Справа № 464/4032/25
пр.№ 1-кп/464/460/25
23.10.2025 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження № 464/4032/25, внесене 05.06.2025 до ЄРДР за № 12025141410000456, стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина Україна, невійськовозобов'язаного, неодруженого, не працює, востаннє засудженого вироком Сихівського районного суду м.Львова від 30 серпня 2020 року за ст.ст.15 ч.2, 186 ч.2, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, покарання відбуте повністю, -
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
де сторонами виступають з боку:
обвинувачення - прокурор ОСОБА_4 ;
захисту - обвинувачений ОСОБА_3
учасником провадження - потерпілий ОСОБА_5
з участю сторін
ОСОБА_3 31 травня 2025 року близько 16.30 год, перебуваючи в підвальному приміщенні будинку АДРЕСА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, повторно таємно викрав з підвального приміщення майно, яке належить потерпілому ОСОБА_5 , а саме: кейс чорного кольору з маркувальним надписом «Makita» вартістю 500 грн, механічний штангенциркуль з надписом «64805» 150 мм в чохлі червоного кольору вартістю 550 грн, молоток з рукояткою чорно-оранжевого кольору вартістю 103,20 грн, плоскогубці з рукояткою червоно-сірого кольору торгівельної марки «INTERTOOL» вартістю 103,20 грн, розвідний ключ з рукояткою чорного кольору з елементами червоного кольору марки «DNIPRO M ULTRA» вартістю 453,60 грн, діелектричну плоску викрутку червоного кольору торгівельної марки «EXPERT» вартістю 40,91 грн, діелектричну хрестову викрутку червоного кольору вартістю 50,47 грн, плоску викрутку з рукояткою чорного кольору з елементами жовтого кольору торгівельної марки «STANLEY» вартістю 66,40 грн, плоску викрутку з рукояткою чорного кольору торгівельної марки «SIBATE» вартістю 66,40 грн, діелектричну плоску викрутку червоного кольору з елементами оранжевого кольору вартістю 57,76 грн, ніж канцелярський з фіксатором жовтого кольору з елементами чорного кольору вартістю 76,40 грн, ніж канцелярський оранжевого кольору з елементами чорного кольору вартістю 44,40 грн, подовжені прямі прецизійні плоскогубці з рукояткою чорного кольору торгівельної марки «COMPASS» вартістю 103,20 грн, рулетку металеву з маркувальним надписом «RFC MEASURING TAPE» вартістю 70,80 грн, ключ комбінований торгівельної марки «ТОРЕХ» вартістю 32,80 грн, набір зіркоподібних коротких ключів CrV у кількості 7 штук вартістю 95,46 грн, кейс зеленого кольору з маркувальним надписом «BOSCH» вартістю 500 грн, плоскогубці з рукояткою червоного кольору з маркувальним надписом «ІМС» вартістю 140 грн, плоскогубці з рукояткою чорного кольору марки «JOBI PROFI» вартістю 67,20 грн, хрестову викрутку з рукояткою чорно-жовтого кольору торгівельної марки «STANLEY» вартістю 56,80 грн, викрутку хрестову з рукояткою чорно-жовтого кольору торгівельної марки «STANLEY» вартістю 80 грн, коронку алмазну для скла та кераміки з напрявляючим пером торгівельної марки «MAGTOOLS» D-40 мм вартістю 140 грн, коронку алмазну для скла та кераміки з направляючим свердлом D-30 мм вартістю 170, 66 грн, патрон для дриля з перехідником торгівельної марки «WERK» вартістю 139,60 грн та перфоратор марки «BOSCH PBЗ 2500RE» вартістю 2307, 50 грн, а всього майна потерпілого на загальну суму 6016,76 грн, чим заподіяв останньому матеріальну шкоду на вказану суму. З викраденим обвинувачений покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд. Таким чином ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, в умовах воєнного стану, тобто злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України. За приписами ч.3 ст.349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених ч.3 ст.323 та ст.381 цього Кодексу.
У силу положень ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Із постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 521/844/21 випливає, що роз'яснення учасникам судового провадження підстав та наслідків його здійснення за ч.3 ст.349 КПК не повинно мати формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК, повинен роз'яснити суть цієї норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз'яснення є однакове, правильне і точне розуміння всіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз'яснення сприйнята правильно та переконатися в добровільності їх позицій.
Отже, визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому особа обвинувачується, правові наслідки розгляду на підставі ч.3 ст.349 КПК, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є передумовами можливості здійснення розгляду провадження в зазначеному порядку.
Під час судового розгляду обвинувачений, який усвідомлено відмовився у встановленому законом порядку від захисника, а дійсність і добровільність вказаної відмови перевірена судом, свою винуватість у інкримінованому йому злочині - таємному викраденні чужого майна повторно і в умовах воєнного стану, погодився із кваліфікацією дій за ч.4 ст.185 КК України, визнав повністю, підтвердив викладені в обвинувальному акті фактичні обставини, щиро покаявся, зазначив, що закладений ним в ломбарді перфоратор викупив і з рештою викраденого видав працівникам поліції на їх вимогу та дав згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. При цьому суд переконався у правильності розуміння ОСОБА_3 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції і належно роз?яснив, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після чіткого, детального та розгорнутого пояснення судом змісту норми ч.3 ст.349 КПК України обвинувачений ствердно заявив про бажання здійснення судового розгляду за вказаним порядком з правовими наслідками такого розгляду. Зазначене підтримав і прокурор; така думка була висловлена і потерпілим під час підготовчого провадження з наданням у подальшому суду письмової заяви про розгляд кримінального провадження у його відсутності та відшкодуванням обвинуваченим заподіяної йому шкоди, у зв'язку з чим претензій до такого не має.
Таким чином суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннями ст.50 КК України його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; та 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Вирішення зазначеного питання належить до дискреційних повноважень суду (судового розсуду), що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13 березня 2023 року у справі № 127/10995/19, від 19 лютого 2024 року у справі № 332/3278/22, які суд застосовує у відповідності до приписів ч.6 ст.368 КПК України.
Кримінальне правопорушення за ч.4 ст.185 КК України є тяжким злочином (ст.12 КК України) проти власності. Обвинувачений, який є особою молодого віку, має численні судимості, які не погашені, не працевлаштований, не має офіційного джерела доходу, неодружений, будь-яких осіб на утриманні не має, відсутність міцних соціальних зв'язків, під наглядом в наркологічному чи психоневрологічному диспансерах не перебуває; за слів має ряд хронічних захворювань: відкрита форма туберкульозу, хронічний бронхіт та гепатит С; характеризується за місцем реєстрації позитивно; обставин, які б обтяжували покарання, не здобуто, пом'якшували - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, про що зазначено в обвинувальному акті, знайшло підтвердження під час судового слідства та наголошено прокурором у судовому засіданні.
Зважаючи на перелічене вище у своїй сукупності та беручи до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу винного, суд, використовуючи дискреційні повноваження, призначає покарання у межах санкції інкримінованої статті у виді позбавлення волі, що полягає в ізоляції особи та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи закритого типу, та в мінімальному його строці на п'ять років.
На переконання суду саме такий вид та розміри покарання засновані на вимогах виваженості, справедливості, відповідають принципу індивідуалізації покарання обвинуваченому та є співмірними протиправним діянням, а тому не можуть вважатися явно несправедливими унаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання, оскільки за умови здійснення за засудженим нагляду в умовах ізоляції може бути досягнуто його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
До такого висновку суд дійшов з огляду на:
- процесуальну поведінку ОСОБА_3 під час судового провадження, який, будучи обізнаним про направлення обвинувального акта до Сихівського районного суду м.Львова та призначення провадження до розгляду, на виклики суду не з'являвся та не повідомляв суд про поважність причин своєї неявки. Ухвалою суду від 08 вересня 2025 року до нього було застосовано привід, за наслідками якого органом, який виконував ухвалу, не було встановлено місцезнаходження обвинуваченого та неможливість у зв'язку з цим виконання приводу. З урахуванням викладеного обвинуваченого ухвалою суду від 30 вересня 2025 року було оголошено в розшук з одночасним застосуванням приводу для забезпечення його явки до суду негайно після розшуку;
- вчинення ним нового тяжкого кримінального правопорушення через дев'ять місяців після звільнення - 02 липня 2024 року з ДУ «Покровська виправна колонія (№ 17)» по відбуттю строку покарання (довідка серії ХАР № 02356);
- порушення ним вимог ст.75 КК України, де суд надавав можливість обвинуваченому виправитись, однак останній не виправдав довіри суду та вчинив новий злочин, що стало підставою для призначення покарання за останнім вироком суду на підставі ст.71 КК України.
Зазначене явно свідчить про антисоціальну поведінку обвинуваченого, спрямовану на продовження злочинних діянь, адже на шлях виправлення не став та вчинив нове кримінальне правопорушення, що, у своїй сукупності, виключає можливість призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України чи ст.75 КК України. Пом'якшуючі обставини як щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повернення викраденого є підставою для призначення судом мінімального розміру покарання.
Обраний захід примусу сформує правослухняну поведінку обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови і позбавить можливості вчиняти нові кримінальні правопорушення. Зазначене не викликатиме у стороннього спостерігача почуття вседозволеності та безкарності.
Указаний вид та розмір покарання узгоджується з виступом прокурора у судових дебатах.
За наслідками розгляду кримінального провадження відповідно до ст.368 КПК України підлягають:
-скасуванню арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 13.06.2025 (пр.№ 1-кс/464/783/25);
-поверненню ОСОБА_5 речових доказів, визнаних постановою слідчого від 10.06.2025;
-залишенню при матеріалах кримінального провадження речових доказів - оптичних електронних носіїв, визнаних постановами слідчого від 11.06.2025.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Процесуальні витрати за проведення експертиз на загальну суму 12479,60 грн підлягають стягненню з засудженого.
Такий захід забезпечення кримінального провадження, як запобіжний, не застосовувався.
Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу набрання вироком законної сили та фактичного звернення його до виконання.
Речові докази:
- залишити при матеріалах кримінального провадження два оптичних електронних носії ( постанови слідчого від 11.06.2025.);
- повернути ОСОБА_5 інструменти та кейси, передані на зберігання в камеру схову речових доказів ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області (постанова слідчого від 10.06.2025).
Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова від 13.06.2025 (пр.№ 1-кс/464/783/25).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 12479,60 грн процесуальних витрат.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
У відповідності до ч.15 ст.615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку після проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_6