16 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року, -
Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт у кримінальному провадженні № 22025000000000056 від 21.01.2025 на майно, вилученого під час обшуку транспортного засобу «Renault Megan», д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- слот для сім-карти НОМЕР_3 ;
- паперове пакування для стартового пакету із сім-карткою НОМЕР_4 ;
- дві балаклави чорного кольору;
- кайданки із ключем.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити, накласти арешт на майно, вилученого під час обшуку транспортного засобу «Renault Megan», д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- слот для сім-карти НОМЕР_3 ;
- паперове пакування для стартового пакету із сім-карткою НОМЕР_4 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ;
- ключ запалювальний від авто Renault Megan;
- дві балаклави чорного кольору;
- кайданки із ключем;
- транспортного засобу «Renault Megan», д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 ;
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з огляду на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Як вказує прокурор предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні є протиправна діяльність організованої групи осіб на чолі з ОСОБА_7 , які причетні до є вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень на території м. Чернівці та Чернівецької області.
Так, обшук транспортного засобу «Renault Megan», д.н.3. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_6 проведений на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27.03.2025.
Постановою слідчого вказані речі визнано речовими доказами, вони можуть бути використані як докази фактів та обставин, що встановлюються у кримінальному провадженні.
Водночас наразі перевіряється можлива причетність до таких діянь інших невстановлених на цей час осіб, зокрема, ОСОБА_6 .
Ураховуючи, що ОСОБА_6 може бути причетний до протиправної діяльності організованої групи осіб на чолі з ОСОБА_8 , всі речі, вилучені за результатами обшуку вказаного транспортного засобу, мають доказове значення для кримінального провадження.
В судове засідання прокурор та представник не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду. Разом з тим, від прокурора надійшло клопотання про проведення розгляду апеляційної скарги за його участі в режимі відеоконференції, однак на відеоконференційний зв'язок з Київським апеляційним судом представник не вийшов.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора та представника, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000056 від 21.01.2025 за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за ч. 1 ст. 263 КК України, а також за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше грудня 2024 року, не маючи постійного джерела доходів, переслідуючи на меті особисте збагачення, створив злочинну групу з числа мешканців м. Чернівці, об'єднав їх противоправні дії, розподілив між ними злочинні обов'язки, визначив способи виконання злочинного плану, відомого всім учасникам групи, спрямованого на вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень на території м. Чернівці та Чернівецької області за наступних обставин.
Визначившись з напрямками протиправної діяльності та взявши на себе функції керівника і активного учасника організованої групи, ОСОБА_8 з огляду на особисті якості кандидатів, зокрема, схильність до вчинення злочинів, навички скоєння злочинів у минулому, умови та спосіб їх життя, фізичний стан, зв'язки, здатність до підпорядкування залучив до складу групи учасників, а саме: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також інших невстановлених не цей час досудовим розслідуванням осіб.
Вказані особи умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, за попередньою змовою зорганізувались у внутрішньо і зовнішньо стійке ієрархічне об'єднання, метою якого є вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, склали при цьому єдиний план злочинних дій, відомий усім учасникам, з розподілом функцій кожного, мали єдині наміри щодо вчинення кримінальних правопорушень, підтримували між собою міцні зв'язки, встановили чіткі правила поведінки всередині угрупування, керівником якого є ОСОБА_8 , та виконували всі його вказівки.
Так, в ході досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, 27.03.2025 було проведено обшук транспортного засобу «Renault Megan», д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого виявлено та вилучено:
- слот для сім-карти НОМЕР_3 ;
- паперове пакування для стартового пакету із сім-карткою НОМЕР_4 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ;
- ключ запалювальний від авто Renault Megan;
- дві балаклави чорного кольору;
- кайданки із ключем;
- транспортний засіб Renault Megan, д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 .
В подальшому, постановою слідчого вказані речі визнано речовими доказами.
09.04.2025 року прокурор другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 22025000000000056 від 21.01.2025 на майно, вилученого під час обшуку транспортного засобу «Renault Megan», д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- слот для сім-карти НОМЕР_3 ;
- паперове пакування для стартового пакету із сім-карткою НОМЕР_4 ;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 ;
- ключ запалювальний від авто Renault Megan;
- дві балаклави чорного кольору;
- кайданки із ключем;
- транспортного засобу «Renault Megan», д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 ;
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16.04.2025 року частково задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_15 про клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт у кримінальному провадженні № 22025000000000056 від 21.01.2025 на майно, вилученого під час обшуку транспортного засобу «Renault Megan», д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- слот для сім-карти НОМЕР_3 ;
- паперове пакування для стартового пакету із сім-карткою НОМЕР_4 ;
- дві балаклави чорного кольору;
- кайданки із ключем.
Перевіряючи законність прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об'єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Стороною обвинувачення у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.
Колегія суддів вважає, що жодних об'єктивних даних, які б підтверджували, що майно, на яке оскаржуваною ухвалою не накладено арешт та на яке прокурор просить накласти арешт зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, з наданих матеріалів не вбачається.
Прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на вказане майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вказані предмети, речі, документи відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, про що слушно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Отже, як вважає колегія суддів, у даному кримінальному провадженні відсутні визначені законом правові підстави для накладення арешту на майно, на яке не накладено арешт оскаржуваною ухвалою, в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки прокурором у клопотанні не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.
Виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, прокурор, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга навіть з урахуванням усіх викладених в них доводах, задоволенню не підлягає.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, частково задовольнив клопотання прокурора, всупереч доводам апеляційної скарги.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 квітня 2025 року, якою частково задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт у кримінальному провадженні № 22025000000000056 від 21.01.2025 на майно, вилученого під час обшуку транспортного засобу «Renault Megan», д.н.з. НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- слот для сім-карти НОМЕР_3 ;
- паперове пакування для стартового пакету із сім-карткою НОМЕР_4 ;
- дві балаклави чорного кольору;
- кайданки із ключем, - залишити без змін , а апеляційну скаргу прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/3611/2025 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 757/16328/25-к
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_16
Доповідач: ОСОБА_1