвідування лікаря свідчить інформація з програми Хелсі. Отже вказана вище обставина свідчить про те, що ОСОБА_2 зазнала шкоди здоров'ю та на сьогоднішній день ще проходить лікування.
Після участі в ДТП малолітня ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , отримали травми та змушені були звертатися до лікарів, витрачали кошти на проведення лікування та лікарські засоби, несли витрати на дорогу до медичних закладів, про що свідчать квитанції про сплату грошових коштів, в сумі 7982 88 грн.
Внаслідок заподіяної шкоди ОСОБА_2 разом з малолітньою дочкою ОСОБА_3 здоров'ю, в результаті вище наведеної дорожньо-транспортної пригоди, з метою уникнення відповідальності за спричиненні матеріальні та моральні збитки, позивачам було спричинено душевні хвилювання, оскільки через постійні, телефонні переговори, необхідність термінового пошуку великої суми коштів на лікування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазнали значної шкоди здоров'ю, що призвело до тимчасової непрацездатності, малолітня позивачка ОСОБА_3 на сьогоднішній день погано спить, постійно плаче, погано їсть, боїться машин та чужих людей. В матері ОСОБА_2 (позивачки 1) теж порушений сон, неспокій, головокружіння.
Враховуючи викладене, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , завданий матеріальний збиток у розмірі 7982, 88 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000 грн; на користь ОСОБА_3 , моральну шкоду в розмірі 100 000 грн;
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 24 березня 2025 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7982,88 грн матеріальної шкоди та 40 000 грн моральної шкоди; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 80 000 грн моральної шкоди, завданої ОСОБА_3 ; в іншій частині в позові відмовлено. Також рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14 000 грн витрат на правничу допомогу; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1279,83 грн судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 29 квітня 2025 року відповідач ОСОБА_1 направив засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу, у якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.
У зв'язку з цим апелянт просив апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким залишити без задоволення позовні вимоги.
23 червня 2025 року до апеляційного суду від позивача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення - без змін.
У судове засідання, призначене на 18.09.2025 року, з'явився представник позивача, відповідач.
Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як убачається з апеляційної скарги, апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про відшкодування моральної школи.
У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди не є предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.
Основним доводом апеляційної скарги було те, що суд першої інстанції проігнорував, що ОСОБА_3 в момент руху автомобіля була на передньому пасажирському сидінні і не була пристебнутою ремнем безпеки.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
На виконання вказаних вимог закону апелянтом до суду доказів не надано, тому дана обставина не може бути прийнята судом.
Фактично дана правова конструкція може мати місце, коли вина потерпілої особи сприяла спричиненню шкоди та може бути врахована судом, однак в даному випадку ця обставина не доведена апелянтом
В той же час колегія суддів зважає на те, що як визнавали обидві сторони по справі, відповідальність апелянта була застрахована полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, тому дана обставина не підлягала доведенню.
Відповідно полісу №221216825 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у ТДВ СК "Альфа-Гарант".
Вказаним полісом передбачено відшкодування у випадку ДТП з лімітом відповідальності за матеріальну шкоду розмірі 160000, 00 грн та відшкодування з шкоду, завдану здоров'ю у розмірі 320 000, 00 грн.
Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» ліміт відповідальності водія за полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності за шкоду, завдану здоров'ю у 2024 році не могла бути меншою ніж 320 000, 00 грн.
Позивач заявила вимоги про відшкодування шкоди в загальному розмірі 150000, 00 грн, а суд першої інстанції задовольнив їх сумарно на 120 000, 00 грн.
Обидві суми значно менші, ніж встановлений ліміт відповідальності страховика. У той же час вимоги до страхової компанії позивач не заявляла Страхова компанія у якості відповідача до справи не залучена .
В судовому засіданні представник позивача заявив, що це його право обирати, до кого звертатися з вимогами про відшкодування моральної шкоди, тому вони вирушили звернутися до заподіювача шкоди, а не до страхової компанії.
Згідно з вимогами ч.4 ст.263 ЦПК України При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленого у постанові від 14.12.2021 року (Справа № 147/66/17, Провадження № 14-95цс20 )зазначено, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Зважаючи на те що розмір вимог позивача до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди є меншим за ліміт відповідальності страхової компанії, вказані вимоги мали бути звернені саме до неї.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення вказаних вимог позивача, у зв'язку з чим вказане судове рішення підлягає скасування та ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, необхідно компенсувати витрати зі сплати судового збору в суді першої інстанції з Держави Україна на користь ОСОБА_1 в розмірі 1919,74 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 24 березня 2025 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.
Компенсувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) за рахунок держави судовий збір у розмірі 1919 (одна тисяча дев'ятсот дев'ятнадцять) грн 74 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько