Справа № 126/1682/24
Провадження № 22-ц/801/2039/2025
Категорія: 79
Головуючий у суді 1-ї інстанції Губко В. І.
Доповідач:Сало Т. Б.
23 жовтня 2025 рокуСправа № 126/1682/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Голоти Л.О., Рибчинського В.П., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 15 липня 2025 року, ухвалене суддею Губко В.І. в м. Бершадь, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Філії «Гайсинське лісове господарство» ДП «Ліси України», Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ філії «Гайсинське лісове господарство» №275-К від 31 травня 2024 року про звільнення лісничого Сумівського лісництва ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді лісничого Сумівського лісництва філії «Гайсинське лісове господарство» Державного підприємства «Ліси України»;
- стягнути з філії «Гайсинське лісове господарство» Державного підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що він працював на посаді лісничого Сумівського лісництва у філії «Гайсинське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - ДП «Ліси України»).
Наказом директора Гайсинського лісового господарства №275-К від 31 травня 2024 року розірвано трудовий договір з ОСОБА_1 та звільнено його з посади лісничого згідно з п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із вчинення ним винних дій, які призвели до втрати довір'я до нього з боку роботодавця. Із вказаним наказом позивач не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Позивач наголошує, що недовіра, яка виникла у керівництва до нього, являється абсолютно необґрунтованою, оскільки він добросовісно виконував свої трудові обов'язки, жодних протиправних дій не вчиняв.
Зі змісту наказу директора філії «Гайсинське лісове господарство» №183/22.2 від 30 травня 2024 року слідує, що на підставі виявлених фактів порушень трудових обов'язків (невиконання та неналежного виконання трудових обов'язків) та триваючого службового розслідування відповідач, керуючись ст. 149 КЗпП України, наказав позивачу надати письмові пояснення у строк до 16.00 год 30 травня 2024 року.
Позивач вважає, що відповідач не розмежовує поняття та норми, за якими звільняє його, зокрема, в наказі №275-К від 31 травня 2024 року про звільнення позивача з посади відповідач посилається на п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із вчинення ним винних дій, які призвели до втрати довір'я до нього з боку роботодавця, а в наказі №183/22.2 від 30 травня 2024 року вказує на триваюче розслідування та керується ст. 149 КЗпП України. Позаяк звільнення за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП та розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються.
Відповідач притягнув позивача до відповідальності 23 січня 2024 року згідно наказу №35-К про застосування дисциплінарного стягнення, а саме оголосив йому догану на підставі висновку службового розслідування комісії з проведення службового розслідування від 22 січня 2024 року, яке тривало відповідно до наказу директора філії № 292/22.2 від 30 листопада 2023 року.
Також, наказом №115-К про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, відповідач оголосив останньому догану. Згідно з цим наказом, підставою для оголошення догани слугував протокол засідання оперативного адміністративно-громадського контролю з питань охорони праці № 1-3 від 28 лютого 2024 року.
ОСОБА_1 зазначає, що йому не ввірялись і не могли були ввірені під звіт товарні та грошові цінності, у втраті яких він звинувачується. Підставою для проведення службового розслідування стало відкриття відділом поліції №1 (м.Бершадь) Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області кримінального провадження №12023020100000576 щодо можливого незаконного перевезення деревини. Разом з тим, вказане кримінальне провадження закрито 24 січня 2024 року.
Жодного акту за результатами перевірки стану охорони праці філією «Гайсинське лісове господарство» не прийнято. Комісія оперативного адміністративно-громадського контролю з питань охорони праці прийняла завідомо незаконне рішення та притягнула до відповідальності особу, вину якої взагалі не доведено. Засідання комісії відбулося 27 лютого 2024 року, за результатами якого комісією запропоновано адміністрації підприємства притягнути позивача до адміністративної відповідальності. За результатами проведених перевірок та засідання комісія вказує на те, що робота з охорони праці в Сумівському лісництві ведеться на незадовільному рівні, не в повному обсязі виконуються накази з питань охорони праці по підприємству, документація з питань охорони праці по підприємству ведеться на недостатньому рівні.
Обов'язок обґрунтувати втрату довіри до працівника покладається на роботодавця, який повинен навести об'єктивні докази вини працівника у завданні матеріальної шкоди роботодавцеві або скоєнні інших протиправних дій. Недовіра до працівника не може ґрунтуватися лише на підозрі роботодавця. Втрата довіри може бути обумовлена лише винними діями працівника, які він вчинив навмисно або з необережності і завдав або міг завдати шкоду, що дає підстави власнику або уповноваженому ним органу висловити йому недовіру.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 15 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення відмовлено.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до філії «Гайсинське лісове господарство» ДП «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення закрито.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову.
У скарзі зазначає, що судом залишено поза увагою, що відповідач притягує позивача до відповідальності фактично двічі за одне порушення, всупереч статті 61 Конституції України, яка забороняє подвійну відповідальність за одне і те саме правопорушення. У справі №126/1226/24 було визнано протиправним та скасовано наказ філії «Гайсинське лісове господарство» №115-к від 28 лютого 2024 року про оголошення догани лісничому Сумівського лісництва. Недовіра, яка виникла у керівництва до позивача, являється абсолютно необґрунтованою, оскільки він добросовісно виконував свої трудові обов'язки, жодних протиправних дій не вчиняв. Відповідач не розмежовує поняття та норми, за якими звільняє позивача. Позивачу не ввірялися і не могли бути ввірені під звіт товарні та грошові цінності, у втраті яких він звинувачується. Кримінальне провадження №12023020100000576, на підставі якого розпочалося службове розслідування, закрите, а у кримінальному провадженні №12024020100000187 досі триває досудове розслідування та жодній особі не було повідомлено про підозру.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ДП «Ліси України» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, дослідивши наявні у матеріалах справи докази встановив, що підставою для втрати довір'я до позивача стало неналежне виконання ним своїх посадових обов'язків протягом 2023 - 2024 років, що зафіксовано Висновками службового розслідування від 22 січня 2024 року та від 30 травня 2024 року, Актом перевірки господарської діяльності філії «Гайсинське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 16 червня 2023 року, Актами проведення контрольного заходу Сумівського лісництва філії «Гайсинське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 30 листопада 2023 року та від 05 грудня 2023 року.
Таким чином суд вважав доведеним той факт, що звільнення позивача на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України відбулося за наявності законної на те підстави.
При цьому суд зазначив, що розірвання трудового договору на підставі пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються, а тому відібрання пояснень щодо причин порушень не є обов'язковим. Відповідач неодноразово пропонував ОСОБА_1 надати пояснення щодо виявлених порушень, однак позивач проігнорував такі пропозиції, а відтак знехтував можливістю надати пояснення щодо виявлених порушень в ході службового розслідування.
А відтак суд дійшов висновку про недоведеність позивачем своїх вимог, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову до ДП «Ліси України».
Встановивши, що філія Гайсинське лісове господарство» ДП «Ліси України» не має статусу юридичної особи, у зв'язку з чим не може виступати стороною у цивільному процесі, суд закрив провадження у даній справі до вказаного відповідача.
Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Встановлено, що наказом №89-к від 02 травня 2019 року ОСОБА_1 призначено на посаду лісничого Сумівського лісництва з 03 травня 2019 року, що підтверджується записом в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01 червня 1994 року (а.с.19-22 т.1).
02 січня 2023 року між директором філії «Гайсинське лісове господарство» ДП «Ліси України» Станаславовим О. та ОСОБА_1 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність (а.с.77 т.1).
Наказом директора філії «Гайсинське лісове господарство» ДП «Ліси України» Мельничука В. від 31 травня 2024 року №275-к «Про звільнення лісничого Сумівського лісництва ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади лісничого Сумівського лісництва філії «Гайсинське лісове господарство» ДП «Ліси України» 31 травня 2024 року згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із вчиненням ним винних дій, які призвели до втрати довірю до нього з боку роботодавця.
У вказаному наказі, у вступній його частині, зазначено, чим керувався директор філії Мельничук В., видаючи цей наказ, а саме:
- п. 2 ст. 41 КЗпП України;
- Законом України «Про організацію трудових відносин у період воєнного стану»;
- наказом №292/22.2 від 30 листопада 2024 року;
- висновком службового розслідування від 22 січня 2024 року;
- наказом №99/22.2 від 29 березня 2024 року «Про проведення службового розслідування»
- наказом №141/22.2 від 08 травня 2024 року «Про внесення змін до наказу»;
- наказом №119/22.2 від 17 квітня 2024 року «Про внесення змін до наказу №99/22.2»;
- висновком службового розслідування від 30 травня 2024 року;
- п. 1, п. 2 Розділу І, п. 1, п. 3, п. 5.4, п. 5.5, п. 7, п. 13, п. 20 Розділу 2, п. 1, п. 3 Розділу 3, п. 3, п. 4, п. 5, п. 7 Розділу 4 Посадової інструкції лісничого (затвердженої наказом №233-К від 30 грудня 2022 року);
- договором про матеріальну відповідальність від 02 січня 2023 року;
- п. 3, п. 11, п. 28, п. 33 Інструкції з ведення Електронного обліку деревини (затвердженої наказом Міндовкілля від 27 вересня 2021 року №621);
- актами та протоколами (а.с.16 т.1).
Апеляційним судом встановлено наступні обставини в хронологічному порядку.
30 листопада 2023 року директором філії «Гайсинське лісове господарство» Мельничуком В. видано наказ №292/22.2, яким вирішено, зокрема, провести службове розслідування відносно ОСОБА_1 , лісничого Сумівського лісництва філії «Гайсинське лісове господарство» ДП «Ліси України» щодо можливих допущених ним порушень в частині охорони і захисту лісу та обліку деревини. Створити комісію з проведення службового розслідування та провести комісії службове розслідування в строк до 08 грудня 2023 року, але в будь-якому разі не пізніше встановлених Інструкцією та Порядком термінів, за результатами якого скласти відповідний Акт та надати його на розгляд директору філії (а.с.48 т.1).
22 січня 2024 року за результатами проведеного службового розслідування комісією було надано Висновок службового розслідування, за результатами якого запропоновано лісничому Сумівського лісництва ОСОБА_1 оголосити догану та попередити про недопущення подібних порушень в майбутньому (а.с.78-82 т.1).
23 січня 2024 року в.о. директора філії «Гайсинське лісове господарство» ОСОБА_2 видано наказ №35-К «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким оголошено догану лісничому Сумівського лісництва ОСОБА_1 та попереджено його про недопущення скоєних порушень в майбутньому (а.с.42 т.1).
Не погодившись із вказаним наказом, ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 05 травня 2025 року в цивільній справі №126/1046/24 визнано протиправним та скасовано наказ філії «Гайсинське лісове господарство» №35-К від 23 січня 2024 року про оголошення лісничому Сумівського лісництва ОСОБА_1 догани.
У рішенні суду вказано, що оспорюваний наказ не містить чітких та конкретних тверджень про неналежне виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 , не вказано, якого дня та за яких обставин мало місце порушення, за яке застосовується дисциплінарний захід, не містить посилання на норми законодавства, локальних нормативних актів, які були порушені позивачем, зокрема посадової інструкції, трудового договору або правил внутрішнього трудового розпорядку.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що позивачеві надавалася можливість надати свої письмові пояснення по суті виявлених правопорушень, не вияснено з яких причин умисно чи з необережності такі правопорушення було скоєно, не зазначено обставини, за яких проступки були скоєні, не взято до уваги попередню роботу позивача на посаді лісника (а.с.44-49 т.2).
Крім того, ОСОБА_1 у судовому порядку оскаржив ще один наказ про догану від 28 лютого 2024 року, виданий на підставі протоколу засідання оперативного адміністративно-громадського контролю з питань охорони праці №1-3 від 28 лютого 2024 року.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 21 січня 2025 року в цивільній справі №126/1226/24 вказаний наказ про оголошення догани лісничому Сумівського лісництва ОСОБА_1 теж визнано протиправним та скасовано.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, про які йде мова в наказі, а саме незадовільний рівень ведення роботи з охорони праці у ввіреному підрозділі, невиконання наказів з питань охорони праці по підприємству, незадовільне ведення документації з охорони праці. Доказів фіксації порушень трудової дисципліни позивачем суду не надано. Зі змісту наказу взагалі не зрозуміло, коли мали місце всі ці порушення, на які посилається відповідач у наказі. Вказані порушення відповідачем належним чином не зафіксовані і не надано суду доказів їх вчинення, оскільки спірний наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення не містить чіткого формулювання суті і обставин проступків допущених позивачем (а.с.33-38 т.2).
29 березня 2024 року директором філії «Гайсинське лісове господарство» Мельничуком В. видано наказ №99/22.2 «Про призначення службового розслідування», яким вирішено призначити службове розслідування відносно лісничого Сумівського лісництва ОСОБА_1 на предмет неналежного виконання ним посадових обов'язків. Створити комісію з проведення службового розслідування та провести комісії службове розслідування в строк до 29 квітня 2024 року, за результатами якої надати висновок (а.с.99 т.1).
30 травня 2024 року за результатами проведеного службового розслідування комісією було надано Висновок службового розслідування, за результатами якого рекомендовано розірвати трудовий договір із лісничим Сумівського лісництва ОСОБА_1 у зв'язку із вчиненням ним винних дій, які призвели до втрати довіри до нього з боку роботодавця (а.с. 23-35 т.1).
31 травня 2024 року директором філії «Гайсинське лісове господарство» Мельничуком В. видано наказ №275-к «Про звільнення лісничого Сумівського лісництва ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 звільнено із займаної посади лісничого Сумівського лісництва філії «Гайсинське лісове господарство» ДП «Ліси України» згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із вчиненням ним винних дій, які призвели до втрати довірю до нього з боку роботодавця.
Трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку роботодавця (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо) (спеціальний суб'єкт); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу (суб'єктивне ставлення роботодавця до конкретної ситуації і зміна ставлення до працівника).
Відповідно до положень статті 135-1 КЗпП України, письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який досяг вісімнадцятирічного віку та: 1) займає посаду або виконує роботу, безпосередньо пов'язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або використанням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 2) виконує роботу за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу і користується обладнанням та засобами роботодавця, наданими йому для виконання роботи.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що для звільнення з підстав втрати довір'я настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди не є обов'язковою умовою для звільнення працівника з цієї підстави. Звільнення з підстави втрати довір'я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і тому подібне), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають роботодавцю підстави для втрати до нього довір'я (наприклад, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
При розгляді подібних справ підлягає з'ясовуванню, у чому полягають винні дії працівника, які призвели до втрати довіри до нього. У такому разі не має значення форма вини (умисел або необережність). Зазвичай дії, що дають підставу розірвати трудовий договір за цим пунктом, зумовлюються саме корисливим мотивом, що вказує на усвідомлення особою вчинення відповідного діяння та бажання настання певних наслідків.
Верховний суд у постановах від 29 червня 2022 року у справі № 712/9873/20 та від 01 лютого 2023 року у справі №455/1782/21 констатував, що обв'язок обґрунтувати втрату довіри до працівника покладається на роботодавця, який повинен навести об'єктивні докази вини працівника або скоєння інших протиправних дій. Недовіра до працівника не може ґрунтуватися лише на підозрі власника або уповноваженого ним органу. Втрата довіри може бути обумовлена лише винними діями працівника, які він вчинив навмисно або з необережності, і завдав або міг завдати шкоду, що дає підстави власнику або уповноваженому ним органу виявити йому недовіру.
Фактично в наказі №275-К від 31 травня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 вказані обставини, які стали причиною недовіри, і які перераховані вище.
Апеляційний суд звертає увагу на наступні обставини.
Накази та Акти, які згадуються відповідачем у відзиві на позовну заяву, не були підставою для недовіри.
Фактично лише ті обставини, які були згадані у висновках службового розслідування від 22 січня 2024 року та від 30 травня 2024 року, стали підставою для втрати роботодавцем довіри до ОСОБА_1 ..
По-перше, висновок службового розслідування від 22 січня 2024 року був предметом дослідження судом при розгляді позову ОСОБА_1 щодо оскарження наказу про оголошення догани №35-К від 23 січня 2024 року.
Суд за результатами розгляду справи скасував наказ про оголошення цієї догани, як незаконної, встановивши, що оспорюваний наказ не містить чітких та конкретних тверджень про неналежне виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 , у ньому не вказано, якого дня та за яких обставин мало місце порушення, за яке застосовується дисциплінарний захід, він не містить посилання на норми законодавства, локальних нормативних актів, які були порушені позивачем, зокрема посадової інструкції, трудового договору або правил внутрішнього трудового розпорядку. А також суд встановив, що ОСОБА_1 не було надано можливості надати свої письмові пояснення по суті виявлених правопорушень, не вияснено з яких причин умисно чи з необережності такі правопорушення було скоєно, не зазначено обставини, за яких проступки були скоєні, не взято до уваги попередню роботу позивача на посаді лісника.
По-друге, скасовуючи наступний наказ про оголошення догани від 28 лютого 2024 року, суд також встановив факт не відібрання пояснень у ОСОБА_1 з приводу виявлених порушень трудової дисципліни.
По-третє, наступний висновок службового розслідування датований 30 травням 2024 року.
