23 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/3178/24
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (поданої представником ОСОБА_1 - адвокатом Іщуком Володимиром Михайловичем, та ОСОБА_1 особисто)
на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2025 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025
у справі за позовом Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
до ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Триліський спиртовий завод",
про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, повернення майна та стягнення 790 000,00 грн штрафу,
Київська обласна прокуратура звернулась до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, скаржник, ОСОБА_1 ) про розірвання договору № 12/23 купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Триліський спиртовий завод", укладеного 11.10.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ОСОБА_1 за результатами електронного аукціону № SPD001-UA-20230829-64798, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воловиченком В. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1832 (далі - договір); повернення державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях придбаного за договором об'єкта приватизації в повному складі; стягнення з відповідача до Державного бюджету України штрафу в розмірі 790 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань за договором, що відповідно до статей 26, 29 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" є підставою для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, повернення на користь держави цього об'єкта та стягнення штрафу.
Господарський суд Київської області рішенням від 05.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025, позов задовольнив.
До Верховного Суду від представника ОСОБА_1 адвоката Іващука Володимира Михайловича (ордер від 12.10.2025 № 1119457) через підсистему "Електронний суд" 13.10.2025 надійшов документ - касаційна скарга, в якій представник відповідача просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 у справі повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Водночас 16.10.2025 до Верховного Суду надійшло поштове відправлення з документом - касаційною скаргою, підписаною ОСОБА_1 , у якій відповідач просить, зокрема, поновити строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2025, постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025, за результатами розгляду касаційної скарги скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2025, постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 і залишити позов без розгляду.
Верховний Суд зазначає, що вказані документи, названі, як касаційні скарги, подані на одні і ті ж рішення у цій справі та від імені однієї і тієї ж особи - ОСОБА_1 , тому Суд досліджує їх як касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2025.
Суд перевірив матеріали касаційної скарги і дійшов висновку, що її подано з порушенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на таке.
Щодо вимог касаційних скарг
Відповідно до частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, судові рішення, що оскаржуються, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) та вимоги особи, яка подає скаргу. При цьому вимоги особи, яка подає скаргу, мають кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими статтею 308 ГПК України.
Так, за змістом частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1- 6 частини першої цієї статті.
Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію про те, які судові рішення оскаржуються, й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень.
Водночас відповідно до частини третьої статті 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.
З огляду на те, що касаційна скарга, яка надійшла до Суду через підсистему "Електронний суд", та касаційна скарга, яка надійшла до Суду у поштовому відправленні, містять різні вимоги щодо повноважень Верховного Суду, які він має застосувати за результатом перегляду оскаржуваних судових рішень, скаржнику слід надати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій чітко визначити касаційні вимоги та узгодити їх зі змістом касаційної скарги в цілому та підставами касаційного оскарження.
Щодо доказів про сплату судового збору
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, від розміру оспорюваної суми.
Предметом позову у цій справі є одна вимоги немайнового характеру - розірвання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, та дві майнових вимоги - повернення майна вартістю 7864,13 грн та стягнення 790 000,00 грн штрафу.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" (рік подання позовної заяви у справі № 911/3178/24) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено в розмірі 3028,00 грн.
З урахуванням викладеного на час подання касаційної скарги скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 29 991, 92 грн.
Верховний Суд вказує, що до примірника касаційної скарги, яка надійшла через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача, не додано документ, який підтверджує сплату судового збору за її подання, а в касаційній скарзі, яка надійшла до Суду у поштовому відправленні, ОСОБА_1 зазначає про суму судового збору та про доданий документ про його сплату, однак відповідно до акта Верховного Суду від 16.10.2025 № 32.1-14/ 427 при розкриванні поштового відправлення не виявилось вказаного у додатку касаційної скарги документа про сплату судового збору.
Для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно надати до Верховного Суду документ, що підтверджує сплату судового збору в сумі 29 991,92 грн за подання касаційної скарги у цій справі, який має бути перерахований за такими реквізитами:
- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,
- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783,
- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП),
- код банку отримувача (МФО): 899998,
- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007,
- код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055").
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та дата судового рішення, що оскаржується.
Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Правильність оформлення касаційної скарги, її змісту та форми покладається саме на заявника касаційної скарги, а оскільки касаційні скарги подані без додержання відповідних вимог чинного процесуального законодавства, тому підлягають залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
За змістом частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху зазначаються недоліки такої скарги, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржник має надати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій чітко визначити касаційні вимоги та узгодити їх зі змістом касаційної скарги в цілому і підставами касаційного оскарження судових рішень, та надати документ, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.
Відповідно до частини четвертої статті 174 та частини другої статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 (подану представником ОСОБА_1 - адвокатом Іщуком Володимиром Михайловичем, та ОСОБА_1 особисто) у справі № 911/3178/24 залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, або через підсистему "Електронний суд" та всім іншим учасникам справи, додавши до заяв докази про таке направлення, а також докази щодо отримання цієї ухвали.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 911/3178/24 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Рогач