Справа №643/16371/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11-сс/818/1278/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія: відсторонення від посади
21 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 25 вересня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про відсторонення від займаної посади підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42024220000000273 від 12 грудня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.369-2 КК України, до 21 листопада 2025 року-
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
У провадженні Другого СВ (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024220000000273 від 12 грудня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.369-2 КК України, в якому ОСОБА_8 підозрюється в одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення уповноваженою особою на виконання функції держави, вчиненому групою осіб
23.09.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.369-2 КК України.
24.09.2025 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про відсторонення ОСОБА_8 від посади заступника начальника відділу реагування патрульної поліції Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області.
В обґрунтування клопотання зазначав, що підставою відсторонення ОСОБА_8 від займаної посади є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, та наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, по підозрюваний може впливати на свідків чи перешкоджати досудовому розслідуванню іншим шляхом або продовжити вчиняти аналогічні злочини.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 25.09.2025 року клопотання задоволено.
Суд вирішив відсторонити ОСОБА_8 від займаної посади начальника відділу реагування патрульної поліції Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, до 21.11.2025 року включно.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі, з урахуванням уточнень, захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що підозра у кримінальному провадженні є необґрунтованою.
Зазначає, що стороною обвинувачення не доведено та не обґрунтовано наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Вказує, що слідчим суддею не було надано належної оцінки тому, що єдиним джерелом доходу ОСОБА_8 є заробітна плата та відсторонення від посади негативно вплине як на нього, так і на можливість утримання батьків, які є особами похилого віку
Позиції інших учасників судового провадження
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного та захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вимог апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Мотиви суду
Відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину (ч.1 ст.154 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.154 КПК України, відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді, суду під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.
Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження із клопотанням про відсторонення особи від посади (ч. 1 ст. 155 КПК України).
Згідно із ч.2 ст.157 КПК України при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя, суд зобов'язаний врахувати такі обставини: 1) правову підставу для відсторонення від посади; 2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) наслідки відсторонення від посади для інших осіб.
Як передбачено вимогами ч.2 ст.157 КПК України, при вирішенні питання про відсторонення від посади слідчий суддя врахував такі обставини: 1) правову підставу для відсторонення від посади; 2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) наслідки відсторонення від посади для інших осіб.
Згідно ч. 5 ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.
КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтованість підозри, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Відповідно до вимог п.п.4,5 ч.1 ст.277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Як убачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.369-2 КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється останній, із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст.28 ч.2 ст.369-2 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у: протоколах допитів свідків; протоколі огляду предметів; протоколом огляду заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр; протоколом затримання особи; протоколами про здійснення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо- відеоконтролю особи ОСОБА_8 .
Зважуючи на такий обсяг відомостей, матеріали судового провадження об'єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання, в тому числі й для стороннього спостерігача, причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання захисника про неналежність наданих органом досудового розслідування доказів причетності ОСОБА_9 до інкримінованого правопорушення, оскільки слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів приймає до уваги, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Соловей і Зозуля проти України» останній зазначив, що суд має перевірити не лише дотримання процесуальних норм національного законодавства, а й обґрунтованість підозри.
При вирішенні клопотання прокурора про відсторонення від посади, слідчим суддею було встановлено, що надані слідчим докази свідчать про існування обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.369-2 КК України.
При вирішенні клопотання слідчий суддя у відповідності до вимог ст. 155, 157 КПК України врахував наявність правових підстав для відсторонення від займаної посади ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.369-2 КК України та яке з урахуванням вимог ст. 45 КК України, є корупційним.
Відповідно до абзацу 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998 корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об'єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства.
Корупція спотворює моральний стан будь-якого суспільства; порушує соціально-економічні права бідних та незахищених прошарків суспільства; підриває демократію; руйнує верховенство права, яке є основою кожного цивілізованого суспільства; затримує розвиток; та позбавляє суспільство, і зокрема, бідних, переваг вільного та відкритого змагання ( Лімська декларація від 11.09.1997, прийнята на VIII Міжнародній конференції по боротьбі з корупцією, Ліма, Перу, 7-11 вересня 1997 року).
Корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства (абз.5 преамбули Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (ETS 173) від 27.01.1999, ратифікованої Законом України № 252-V від 18.10.2006, що набрала чинності 01.03.2010).
Абзацом 2, 4 преамбули до Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003 року, ратифікованої Законом України № 251-V від 18.10.2006, що набрала чинності 01.03.2010 року встановлено, що корупція породжує серйозні проблеми і загрози для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права. Випадки корупції, пов'язані з великими обсягами активів, які можуть складати значну частку ресурсів держави, ставлять під загрозу політичну стабільність і сталий розвиток цих держав.
З урахуванням надмірної суспільної небезпеки корупційних злочинів, спрямування спільних дій світового співтовариства щодо протидії їй, підвищений публічний інтерес до корупційних злочинів, втручання, здійснення якого допускається законодавцем під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження в кримінальних провадженнях за підозрою осіб у скоєнні корупційних кримінальних правопорушень, має бути визначено на рівні, необхідному для забезпечення дієвості таких заходів.
Системний аналіз ст. 131 КПК України дозволяє зробити висновок, що відсторонення від посади та застосування запобіжного заходу є самостійними заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються незалежно один від одного. Тобто, застосування запобіжного заходу не виключає можливість відсторонення особи від посади, як і не свідчить про необхідність такого відсторонення.
Також слідчим суддею враховано, що органом досудового розслідування доведено потреби досудового розслідування, які виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного ОСОБА_8 , як відсторонення останнього від посади, оскільки саме перебування його на керівній посаді у Ізюмському РВП ГУНП у Харківській області сприяло вчиненню інкримінованого злочину згідно підозри.
Колегія суддів вважає, що під час розгляду клопотання було доведено наявність достатніх підстав вважати, що такий захід як відсторонення підозрюваного ОСОБА_8 від посади необхідний для запобігання протиправній поведінці підозрюваної з урахуванням встановлених ризиків.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком слідчого судді про задоволення клопотання прокурора та застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження у виді відсторонення від посади.
На підставі встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що негативні наслідки відсторонення ОСОБА_8 від посади не перевищують необхідність та можливість досягнення завдань кримінального провадження, без якого неможливо забезпечити швидке, повне та неупереджене досудове розслідування, і такі потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної, як застосування такого процесуального примусу, як відсторонення від посади.
Доводи апеляційної скарги щодо не доведення стороною обвинувачення можливості перешкоджати підозрюваним перебігу досудового розслідування, а саме настання ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та не заслуговують на увагу.
Що стосується посилань сторони захисту на дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , то вони не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про те, що ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді, може знищити чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді, яким задоволено клопотання слідчого та відсторонено ОСОБА_8 від займаної ним посади, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, постановленим з дотриманням норм кримінального процесуального закону, з чим погоджується і колегія суддів.
Враховуючи викладене, колегія судів вважає ухвалу слідчого судді законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.407,419, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 25 вересня 2025 року про відсторонення від займаної посади підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4