Провадження № 22-ц/803/5489/25 Справа № 932/8278/24 Суддя у 1-й інстанції - Потоцька С. С. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
21 жовтня 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря: Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Ворона А. І. на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради про усунення перешкод у спілкування з онукою та визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з нею, -
У вересні 2024 року ОСОБА_2 через свого представника звернулась до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що є бабусею ОСОБА_3 . Після розлучення її сина ОСОБА_4 з відповідачкою дитина залишилась проживати з матір'ю. Станом на дату подання позову сторони не дійшли згоди щодо участі позивачки у спілкуванні та вихованні дитини. Відповідачка чинить позивачці перешкоди в побаченнях з онукою, навіть за допомогою відеозв'язку. На думку позивача, відповідачка фактично ставить право позивачки на участь у вихованні та спілкуванні з онукою в залежність від своєї волі та настрою, що, безумовно, є порушенням її прав та не відповідає інтересам дитини.
Просила зобов'язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у спілкуванні та вихованні онуки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також просила визначити її спосіб участі у спілкуванні та вихованні онуки ОСОБА_3 , встановивши наступний графік побачень з онукою:- кожна неділя з 12:00 до 15:00 години щомісяця без присутності матері, на час до припинення або скасування воєнного стану в Україні та/або перебування дитини за межами України, кожну неділю з 15:00 години щомісяця протягом 30 хвилин за допомогою телефонного зв'язку, через мережу інтернет, зокрема відео зв'язку за допомогою: Skype, Viber.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 лютого 2025 року позовні вимоги задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено ОСОБА_2 спосіб участі у спілкуванні та вихованні онуки ОСОБА_3 та встановлено наступний графік побачень з онукою:
- кожна неділя з 12:00 до 15:00 години щомісяця без присутності матері;
На час до припинення або скасування воєнного стану в Україні та/або перебування дитини за межами України, кожну неділю з 15:00 години щомісяця протягом 30 хвилин за допомогою телефонного зв'язку, через мережу інтернет, зокрема відео зв'язку за допомогою: Skype, Viber.
Зобов'язано ГУ Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_2 50 відсотків суми сплаченого судового збору у розмірі 605, 60 грн, який сплачено 18.09.2024 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 605, 60 гривень.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу у розмірі 12 800 грн. покласти на позивача.
Зазначав, що суд першої інстанції безпідставно не врахував його клопотання про відкладення підготовчого судового засідання у зв'язку зі вступом його як представника у справу та із відсутністю висновку органу опіки та піклування. Крім того зазначав, що подана до суду першої інстанції заява відповідача про визнання позову була відкликана її представником.
Вважає, що судом першої інстанції не було встановлено процесуальної правоздатності та дієздатності позивача (в паспорті не вклеєно фотокартку), а також те, що вона перебуває на окупованій території, що утруднює та взагалі унеможливлює виконання рішення суду про усунення перешкод у спілкуванні бабусі з онукою. Також утруднення виконання рішення зумовлено тим фактом, що відповідачка разом із дитиною перебуває за кордоном. А тому вважає, що позивач штучно створив умови для подачі відповідного позову, що має ознаки процесуального переслідування відповідачки з дитиною.
Крім того звертав увагу, що позивачем не доведено наявність перешкод з боку матері у спілкуванні з дитиною, не надано суду фахового висновку органу опіки та піклування, який є обов'язковим у даній категорії справ. Вважає, що встановлений спосіб побачення з дитиною не відповідає обставинам справи та вимогам закону та є обтяжливим для дитини та її матері.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчать довідка про отримання судових повісток в системі Електронний суд представниками позивача та відповідача, а також третьою особою. Крім того матеріали справи містять заяву органу опіки та піклування про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 09.04.2019 року Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
ОСОБА_5 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 25.02.1984 серія НОМЕР_2 . Таким чином, позивач є бабусею ОСОБА_3 .
Шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська розірвано 29.09.2022 року розірвано.
ОСОБА_3 з дитиною перебувають за кордоном, також позивач перебуває за кордоном в іншій державі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що не встановлено жодних умов, які б могли усунути позивачку від спілкування з онукою, позивач прагне до спілкування, підтримання родинних зв'язків, що відповідає інтересам дитини.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
У частинах першій, другій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частинами восьмою, дев'ятою та десятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
У статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров'я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Одним з найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року у справі «Johansen v. Norway», § 78).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поширюються, у тому числі, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (рішення ЄСПЛ від 25 листопада 2014 року у справі «Kruskic v. Croatia», §108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (рішення ЄСПЛ від 05 березня 2019 року у справі «Bogonosovy v. Russia», § 82).
Подібні правові висновки щодо врахування найкращих інтересів дитини викладені у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2019 року у справі «Швець проти України» (заява № 22208/17), а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15 (провадження № 61-14491сво20).
Дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Суд першої інстанції, встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні баби з онукою, врахувавши інтереси дитини, її вік, звичний розпорядок дня, прихильність до сторін, поведінку та емоційний стан позивача, та з урахуванням введенням в країні воєнного стану та перебуванням відповідачки разом із дитиною за кордоном, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та встановлення способу і порядку участі бабусі у вихованні онуки відповідно до статей 159, 257 СК України.
У випадку, коли мати з дитиною перебуває за кордоном під час воєнного стану, а батько бажає спілкуватися з дитиною, висновок про порядок спілкування може надати орган опіки та піклування за місцем проживання дитини в Україні або, у разі відсутності можливості звернення до нього, орган опіки та піклування за місцем останнього відомого місця проживання дитини в Україні.
Висновком органу опіки та піклування адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради від 08.09.2025 року встановлено бабі дитини ОСОБА_2 години для спілкування та участі у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступним чином: кожної неділі з 12.00 до 15.00 у присутності матері дитини ОСОБА_1 ..
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).
Суд апеляційної інстанції частково погоджується із висновком, наданим органом опіки та піклування та вважає, що суд першої інстанції з урахуванням того, що відповідачка разом із дитиною перебувають за кордоном, сама баба також перебуває за кордоном, більш доцільно визначив спосіб спілкування з дитиною на час воєнного стану за допомогою телефонного зв'язку через мережу інтернет, що буде відповідати інтересам останньої.
Представник позивача зазначив в суді апеляційної інстанції, що витрати, пов'язані зі спілкуванням її з онукою вона не заперечує нести сама.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів створення відповідачем перешкод у спілкуванні з онукою, не можуть бути підставою для відмови суду у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України - визначенні способів участі баби у вихованні дитини, місця і часу їх спілкування.
Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23).
З приводу доводів апелянта про не встановлення особи позивача та не вклеювання фотокартки до паспорту, суд апеляційної скарги звертає увагу на те, що це не входить до предмета доказування у цій справі. Крім того позов подавався через представника ОСОБА_2 за допомогою системи «Електронний суд», а у відповідності до положень Постанови КМУ від 21 жовтня 2022 року №1202 паспорти громадянина України зразка 1994 року, до яких не вклеєно фотокартку особи у разі досягнення нею 25- чи 45-річного віку, строк вклеювання до яких настав за 30 днів до 24 лютого 2022 року та після 24 лютого 2022 року, є документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та підлягають обміну або вклеюванню нових фотокарток відповідно до досягнутого віку протягом 30 календарних днів з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Що ж стосується посилань апеляційної скарги на не врахування заяви представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи та відкликання заяви відповідача про визнання позову, то суд апеляційної інстанції вважає, що вказане не є підставою для скасування правильного по суті рішення з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалі справи ОСОБА_1 28.10.2024 року через систему «Електронний суд» подала до суду першої інстанції заяву про визнання позову та розгляд справи без її участі, при цьому також просила зменшити розмір судових витрат.
Заява про вступ ОСОБА_6 у справу у якості представника ОСОБА_1 та про відкладення підготовчого судового засідання були подані у день такого засідання 28.02.2025 року, хоча сторони ще з лютого 2024 року були обізнані про розгляд справи, призначений на цю дату, а ордер сформований адвокатом та доданий до цих заяв датується 21 січня 2025 року. Тобто сторона відповідача при бажанні мала змогу відкликати заяву відповідача про визнання позову задовго до судового засідання. Крім того, вирішуючи спір, крім заяви, суд першої інстанції керувався також встановленими обставинами.
Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду з ухваленням нового немає.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Керуючись ст. ст.368, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Ворона А. І. залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 жовтня 2025 року.
Судді: