Провадження № 22-ц/803/9373/25 Справа № 199/5428/25 Суддя у 1-й інстанції - АВРАМЕНКО А. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент-Банк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 липня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства “Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У квітні 2025 року АТ “Акцент-Банк» звернулися до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог АТ “Акцент-Банк» посилалися на те, що 04 липня 2024 року між сторонами було укладено кредитний договір №ABH0CT155101720068101884 у вигляді заяви про надання послуги “Швидка готівка», відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 31500 грн. строком на 36 місяців, зобов'язавшись повернути кредит щомісячними платежами до 03 липня 2027 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 85% річних. Позивач вказує, відповідач не виконав свої договірні зобов'язання, внаслідок чого станом на 23 квітня 2025 року утворилась кредитна заборгованості в загальному розмірі 48 980 грн. 93 коп., з яких: 31 160 грн. 82 коп. - загальний залишок заборгованості за тілом кредиту, 16 510 грн. 95 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами, 1 309 грн. 15 коп. - пеня. На підставі викладеного АТ “Акцент-Банк» просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101720068101884 від 04 липня 2024 року, яка утворилася станом 23 квітня 2025 року у розмірі 48 980 грн. 93 коп., з яких: 31 160 грн. 82 коп. - загальний залишок заборгованості за тілом кредиту, 16 510 грн. 95 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами, 1 309 грн. 15 коп. - пеня, а також покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 липня 2025 року частково задоволено позовні вимоги АТ “Акцент-Банк». Стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101720068101884 від 04 липня 2024 року станом на 23 квітня 2025 року в загальному розмірі 17 290 грн. 43 коп., з яких: 2084 грн. 62 коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 15 205 грн. 81 коп. - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ “Акцент-Банк» просить рішення суду від 10 липня 2025 року скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ “Акцент-Банк» в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до увагу ціну позову, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ “Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Із прийняттям Закону України “Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У справі встановлено, відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ “Акцент-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету- заяву про приєднання до Умов та Правил банківських послуг в АТ “Акцент-Банк» (а.с.8).
04 липня 2024 року відповідач ОСОБА_1 , будучи клієнтом АТ “Акцент-Банк», уклав з АТ “Акцент-Банк» кредитний договір №ABH0CT155101720068101884 “Швидка готівка», за умовами якого отримав кредит у розмірі 31500 грн. строком на 36 місяців, тобто до 03 липня 2027 року, зі сплатою процентів у розмірі 85,00 % щорічно; розмір щомісячного платежу 2469 грн. 41 коп. (а.с.8).
АТ “Акцент-Банк» виконав умови договору шляхом зарахування суми кредиту у розмірі 31500 грн. на платіжну карту відповідача, що підтверджується копією меморіального ордеру від 04 липня 2024 року (а.с.9)
Відповідач ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, підтвердив, що отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за таким договором.
Кредитний договір №ABH0CT155101720068101884 від 04 липня 2024 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, використання якого погоджено сторонами в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (а.с.8).
Крім того, сторонами погоджено порядок повернення кредиту: шляхом внесення клієнтом коштів в розмірі мінімального обов'язкового щомісячного платежу на поточний рахунок.
До кредитного договору банк додав паспорт споживчого кредиту за програмою “Швидка готівка», в якому відповідач повідомлений про основні умови кредитування.
Відповідно до п. 6 Заяви про надання послуги “Швидка готівка» та/або Паспорту споживчого кредиту “Швидка готівка» У випадку порушення Клієнтом зобов'язань із погашення Заборгованості Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн ) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 (п'ятнадцять) відсотків суми простроченого платежу (а.с.8).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним договором №ABH0CT155101720068101884 від 04 липня 2024 року на 23 квітня 2025 року становить в загальному розмірі 48 980 грн. 93 коп., з яких: 31 160 грн. 82 коп. - загальний залишок заборгованості за тілом кредиту, 16 510 грн. 95 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами, 1 309 грн. 15 коп. - пеня (а.с.9)
Відповідач добровільно заборгованість не сплачує.
Звернувшись до суду із цим позовом, АТ “Акцент-Банк» просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101720068101884 від 04 липня 2024 року, яка утворилася станом 23 квітня 2025 року у розмірі 48 980 грн. 93 коп., з яких: 31 160 грн. 82 коп. - загальний залишок заборгованості за тілом кредиту, 16 510 грн. 95 коп. - загальний залишок заборгованості за процентами, 1 309 грн. 15 коп. - пеня, а також покласти на відповідача судові витрати.
Відповідно ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» (набрав чинності10 червня 2017 року) у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Встановлено, між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено в електронній формі кредитний договір №ABH0CT155101720068101884 від 04 липня 2024 року, який за своїм характером, розміром виданого кредиту, строком кредитування, а також метою отримання кредитних коштів (цільове призначення) є споживчим кредитом, оскільки не пов'язаний з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням позичальником обов'язків найманого працівника (ст.ст.1, 3 Закону України “Про споживче кредитування»).
Таким чином, на правовідносини сторін розповсюджується дія і норми ч.4 ст.16 Закону України “Про споживче кредитування», згідно якої обов'язковою умовою для можливості реалізації кредитором права вимагати від позичальника дострокове повернення кредиту є закріплення такого права в першу чергу умовами самого договору про споживчий кредит, а також невиконання позичальником вимоги кредитора про дострокове повернення кредиту (не усунення порушення умов договору) протягом 30 днів саме з дня отримання позичальником такої вимоги.
Слід зазначити, матеріали справи не містять доказів складення та направлення позивачем, а також доказів отримання відповідачем вимоги про дострокове погашення кредиту.
Крім того, зміст укладеного між сторонами кредитного договору не містить умов про наявність у кредитодавця/позивача права вимагати у відповідача здійснення дострокового повернення кредиту.
Таким чином, відсутні достатні законних підстав вважати наявними обов'язкові умови, визначені ст.16 Закону України “Про споживче кредитування» та ст.1050 ЦК України в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, для застосування процедури дострокового повернення кредиту, зокрема його примусового дострокового стягнення в судовому порядку. Передбачений кредитним договором строк повернення кредиту ще не настав, оскільки строк кредитування становить 36 місяці, кредитний договір укладено 04 липня 2024 року, а строк кредитування спливає лише 03 липня 2027 року.
Таким чином, у задоволенні позову в частині вимог, строк виконання яких за умовами укладеного між сторонами кредитного договору ще не настав, тобто в частині вимог про стягнення строкової заборгованості слід відмовити.
Отже, обґрунтованою, доведеною є прострочена заборгованість за кредитом (строк виконання якої настав з огляду обов'язок повернення кредиту періодичними платежами) станом на 23 квітня 2025 року в загальному розмірі 17290,43 гривень, з яких: 2084 грн. 62 коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 15 205 грн. 81 коп. - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стосовно позовних вимог про стягнення пені, як різновиду неустойки,слід зазначити наступне.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення оскарженого судового рішення.
За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.
З системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який правильно застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення Закону України “Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв'язку з іншими обставинами, а саме прийняттям Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь АТ “Акцент-Банк» пені у розмірі 1 309 грн. 15 коп.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних АТ “Акцент-Банк», стягнувши з відповідача заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101720068101884 від 04 липня 2024 року станом на 23 квітня 2025 року в загальному розмірі 17 290 грн. 43 коп., з яких: 2084 грн. 62 коп. - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 15 205 грн. 81 коп. - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом.
Доводи апеляційної скарги щодо доведеності позовних вимог банку в повному обсязі не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду в оскарженій частині, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в оскарженій частині в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду в оскарженій частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 липня 2025 року в оскарженій частині - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В.Свистунова