Провадження № 22-ц/803/8381/25 Справа № 201/10032/23 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О.С. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Халаджи О. В.,
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
секретар Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента ЛТД» про зобов'язання розглянути звернення, відшкодування моральної шкоди (суддя першої інстанції Наумова О.С.),
29 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента ЛТД» про зобов'язання розглянути звернення, відшкодування моральної шкоди, в якому просив просив визнати незаконним відсутність відповіді на звернення від 20.07.2021, зобов'язати відповідача розглянути звернення від 20.07.2021 про надання доступу на зайняту ним територію для виконання робіт з усунення протікання підземної частини гаражів, дати відповідь відповідно до вимог ст. 18, 19 Закону «Про звернення громадян»; стягнути з відповідача моральну шкоду, заподіяну бездіяльністю при розгляді звернення в розмірі 1000000,00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду від 29 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаргу мотивує тим, що звернення позивача про допуск на територію для проведення ремонтних робіт підпадає під порядок розгляду звернень громадян.
ОСОБА_1 , просив рішення Жовтневого районного суду від 29 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2024 року без змін.
На вказані судові рішення позивачем була подана касаційна скарга.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
4 липня 2025 року цивільна справа №201/10032/23 надійшла до Дніпровського апеляційного суду (м. Дніпро).
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
ТОВ «Вент ЛТД» про час, дату та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, представник у судове засідання не з'явився.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку:
1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина четверта статті 19 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною 6 статті19 ЦПК України (в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі) для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частин першої-третьої статті 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України (в редакції чинній на час відкриття провадження у справі) визначено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що у цій справі позивач звернувся до суду із позовом про визнання незаконною бездіяльність відповідача, зобов'язання останнього розглянути звернення відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн.
Отже ціна позову у справі становить 1 000 000,00 гривень.
Разом з тим, не зважаючи на те, що вказана сума значно перевищувала двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року (671 000 грн 00 коп.), Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 01 вересня 2023 року відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Отже, суд першої інстанції неправомірно розглянув справу у порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи, порушивши вищезазначені норми процесуального права, а тому колегія суддів вважає, що рішення Жовтневого районного суду 29 січня 2024 року підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті позовних вимог.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 20.07.2021 направив клопотання на адресу ТОВ «Вента ЛТД» у якому зазначив, що протягом тривалого часу відбувається протікання підземної частини гаражів №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , розташованої на території, що займає їх підприємство. Вода накопичується у низині над гаражами, оскільки бетонування вироблялося без влаштування ухилу для відведення атмосферних опадів. Тому просить вирішити питання про забезпечення допуску на територію підприємства для проведення робіт з влаштування бетонного замощення силами та засобами ГБК «Кіпарисний», з використанням бетонозмішувача (автоміксеру), з метою влаштування ухилу для ліквідації скупчення атмосферних опадів та відводу води з підземної частини гаражів №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ГБК «Кіпарисний» (а.с. 2).
Як видно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, лист отриманий ТОВ «Вента ЛТД» 13.08.2021.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - це звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - це письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
У частині 1 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Статтею 12 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про судоустрій і статус суддів", "Про доступ до судових рішень", "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження", "Про адміністративну процедуру".
Колегія суддів вважає. що надіслана позивачем на адресу відповідача клопотання не є зверненням громадянина в розумінні приписів Закону України «Про звернення громадян», оскільки в ньому йдеться виключно про прохання надати доступ до території за для виконання будівельних робіт. Тому порядок розгляду заяв, встановлений Законом України «Про звернення громадян», не поширюється на клопотання позивача, порядок розгляду якого встановлений цивільним законодавством щодо взаємовідносин між особами приватного права.
Рішення Жовтневого райсуду м. Дніпропетровська від 10.06.2014 у справі № 201/4450/14-ц ухвалене за результатами розгляду спору у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Теплоенерго» про визнання неправомірними дії та відшкодування шкоди. У даній справі судом була стягнута моральна шкода внаслідок порушення зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів». Тобто, жодного відношення означене рішення до цієї справи не має.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає. що надіслана позивачем на адресу відповідача клопотання не є зверненням громадянина в розумінні приписів Закону України «Про звернення громадян», оскільки в ньому йдеться виключно про прохання надати доступ до території за для виконання будівельних робіт. Тому порядок розгляду заяв, встановлений Законом України «Про звернення громадян», не поширюється на клопотання позивача, порядок розгляду якого встановлений цивільним законодавством щодо взаємовідносин між особами приватного права.
Рішення Жовтневого райсуду м. Дніпропетровська від 10.06.2014 у справі № 201/4450/14-ц ухвалене за результатами розгляду спору у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Теплоенерго» про визнання неправомірними дії та відшкодування шкоди. У даній справі судом була стягнута моральна шкода внаслідок порушення зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів». Тобто, жодного відношення означене рішення до цієї справи не має.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. З постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня1995 року № 4 (зі змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1167 ЦК України доказуванню підлягають такі обставини: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Що стосується вимоги стягнення моральної шкоди, то апеляційний суд вважає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесених ним моральних збитків.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).
Таким чином, апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки клопотання позивача до відповідача, щодо надання йому доступу для проведення будівельних робіт не є звернення у розмінні ЗУ «Про звернення громадян».
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Оскільки, місцевим судом було порушено норми процесуального права, а саме здійснено розгляд справи без повідомлення учасників справи, що підлягала розгляду за правилами загального провадження, то колегія суддів вважає, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2024 року підлягає скасуванню із ухваленням постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента ЛТД» про зобов'язання розглянути звернення, відшкодування моральної шкоди.
Керуючись статтями, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2024 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента ЛТД» про зобов'язання розглянути звернення, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2025 року.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська