Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 жовтня 2025 року Справа№640/22382/19
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віткорн-Агро" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторн-Агро" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 2, офіс 29, код ЄДРПОУ 41754448) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.07.2019 № 30926151447, № 3082615147.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті документальної позапланової невиїзної перевірки. Зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторн-Агро" надало всі первинні документи було надано на перевірку в строк та повному обсязі. Операцій, не підтверджених первинними документами, Товариство не має. Всі документи мають обов'язкові реквізити, складені своєчасно та точно відображають сутність операцій. Зазначає, що позивач не може відповідати за порушення законодавства інших суб'єктів господарювання. Порушення кримінальної справи не стосується спірних господарських відносин та може бути висновком про нереальності господарських операцій між цим підприємством та його контрагентами. Доводи щодо підробки документів з підписом директора підприємства контрагента позивача не доведені та ґрунтуються на припущеннях відповідача. Тобто, фактично висновок позапланової перевірки повністю грунтується на припущеннях, не містить реальних доказів.
Позивач вважає висновки акту перевірки безпідставними та необґрунтованими та просить визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.
Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2019 відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2025 року прийнято зазначену адміністративну справу до провадження .
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2025 ухвалено рішення заміну відповідача ГУ ДФС у м.Києві на правонаступника ГУ ДПС у м.Києві та про розгляд справи в загальному провадженні та призначену підготовче засідання на 28.08.2025.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 року закрито підготовче та призначено справу до розгляду по суті в письмовому провадженні.
Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те , що в ході перевірки було встановлено відсутність реальності здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом. Такий висновок було зроблено відповідачем на підставі того, що у контрагента позивача відсутня матеріально-технічна база, а також сумніви щодо підпису документів директором підприємства документів, та порушення відносно нього кримінальної справ .
Отже, наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторн-Агро" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 2, офіс 29,) є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом ЄДРПОУ 41754448 що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Державною податковою службою у місті Києві на підставі пп. 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві 06.06.2019 № 7636, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторн-Агро" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 2, офіс 29, ЄДРПОУ 41754448) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «РЕССОРС ГРУП» (код 42011643) за серпень 2018 року показників декларації з податку на додану вартість за 2018 рік показників фінансової звітності і їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємств.
За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 26.06.2019 № 132/26-15-14-07-02-10/41754448 (далі - акт перевірки) та встановлено порушення вимог:
- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами, внаслідок чого занижена податку на оподаткування податком на прибуток на суму 307 139 гри., що призвело до заниження податку на прибуток на суму у розмірі 55 285 грн. у тому числі по періодам: за 2018 року на суму 55 285 гривень.
- п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п.п. 198.1, 198.3, п.198.6 98 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами, в результаті чого завищено ємне значення податку на додану вартість на суму 51 190 грн., в т.ч. по періодах: серпень 2018 у розмірі 51 190 гривень.
10.07.2019 р. позивачем були подані заперечення на акт перевірки Головного управління ДФС України в Києві від 26 червня 2019 року.
Листом Головне управління ДФС м.Києві від 14.07.2019 р. за №135686/10/26-15-14-07-02-15 повідомило позивача про розгляд заперечень, та залишення висновків акту перевірки без змін.
На підставі вищезазначеного акту перевірки ГУ ДФС у Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 3092615147 від 19 липня 2019 р.. про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 190 гривень 00 коп. та податкове повідомлення - рішення № 3082615147 від 19 липня 2019 р« про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 69 106 грн. 00 коп., з яких за основним платежем сума грошового зобов'язання становить 55 285 грн. 00 коп. та 13 821 грн. 00 коп. штрафна санкція.
Предметом розгляду даної адміністративної справі є правомірність прийняття зазначених податкових повідомлень - рішень на підставі документальної виїзної перевірки.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Документальною перевіркою згідно п. 75.1.2. ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Порядок призначення документальних позапланових перевірок регламентовано положеннями статті 78 ПК України, в якій визначено виключні підстави для проведення такої перевірки.
Відповідно до пп. 78.1.4. п. 78.1.ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності в тому числі з таких підстав: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Саме на підставі пп. 78.1.4. п. 78.1.ст.78 Податкового кодексу України було призначено перевірку позивача.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі 24.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТКОРН-АГРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕССОРС ГРУП» укладений договір №24/05/18, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність), а покупець прийняти та оплатити поставлені зерно Кукурудзи (ДСТУ 4525:2006 «Кукурудза»), зерно Пшениці (ДСТУ 3768:2010 пшениця. Технічні умови), (надалі - Товар).
На підтвердження умов договору позивачем було надано:
- додаток від 17.08.2018 № 2 специфікація до Договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 24.0.2018 №24/05/18 (зерно пшениці);
- додаток до договору від 24.05.2018 № 24/05/18 р. купівлі-продажу сільськогосподарської продукції укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТКОРН-АГРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕССОРС ГРУП;
- від 17.08.2018 № 3 специфікація до Договору купівлі-продажу р.ськогосподарської продукції від 24.05.2018 №24/05/18 (зерно пшениці);
- рахунку-фактури від 18.08.2018 № РГ-0000102 на суму 152 349 гри. 89 коп.;
- рахунку-фактура від 20.08.2018 № РГ 0000108 на суму 154 789 грн. 50 коп.;
- видаткової накладної від 18.08.2018 № РГ-0000102 на суму 152 349 грн. 89 коп.;
і - видаткової накладної від 20.08.2018 № РГ-0000108 на суму 154 789 грн. 50 коп.;
- платіжного доручення від 05.09.2018 № 153 на суму 50 000 грн. 00.;
- платіжного доручення від 24.09.2018 № 169 на суму 200 000 грн. 00 коп..;
- платіжного доручення віл 08.10.2018 № 179 на суму 257 139 грн.39 коп.;
- лист-вимоги ТОВ «ВІТКОРН-АГРО» від 16.11.2018 № 22 (про повернення надлишково перерахованих коштів);
- платіжного доручення від 27.11.2018 № 14 (про повернення надлишково Ірерахованих коштів) на суму 200 000 грн. 00 коп.;
- товарно-транспортна накладна від 18.08.2018 № 4-08;
- товарно-транспортна накладна від 20.08.2018 № 8-08;
- договору оренди нежитлового приміщення від 01.02.2018 № 1-02-2019р. укладеного між Фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТКОРН-АГРО», згідно до п.п. 1.1.предмет цього договору Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування нежитлове пиміщення загальною площею 903,2 м.кв., що є частиною нежитлової будівлі загальною пощею 1354 кв.м., розташованої за адресою: 09822, Київська область, Тетіївський район, село Теліжинці, вул.5О-річчя жовтня, 38 «І»;
- додаток № 01 від 01.02.2018 до договору від 01.02.2018 № 1-02-2019 р. - акт прийому-передачі об'єкту оренди;
- свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 05.03.2010 р.;
- копія паспорту Орендодавця;
- оборотно-сальдової відомості за серпень 2018 по рахунку 361;
- карти за період 01.05.18р.-31.08.18 по рахунку 631;
- оборотно-сальдову відомость за серпень 2018 по рахунку 631;
- карти за серпень 2018 по рахунку 311;
- штатний розклад ТОВ «ВІТКОРН-АГРО»;
- договору суборенди об'єкта нерухомості № 03/10-18 від 04 жовтня 2018 р. і укладений між Приватним підприємством «ВІТЕК 2018» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІТКОРН-АГРО», предметом договору є оренда нерухомого майна загальною площею 13,8 кв.м. розташованого за адресою: м.Київ, вул. Чистяківська, буд.2, юверх 3, кімната 29;
- наказ від 23.11.2017 № 1 /2017.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1. ст. 1 Податкового кодексу України).
Підпунктами 16.1.2 й 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).
Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.
Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, ст. 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 14.1.191. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Як було встановлено судом, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу щодо правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕССОРС ГРУП» за серпень 2018 року показників декларації з податку на додану вартість , які не спричинили реального настання юридичних наслідків та економічних вигод.
Згідно з пп. 134.1.1. п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України ,об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Відповідно до ст.185 Податкового кодексу України 185.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
Згідно з п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПК України, «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентами, надані первинні документи.
Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначений ч. 2 ст. 9 цього Закону.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.
Питання договору поставки врегульовано Цивільним кодексом України та ст.ст. 265 - 271 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій по укладеним договорам з Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕССОРС ГРУП» за серпень 2018 року позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.
Надані документи підтверджують факт здійснення господарської операцій та правомірність включення сум з податку на прибуток та з податку на додану вартість.
Посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентом позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕССОРС ГРУП» є неприйнятними.
Так, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов'язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.
Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), “Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.
Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС “Податковий блок» щодо контрагента є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.
Посилання відповідача на те, що позивач не надав договірних документів з ТОВ Укрінформтрейд, яке здійснювало перевезення є також неприйнятним, оскільки такі документи не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, а тому їх наявність чи відсутність (в тому числі недоліки при складанні) не мають вирішального значення для встановлення фактичного руху активів.
До того ж, Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 зазначає, що судами обґрунтовано не взято до уваги посилання контролюючого органу на відсутність у позивача сертифікатів відповідності або інші документів, які б підтверджували технічні характеристики придбаного товару (трансформатор), оскільки такі документи не є документами на підставі яких формуються показники податкової та бухгалтерської звітності.
При цьому, суд не бере до уваги відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів.
Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Відповідно до абз. 1 та 2 п. 201.10 ст. 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Тобто, з фактом реєстрації контрагента (продавця товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.
В акті перевірки зазначено, що податкові накладні по взаємовідносинам з постачання товару з «РЕССОРС ГРУП» були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто, цей факт не є спірною обставиною.
Щодо посилання відповідача на порушення кримінальної справи від 19.09.2017 за ознаками кримінальних правопорушень за ч.3 ст.212, ч. 2 ст. 205 КК України, суд зазначає, що обставини у зазначеній кримінальній справі ні яким чином не стосуються господарських відносин між позивачем та ТОВ «РЕССОРС ГРУП», та не спростовують їх наявність, тому суд вважає, посилання відповідача на цю обставину безпідставним, та вважає це неналежним доказом.
Доводи відповідача щодо неможливості встановити осіб, які могли здійснити фінансово-господарську діяльність ТОВ «РЕССОРС ГРУП» суд не сприймає, оскільки вони є безпідставними, не доведені жодним доказом та є припущеннями відповідача.
Отже, наведені відповідачем докази не підтверджують обставини щодо відсутності господарських відносин між позивачем та ТОВ «РЕССОРС ГРУП».
Інших доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення позивачем норм законодавства з питань оподаткування не надано.
Вказане свідчить про необґрунтованість його висновків.
Вказане призвело до винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на наведене прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення не можна вважати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Віткорн-Агро" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 3092615147 від 19 липня 2019 р.. про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 190 гривень 00 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 3082615147 від 19 липня 2019 р« про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі за основним платежем на суму 55 285 грн. 00 коп. та 13 821 грн. 00 коп. штрафної санкції.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м.Києві (код ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул.Шолуденка , буд. 33/19) на користь перевірка Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторн-Агро" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 2, офіс 29, ЄДРПОУ 41754448) судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятьсот двадцять одна гривня) 00 коп.
Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2025 року
Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Стойка