Єдиний унікальний номер справи № 757/19864/22-ц Провадження №22-1^824/10703/2025
18 вересня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, скасування державної реєстрації,
У серпні 2022 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів про встановлення факту проживання однією сім'єю.
На обґрунтування вимог зазначала про те, що наприкінці 2014 року через сайт знайомств вона познайомилась із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зустрілась із ним 25 червня 2015 року. З квітня 2016 року вони почали проживати разом, як подружжя, у її квартирі АДРЕСА_1 . У ОСОБА_3 у приватній власності була квартира АДРЕСА_2 , в якій у цей період він не проживав, проте був зареєстрований.
Понад 6 років вони прожили як чоловік та дружина, ОСОБА_3 вважав її своєю дружиною, однак зареєструвати офіційно шлюб вони не встигли. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. 08 грудня 2021 року вона звернулась до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Васильєвої Н.І. з заявою про прийняття спадщини. За її заявою була відкрита спадкова справа №68807702. Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, окрім неї, немає.
Зазначає, що проживаючи із ОСОБА_3 у її квартирі вони вели спільне господарство, несли спільні витрати на підтримання життєдіяльності їх сім'ї, спільно купували продукти харчування, одяг, побутову техніку, мали спільний відпочинок, відзначали свята, а також мали права та обов'язки як подружжя. 25 вересня 2016 року ОСОБА_3 викликав наряд поліції із заявою про викрадення у нього ланцюжка з хрестиком. Наряд поліції приїжджав за місцем її проживання. їх спільне проживання також можуть підтвердити свідки ОСОБА_4 , 1962 року народження, ОСОБА_5 , 1937 року народження, та ОСОБА_6 , 1945 року народження.
ОСОБА_3 не проживав у своїй квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується квитанціями на оплату різних комунальних послуг за січень 2017 року про незначне споживання цих послуг та відповідно невеликі суми для їх оплати.
На прохання ОСОБА_3 вона поповнювала його мобільний телефон, а в листопаді 2019 року замовила в інтернет-магазині й подарувала йому мобільний телефон «Хіоті геймі note 8».
Крім того, у період перебування його у лікарні вона турбувалася про нього, як цього вимагає статті 55 СК України, купувала ліки, відвідувала його у лікарні, оплачувала необхідні лікарські процедурі. Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 року вона отримала довідку про смерть, організувала його поховання і отримала грошову допомогу від держави,
Після смерті ОСОБА_3 у неї залишились його особисті речі та документи.
Посилаючись на неможливість отримання свідоцтва про спадщину після смерті ОСОБА_3 через відсутність документів на підтвердження їх спільного проживання, просив суд встановити факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період із квітня 2016 року до часу відкриття спадщини, з метою отримання та оформлення нею права на спадкування належних ОСОБА_3 часток у квартирі АДРЕСА_2 , як спадкоємицею четвертої черги за законом.
У жовтні 2022 року позивач звернулась із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності, скасування державної реєстрації.
На обґрунтування цих вимог посилалась на те, що з осені 2016 року вона без реєстрації шлюбу проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у своїй квартирі, що підтверджується заявами свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, за життя своїм майном не розпорядився.
Оскільки, вона та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю понад 5 років, то вона є спадкоємицею 4-ї черги при спадкуванні за законом. Зазначала, що ОСОБА_3 на День відкриття спадщини належали 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про приватизацію від 09 вересня 1993 року, право власності на цю частку зареєстроване в Київському міському БТІ 24 вересня 1993 року за №4614. Інша частка квартири належала йому як спадщина за законом після смерті матері ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом від 17 лютого 2015 року.
За довідкою про склад сім'ї від 21 жовтня 2014 року в цій квартирі зареєстрований ОСОБА_3 , згідно з квитанціями про сплату комунальних послуг в період 2017 - 2021 року вказані послуги сплачували ОСОБА_3 або вона (позивачка). 08 грудня 2021 року за її зверненням відкрито спадкову справу. Окрім неї, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 або видачу свідоцтва про право на неї чи відмову від права на спадкування, ніхто не звертався.
30 вересня 2022 року приватний нотаріус Васильєва Н.І. відмовила їй у видачі свідоцтва про спадщину на 1/2 частку квартири, яка за життя належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про приватизацію від 09 вересня 1993 року. Відмова нотаріуса обґрунтована тим, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є запис про реєстрацію власності на цю нерухомість за ОСОБА_8 за № 46458991, вчинений приватним нотаріусом Пономарьовою Д.В. на підставі договору дарування від 01 лютого 2022 року № 138.
Інформаційною довідкою з ДРРПНМ підтверджується, що право власності на 1/2 частку квартири зареєстроване за ОСОБА_8 на підставі договору дарування від 01 лютого 2022 року № 138.
За вказаною інформаційною довідкою право власності ОСОБА_3 на іншу 1/2 частку квартири залишається зареєстрованим на підставі свідоцтва про спадщину від 17 лютого 2015 року за записом № 8752930. Проте, ОСОБА_3 свою частку квартири за життя не відчужував і договору дарування після смерті не укладав. Оригінали свідоцтв про приватизацію та спадщину на обидві частки квартири на його ім'я наявні у неї. Тому, ОСОБА_3 на день відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 належали обидві частки квартири, на які вона має право власності в порядку спадкування.
Проте, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 зазначений власником 1/2 частки квартири, що порушує її право власності на нерухомість в порядку спадкування. Оригінал та копія договору дарування частки квартири ОСОБА_9 за від 01 лютого 2022 року №138 відсутні, оскільки ОСОБА_3 його не укладав, тому 1/2 частка квартири АДРЕСА_2 вибула з власності ОСОБА_3 без законних підстав. Оскільки, відповідач не визнає її прав на нерухомість, а нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину на неї, тому вважає, що її право власності підлягає захисту в судовому порядку.
Посилаючись на наведене, просила суд витребувати від відповідача на її користь 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_10 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 за реєстраційним номером об'єкта 576128380000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 46458991 від 01 лютого 2022 року, припинивши право власності ОСОБА_10 на цю нерухомість; визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 за реєстраційним номером об'єкта 576128380000 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка належала йому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09 вересня 1993 року; покласти судові витрати на відповідача.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2023 року у справі № 757/27917/22-ц об'єднано в одне провадження цивільну справу № 757/27917/21-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, скасування державної реєстрації із цивільною справою № 757/19864/22-ц за позовом ОСОБА_1 до ІІечерської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення факту проживання однією сім'єю. Об'єднаній справі присвоєно № 757/19864/22-ц.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 18.04.2025 року позивач направила апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд», в якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими.
У зв'язку з цим апелянт просить апеляційний суд оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вирішити питання щодо стягнення з відповідачів судових витрат.
Водночас в апеляційній скарзі позивач зазначила клопотання про виклик і допит свідків у справі: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11
06 травня 2025 року до апеляційного суду від Київської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу щодо вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
02 червня 2025 року до апеляційного суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Разом з апеляційною скаргою апелянт подала заяву про виклик і допит свідків, зазначаючи , що суд першої інстанції не дослідив і надав оцінки великій кількості показань свідків та повідомлених ними обставин у судому розгляді справи та для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи просила викликати зазначених нею свідків.
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, не знаходить підстав для його задоволення, зазначивши, що суть розгляду в апеляційній інстанції полягає у висловленні своєї думки щодо рішення суду першої інстанції.
У судове засідання, призначене 18.09.2025 року, з'явилися апелянт та представник апелянта.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 .
Звертаючись із позовом, позивачка вказала, що проживала однією сім'єю із ОСОБА_3 за п'ять років до його смерті.
ОСОБА_3 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на спадкове майно.
На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надала докази, які, на її думку, обґрунтовують заявлені вимоги. Зокрема, квитанції про сплату за комунальні послуги у квартирі АДРЕСА_2 та послуги ПАТ «Укртелеком», датовані січнем 2017 року; накладні за 2017 рік, фотокартки без дати; заявки на доставку та установку за адресою: АДРЕСА_3 , датовані липнем 2017 року; квитанції про сплату за товар за 2019 рік.
Відповідно до листа Печерського управління поліції Головного Управління національної поліції у м. Києві від 07 вересня 2021 року, адресованому ОСОБА_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 , останньому рекомендовано звернутися до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві з приводу звернення щодо можливих неправомірних дій з боку мешканців квартири АДРЕСА_5 .
У довідці Шевченківського УП ГУНП у м. Києві від 20 січня 2022 року, зокрема, зазначено, що під час перевірки згідно інформаційно-аналітичної системи «Армор» Національної поліції України було з'ясовано, що 25 вересня 2016 року від ОСОБА_3 надійшло повідомлення на спец. лінію «102» щодо крадіжки його майна з квартири АДРЕСА_1 . Дану подію було реєстровано до єдиного обліку № 77819 від 25.09.2016 року. На місце виклику було здійснено виїзд працівниками Шевченківського управління поліції.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 09 вересня 1993 року квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у рівних частках.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову зазначив, що ОСОБА_1 не довела факту постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тому підстави для видачі свідоцтва про право на спадщину відсутні.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
На підтвердження вищевказаних норм, апелянт факт постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю не менше як п'ять років ОСОБА_1 доводила такими доказами: фото, показаннями свідків та письмовими показаннями.
