Справа № 320/6591/22 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
20 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, Державної судової адміністрації України, за участі третіх осіб Служби судової охорони, Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України про зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2022 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Територіального управління Служби судової охорони у м. Києві та Київській області, Державної судової адміністрації України, за участі третіх осіб Служби судової охорони, Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, у якому просить суд :
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області щодо невинесення наказу про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168;
- зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області винести наказ про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, за період з 28.02.2022 по 28.07.2022 включно;
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо невиконання постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію забезпечити фінансування постанови КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, у частині виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 28.02.2022 по 28.07.2022 включно.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу та вказує на те, що рішення суду першої інстанції ним оскаржується в частині вимоги зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду з 19.07.2022 по 28.07.2022 у розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 (в частині зазначення періоду часу, за який відповідач зобов'язаний провести нарахування та виплату додаткової винагороди).
Підставою апеляційного оскарження є порушення судом норм процесуального права, а саме ст. ст. 2, 9, 47 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело де неправильного вирішення справи.
Так, апелянт повідомляє про те, що він скористався своїм правом на зміну предмету позову у даній справі та подав до суду відповідну заяву від 23.10.2023. Подання такої заяви було зумовлене як змінами в законодавстві щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, так і триваючим характером спірних правовідносин. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав правової оцінки заяві про зміну предмету позову, не навів мотивів її відхилення, не виніс окремої ухвали щодо повернення заяви, але при цьому розглянув справу виключно в межах позовних вимог, які були визначені у позовній заяві.
Таким чином, позивач просить апеляційний суд змінити резолютивну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі №320/6591/22 в частині вимоги про зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 28.07.2022 y розмірі до 30 000 грн пропорційно з розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у місті Києві та Київській області нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 20.01.2023 у розмірі до 30 000 грн пропорційно з розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022; у іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року та від 11 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
5 червня 2025 року представником Міністерства фінансів України подано відзив на апеляційну скаргу.
8 липня 2025 року представником Кабінету Міністрів України подано пояснення.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 проходить службу в Служби судової охорони та перебуває на посаді контролера ІІ категорії 2-го відділення 1-го взводу охорони 5-го підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони міста Києва та Київської області.
Починаючи з 24.02.2022 відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася позивачу додаткова винагорода відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Вважаючи протиправною бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті йому додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 у розмірі 30000,00 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Переглядаючи оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що мотиви незгоди апелянта зводяться лише до того, що суд першої інстанції не надав правової оцінки заяві позивача про зміну предмету позову, не навів мотивів її відхилення, не виніс окремої ухвали щодо повернення заяви, але при цьому розглянув справу виключно в межах позовних вимог, які були визначені у позовній заяві.
Частинами першою та другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з пунктами 3, 6 частини третьої цієї статті учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, процесуальним законом позивачу як ініціатору судового процесу надано широке коло процесуальних прав, у тому числі змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити свої інтереси.
Зміна предмету адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які складаються із фактів, що тягнуть за собою певні правові наслідки: зміну чи припинення правовідносин.
Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими; 2) доповнення фактичних чи правових підстав новими; 3) вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав.
Розміром позову є кількісна характеристика позовних вимог. Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Необхідно зауважити, що предмет позову кореспондує із способами судового захисту права (змістом позову), які визначені статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що свідчить про обрання позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права або його доповнення, у межах спірних відносин.
У постанові від 22 січня 2020 року у справі №826/19197/16 Верховний Суд підкреслив, що зміна предмета позову або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила відсутність заяви ОСОБА_1 від 23 жовтня 2023 року про зміну предмету позову, яка за твердженнями позивача, подана ним нарочно до канцелярії суду першої інстанції.
Поряд з цим, доказів направлення/подання відповідної заяви та отримання її судом, матеріали справи не містять.
Перевіркою системи «Електронний суд» наявність заяви позивача про зміну предмету позову від 23 жовтня 2023 року у справі № 320/6591/22 не встановлено.
Таким чином, за змістом апеляційної скарги позивач наводить нові підстави позову, однак в силу частини 5 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, та не підлягає скасуванню.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на результат апеляційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 242, 308, 315, 311, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку