Справа № 357/6011/25 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4462/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
10 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі
суддів: ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року,
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року відмовлено у відкритті кримінального провадження за заявою захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про перегляд вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2024 року за нововиявленими обставинами.
Вказане рішення мотивовано тим, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається, а відомості про особу засудженого та стан його здоров'я також не можуть бути визнані нововиявленими обставинами, а тому вважає, що у заяві захисника не наведено обставин, які б могли слугувати підставою для відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
В апеляційній скарзі захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 указано на незаконність оскаржуваної ухвали. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2025 року засудженого хоч і звільнено від покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.02.2023, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.04.2024 року приведено у відповідність до вимог Кримінального кодексу України, визнаючи ОСОБА_8 засудженим за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі, однак вирок суду від 08.04.2024 року було проголошено з урахуванням того, що ОСОБА_8 раніше притягався до кримінальної відповідальності та відбував покарання з іспитовим строком, що вплинуло на суворість обраної судом санкції. Вважає, що згідно з п. 3 ч. 2 ст. 459 КПК України вказана обставина може бути підставою для перегляду вироку суду від 08.04.2024 року. Також просив врахувати щире каяття ОСОБА_8 , а також те, що потерпілі не мають будь-яких претензій до нього, а на момент вчинення кримінального правопорушення він перебував на реабілітації після проходження лікування, не в повній мірі усвідомлював наслідки своїх дій та приймав ліки, які негативно відобразились на його самопочутті. Крім того, зараз засуджений також має хронічні захворювання, які без належного лікування можуть вплинути на його здоров'я. Просив оскаржувану ухвалу скасувати та призначити новий розгляд.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисника засудженого, який вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника засудженого; вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Рішення про необхідність відмови у відкритті кримінального провадження за заявою захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про перегляд вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2024 року за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції мотивував тим, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається, а відомості про особу засудженого та стан його здоров'я також не можуть бути визнані нововиявленими обставинами, а тому вважав, що у заяві захисника не наведено обставин, які б могли слугувати підставою для відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає їх такими, що відповідають матеріалам справи та ґрунтуються на вимогах закону.
Так, в ч. 2 ст. 459 КПК України наведено виключний перелік обставин, які визнаються нововиявленими, а саме: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 3) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Згідно з ч. 2 ст. 462 КПК України в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначається судове рішення, про перегляд якого за нововиявленими або виключними обставинами подається заява; обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду;обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.
При цьому, процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами за своєю правовою природою не є повторним розглядом справи по суті, повторною апеляцією чи касацією. У цьому випадку суд лише перевіряє наявність передбачених у ч. 2 ст. 459 КПК обставин, на які учасники судового провадження посилаються як на нововиявлені, та надає оцінку тому, чи могли вказані обставини істотно вплинути на правильність рішення суду, яке належить переглянути.
Як вбачається зі змісту поданої заяви, захисник ОСОБА_7 просить переглянути за нововиявленими обставинами вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2024 року та визначити ОСОБА_8 покарання, не пов'язане з позбавленням волі і покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. Свою заяву захисник мотивує тим, що призначене вироком суду покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України у виді 6 років позбавлення волі визначено з урахування того, що ОСОБА_8 раніше притягався до кримінальної відповідальності та був засуджений вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2023 року. Разом з тим, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2025 року ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.02.2023 року покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, тобто обставина, передбачена ст. 71 КК України, яка враховувалась під час ухвалення вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2024 року відсутня, а тому суворість покарання не є співмірною з даними про особу засудженого. Крім того, просив врахувати, що на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 перебував на реабілітації після проходження лікування, не в повній мірі усвідомлював наслідки своїх дій та приймав ліки, які негативно відобразились на його самопочуттіта зараз засуджений має хронічні захворювання, які без належного лікування можуть вплинути на його здоров'я, а також врахувати щире каяття ОСОБА_8 , відсутність будь-яких претензій потерпілого до нього.
Однак зазначені захисником обставини не є такими, що підтверджують наявність нововиявлених обставин в контексті ч. 2 ст. 459 КПК України, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки призначеного судом покарання, тобто фактично є вимогою апеляційного перегляду вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2024 року в частині призначеного покарання.
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, окрім іншого зазначено, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2025 року ОСОБА_8 звільнено від відбуванняпризначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.02.2023 року покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з усуненням караності вчиненого ним діяння відповідно то положень Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2024 року приведено у відповідність до вимог КК України та визначено ОСОБА_8 вважати засудженим за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі. Таким чином, застосування судом положень Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року дало підстави для незастосування вимог ст. 71 КК України при призначенні ОСОБА_8 остаточного покарання за сукупністю вироків, разом з тим, жодним чином не впливало на рішення суду про необхідність призначення ОСОБА_8 міри покарання у виді 6 років позбавлення волі за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 186 КК України.
Наведене фактично свідчить про те, що захисник засудженого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 , подаючи заяву про перегляд вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2024 року за ново виявленими обставинами по суті має на меті домогтися нового слухання справи лише з метою вирішення питання призначення ОСОБА_8 більш м'якого покарання, що може бути здійснено лише під час перегляду вироку в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у заяві захисника не наведено обставин, які б могли слугувати підставою для відкриття провадження за нововиявленими обставинами, а тому суд, вирішуючи питання про відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами відповідно до ч. 2 ст. 464 КПК України обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за заявою захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про перегляд вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2024 року за нововиявленими обставинами.
Наведене у своїй сукупності указує на необґрунтованість вимог апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. Ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не знаходить, у зв'язку із чим залишає цю ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи викладене, керуючисьст. 429, 459, 462, 464, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 травня 2025 року, якою відмовлено у відкритті кримінального провадження за заявою захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про перегляд вироку Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2024 року за нововиявленими обставинами, залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4