Суд першої інстанції задовольнив заяву позивача та викликав у судове засідання для дачі показань свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Апелянт зазначає, що показання, надані свідком не зафіксовані в протоколі судового засідання, а суд першої інстанції не надав вказаним свідченням правильну оцінку.
Як убачається з показань свідка ОСОБА_11 , який є сином апелянта, наданих ним в судовому засіданні, та збережених на відеофайлі, про стосунки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 свідок дізнався у 2015 році, коли його мама розповіла , що познайомилася з чоловіком , що він нормальна людина, їй з ним цікаво, комфортно і вона з ним зустрічається. Уже у 2016 році вони жили і мали серйозні стосунки і жили однією сім'єю як подружжя. Зазначив, що ОСОБА_1 дала ключі від своєї квартири ОСОБА_3 , а він їй дав ключі від своєї квартири. Вони переважно жили у неї а в його квартирі періодично бували. Також вони разом подорожували і їздили у ліс за ягодами, грибами.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні також надала показання, які в протоколі не були зафіксоване суд не надав їм оцінку, зокрема свідок зазначила, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом у квартирі ОСОБА_1 десь з 2016 року, оскільки її квартира розташована поруч з квартирою ОСОБА_1 , їхній будинок старий і стіни тонкі, вона чула їхні розмови на кухні розмови на кухні. Крім того, вона бачила, як вони весь час ходили разом в магазини, оплачували комунальні послуги разом, а коли ОСОБА_1 не було вдома , вона знала, що та знаходилась у квартирі ОСОБА_3 . Вони жили як подружжя, ми думали, що вони розписались тихо, не оголошували це всім.
Крім того, апелянтом до суду надано було письмові пояснення свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Вказані пояснення можуть бути враховані судом, оскільки вказані свідки не були допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції.
Що стосується фото, наданих апелянтом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вони не засвідчують факт проживання апелянта з ОСОБА_3 у зазначений період.
Водночас матеріали справи містять інші докази, які підтверджують вказаний факт, однак суд першої інстанції не взяв їх до уваги.
Зокрема в матеріалах справи наявний касовий чек ЧКІСІ-0047 від 05.07.2017 року на купівлю-продажу холодильника Bosch за 13100,10 грн., в якому зазначено про доставку 06.07.2017 року, а також заказ-наряд ТОВ «Технобуд» від 05.07.2017року на установку холодильника на ім'я Позивачки на адресу її квартири.
В свою чергу, в заявці на доставку цього холодильника Bosch зазначено вказані ЧКІСІ-0047 та ОСОБА_3 і його телефон як відповідальної особи за адресою квартири апелянта та датою доставки 06.07.2017 року.
З вказаних документів убачається, що апелянт з ОСОБА_3 придбала холодильник за 13100,10 грн. і спільно з ним вирішувала питання доставки і установки в її квартиру, отримання, перевірки якості товару, оформлення гарантії.
Крім цього, в судовому засіданні свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 повідомили, що коли подружжя купило новий холодильник, то запропонувало ОСОБА_18 забрати собі той старий холодильник, який давно придбала апелянт , щоб він не займав місця у квартирі.
Вказаним обставинам суд першої інстанції не надав належної оцінки.
Також у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3 , подана до прокуратури м. Києва від 15.07.2021 року щодо вжиття заходів для захисту ОСОБА_1 від її сусідів поверхом вище та їх собаки - бультер'єра, в якій він прямо зазначав «вжити заходи для захисту життя моєї дружини ОСОБА_1 ».
Також в матеріалах справи є видаткова накладна від 15.11.2017 року на купівлю зовнішнього акумулятора Хіаомі та телевізора Artel 32ART за 6299,00 грн
В накладній зазначено покупцем спільно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по адресі квартири Позивачки.
Вказані докази в сукупності підтверджують факт спільного проживання апелянта ОСОБА_3 у зазначений період.
А отже ґрунтуючись на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу протягом останніх п'яти років.
Оскільки суд констатує доведеним факт спільного проживання апелянта ОСОБА_3 понад 5 років до дня смерті ОСОБА_3 вказане є підставою для спадкування за законом його майна як спадкоємиці 4-ї черги з ст. 1264 ЦК України.
За ст. 1264 ЦК України в четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Водночас матеріали справи містять заяву нотаріуса про неможливість видач свідоцтва про право на частки квартири ОСОБА_3 через відсутність документа на підтвердження їх спільного проживання.
За ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Оскільки на момент відкриття спадщини ОСОБА_3 належала, зокрема, 1/2 частка квартири за свідоцтвом про спадщину від матері від 17.02.2015 року, а крім Позивачки жоден інший спадкоємець спадщини не прийняв, то ця нерухомість належить Позивачці в порядку спадкування за законом.
Що стосується іншої 1/2 частки квартири, матеріалами справи встановлено, що вказана частка квартири, яка належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про приватизацію від 09.09.1993 року зареєстрована у власності ОСОБА_19 на підставі договору дарування від 01.02.2022 року. укладеного після смерті ОСОБА_3 , з якого вбачається, що квартири подарована ОСОБА_20 дарувальником ОСОБА_21 .
У п. 3 цього договору зазначено, що подарована частка квартири належала ОСОБА_21 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 09.07.2010 р. за реєстровим №1334, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Занудіною О.І.
Як убачається з листа Київського державного нотаріального архіву від 05.03.2024 року у справах нотаріуса Занудіної О І. міститься купівлі-продажу квартири від 09.07.2010 року за реєстровим №1334 на нотаріальному бланку ВМХ 686011, де предметом зазначене інше майно, а також сторонами є інші особи.
У іншому листі Київського державного нотаріального архіву від 11.03.2024 року зазначено, що за реєстровим №1334 у договорі від 09.07.2010 року у справах нотаріуса Занудіної О.І. сторонами є інші люди, а також нотаріальний бланк ВМХ 686011 був використаний для посвідчення договору, але квартира за іншою адресою і сторони в договорі інші.
Із наданих Київським державним нотаріальним архівом копій документів, посвідченого нотаріусом Занудіною О.І. договору купівлі-продажу квартири від 09.07.2010 року за реєстровим №1334 вбачається, що цей договір стосувався іншої квартири АДРЕСА_6 і укладений був між ОСОБА_22 та ОСОБА_23 .
Таким чином, ОСОБА_3 не укладав 09.07.2010 року за реєстровим №1334 договір продажу частки Квартири і не втратив титул її власника.
За ст. 388 ЦКУ власник майна може витребувати належне йому майно від будь яке особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. З ст. 26 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону від 03.05.2023 року вбачається, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, обтяження речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або, якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речовин прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частин залишаються незмінними.
Оскільки ОСОБА_3 не укладав вказаного договору купівлі-продажу, однак вказана частка квартири зареєстрована у власності Відповідача на підставі безоплатного договору дарування, якого ОСОБА_21 не мав права укладати, то вона підлягає витребуванню в останнього на підставі норм закону на користь ОСОБА_1 та скасуванню державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 за реєстраційним номером об'єкта 576128380000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 46458991 від 01 лютого 2022 року, припинивши право власності ОСОБА_2 на зазначену нерухомість.
У зв'язку з вищевказаним необхідно визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 за реєстраційним номером об'єкта 576128380000 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка належала
Це обумовлює необхідність скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, з Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, Київської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню по 2 691 грн. 54 коп. судового збору та з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 7 057 18 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності, скасування державної реєстрації, задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період із квітня 2016 року до часу відкриття спадщини, з метою отримання та оформлення нею права на спадкування належних ОСОБА_3 часток у квартирі АДРЕСА_2 , як спадкоємицею четвертої черги за законом.
Витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 .
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 за реєстраційним номером об'єкта 576128380000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 46458991 від 01 лютого 2022 року, припинивши право власності ОСОБА_2 на зазначену нерухомість.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 за реєстраційним номером об'єкта 576128380000 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , яка належала йому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09 вересня 1993 року.
Стягнути з Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (ЄДРПОУ: 37401206, адреса: вул. Омеляновича-Павленка, 15, м. Київ), Київської міської ради (ЄДРПОУ: 22883141, адреса: вул. Хрещатик, 36, м. Київ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) по 2 691 (дві тисячі шістсот дев'яносто одна) грн. 54 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 7 057 (сім тисяч п'ятдесят сім) грн., 18 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
С.О. Журба
Судді
Т.О. Писана
К.П. Приходько