30 травня 2024 року директором філії Гайсинське лісове господарство» Мельничуком В. видано наказ №183/22.2 «Про надання письмових пояснень лісничим Сумівського лісництва ОСОБА_1 », яким наказано лісничому Сумівського лісництва ОСОБА_1 надати письмові пояснення про викладені у цьому наказі факти порушень трудових обов'язків (невиконання та неналежне виконання трудових обов'язків), а саме:
- нестачі ділової деревини на проміжних складах лісництва;
- незабезпечення охорони лісу від самовільних вирубок на території лісництва;
- відсутності належного обліку деревини у лісництві;
- неналежного збереження товарно-матеріальних цінностей лісництва;
- незабезпечення раціональної розробки деревини;
- наявності на території лісництва лісопорушення у вигляді незаконного розміщення пасік;
- наявності на території лісництва лісопорушення у вигляді незаконного в'їзду до ДЛФ;
- наявності на території лісництва пошкоджених дерев до ступеня припинення їх росту внаслідок лісозаготівельних робіт;
- відсутності контролю за виконанням планових доведених завдань до працюючих на території лісництва бригад суб'єктів підприємницької діяльності, які надавали лісозаготівельні послуги (ціль після рубки 2023 року не досягнута, порубкові рештки не складовані в купи і вали);
- неналежного утримання та відсутності біжучого ремонту будинків і споруд на території лісництва (пошкодження газонів на території лісництва, неприбрана прилегла територія, незадовільний стан теплично-парникового господарства та складу біотехміроприємств);
- неналежної організації робіт по збереженню лісу (наявна загроза витіснення головної породи, відсутність рубок догляду, відсутність санітарних рубок, неякісне формування молодняку);
- порушень правил охорони праці, пожежної безпеки, відсутність інструктажів з безпеки праці (виявлених перевіркою усунення порушень від 27 лютого 2024 року).
Зазначено, що письмові пояснення ОСОБА_1 слід надати у строк до 16 год. 30 травня 2024 року.
З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомився під підпис 30 травня 2024 року о 13 год. 15 хв. (а.с.18 т.1).
Вже на наступний день, 31 травня 2024 року, видано наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади і це при тому, що кількість порушень трудових обов'язків, з приводу яких ОСОБА_1 мав надати пояснення, є значною і стосується різного виду діяльності лісничого.
Хоча відібрання пояснень при спірних правовідносинах не є обов'язковим, але роботодавець забажав їх отримати (видавши наказ), але при цьому встановив нереальні строки для надання пояснень, і так їх не отримав.
Вказане свідчить про те, що відповідач і не бажав отримати пояснення від ОСОБА_1 , адже усвідомлював, що це не можливо за такий короткий проміжок часу.
Також, дослідивши висновок службового розслідування від 30 травня 2024 року апеляційним судом встановлено, що перевірка проводилася щодо неналежного виконання посадових обов'язків не лише ОСОБА_1 , а й іншими працівниками підприємства (помічником лісничого, майстрами лісу, іншими посадовими особами).
Як вбачається з висновку службового розслідування, інші працівники надавали деякі пояснення з приводу порушень, у вчиненні яких їх звинувачували.
З цього висновку не вбачається, що ОСОБА_1 надавав будь-які пояснення, і про відсутність таких пояснень стверджують додатки до висновку.
Отже, у всіх вищеописаних випадках ОСОБА_1 позбавлений був можливості пояснити хоч деякі з тих порушень, які були виявлені при перевірці.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що в даному випадку можливо говорити не про втрату довіри, а про бажання роботодавця всіма дозволеними способами звільнити працівника.
Підставою для видання спірного наказу є також ряд пунктів певних розділів Посадової інструкції лісничого, затвердженої наказом директора філії «Гайсинське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №223-К від 30 грудня 2022 року, які перелічені без прив'язки кожного з них до тих порушень, які описані у висновках службових розслідувань.
Це саме стосується і пунктів Інструкції з ведення Електронного обліку деревини, затвердженої наказом Міндовкілля від 27 вересня 2021 року №621.
Акти та протоколи, про порушення яких іде мова у наказі про звільнення, взагалі не конкретизовані.
Апеляційний суд вважає, що у даному випадку, при категоричних запереченнях позивача у звинуваченнях його з приводу порушень, описаних в Актах та Висновках службового розслідування, відповідач повинен надати докази на підтвердження тих обставин, які описані у відповідних Актах та Висновках, адже вказане в Актах це лише фіксація, але ніяк не доведення винуватості працівника у вчиненні порушень.
Жодного доказу на підтвердження порушень, які описані в Актах та Висновках, відповідач не надав і не намагався це зробити.
Враховуючи викладене, оскільки положення пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України можуть бути застосовані виключно за умови вчинення працівником винних дій, чого судом встановлено не було, підстави для звільнення позивача на підставі цієї норми на момент винесення спірного наказу було відсутні.
У частині першій статті 235 КЗпП України зазначено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
За таких обставин, наказ про звільнення від 31 травня 2024 року є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на роботі на посаді лісничого Сумівського лісництва філії «Гайсинське лісове господарство» ДСГП «Ліси України».
Встановлено, що згідно з наказом ДП «Ліси України» «Про припинення філії «Гайсинське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 18 жовтня 2024 року вирішено припинити філію «Гайсинське лісове господарство» ДП «Ліси України» (код ВП 45101577) шляхом її закриття.
Разом з тим, за змістом пункту 3 вказаного наказу, директор філії «Гайсинське лісове господарство» ДП «Ліси України» має забезпечити оформлення передавального балансу майна та передавального акту до філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» станом на 31 грудня 2024 року, а також забезпечити передачу документів філії «Гайсинське лісове господарство» та державних підприємств, правонаступником яких є ДП «Ліси України», до філії «Центральний лісовий офіс» (а.с.1 т.2).
Ліквідація у процесі розгляду справи філії, в якій працював позивач на день звільнення, не звільняє роботодавця від обов'язку поновити позивача на посаді, яку він займав на день звільнення.
Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі №808/2741/16 зазначив, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установа реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.
Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Процедура обчислення середньої заробітної плати працівника визначається Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100).
Відповідно до абзаців 4, 5 пункту 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Відповідно до пунктів 3, 8 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/ годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Наказ філією «Гайсинське лісове господарство» ДП «Ліси України» №275/К про звільнення ОСОБА_1 видано 31 травня 2024 року.
Встановлено, що у березні та квітні 2024 року ОСОБА_1 не працював, оскільки перебував на лікарняному у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності (а.с.207-212 т.1).
Тому у даному випадку середня заробітна плата повинна обчислюватися виходячи з виплат за січень (23 робочі дні) та лютий (21 робочий день) 2024 року.
Для правильного вирішення питання щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу суди мають установити які саме виплати отримував працівник за ці повні два календарні місяці.
Такі докази про виплати, які використовуються при обчисленні середньої заробітної плати відповідно до Порядку № 100, у матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, у справі наявний розрахунковий листок ОСОБА_1 за травень 2024 року, з якого можливо встановити розмір його посадового окладу - 27 000 гривень.
За відсутності в матеріалах справи інших вихідних даних, саме ця сума береться апеляційним судом до уваги при здійсненні розрахунку середнього заробітку.
Враховуючи кількість робочих днів у січні та лютому 2024 року (44), середня заробітна плата позивача становить 1 227,27 грн (54 000 грн (27 000 грн + 27 000 грн) : 44).
Вимушений прогул позивача з 01 червня 2024 року по день ухвалення апеляційним судом постанови становить 364 робочих дні (за умови п'ятиденного робочого тижня).
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 446 726,28 грн (364 робочих дні * 1 227,27 грн).
У пункті 6 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 3 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню; оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову. У частині закриття провадження у справі рішення суду підлягає залишенню без змін.
Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але небільше ніж за один місяць та про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі відмові в позові - на відповідача.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги, що ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5 678,46 грн (1 211,20 грн за позовну вимогу немайнового характеру та 4 467,26 грн за позовну вимогу майнового характеру) та за подання апеляційної скарги в розмірі 8 517,69 грн (150%* 5 678,46 грн).
Керуючись ст.141, 367, 374, 376, 381-384, 389, 390, 430 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 15 липня 2025 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Визнати незаконним та скасувати наказ філії «Гайсинське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 31 травня 2024 року №275-К про звільнення ОСОБА_1 з посади лісничого Сумівського лісництва філії «Гайсинське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 31 травня 2024 року згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку із вчиненням ним винних дій, які призвели до втрати довір'я до нього з боку роботодавця.
Поновити ОСОБА_1 на посаді лісничого Сумівського лісництва філії «Гайсинське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» з 01 червня 2024 року.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ЄДРПОУ 44768034) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 446 726 (чотириста сорок шість тисяч сімсот двадцять шість) гривень 28 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу (сума визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів).
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ЄДРПОУ 44768034) на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5 678 (п'ять тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 46 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 8 517 (вісім тисяч п'ятсот сімнадцять) гривень 69 копійок.
Постанову апеляційного суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді Л.О. Голота
В.П. Рибчинський