Єдиний унікальний номер справи № 752/3638/24
Провадження №22-ц/824/3055/2025
18 вересня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Павлової В.В.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.07.2007 у справі № 2-3925/07 за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до Голосіївської райдержадміністрації, третя особа: Київське міське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24.07.2007 у справі № 2-3925/07 за позовом ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_3 до Голосіївської райдержадміністрації, третя особа: Київське міське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно.
В мотивування поданої заяви ОСОБА_1 посилався на те, що на початку жовтня 2023 року його банківський рахунок був заблокований і на нього накладений арешт на підставі виконавчого листа від 09.08.2023 року, виданого на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03.10.2022 року справа № 752/3239/21 щодо стягнення з останнього судового збору у розмірі 908,00 грн, який останній не сплатив. Пізніше йому стало відомо, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03.10.2022 року було частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , відділу реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб та формування і ведення реєстру територіальної громади Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, визнавши ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житлом у житловому будинку АДРЕСА_1 . Також вказує, що попереднім власником даного майна був батько ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , який отримав у власність 1/2 частку будинку на підставі рішення Харківського районного суду м. Києва від 02.08.1995 року, а на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.07.2007 року став одноособовим власником даного будинку. Заявник зазначає, що під час ознайомлення зі справою № 2-3925/07 з'ясувалось, що рішення Харківського районного суду м. Києва від 05.08.1995 року, який надав ОСОБА_2 до суду і яке знаходиться в матеріалах цивільної справи № 2-3925/07 не містить відмітки про те, що рішення суду набрало законної сили, отже, на його думку, суд приймаючи рішення яким задовольнив позовні вимоги посилався на рішення яке не набрало законної сили, а тому рішення Голосіївського районного суду від 24.07.2007 є незаконним.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив переглянути рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.07.2007 року за нововиявленими обставинами; скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.07.2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , до Голосіївської райдержадміністрації, третя особа: Київське міське бюро технічної інвентаризації про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно; ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 04.10.2024 року апелянт подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в повному обсязі. При цьому просив також у випадку наявних істотних порушень вимог процесуального закону скасувати ухвалу суду та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, 10.10.2024 року до апеляційного суду від апелянта надійшла апеляційна скарга на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року, яка є абсолютно ідентичною за змістом із апеляційною скаргою, яка надійшла до апеляційного суду 04.10.2024 року. Отже, у суду немає підстав вважати, що це дві різні апеляційні скарги. Цивільно-процесуальним законодавством України не передбачено можливість прийняття судом від однієї ж особи декількох апеляційних скарг на одне й те ж судове рішення. Тому, апеляційний суд вважає за можливе розглядати зазначені вище скарги як одну апеляційну скаргу.
23 червня 2025 року до апеляційного суду від позивача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу залишити без змін.
15 вересня 2025 року та 16 вересня 2025 року від позивача ОСОБА_3 до апеляційного суду подано клопотання про долучення доказів.
У судове засідання, призначене на 18.09.2025 року, з'явився представник позивача.
У судовому засіданні представник позивача заявила про подане нею клопотання про залучення доказів, а саме копію ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 16.02.2022 року.
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, зазначає таке:
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У Постанові ВС від 13.01.2021 року у справі №264/949/19 зазначається, що відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Верховний суд роз'яснив, що тлумачення п. 6 ч. 2 ст. 356, ч. ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини справи, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положення про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції.
Зазначає, що доказ не був поданий раніше нею з поважних причин, так як належним чином завірена копію вказаної ухвали вона отримала лише 11.09.2025 року.
Водночас вказане клопотання не містить доводів неможливості подання вказаного доказу до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від неї
Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про відмову в долученні та дослідженні в судовому засіданні вказаного доказу.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 24.07.2007 року Голосіївським районним судом м. Києва було ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа: Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про визнання права власності на житловий будинок - задоволено. Припинено право власності ОСОБА_6 на 1/2 частину житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 . Зобов'язано Голосіївську районну в м. Києві державну адміністрацію ввести в експлуатацію житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язано Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 , зазначив, що наведена заявником обставина - рішення Харківського районного суду м. Києва від 05.08.1995 року не містить відмітки про набрання законної сили, не є нововиявленою в розумінні статті 423 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Так при вирішенні вказаної справи апеляційний суд звертає увагу на те, що підставами для перегляду справи за нововиявленими обставинами ст.423 ЦПК України є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.423 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду;
Таким чином вказана стаття передбачає не тільки строк звернення до суду в з такою заявою, але й суб'єкта звернення - учасника справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був учасником справи, по якій він хоче переглянути рішення за нововиявленими обставинами. За таких умов він не володіє правом ініціювати процедуру перегляду рішення по справі за нововиявленими обставинами.
Крім того, інша сторона - позивач заперечує проти перегляду справи за нововиявленими обставинами, посилаючись п.2 ч. 2 ст.424 ЦПК України, відповідно до якоїзаява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
Матеріалами справи встановлено, що заявник просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.07.2007 року, однак звернувся із заявою про його перегляд за нововиявленими обставинами лише 22.02.2024 року, тобто з пропуском 10-річного строку, встановленого ст.424 ЦПК України.
Вказаний строк є преклюзивним, тому після закінчення цього строку ОСОБА_1 втратив право на подання вказаної заяви.
Колегія вважає, що вказані доводи позивача по справі дійсно ґрунтуються на положеннях процесуального закону та обставинах справи, у той же час заява не підлягає до задоволення насамперед саме у зв'язку з відсутністю у заявника права на перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
За таких умов, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
УхвалуГолосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько