Справа № 127/37973/24
Провадження № 22-ц/801/2286/2025
Категорія: 68
Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.
Доповідач:Сало Т. Б.
21 жовтня 2025 рокуСправа № 127/37973/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Матківської М.В., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2025 року про відмову у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, постановлену суддею Медяною Ю.В., в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про оспорення батьківства,
встановив:
На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про оспорення батьківства.
11 серпня 2025 року від ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України просив залишити позовну заяву без розгляду.
28 серпня 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Сопруна В.В. надійшла заява, в якій він просив стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 гривень.
В обґрунтування заяви зазначено, що виходячи із системного тлумачення положень ч. 5, 6 ст. 142, ч. 9 ст. 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які доводять зловживання процесуальними правами.
Вказано, що позовна заява аргументована наявними у позивача підозрами про відсутність кровного споріднення між ним та його дитиною ОСОБА_3 , і відповідачка одразу заперечувала щодо доводів позивача. Шлюб між сторонами, який зареєстрований 11 жовтня 2003 року, розірвано за рішенням суду від 15 листопада 2023 року.
Судовим наказом від 26 січня 2024 року у справі №127/2811/24 стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини. За вказаним наказом відкрито виконавче провадження №74074233. Позивач мав намір зменшити суму аліментів та подав до суду відповідну позовну заяву. Однак, рішенням Вінницького міського суду від 09 грудня 2024 року в цивільній справі №127/26914/24 відмовлено у задоволенні цього позову. Саме необхідність утримувати дитину шляхом сплати аліментів і слугувала підставою для подання позовної заяви про оспорення батьківства.
Доводи, зазначені у позовній заяві, щодо того, що наче б то дитина не схожа ні на позивача, ні на відповідача не відповідають реальній життєвій ситуації. Саме після того, як позивач повторно одружився та були ухвалені судові рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, ним подано цю позовну заяву.
Крім того, зазначені у позовній заяві обставини ображають честь і гідність відповідача, адже вони ставлять під сумнів її порядність та вірність.
Подання даної позовної заяви та проведення судового процесу негативно вплинули на моральний стан дитини, адже ця ситуація вказує на фактичну відмову батька від своєї дитини.
В позовній заяві та в матеріалах справи відсутні будь які докази, які могли б підтвердити аргументованість сумнівів позивача щодо батьківства над дитиною. Висновок судового експерта від 14 липня 2025 року, згідно якого встановлено, що дитина має біологічне походження від позивача, додатково підтверджує доводи відповідача.
Відповідач вважає, що позивач діяв недобросовісно, його дії аргументувались не метою досягнення поновлення його прав, а метою уникнення сплати аліментів та завдання відповідачу незручностей, пов'язаних з необхідністю доведення в судовому порядку своєї правоти, витратами часу на відвідування експертної установи, судових засідань та підготовки процесуальних документів.
Таким чином, дії позивача є недобросовісними та необґрунтованими у зв'язку з поданням завідомо безпідставної позовної заяви та відсутністю мети поновлення цивільних прав у межах цього судового процесу.
Внаслідок наведених вище необґрунтованих дій позивача, у відповідача виникла необхідність у правничій допомозі, у зв?язку із чим відповідач звернувся до адвоката та поніс витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про оспорення батьківства залишено без розгляду.
У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сопруна В.В. про відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні її заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове судове рішення в цій частині. Стягнути з ОСОБА_4 на її користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 гривень.
У скарзі зазначає, що звернувшись до суду з позовом, позивач створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги з адвокатом, витрачання власного часу та коштів.
Подання завідомо безпідставної позовної заяви, відсутність мети поновлення цивільних прав у межах цього судового процесу та подальше залишення позову без розгляду у зв'язку з поданням відповідної заяви свідчить про те, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому забезпечуючи право на стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача у передбачуваних законом випадках та у разі настання певних умов. Судом критично сприйнято твердження відповідачки про те, що позивач діяв недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов. Матеріали поданої позивачем позовної заяви не містять документів на підтвердження аргументованості його сумнівів щодо батьківства відносно дитини. Поведінка позивача до подання цієї позовної заяви свідчила про відсутність жодних сумнівів у батьківстві позивача відносно дитини.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 07 листопада 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив виключити з актового запису №716, зробленого 26 лютого 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 13 січня 2025 року о 10 год. 00 хв. (а.с.20).
10 січня 2025 року ОСОБА_2 подано клопотання про призначення у даній справі судової молекулярно-генетичної експертизи (а.с.27).
13 січня 2025 року розгляд справи відкладено на 27 січня 2025 року.
15 січня 2025 року ОСОБА_1 подано відзив на позов, в якому вона просила позов ОСОБА_2 залишити без задоволення. Також просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати, остаточний розмір яких буде встановлено за результатами судового розгляду (а.с.36-38).
27 січня 2025 року розгляд справи відкладено на 11 лютого 2025 року.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Олійника А.М. та призначено у даній справі молекулярно-генетичну експертизу. Провадження у даній справі зупинено до отримання висновку експертизи (а.с.54).
14 липня 2025 року Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України надано висновок №СЕ-19/102-25/13229-БД, яким встановлено, що ОСОБА_4 може бути біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якої є ОСОБА_1 .. Ймовірність даної події складає 99,99999999% (а.с.146-160).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2025 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 18 серпня 2025 року (а.с.164).
11 серпня 2025 року ОСОБА_2 подано клопотання, у якому він відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України просив суд залишити позовну заяву без розгляду (а.с.174).
18 серпня 2025 року розгляд справи відкладено на 02 вересня 2025 року.
28 серпня 2025 року ОСОБА_1 подано заяву про відшкодування судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу, у якій відповідачка на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 гривень (а.с.183-189).
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи ОСОБА_1 , викладені у заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу встановив, що підстави для покладення на позивача обов'язку відшкодовувати відповідачу витрати на правничу допомогу у відповідності до ч. 5 ст. 142 ЦПК України відсутні, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні цієї заяви.
Суд виходив з того, що звернення до суду із позовом є суб'єктивним правом позивача і на дату подання позову до суду позивач вважав порушеним своє право, а тому його дії не можна розцінювати як необґрунтовані чи як зловживання правом на звернення до суду. Сам по собі факт залишення позову без розгляду за заявою позивача не може бути підставою для задоволення вимог відповідача про компенсацію здійснених ним витрат.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Порядок розподілу витрат у разі залишення позову без розгляду визначено нормами статті 142 ЦПК України.
У частинах п'ятій, шостій статті 142 ЦПК України зазначено, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до частини дев'ятої статті 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Дійсно, як зазначено судом першої інстанції, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Для стягнення на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такий висновок викладений Верховним Судом, зокрема в постановах від 26 вересня 2018 року в справі № 148/312/16-ц, від 12 листопада 2022 року в справі № 359/9512/17, від 14 січня 2021 року в справі № 521/3011/18.
Разом з тим, вирішуючи заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом залишено поза увагою доводи, викладені у її заяві від 28 серпня 2025 року.
Апеляційний суд виходить з того, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На момент звернення до суду із позовом про оспорення батьківства, дитині виповнилося 15 років.
26 січня 2024 року Вінницьким міським судом Вінницької області в цивільній справі №127/2811/24 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 25 січня 2024 року (а.с.39).
ОСОБА_2 частково на виконання вказаного наказу сплачував аліменти, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №74074233 (а.с.43).
14 травня 2024 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 , після реєстрації шлюбу позивач змінив прізвище на « ОСОБА_6 ». Вказане підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого повторно 19 лютого 2025 року, копією паспорта № НОМЕР_2 , виданого 11 березня 2025 року (а.с.102,104).
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину і рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2024 року в цивільній справі №127/26914/24 у задоволенні цього позову відмовлено (а.с.40-42).
Під час знаходження на розгляді суду справи про зменшення розміру аліментів ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про оспорення батьківства.
При цьому, до позовної заяви ОСОБА_2 не додав жодного доказу, який би свідчив про обґрунтованість позовних вимог, про наявність спору між ним та відповідачем.
ОСОБА_1 у відзиві на позов зазначала, що позивач за їх спільного життя жодного разу не висловлював сумнівів щодо свого батьківства, а матеріали справи не місять жодного доказу щодо того, що дитина не є біологічною дитиною позивача.
Фактично, лише після стягнення аліментів у судовому порядку та реєстрації нового шлюбу ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом. При цьому у позові ОСОБА_2 не стверджує про наявність між сторонами спору, а зазначає лише про свої односторонні припущення.
На момент пред'явлення позову ОСОБА_2 , маючи підозри (як стверджує останній), не був позбавлений можливості у позасудовому порядку пересвідчиться у тому, чи є він батьком дитини. Наобхідність звернення до суду з позовом ОСОБА_2 не обґрунтував.
Такі дії позивача у їх взаємозв'язку призвели до того, що відповідачка вимушена була звертатися за правовою допомогою та нести витрати на оплату послуг адвоката.
Лише після проведення експертизи ОСОБА_2 подав заяву про залишення позову без розгляду, фактично перед стадією ухвалення рішення у справі.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині шостій вказаної статті зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 було надано (в копіях):
- ордер серії АВ №1176383 від 10 січня 2025 року на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Сопруном В.В. у Вінницькому міському суді Вінницької області (а.с.31);
- договір про надання правничої допомоги №654/1 від 10 січня 2025 року, укладений між адвокатом Сопруном В.В. та ОСОБА_1 , у якому сторони у п.3.1 погодили, що розмір винагороди (гонорару) визначається часом, витраченим адвокатом на надання клієнту професійної правничої допомоги, вартість однієї години допомоги становить 2 000 грн (а.с186);
- детальний опис робіт (наданих послуг) та акт передачі-прийняття наданих послуг (виконаних робіт) від 28 серпня 2025 року, відповідного до яких у період з 10 січня 2025 року по 28 серпня 2025 року на надання клієнту професійної правничої допомоги було витрачено 5 годин (консультування, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, вивчення судової практики, ознайомлення з матеріалами позовної заяви, попереднє формулювання позиції - 30 хв.; підготовка та подання відзиву на позов - 2 год. 30хв.; підготовка та подання апеляційної скарги на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2025 року - 2 год.), а тому загальна вартість робіть становить 10 000 грн (а.с.187,188);
- квитанцію від 10 січня 2025 року про сплату ОСОБА_1 10 000 гривень адвокату Сопруну В.В. (а.с.189).
Проаналізувавши наданні відповідачем докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, зважаючи на відсутність з боку позивача заперечень щодо розміру заявлених до стягнення витрат, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у повному обсязі, а саме 10 000 гривень.
Керуючись ст. 364, 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 вересня 2025 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення заяви.
Стягнути з ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
У решті ухвалу суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 23 жовтня 2025 року.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.Ю. Береговий
М.В. Матківська