Провадження № 22-ц/803/7113/25 Справа № 203/6591/24 Суддя у 1-й інстанції - Колесніченко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
секретар Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (суддя першої інстанції Колесніченко О.В., повний текст рішення складено 24 квітня 2025 року),
У листопаді 2024 року ОСОБА_3 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальні збитки в розмірі 194 346,60 грн., завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 09 січня 2024 року, моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., витрат пов'язаних із залученням судового експерта-товарознавця в розмірі 6 000 грн., витрат на проведення експертного дослідження обставин і механізму ДТП в розмірі 25 500 грн., з покладенням на відповідача також і судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2 943,47 грн. і витрат на правничу допомогу.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 194 346,60 грн
Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 4 000 грн. (чотири тисячі гривень).
Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 витрати на проведення експертного товарознавчого дослідження у розмірі 6 000 грн., витрати на проведення експертного дослідження обставин і механізму ДТП у розмірі 25 500 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 943,28 грн., що в загальній сумі становить 33 443,28 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без врахуванням обставин справи.
Мотивує скаргу тим, що матеріальні збитки позивачу спричинені не виключно його діями, а в тому числі неправомірними діями невстановленого водія автомобіля, який здійснив зіткнення з автомобілем Mazda 3 номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та відповідно дії якого містять порушення пункту 10.1; 14.2 «б»; 14.2 «в» Правил дорожнього руху України.
Крім того вказує, що в момент здійснення маневру повороту ліворуч, під час виїзду на зустрічну смугу руху, з лівою передньою частину автомобіля Mazda 3 номерний знак НОМЕР_1 допустив зіткнення автомобіль невстановленої марки, з кузовом типу «Пікап», який незважаючи на очевидні дії ОСОБА_1 , у вигляді повороту ліворуч, почав здійснювати маневр повороту обгону.
Апелянт вважає що оцінка дій невстановленого водія, який прийняв участь в ДТП, являється необхідною в межах даної цивільної справи, так як відповідно встановлення даного розміру прямо суми впливає на цивільну відповідальність Відповідача.
Зазначає, що позивачем не надано доказів завдання йому відповідачем моральної шкоди.
Також відповідач незгодний зі стягнутими з нього сумами, які позивач витратив на проведення експертизи.
ОСОБА_2 , просив рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказав на те, що оскаржуване рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, просив залишити його без змін та стягнути з ОСОБА_1 витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Від Страхової компанії відзив на апеляційну скаргу не надходив
Представник ОСОБА_1 - Салтисюк Ю.В., у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її у повному обсязі.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Страхова компанія у судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2024 року, що набрала законної сили 01 серпня 2024 року, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Цією постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 09 січня 2024 року о 21:18 год. в м. Дніпрі по вул. Костомарівський, керуючи транспортним засобом марки «Mazda 3» з номерним знаком НОМЕР_1 , під час здійснення маневру в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху не переконався в його безпечності та скоїв зіткнення з невстановленим транспортним засобом під керуванням невстановленого водія, який продовжив некерований рух та скоїв наїзд на транспортний засіб «Hyundai» з номерним знаком НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічній пошкодження (а.с. 8-10).
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль марки «Mazda 3» з номерним знаком НОМЕР_1 на праві власності зареєстрований за ОСОБА_1 (а.с. 55).
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mazda3» з номерним знаком НОМЕР_1 , була застрахована в АТ «СК «АРКС» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 213406701 з 17 лютого 2023 року по 16 лютого 2024 року страхувальником - ОСОБА_1 (ліміт страхової суми за шкоду, заподіяну майну 160 000,00 грн.) та за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (приєднання) №DGO-213406701 з 17 лютого 2023 року по 16 лютого 2024 року (страхова сума 100 000,00 грн.) (а.с.111, 11 зворот - 114).
Позивач звернувся до АТ СК «АРКС» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 09 січня 2024 року по вул. Костомарівській в м. Дніпрі, внаслідок якої пошкоджено належний позивачу автомобіль «Hyundai» з номерним знаком НОМЕР_2 та 26 липня 2024 року АТ «СК «АРКС» повідомила позивача про прийняте рішення щодо виплати ОСОБА_3 страхового відшкодування за вищевказаним випадком в сумі 160 000 грн. згідно полісу ОСЦПВВНТЗ №ЕР213406701 від 16 лютого 2023 року та в сумі 100 000 грн. згідно договору добровільного СЦВВНТЗ № DGO-213406701 від 16 лютого 2023 року та вказані кошти перераховані АТ «СК «АРКС» безпосередньо на рахунок ОСОБА_3 загальною сумою 260 000 грн. (а.с. 55 зворот).
Згідно складеного експертом Крутінь В.І. за заявою ОСОБА_3 висновку за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ (підготовленого для подання до суду) №9763/1 від 11 березня 2024 року, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Hyndai Loniq», д.р.н. НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_4 , становить 529 181,42 грн. (з урахуванням втрати товарної вартості в розмірі 46902,48 грн.). Вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля, на момент проведення дослідження становить 482 278,94 грн. (а.с. 34-52).
За складення вказаного висновку позивачем сплачено 6000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 9763/1 від 21 лютого 2024 року (а.с.33).
Згідно складеного експертом ОСОБА_7 за заявою СК «Аркс» висновку експерта-автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ № 9763 від 11 березня 2024 року: 1) вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyndai Loniq», д.р.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а також середньої нормо/години ремонтних робіт у Дніпропетровській області становить 386598,94 грн.; 2) вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Hyndai Loniq», д.р.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП становить 482278,94 грн. Втрата товарної вартості згідно заяви замовника не розраховувалась (а.с. 134).
За виставленими на загальну суму в 454 346,60 грн. ПП «Аеліта» рахунками № 1232 від 21 лютого 2024 року на суму 443942,24 грн. та в № 1260 від 23 лютого 2024 року на суму 10404,00 грн. оплату здійснено ОСОБА_3 повністю, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №252Т004ROW від 26 лютого 2024 року на суму 273 297,60 грн. та платіжною квитанцією від 30 квітня 2024 року на суму 181 049,00 грн. (а.с.58).
Також судом встановлено, що відновлювальний ремонт автомобіля «Hyndai Loniq», д.р.н. НОМЕР_2 , повністю проведений ПП «Аеліта», про що свідчать акти виконаних робіт № АЛ00278878 від 26 квітня 2024 року та № АЛ00277903 від 29 квітня 2024 року (а.с.58-зворот, 59-60).
Крім того, судом встановлено, що 19 квітня 2024 року в ході розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 № 203/657/24 потерпілий ОСОБА_3 , скориставшись своїми процесуальними правами, подав суду, складений на підставі його заяви та за укладеним №10.1 від 19 квітня 2024 року з судовим експертом Драган В.М. договором, висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження з обставин і механізму ДТП від 26 квітня 2024 року 2024№10.1/011-Д, згідно якого в зафіксованій дорожній обстановці: водій автомобіля Mazda ОСОБА_1 ,для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 ПДР; невстановлений водій невстановленого автомобіля - відповідно до п. 12.3 ПДР. Водій автомобіля Mazda ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів шляхом своєчасного виконання вимог п.10.1 ПДР, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події з його боку і для їх виконання у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру які не дозволили б йому виконати їх. Дії водія Mazda ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.10.1 ПДР, що з технічної точки зору, перебувало у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП (із зіткненням з невстановленим автомобілем та подальшим його наїздом на автомобіль Hyndai). При зафіксованому механізмі пригоди в діях водія автомобіля Hyndai ОСОБА_3 не вбачається будь-яких невідповідностей вимогам ПДР, які з технічної точки зору перебували б у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП (із зіткненням автомобіля Mazda з невстановленим автомобілем та подальшим його наїздом на автомобіль Hyndai(а.с. 16 зворот-29).
Виставлений за договором №10.1 рахунок від 19 квітня 2024 року на суму 25 500 грн. оплачений ОСОБА_3 та за актом про прийняття-передачі наданих послуг № 10.1./011-Д від 26 квітня 2024 року прийняте повне виконання договору у вигляді складеного експертом висновку (а.с.12, 13-14, 11, 14 зворот -15).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що вартість фактичного відновлювального ремонту автомобіля, в тому числі з урахуванням втрати товарної вартості, є більшою і становить за даними виставлених і оплачених рахунків 454 346,60 грн., та, відповідно різниця вартості проведеного ремонту автомобіля і виплаченого страхового відшкодування становить за приписами п. 1 ч.2 ст. 22 ЦК України реальні збитки, тобто витрати, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права власника, у зв'язку з чим вказані збитки на суму 194 346,60 грн. (454 346,60 грн. - 260 000,00 грн. = 194 346,60 грн.) підлягають відшкодуванню відповідачем, як особою, з вини якої сталася ДТП і пошкоджено автомобіль позивача.
Також, стягуючи з відповідача на користь позивача 4000 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди вказав на те, що саме з вини відповідача власність позивача - автомобіль «Hyndai Loniq», д.р.н. НОМЕР_2 , зазнав пошкоджень, що призвело до неможливості користуватися своїм транспортним засобом в умовах та постійних ракетно-дронових атак міста Дніпра збройними силами держави-агресора рф, і зумовило істотну зміну узвичаєного життєвого і робочого графіку з необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя, необхідності ремонту автомобіля з віднайденням для цього додаткових коштів у значній для позивача
Апеляційний суд погоджується з даними висновками місцевого суду.
Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Отже, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, потрібно враховувати положення статті 1192 ЦК.
Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Згідно ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 8 ЗУ «Про страхування» зазначено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Пунктом 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року за наслідками розгляду справи № 6-691цс15, позиція якого підтверджена постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року під час розгляду справи № 755/7666/19 (провадження № 61-100-10св20) зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
При цьому п. 32.7 ч.1 ст. 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Згідно з п.2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції, Фонду державного майна від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до п.8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Системний аналіз п.32.7 ч.1 ст. 32 Закону № 1961-ІV, ст.22, абз.3 п.3 ч.1 ст.988, стст.1166, 1187, 1194 ЦК України, пп.1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц (провадження №61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі №587/1080/16-ц (провадження №61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження №61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження №61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження №61-14827св19), від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17 (провадження №61-12032св19), від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19 (провадження № 61-10010св20), від 22 квітня 2021 року у справі №759/7787/18 (провадження №61-10773св20), підстав відступати від яких суд апеляційної інстанції не вбачає.
Як було встановлено матеріалами справи та підтверджується наявними у справі доказами що постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 червня 2024 року, що набрала законної сили 01 серпня 2024 року, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Позивач звернувся до АТ СК «АРКС» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 09 січня 2024 року по вул. Костомарівській в м. Дніпрі, внаслідок якої пошкоджено належний позивачу автомобіль «Hyundai» з номерним знаком НОМЕР_2 та 26 липня 2024 року АТ «СК «АРКС» повідомила позивача про прийняте рішення щодо виплати ОСОБА_3 страхового відшкодування за вищевказаним випадком в сумі 160 000 грн. згідно полісу ОСЦПВВНТЗ №ЕР213406701 від 16 лютого 2023 року та в сумі 100 000 грн. згідно договору добровільного СЦВВНТЗ № DGO-213406701 від 16 лютого 2023 року та вказані кошти перераховані АТ «СК «АРКС» безпосередньо на рахунок ОСОБА_3 загальною сумою 260 000 грн.
Згідно складеного експертом Крутінь В.І. за заявою ОСОБА_3 висновку за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ (підготовленого для подання до суду) №9763/1 від 11 березня 2024 року, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Hyndai Loniq», д.р.н. НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_4 , становить 529 181,42 грн. (з урахуванням втрати товарної вартості в розмірі 46902,48 грн.). Вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля, на момент проведення дослідження становить 482 278,94 грн.
За виставленими на загальну суму в 454 346,60 грн. ПП «Аеліта» рахунками № 1232 від 21 лютого 2024 року на суму 443942,24 грн. та в№ 1260 від 23 лютого 2024 року на суму 10404,00 грн. оплату здійснено ОСОБА_3 повністю, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №252Т004ROW від 26 лютого 2024 року на суму 273 297,60 грн. та платіжною квитанцією від 30 квітня 2024 року на суму 181 049,00 грн.
Згідно позиції Верховного Суду, приведеної у постанові від 15 жовтня 2020 року за наслідками розгляду справи № 755/7666/19 зазначено, що відповідно до частини першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням. Розглядаючи спір за аналогічних обставин предмету та підстав позову, Верховний Суд у справі № 755/7666/19 задовольнив позовні вимоги позивача та визнав, що винна особа повинна сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. При цьому, суд касаційної інстанції визнав, що таке відшкодування повинне бути виплачене безумовно, без встановлення доведення факту ремонту автомобіля, оскільки судом зазначено, що відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача в матеріалах справи відсутнє, однак він має право на відшкодування збитків, які мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц , від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17.
Згідно складеного експертом ОСОБА_7 висновку експерта-автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ № 9763 від 11 березня 2024 року: 1) вартість відновлювального ремонту автомобіля «Hyndai Loniq», д.р.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, а також середньої нормо/години ремонтних робіт у Дніпропетровській області становить 386598,94 грн.; 2) вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Hyndai Loniq», д.р.н. НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП становить 482278,94 грн.
Матеріалами справи встановлено та не заперечується учасниками справи, що страховик виплатив страхове відшкодування за полісом ОСЦВП та договором добровільного страхування страхове відшкодування у максимальному розмірі страхової суми загальним розміром 260 000,00 грн.
Наявними в матеріалах також встановлено, що вартість фактичного відновлювального ремонту автомобіля, є більшою і становить 454 346,60 грн., а отже різниця вартості підлягає стягненню з відповідача, винуватця у ДТП у сумі та 194 346,60 грн. (454 346,60 грн. - 260 000,00 грн. = 194 346,60 грн.), а тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо стягнення різниці вартості ремонту авто та відшкодованої страховиком суми саме з ОСОБА_1 .
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід зазначити наступне.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За положеннями ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Стаття 4 Закону визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до пункту 5, пункту 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивач в обґрунтування моральної шкоди зазначає, що у зв'язку з пошкодженням його майна, характер майнових втрат, зокрема, зміну звичайного укладу життя позивача та додаткові зусилля для його організації у зв'язку із неможливістю експлуатувати транспортний засіб, неможливість здійснювати звичайну щоденну діяльність, пошкодження автомобіля.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» (Скарга № 42255/04) від 1 липня 2010 року зокрема зазначив, що суд нагадує свою постійну позицію про те, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс.
При наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок пошкодження майна, як безумовні і, враховуючи ступінь їх глибини.
Вина відповідає в заподіяні моральної шкоди позивачу повністю підтверджується матеріалами справи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
При цьому слід зазначити, що для визначення розміру моральної шкоди не є обов'язковим призначення експертизи, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості належить до компетенції суду. Такий висновок зробив КЦС ВС у своїй постанові від 09 листопада 2022 року по справі № 462/6463/16-ц.
Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, врахував характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості апеляційний суд вважає, місцевий суд дійшов правильного висновку, щодо стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача у розмірі 4000 грн., оскільки саме ця сума відповідає завданими позивачу моральними стражданнями.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно того, що не матеріальні збитки позивачу встановлені неправомірними діями невстановленого водія, то апеляційний суд вважає, що у даному випадку вони є хибними та безпідставними, оскільки як було встановлено висновком експерта за результатами проведення експертного дослідження з обставин і механізму ДТП від 26 квітня 2024 року 2024№10.1/011-Д, згідно якого в зафіксованій дорожній обстановці: водій автомобіля Mazda ОСОБА_1 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 ПДР; невстановлений водій невстановленого автомобіля - відповідно до п. 12.3 ПДР. Водій автомобіля Mazda ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів шляхом своєчасного виконання вимог п.10.1 ПДР, виконання яких було необхідною умовою для запобігання події з його боку і для їх виконання у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру які не дозволили б йому виконати їх. Дії водія Mazda ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.10.1 ПДР, що з технічної точки зору, перебувало у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП (із зіткненням з невстановленим автомобілем та подальшим його наїздом на автомобіль Hyndai). При зафіксованому механізмі пригоди в діях одія автомобіля Hyndai ОСОБА_3 не вбачається будь-яких невідповідностей вимогам ПДР, які з технічної точки зору перебували б у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП (із зіткненням автомобіля Mazda з невстановленим автомобілем та подальшим його наїздом на автомобіль Hyndai.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що вищезазначеною експертизою було встановлено, що відповідач повинен був діяти відповідно до вимог п.10.1 ПДР, що з технічної точки зору, перебувало у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП, а отже доводи щодо невстановленого водія є безпідставними та не є предметом розгляду даної справи.
Що стосується доводів скарги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , витрат щодо проведення експертизи, колегія суддів вважає, що у даному випадку воно відповідає нормам процесуального права, а саме статті 141 ЦПК України, щодо порядку розподілу судових витрат у разі задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів за результатами апеляційного розгляду справи вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом надана відповідна правова оцінка.
Висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 належним чином не спростовано наведені у даному рішенні обставини, а тому апеляційний суд вважає, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку частково задовольнивши вимоги ОСОБА_3 .
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).,
Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Керуючись статтями, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська
Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2025 рокую
Головуючий-суддя О. В. Халаджи