14 жовтня 2025 року
м. Харків
справа № 639/3734/24
провадження № 22-ц/818/4089/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Тичкової О.Ю.,
суддів: Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,
учасники справи:
позивач - Харківський приватний ліцей «Школа «Ранок» Харківської області
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року у складі судді Марченка В.В.,-
12.05.2025 року ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення у справі № 639/3734/24, в якій просить поновити строк подання заяви про перегляд заочного рішення суду та скасувати заочне рішення від 18.09.2024 року та додаткове рішення від 04.10.2024 року по даній справі.
В обґрунтування зазначеної заяви зазначено, що відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та не знав про її існування, у зв'язку з чим він не мав можливості прибути на судове засідання, повідомити суд про причину неявки та був позбавлений можливості надати суду відзив на позов та докази, якими він заперечує проти позову.
Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року в задоволені клопотання ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду відмовлено. Заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Ухвала мотивована тим, що заяву про перегляд заочного рішення суду було подано з порушенням установленого процесуального строку, а причини пропуску такого строку не є поважними. У зв'язку із зазначеним клопотання про поновлення процесуального строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду задоволенню не підлягає.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду до суду першої інстанції в загальному провадженні.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення у зв'язку з пропуском строку, порушив норми процесуального права та не застосував релевантну практику Великої Палати Верховного Суду, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Крім цього, суд помилково не врахував докази, що не були досліджені судом під час заочного розгляду справи, але мають суттєве значення для правильного вирішення спору, зокрема довідку ВПО, відомості про місце проживання батьків і дитини, повідомлення класного керівника та факт обізнаності школи щодо адреси проживання дитини. Це свідчить про неналежну оцінку доказів, порушення принципу змагальності та рівності сторін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.09.2024 року було задоволено у повному обсязі позовні вимоги ХАРКІВСЬКОГО ПРИВАТНОГО ЛІЦЕЮ «ШКОЛА «РАНОК» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про надання освітніх послуг для учнів молодших класів (1-4 класів). Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ХАРКІВСЬКОГО ПРИВАТНОГО ЛІЦЕЮ «ШКОЛА «РАНОК» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ суму боргу, інфляційні втрати, 3% річних та штраф у розмірі 79 020 грн 19 коп.
Також, додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.10.2024 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ХАРКІВСЬКОГО ПРИВАТНОГО ЛІЦЕЮ «ШКОЛА «РАНОК» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп.
З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2025 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бережний Геннадій Васильович ознайомився з матеріалами справи та отримав копію заочного рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 18.09.2024 року та копію додаткового рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.10.2024 року.
На адресу суду 12.05.2025 року через систему Електроний суд було подано заяву про перегляд заочного рішення, яка була залишена без руху. 22.05.2025 року представником відповідача було усунуто недоліки заяву про перегляд вищевказаного заочного рішення та додаткового рішення призначено до розгляду. В заяві також просив суд поновити строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення. В обґрунтування вказаної заяви представник відповідач зазначив, що повістки про дату, час та місце проведення судових засідань та заочне судове рішення у справі №639/3734/24 він не отримував, про існування судової справи дізнався після відкриття виконавчого провадження.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року справа № 756/11081/20, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України).
Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.
Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов'язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
На переконання Великої Палати Верховного Суду, частину другу статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.
За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов'язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.
Так, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви (частина перша статті 286 ЦПК України). У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд згідно із частиною третьою статті 287 ЦПК України може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із частиною першою статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з'явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв'язку із чим і було ухвалене заочне рішення.
Це означає, що до підстав залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не відноситься питання оцінки причин пропуску строку на подання такої заяви.
Очевидно, що передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не мають відношення до вирішення питання щодо наслідків пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
На користь такого висновку свідчить і те, що як вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285 ЦПК України), так і строк звернення до суду з такою заявою (стаття 284 ЦПК України) наведені законодавцем перед врегулюванням ним дій суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення, які визначені у статті 286 ЦПК України та наступних статтях.
Тобто суд зобов'язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.
Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.
Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така
Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду констатує, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.
Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Велика Палата Верховного Суду формулює висновок про те, що оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення, є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не без задоволення.
Тим самим Велика Палата Верховного Суду повертається до такого варіанту тлумачення норм процесуального права, який послідовно використовувався судами з моменту запровадження інституту заочного розгляду справи, що є підставою для відступу від попереднього висновку.
З урахуванням мотивів, викладених у цій постанові Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), наводить такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:
- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;
- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.
Залишаючи заяву про перегляд заочного рішення ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 без задоволення, суд вимог вищезазначених процесуальних норм та викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року справа № 756/11081/20 висновку щодо їх застосування не врахував та ухвалив судове рішення, що суперечить вимогам закону.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (Проніна проти України, № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
За правилами ст. п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене судова колегія доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Новобаварського районного суду м. Харкова від 19 червня 2025 року - скасувати.
Справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 23.10.2025.
Головуючий : О.Ю. Тичкова
Судді: О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук